Скрипка Майстра

Погода жахлива - дощ, який зразу перетворюється у льодове покриття доріг,дахів,дерев.На вулицю не виходити.Завтра, мабуть,теж.
Рука прогресує.
Потихеньку ,але прогресує.
Облцентр ховає мера.
Сниться всяке дивне, але знов хаотичне.Зі зверненнями розібралася. Ніби.Ще до контактів щось знайшла.От знову морочусь роботою, бо більше нема чим.Ну і через місячні штормить.
А ще ж є батьки, бабуся, хтось там з знайомих.Про це треба думати, про важливе.
Завтра може куплю цукерок в "Ясочці".
І забрати дарсонваль треба. Нарешті маю його. Це і оновлення, і омолодження, і профілактика. Залежно які насадки.
"Казки У Кіно" файний проект. Дивлюсь з задоволенням)
Чому М.не в мережі вже стільки часу?Що сталось?

У мене є приятель-фармацевт, власник мережі, хороший приємний і красивий мужчина, котрого бачила лише на фото, хоча живемо в сусідніх населених пунктах.
Ото якось перетнулись в ФБ, розговорились про житіє, про хоббі. Він - про парашутний спорт. Відчувалось - то його пристрасть,але не може віддаватись часто, бо за стрибок можна відпочити з родиною на озерах.Але ейфорія била навсебіч!!!
Я говорила про творчість.Якось так щиро, чисто і справжньо.
І знаходили один для одного правильні слова...
Тепло.
Хлопці віджимались.Люблю їх)
В дитинстві, коли жили на мансарді, як батьки засинали, тихо підходила і слухала їх дихання.Оцей страх - страх втрати - переслідує все життя. Порою накриває з головою...

Ну от і прийшла вона, прекрасна і жахлива депресія.
Усвідомлення, що норми вже не буде, що треба було любити те, що було, що вже не повернеш нічого, що вже не будеш такою, як колись.
Ти приречена.
Ти вже неповноцінна.
Ти не з особливими потребами - ти з обмеженими можливостями.
І не потрібна така. І вже нічого не змінити.Ні-чо-го.Амінь.
І така кривулька вже не зацікавить нормального чоловіка, не матиме можливості активно проводити час, не зможе бути такою, як раніше.
Вчись любити себе такою, якою є.
Вчи тому, чому вчила когось.
Життя бумерангом впало на голову.
Ти скалічена - як фізично, так і психічно, так і душевно.
Ти ще спробуй щось полагодити, та зрозумій - все.
Вчись жити.
По-новому...

Мовчати.Згадувати Кузьму.
Чути в телефоні голос працедавця і виконувати вказівки.
Робити дурниці, потім морочити собі ж голову, потім забивати дурницями знову.
Не на ті поля зроблено ставки. І не в ті йдемо купатись ставки.
На східних рубежах криваво.Авдіївка.Маріїнка.Донецьк.Не думай повертатись на Схід.Не рвись туди.Ні ти,ні ти,ні М.
Записи, розширення бази даних.
Ожеледь.Рука починає слухатись,але не хоче розгинатись.
За вікном якісь дивні звуки - як колись, в дитинстві, коли переїхала.Чи страшно?Та ні.
Металіст каже, що у мене голос змінився.Випивший і не таке скаже.Жорстоко,коли телефонує мужчина за номером подруги.Як було - неодноразово.Як ББ знайомив свого часу.Вже той друг одружився.

Сенсей розібрав на частини мою мову і тепер впізнаватиме,як би не представлялась на форумах.Ілюзій набудувала,віршів начарувала,гормонів нахапалась і перехворіла)
Атовці чомусь настовбурчилися.Знати би, в чому суть проблеми і що зробила Олегу, бо відповідь не відповідає дійсності(
Депресія - то для слабодухих та клінічно дефективних, а ти якісно інша,вмієш дарувати тепло, надихати, посміхатись щиро і справжньо. Це відчувають.Від тебе заряджаються,даруєш віру, надію, любов. мудрість.Так що ж опускати носика?
М. дочекається - адже його проблеми не просто так виникли.
І рука заживе і оживе.
І серце спалахне,а чиєсь відчує то тепло.
Тільки не здавайся, ти потрібна світу!
Любити батьків - щастя!!!

