Скрипка Майстра

Грицько Чубай - лише розгорнула, як в голові просвітилось від нових фраз, які колись витечуть у щось, от тільки треба буде закрутить нарешті робочі завдання - і вирішити.
На фініші.Вже зовсім скоро все буде зроблено.І поставиться крапка, і відчиняться двері.Згадала день, коли полишила офіс в листопаді, коли готували на кухоньці грибний суп, коли Михайлович на нього не прийшов.А потім в листопаді офіс знову відчинився - і все закрутилось.
Стільки часу жила отою людиною, отою конторою,допомогою комусь, а що в результаті отрималось - крім гігантського досвіду і зашкарублого серця?
Когось змогла врятувати. Це - безцінно.
Вище носика.
І продовжуй рятувати світ, його варто рятувати)

Просувається помаленьку, вже завершую літеру П.
Ще багато всього, але мушу завершити.
От нащо так багато сиру? Аби їсти)
А зранку розбудять, поговорити про роботу.Коли перестану нею жити, кидатись, стресуватись? Полистала фоточки зі Львова, в дні, коли все почалось, ще коли не було МЕ, ще коли не було в очах війни, ще коли ... І світилась - кров з молоком. Не знати, чого більше.
Не припадала багатьом до смаку.
Не впевнена, що і з цим атовцем щось складеться...
М. тим часом далі мовчить, і вже звиклось, хоча до Львова хочеться.
Пахну паленим полином, а сир віддає грибами.
Буду ще лікуватись,омолоджуватись і оживати...
Згадую отой фіасковий брі.Ша! Не треба думати про погане.Все буде добре.

Наша мета - припинити вогонь.
Наша мета - аби закінчилась війна.
Наша мета - аби не гинули хлопці.
Наша мета - аби відбудувалось все, аби повернулось на круги своя, аби країна була.
Наша мета - поставити крапку у війні.
От тільки якою метою він то зробить?
Яку ціну заплатить країна?
І як на то з неба дивляться ті, хто лягли першими, по кому вже стоять монументи, хто був в котлах і аеропортах, кого не знайшли і поховали під чужими іменами в чужій землі?
І чи всі повернулись - на щитах - в свої доми?
Війна завершується, коли всі опізнані, коли все вияснено.
Тому на цій планеті завжди буде війна.
І в душах теж.
Побачимось знову.В маршрутці.Не знаю, як зреагує, дивитиметься.І чи то важливо.А?

Школу затопило, зробився треш. Побачила фоточки - прозріла взагалі.
Пахну полиновим димом.
Матеріал, який написала, розлетівся, але під не моїм іменем.Що поробиш, така вона дружба, підкріплена чимось. Чимось? Ну та, чимось.
На роботу повертатись не дуже хочеться, бо атмосфера не сприяє. Не ждала такої реакції від Віри.
Написала мужчині, який подобається, номер телефону і пропозицію погуляти разом. Цікаво. куди пошле? От на щось надіюсь ніби - а сама телефон навіть тримаю в сусідній кімнаті - адже не подзвонить.
Вірю, що влітку трапиться щось однозначно нетривіальне і нове, що зустріну когось особливого і чудового, що життя засвітиться кимось ... справжнім, хто вдихне в мене життя - по-новому

Дощить, зимно, треба носити рукавички, а на календарі вже травень. Дні стікають дощем, капають по асфальту.
Фоточки публікуються, вікна вимиваються.
Сови перекликаються. Якось вже звиклось до них.
Шоколад не радує.Взагалі щось не відчуваю радості, але ж ніби все ж добре, і навіть висипаюсь більш-менш, і щось там сниться, і не дуже нервуюсь, і не вельми смикають, хоча буває відверто всяке.
Шлагбаум, який викинулось в мережу - демонтували. Певно, була якась перевірка все ж.
МЕ не чути. Певно, мережа ((Або втома - сьогодні напрацювався, створюючи альпійську гірку. Він щасливий, насправді. І заслужив це щастя. І приємно, що поряд, що відчуваю.
М. так і не чути, хоч снився.
Робота мовчить.Поки що.