Відновлюється звичка прокидатися вранці, організм попри болі хоче на роботу.
А сни файні, легкі, навіть не згадати,але без темного фльору.
В споминах виринають сни про Воїна.І розуміння, що йому треба помогти, а разом з тим - не особливо можеш, і зробив те, що залежне. Треба далі то рухати. Тільки не знати, як...
Розуміння, що система штовхає тебе до зламів - зламів особистості.
Що ти не зможеш вже бути тим, ким є, що перетворишсяв чиїхось очах,що спадуть ілюзії, і те, що захочуть - побачать.
Це самознищення.Воно запускається.І те, що відбулось - шанс на обдумати, на врятуватись.
Ти не скористалась.
Лишаються примарні ілюзії, що знайдеш сили відсторонитись.
... хочеться тортика, смачного...

Сни були хороші, сповнені надії, хоча і спускалась в просторі підвали,там говорила з людьми.Пошуки.Багато води, чистої-чистої, глибокої, прозорої та теплої, води літа, і повітря було літнім, а може травневим, та не густим, як серпень, а свіжим.
Пишуть,що з обійми роботої не випала.Що відчувається присутність.
Племінниця в загулі,ніхто не може з тим ніц зробити
Шоколад. Канонічно польський.Цукерковий.Вибухові смаки. Журавлина,кокос,какаові вафельки,корівка. Розтає... Смачно, без імітацій.
І посиденьки вдома, з батьками, в телевізорі, і погризання шоколаду.
Щастя саме таким і є. Коли говориш з батьками, коли тепло і затишно, коли все так правильно...Коли відчуваєш єдність - і присутність Бога.

Згадала, що знаю реабілітолога)
Попросила допомоги.Чекаю відповідь.
Смачна випічка - сирники-пончики і пожежники.Ага, я їм пожежників))
Читаю інтернет-видання, пишу.
Вчора ввечері написала непогану штуку, тепер то цитують.І не лише мене.
Цікаво, потраплю цьогоріч на Бандерштат чи знову проігнорю?
І з ким?
Хочу купити літні легкі високі берці світлого кольору.Це і для роботи.і бігати, і для ровера,і для териконів. Коротше. надіюсь, що поремонтуюсь.
За спиною ще один місяць лікування і дистанційної роботи.Хочеться змін, динаміки.
І - росту.
Вчитись.
А біль віддає в пальці, навіть так, як раніше не боліло.
Хочуть скасувати 1 та 9 травня і 8 березня.,А що ще введуть можновладці?Податок на кисень?

Реально боюсь, що моя рука більше не буде нормальною, що не зможу так, як завжди, їздити на велосипеді, носити важкі речі, одягатись, не кажучи про турніки, подорожі.
Адже не витримати операцію.
Пощастило ото трапити на очі Фріду.Але уникла контакту,завернула,не варто.
У нього інше життя,інша людина,інша філософія.Відмовився від старого світу заради... писав колись, що вона відчуває і гріє.І що сил у мене багато.
... а оте "майже люблю", певно,було у нетверезому стані.Тому тепер тиша.Ляпнув зайвого.
М.Е.уникає відповідати на питання.Просто уникає.Або вмикає агресію,або рве - кажучи про погане самопочуття.
Вночі кіно про мрії,дива і позитив.Хочеться трошечки казки.
І сон, який ще не зрозуміла

Якась депресія через ту руку. Лікоть зле згинається. А що, як справді так лишиться назавше? Розминаю, але нема тої пластичності, до котрої звикла.А якраз перед тим, як впасти, витанцьовувала руками під композиції The Doors - аж до трансу.
Кажуть, найпростіше шукати пояснення проблеми в надприродньому.Сьогодні явно до скрипу привидівся сенсей.
Бабуся відмовляється мене чути і трактує певні речі так, як їй зручно. В той час, коли хочеться кращого, але простіше сприймати тих, хто не вимага від неї зусиль для порятунку і підтримки організму.Пити воду - це важливо.
Хочеться на роботу.Реально хочеться, бо речі спускають на гальмах і простіше відмовитись, ніж зробити.
Вчись очікуванню і терпінню...

Сьогодні Ніни.
Хто там у мене зі знайомих Нін?З ким зараз в контакті?
Снилось щось літнє, гарне.
Промайнув і хтось хороший.
Вчора спілкувалася довго з Тематичним Воїном.Хочу йому допомогти.Дуже хочу.Аби з результатом.
Його втомлені очиська мають світитися.І світити в Україні, а не десь за межами.
Трошки перегнула з рукою,її ще не можна напружувати.Тепер вона болить.
Пересохлі губи.
Почала їсти висівки льону.Кажуть то корисно.Побачимо.
Робочі нюанси.Хочеться вклинюватися, розвертатися, а обмежена.
Натомість падає на рахунок.Незаслужено.Стоп... Недооцінювати себе не треба.Будь ласка.
Ти ще відродишся.
Не думай про погане.
Все складеться.І весна прийде.
І шалене бажання про Львів точно збудеться

Згадаєш цей день 1999року? Посвята, ніби зима.Ти ще мала намір іти на дискотеку.А в результаті?Ти ще не доросла до таких речей.Згадаєш хоч щось,хоч когось?А сенс того всього? Навіть той значок - такий символічний - загнувся в усіх сенсах.Відпала практично відразу застібка.Ти то сприйняла як нехороший знак,а в результаті почалось горнило,що ламало,катувало,палило,нищило,викручувало.Наслідки незворотні.
В далекій Самарі померла людина, яка би ще жила і жила.Спочивайте з Богом,Анатолію.
Володимир Семенович для мене не просто виконавець - це щось більше.79 років легенді,ідеологу,світочу,кумиру.Його цитати - на вустах,в душі.
Ніни нема вже 9 років.А ще недавно посміхалася.Пам'ять.Вічна їм пам'ять.

Дзвінки по роботі, а заразом вкотре обіцянки подзвонити просто так - і тиша.
Знову боротьба з базою - не до кінця розумію, чи правильно робилось то все.
День хаотичний.Людина, яка раніше була людяною, тепер просто працює.Замінити особистим життям роботу - це природньо для молодого організму, але треба лишатись людяною, входити в положення, робити те, що робили і раніше.
Він зве мене своїм дивом - бо так і є.Відчувається - потрібна.Тіло - іграшка.Головне - душа.А душа - вже не власна.
М.Е.огортає теплом - вже призабутим, але таким справжнім, таким істинно його - витесуючи далі те, що побачив - з обіцянкою весни.
Стає тепло.І палець покусаний - то плюс.І хтось теж вкусить за пальці.Правда ж, М?

Хворобливі історії.Сцена кари тої,що зрадила.А може - так і треба?Адже моя - то моя?
Набряклі пальці,як ніколи.Страшно.
М.Е.увімкнув програму тепла.Такого тепла давно не було.
Мимоволі пролистувала давні спогади про нього. Не так і тепло.Обивателі,обивателі, то просто обивателі.Не самообман - адже душу не обманеш.Хочеш - будеш.
Ігри,шифри,пошуки когось, в той час - коли не знайшла себе.
М.Е. знайшов мене. Тоді, коли наштовхнулась випадково,коли відчинила двері в незрозуміле.Варто подякувати хіпі - тут явно чути його фльор, без негативного поштовху то б не сталося.Віддячу при зустрічі гарним алкоголем - інше йому чи треба?
Не напружуйся, не на часі.
Лікуйся.
Бережи себе.
Не роби дурниць.
Живи!

Дзвінки по роботі.Чому так важко самим щось зробити?
Кажуть,вимоглива до людей.Цікава фраза - якщо вони виражають свою любов до тебе не так,як ти чекаєш,то не означає,що тебе не люблять.
За півтора місяці можна знайти час і сили на хоч щось.Намагання лишити все в спокої і робити вигляд,що все ок - не то.
Якесь кіно хочеться особливе.Поки не вигадала,що саме.І придумала ідею для поеми.Треба буде зробити до Дня Матері.
Чекати, коли напише М., що втомлений. Або що шкодує, що я ще на ремонті.І лише сенсей перманентний - мовчить)Найбільш логічне реагування на депресію.
Туман.
Фільм обрала - "Фріда",потім "Сафо",потім щось Бартона.
Не хочу мотиваційного,я інша.
Хтозна,чи надовго там, чи таки втечу!