4 документи причесала, ніби нічо так, але можна було би і краще, бинаймні вкласти туди себе , а не отак механічно.
Механічно - це теж нормально. Хоча ж попросили. Не боїшся, що з роботи теж можуть попросити?Але фактично - на своїм рівні лишилась єдина з початку всього процесу. Уникла підвищення - свідомо, інакше би загризли давно.Та загризають, зрозуміла ж?
Він не поставить на мене, а може то й на краще.Адже чиїсь амбіції - чиїсь, не брати ж собі.Хоча знову може спитати - чи піду?
Торгівля свого роду.Не думаю, що Апельсина поставлять на місце, на яке мітить. Не так і багато людей його там бачить.
Температура.
Альгінатна маска.Як її вичесувати з волосся?))
Приємна шкіра.
На 14 на процедури.

Хочу ще трошки погратись в перекладача, але згадую. що нема коли гратись, бо ти ж ним ще й працюєш, і є 8 файлів, які треба причесати.Виходу нема, треба чесати.
Два зробила, ніби влаштовує.Мене то точно. Не так і багато там роботи, зрештою, не входить вона в мої обов'язки.
Сьогодні довго спала, температурило вночі. Таке враження, що вже не відчуваю того стану.
Нема особливо апетиту, настрою, робочого духу.
Немов батарейки випали.
МЕ весь день був десь надворі, бо погода спонукала.
А тут завиває вітер. Чесно - хвилююсь за сов. От пройнялась тими пташками, які дуже гарно вписались у наш двір і внесли свою шикарну нотку, додали унікальності.
Юля пішла в нову систему і там їй буде добре.

Навіть не знаю, коли завершу як належить оце завдання, але точно впевнена, його треба зробити на максимум. І познаходила море всякого матеріалу, треба лише ото сісти і зробити - раз і добре, а потім певно доводити до пуття, аби не грянув грім.
І набратись нарешті сміливості подзвонити Айші, що нічого з того не буде.Хоч і дуже соромно.Чомусь соромно, що не змогла допомогти людині.Отак впрягаєшся за команду, а з тої сторони горизонту жодних натяків на якусь вдячність.
Біль непокоїть вельми, не знаю, на як довго то затягне.
Треба буде ще перекинути гроші за лікування.
В місті нічого не брати, зокрема солодкого, а от на роботу закинути печивка десь з тижня.Хай порадіють.

Погода не спонукає на звершення, не стимулює до діяльності, хоча таки працюється і навіть є який прогрес. Не знаю, чи встигну до кінця тижня то догнати, але таки мушу - бо слово ж дала. І в першу чергу - собі.
Вдома похворіли і це демотивує ще й як.
І лякає.
Ага, отой самий страх з дитинства.
Друзі звісно ж радують своїм співчуттям та підтримкою, небайдужістю та добрими словами. Огорнута турботою та ніжністю,так казково, що аж сама в це ніколи не повірю - ну і правильно, бо чого нема, того нема. Так і живем.
Все буде добре, нема чого напрягатись.Лікуватись, берегти себе, не дивитись по сторонам, робити своє і діяти за заповідями, які написані віками.
МЕ поряд, нехай так. Але - поряд.

Валить кров, тиск падає.
Зазирнула на роботу, забрала шматок сиру, який там би точно викинули, занесла трошки смачненького, відмовилась від жирної і шкідливої їжі.
Пробіглась по ринку, але нічого не побачила, крім страшнющих цін.
Відро не купила, візьму в суботу.
Нащось купила трошки печивка, хоча вдома море всякого солодкого.
Кава-амаретто смаколик.Треба буде таи завести собі термочашку і зробити внесок в екологію.
Апетиту нема, нічого не хочеться.
Все тіло болить, непокоїть, тривожить і чешеться. Побічний ефект( Як вже є.
Треба ремонтуватись.
Коли нарешті можна буде грати в бадмінтон?
Ну і до Львова би катнутись.
... І не думати про мітральний клапан.Не думати...

Запалення як має бути.Все набрякло,болить, непокоїть.Розумію, що треба з цим всім боротись і що все зробиться як має бути.
Людина економить, аж надто на нас економить.
Сни тривожні, але коли вони не були тривожними? Хоча траплялось таке, що снились же книги, тільки треба було прокинутись і записати.
Винничук так робив, але потім розумів, що то сниться якась ... незрозумілість )Хочеться свіжого Винничука. І таки знайти оте "Життя гаремне", але в мережі.
Вдома всі похворіли - то таки принесла яку інфекцію ((((
Вночі був М.Е., було справжньо.
І снився - перед пробудженням. І було світло, і правильно.
Треба купити нове відро.

Першотравень.2014 рік.Львів. Все було так особливо, так незвичайно і так ... ново.Цілковито незнайомі відчуття, нова людина, безстрашно вирватись серед ночі, в чужому незнаномі місті, невідомо куди, невідомо з ким, невідомо що станеться. А вірити, і в крові грав "Шчеклий пес" з екзотичної кнайпи.
Спогади, у отрі провалююсь і котрі так тепло огортають.Як смак вина, як шум міста, як зорі.
А з чим в думках їхав він?
Потім так перехопило подих, що аж ...
Але то вже інша історія.
Спинися, мить - ти прекрасна! Ні, недаремно то написав класик.
Лікування триває, болі тривають.
Завтра знов на ремонт, треба до літа привести себе до тями.
Треба, аби це літо подарувало когось СВОГО, що буде поряд.Прошу!

Першотравень.От і гайнули кудись 4 місяці нового року, що вже не такий і новий.На порозі літа, а ще незабаром я стану старшою. І якось з острахом дивлюсь на то, бо вже не повернути розуміння дитинства, бо вже все серйозно, бо вже крила оперені давно не пухом.
А щоб крила літати могли, їх треба підрихтувати, чим зараз і займаюсь.
Сова на дереві. Вчора бачила, як перелітала туди-сюди.Все добре)
Болі сильні.
Вночі був поряд М.Е.,відчувала,світилась,раділа.Все так справжньо, аби лише не розділяли кілометри та монітор...
Сьогодні 5 річниця першої зустрічі з М.Цікаво, чи подзвонить? Чи взагалі вже охолов і онімів?Цілком не виключено.
Владотарас зробив вигляд, що хоче поспілкуватись.Слабак)

Появилась нова дислокація болю при вдихові і ще новіша - при видиху.Боляче дихати - боляче жити. Ну добре, жити хочеться.Ще стільки всього треба зробити, а руки не йдуть в ту сторону. Треба буде трошки почекати і завтра взятись...Отак засісти за ту роботу - і зробити.Це ж не важко і навіть не боляче! Болить плече, рука, грудна клітка, віддає в серце.
Нема відчуття весни, яка мала би бути. Нема тепла. А хочеться когось взяти за руку.
І мрія - отака мрія, таки є! аби трапився той, з ким можна ходити темним містом, танцювати на площі, відчувати радість, хто не засуджуватиме, але підтримуватиме і поможе стати кращою, розкритись,злетіти. Хто залікує рани... Хто полюбить - взаємно... Дуже хочу!!!

Вся в крові,зате не нудно.Боляче, тривожно і не дуже приємно.
Не знати, скільки часу то затягнеться.
Не люблю, коли отака напруга, коли щось починає робитись, коли людина не хоче щось робити. Напружено. От, знову підкреслюю той стан.
"Люди намагались лікуватись, але я їх послав" - сказав лікар.Так і живемо.
Погода не сприяє прогулянкам, а хочеться гуляти, хоча все болить і важко рухатись.І багато цукерок, яких не дуже хочеться їсти.
Треба буде засісти за документи і намалювати все, що там треба буде намалювати.
Щось настрій не дуже сприятливий...
Може би повипалювати якоюсь свічкою? Чи треба щоб хтось приснився?
Хочеться в село на цвинтар поїхати... Але треба буде лікуватись.
Життя таке...