Дзвінки лише по роботі.Затримуєшся за секунду до відправки смски з запрошенням в гості - невже не знають,що чекаю...(
Відкривати вікна,щоб подихати свіжим повітрям - а там сирість і дим.
Люююди,не залишайте на самоті з хворобою,не замикайте в стінах.Не хочу цього полону.Але на волю ще не час - ще рано.
Біль - нового характеру,нової дислокації.Гострий такий,пронизуючий.Кисть набрякла.
Слова, які хочеться сказати. Коли захоплюєшся подвигом - а він сам не вважає то за щось надзвичайне. Можливо тому, що він - солдат. Справжній.Герой.Бо істинні герої - спокійні. І в сім - прекрасні.
Вночі пишеш сенсею співчуття. Бо ... винятки. Бо то правильно.І попри пізню пору він рефлексує.
Нові дні.Прорвемося!

Дзвінки лише по роботі.
Помер кузен сенсея.
Починається відлига.
Самопочуття випрямляється - через адову біль, неспроможність нормально функціонувати,але то жене вперед.
Були гості.Не вистачило тепла.
Снилася вже робота.І Настя така не схожа на себе.Хочеться вже знов в ту суєту.
Вночі був ще "Отруйний плющ" і фільм про трьох драг-квін,які заблудилися в американській периферії і змінили одне мале містечко.
Дрю має цікавий образ.Її вільна Айві чимсь схожа до мене - однак не так без гальм і не схильна до вбивств)
Тиша...Який день виходжу в фб.Ніхто не шукає, не дзвонить просто так.Нікому то не треба...
Треба вибрати якесь кіно на ніч чи дочитати книгу про Сірого.Чи все ж щось таке з Хабенським?

Сніг іде.Падає клаптями,плавно спускається, вкриваючи те, що налякав секундний дощ.
Дивилася "Бурлеск".Гарненька казочка про любов і музику.Ще щось хочу з Шер подивитися чи подібну легку казочку.
Хоч хтось би дав знати,що відбувається в системі.Тиша.
Завтра чекаємо гостей.
Прогнози нехороші на травму.Страшне слово - контрактура.Хочу бути повноцінною.
Хочу цукерок)Хороших смачних шоколадних цукерок.З ніжною кремовою начинкою.
Працюю дистанційно.Ніби без нюансів.Хочу в офіс.І спілкування.
От лише ... як зміниться комунікація?Чи знайду сили поставити дистанс - чи все ж прогнуся під примусом людяності?Що то - добро чи слабохарактерність?Чи людей таки треба любити,як би вони до тебе не ставилися?

Ото зрозуміла таку справу:мало читаю.Вопіюще мало.І з цим треба щось робити.
Гастрономічні смаки незрозумілі,мало що можу їсти,а ще чимало чого в розряді не можна.
Сеанс лікування болючий, таке враження, що викрутили передпліччя -- під дивним кутом поклали руку.Не можу донести чашку до ротика.І то напрягає.
Водохреще.Минулоріч була на ставку,там змерзла,поки купалися діячі.Сала не їла,від горілки глінтвейну чи чаю не пропонували.І багато голих на снігу.
Снився воїн-нібитематик.У нього все буде добре.Просто хороший гарний сон, і він сам здивується,як позитивно вирішаться його проблеми.Тепло,коли думаю про нього)Чи знає,що спілкуюся з його мамою?..
На роботі заходовий завал.Планування наше все(

Біль не відчуваю - той,що належить.Взагалі нема відчуттів!Діагностика показала не надто хорошу картину.Завтра знову на ремонт.
В кутку свічка через річницю вивезення в нацистську Германію українців.Раніш так не робили.
Треба кіборгів згадувати,за них молитися,турбуватися про їх рідних.А не робити то,що є.Не імітувати.За що помер Дим?За що вбито Браницького?За те,аби зняли бокументалку і написали книгу про 242 дні оборони?
В сусіднім місті завівся депутат-гей.І тут полізли антилгбтшники...толерантством не пахне.Хоча був би результат його депутатської діяльності - впряглася би,а так...
Люди з особливими поребами хочуть допомоги.Поки не бачу,як саме - але хочу помогти.Придумати треба.Зможу.Знаю.