є час обіймати — і час уникати обіймів
є час щоб єднатись — і час залишатися вільним
є час на розмову — і час німувати у тиші
є час для любові — і є для байдужості ніша
усьому свій час і усьому доречна хвилина
і хвиля що винесла нас теж невдовзі відрине
і ніжність що нас підриває колись та й погасне
по-іншому тут не буває — живе те що вчасне
а що не на часі — те так і загине невчасним
бо виключно вчасно із нами трапляється щастя
тож будьмо уважні і будьмо для себе доречні
уміймо відважно дозволити іншому втечу
є час щоб кохати — й кохання що часу не знає
є час обіймати — і я от тебе обіймаю.

Іздрик. Прекрасний.Правильний.В точку.
Дякую М.Е. за ніч.

Христос Воскрес.
Після кашлю біль посилюється, віддає у кілька точок, стає нестерпною, а разом з тим не знаю, як з тим справитись.Завтра треба буде показатись лікарю.
Не знаю, як і чим лікуватиме.Але то не так важливо.Треба стати на ноги. Біль роздирає.
Надворі нарешті почалась весна, а тут от таке ...
Може то так судомить на дощ?
Маргарет Етвуд, Оповідь служниці. Треба буде якось почитати.
Написала не собі два тексти.
Гадаю, знадобляться.
А от перепіслявиборчий - теж не для мене творений - так і не побачить ніхто.
Треба буде купити цукру, бо може бути все, що завгодно.Вже коли сама про то думаю, то таки знак.А може подорослішала?
А попри все - відчуваю Світло Великодня.Таки ще дитина)

Христос Воскрес!
Аби не забувати, хто і що, природа і Бог нагадують. Бог говорить мовою обставин, ми відповідаємо мовою вчинків.
От побачила на вулиці маленьке миленьке совеня. Воно випало з гнізда. До нього вже добирались коти.Совеня вже оперене, з розмахом крил, але ще не здатне літати. Його янтарні крапельки оченят виловлювали щось в сім світі подібне на маму, а тут я натрапила... Витгла з куща, посадила на дерево, а далі - пересадила на його рідне дерево.
Що буде з ним далі - не знаю.
Що змогла - те зробила.
Двічі перелазила через паркан, через котрий ще недавно літала як має бути.Тепер з труднощами. Може б влітку зайнятись і знову покачати ноги?
Почула М.Е... Хворіємо.Плече дуже болить.

Христос Воскрес!
Дорогі співвітчизники, краяни, друзі, знайомі, браття і сестри во Христі. Вітаю з нагоди великого і світлого дня - Пасхи. Ми вкотре відзначаємо день світлого Воскресіння Христа, що подібно Весні прийшов на землю, аби врятувати нас. Добра і Світла! Наснаги, терпіння. мудрості. Нехай будуть ваші дні радісними.
Вірте у краще, прагніть його, рухайтесь вперед, здобувайте майбутнє - для себе, для нащадків.
Не все зразу, не все миттю, бо просто лише гидоття робиться.
Сьогодні матиму нагоду почути МЕ, адже дозволиво подзвонити.
В іншому ж звук на телефоні вимкнула, в мережу не виходитиму, доходитиму до тями.
Руку проблемно підняти.Вдих зробити важко.Антибіотики...Боротись за життя.

Дихати важко.
Натикаюсь на якусь стіну при комунікації з МЕ.Вочевидь, то втома. А ще він розуміє, що хвора.А ще у нього нога.І нерви.Хочу, аби він жив.Мрію, що зустрінемось.
За вікном дощ.Злива стукає по підвіконні.
Думається про жителів Донбасу, в яких дощ може литись в житла крізь розбиті дахи. Досі не можу повірити, що живемо в умовах війни.І дуже хочеться перемоги, миру, спокою.
Навіть не знати, чи зможе новообраний врятувати країну.Чого від нього чекати.Так, голосувала двічі за Гаранта.Свідомо.Без навіювань.
І болить, що М.обрав іншого.
Не забути вимкнути звук на телефоні. Та й будильник.
І взяти тайм-аут.Зайнятись собою.Вимушена.
Десь іде Великодня всеночна, на якій ще в житті не була.