Уві сні вибирали морозиво.Воно було різого кольору,але пастельне.І тортик - Катрусі 1 рік.Кімната,ніби знайома, щось святкують.Чи не з нагоди цього свята і купувалося?
На вулиці дюдік курив,не заходив до хати.Щось говорив заспокійливе.Чомусь нагадувала батькові про річницю його брата.Дивно.
Дід обіцяв ... хліб.Помолитися за нього треба.Їм треба лише молитва і спомин.
На ранок,коли говорила той сон - плакала.Відчуваю ще біль втрати,хоч скільки років минуло.
Їду до лікаря.Потреба сильна.Хочу жити повноцінно.Хочу жити.А не контрактуру, страшенний біль,що не знімається анестетиками,обмеження,іммобільність.
Це свічка Волновахи?Це вже 2 роки?
Коли завершиться це кровопролиття?

Біль.То був не день - то біль.Зняті кандали, а під ними не знати що то таке, і сліди як від опіків, білі і моторошні.
На руки впали кошти,які потім швидко пішли за призначенням.Зранку до лікаря.
Хочу на роботу.Спілкуватися з людьми.За півгодини зустріла 3 колег.
Отримала листа від батька приятельки.Ківка вже давно не на Волині,і навряд чи зустрінемося в сім житті.І про батька вона не розповідала - тільки говорила,що батьки її розлучені.Як впізнала? Прізвище унікальне.
В іншому тотал ігнор.Робочі дзвінки.
Соромно дивитися в очі Анатолічу - стільки було обіцянок даних не мною,а виконувати - на його думку - мала я.Хоча він справився б ліпше баскетболіста.
Анестетики не діють.
Терпіння.Лікуйся...

Він тонко відчуває - коли перегнув.То відчувається.І називає -так, як ніжно вміє називати,те, що важливо.Тоді стаю знову скрипкою у руках Майстра, котрий навіть із зламаного апарату добуває симфонії.
Адже відчуває,як звучать струни душі - навіть на відстані.
Ці ігри не завжди безпечні,але струни рвати не стане.
Сам розпустив - сам і збере.
Карати і нагороджувати - в його волі.
І що би не було - як би не ставалось - знає,відчуває.
І певно досі згадує муркіт тої ночі, коли виконувала його волю.І хоче то повторити - за іншого антуражу.
Житття триває.
І зранку в лікарню.
Молитви випрошені.
Покаятися би - перед обома...
Натомість лишається ілюзорна надія.Вона завжди є.
Хочеться жити.Дихати.Бути...

От сиджу і реву.Всередині.Він звик рвати по-живому.Знову.Вкотре.Чомусь.Нащо так сухо, так жорстко?Думалося, що ми не чужі, а що насправді?
Чому він не дасть відповіді на важливі питання, не готовий проявити турботу,терпіння?Чому вже стільки часу не пише першим?
А порою - взагалі не пише чи відбриває.
Невже це наближення кінця, тільки відтерміновую...
По-жи-во-му.І сильно так,разюче, голосно і страшно.
І то формує стільки всього...
Місто оплакує полеглого.
Держава мала би згадувати кіборгів.
Не згадує.
В зомбіящику в недільному ефірі виступають терористи.
І хтось ще може думає, що цей світ не впав на дно?
п.с. Розіслала на ряд сайтів прохання про молитву за упокій новопредставленого Валерія.

І настає розуміння, що твої мрії стають лише ілюзіями.Ти проникаєш надто глибоко падає тінь, надто темно на дні, надто плутано.
Трояндова випічка - казкова!
Страшно стояти перед лицем байдужості, усвідомлення, що все прораховано, що нічого не задежить, що позиція нереальна, ситуація патова.
Це їх рубікон, а індульгенції нема.
У М. помер батько,13-го поховали. Нехай з Богом спочиває раб Божий Валерій.
Розішлю прохання про молитву.
От і думки депресивні...
Хочеться пригорнути його і дозволити бути слабким.Заразом - знову ж усвідомлення довіри.Просто аби отак кому він би того не казав.
Сенсей ігнорить.І відповідаю взаємністю.Я взагалі йому відповідаю взаємністю.Дивно - таке віддзеркалення.