Спершу здалось, що то схопило серце.І тому важко дихати.Думала - перележу, вгамується, заспокоїться, щось тако собі, валідольчиком засипати і вляжеться.Ага, отак по-простому дивитись на речі...
Нерв певно застуджений, а то теж не є дуже добре.
МЕ здивував тим, що на Великдень працюватиме в саду.
Але таки подзвоню, привітаю.
В іншому випадку телефон чіпати не буду.Не хочу отих чергових смсок і нещирості.
Спокою...

Всього було дуже і дуже багато, не все встигалось.
Психосоматика - дивна штука.
Друзі - не менш дивна субстанція, бо коли просиш про зустріч - з часом проблеми.
Споживацькі інтереси людей.І колег.І коли ти хвора - тебе вантажать і так більше од інших. І кухня-студіо 17 квадратів - не в тебе)
МЕ не так багато,як би хотілось, але потихеньку вирішується проблема.Треба буде думати над альтернативою скайпу.Обидвоє - ретрогради,як не крути.
За вікном така гарна погода, такий приємний вітерець, а самопочуття замикає в стінах.Хоча таки би хотілось вийти подихати.Дихати боляче.
А в серці - світло і велично, бо Великдень наближається, бо душа розцвітає - світ врятовано.
Наша задача - зберегти це диво.

Невже точно треба розписувати враження від подій неділі?
В глибокому шоці і повне нестиковка файлів.
Як ці люди думають далі з тим всім жити?
На МК було мало людей, незвично і незатишно.І запах свіжих дошок. Некомфортно(
М позвонив, довго пиляв.Кличе на равлики.Але не вже, бо ще нема грошей, бо ще нема ще чогось і так далі.А от треба тільки йому вже і зразу.Але так - приїхала-поїхала.
МЕ далі без конекту.Страждання.Чисті страждання.І повна залежність.
На роботі незрозумілість, конфлікти і палке бажання звільнитись.Не знаю, як з тим всім бути, думати, реагувати.Якось всього забагато. І не дуже віриш людям.
А от в переклад - втягнулась.Навіть не чекала, що паде жертвою, наскільки органічно...

Давно нічого не писала... Не було сили.Відверто - сили.М.Е.не виходить на зв'язок, мені не вистачає його, дуже і дуже. Сьогодні подзвоню, привітаю зі святом.Перепитаю про вибори.
А ще пережити 5 занять.
Вчора було дуже особливо,комфортно, єдине - коли ото вкінці передали оплату, то ... здивувалась.Нежданно взагалі.Тому віддала мамі.
Все буде добре.
Сьогодні дуже вирішально.Снився сон, що в країні все таки буде.І як довго говорила з майбутнім президентом.А от щепокичинний - не снився. Ніби ніколи.
Засіла за переклад.І так пішло, так неочікувано, так ясно, так зрозуміло, немов завжди то робила.Треба буде продовжувати.
Треба буде сходити проголосувати.Але пізніше.Десь може біля 17.
Не зберегли.

Слухаю давнього Шнурова, бо щось мутить.Перемикаючи на Жадана.
В країні агонія, хтозна, де прокинемось.
Не вірю аж так в розвал - сама ж нещодавно писала, що і як.
Більше того - сама ж лишусь ніби в більш-менш плюсі, враховучи такі реалії, як би дивно то не звучало. Але стояти поряд з такими елементами?Ще й раптом дійсно все почне вивертатись? Адже читала про особливості нової влади на зламі епох, що були рівно вік тому?
Так що?
МЕ має проблеми з технікою.
Дзвонив, не чула. Передзвонила.Чула.Напруга.
Спитати в М.про щось нереально - бо не скаже.І взагалі - чи є сенс?Чи відчує?І що там є?
Те, що лопнув ланцюг - здивувало.Навіть вельми.
Не хочу думати про знаки - зла ото теорія.
Але воно саме.