С нами с 22 августа 2016

Останнім часом почав сумувати за минулим, хоч і знаю, що це неправильно. Особливо за людьми.
Я знаю що це тупо і безглуздо.
Погодьтесь, в наш час дуже важко забувати людей! Залишається переписка, фото та відео. Звичайно ж, можна видалити все на фіг.
Та ситуацію це не врятує, бо у вас є спільні друзі і ти на щось спільне наткнешся.
Та є одна річ, з якою майже неможливо щось вдіяти - це музика. Я впевнений, що у кожного є пісні, які одразу ж нагадують вам якусь людину, чи подію. Я правий?
От і в мене так. Та одного я зрозуміти не можу: чому мені подобається слухати таку музику, яка наганяє на мене грьобану купу спогадів і, тим самим, дуже мене засмучує. І я, блін, знаю, що я такий не один!))

24 августа 2016, 17:39

Вірш, якраз під настрій:

И вечером никто не ждёт,
И делать можно всё, что хочется.
как же это называется?
Свобода или одиночество?


Депресія триває.
З цим треба щось робити...

24 августа 2016, 15:17

утро. день. ночь
сон. работа. мысли прочь.

ожидание. волнение. звонок.
молчание. ответ. разговор между строк.

ти сказала что устала.
тебя для меня нет. меня стало мало.

депрессия. алкоголь. меня ломало.
где-то носило. по барам, по бабам швыряло.

день. неделя. месяц. год.
оказалось - показалось. я - единственный тот.

опять стал рыбка, котик, зая
после года, что ты блядовала.

ни хуя, моя родная!
ты дошла уже да края.

от тебя я стал свободен.
я тобой давно не болен.

и снова утро. день. работа.
но у меня одна забота.

с кем мне вискарика разпить.
и снова нормально затусить.

без тебя мне легче жить и быть
разбитое сердце второй раз не разбить.

23 августа 2016, 22:18

Часом в мене бувають хвилини особливо хорошого надхнення. Як правило, воно приходить із сильним душевним переживанням. Я стараюсь використовувати це надхнення на "високі" думки, інколи навіть записуючи їх, або ж, дуже рідко, пишу вірші.
І ось знайшов один із таких старих віршів на російській мові (не знаю чому).

Мне хочется верить в красоту своей мечты.
И жить каждый день с надеждой.
Что когда-то жизни смысл найду.
И она уже никогда не станет прежней.

Исчезнут серые скучные дни.
И мир мне откроется новый.
И станут завидовать они -
все те, кто называли мою мечту бредовой.

Я, звичайно не поет, але щось таке в мене вийшло.

23 августа 2016, 20:15

Над життям, я полягаю, задумувався кожен, але сумніваюсь, що багато людей дійшли до такого ж висновку, як і я. А висновок простий - чим більше задумуєшся про життя, його сенс, будову та етапи (коротше - про все), тим більше воно стає абсурдним і безглуздим.
Людина ніколи не може бути задоволена всім, а якщо й може, то лише на якийсь, відносно короткий, час. Ми завжди про щось мріємо і це основний рушій, що заставляє нас жити. Та наші мрії збуваються дуже рідко, особливо мрії, які пов'язані з усім життям, або чималою його частиною. І ми так і проживаємо, лише мріючи.
Та головним абсурдом є те, що навіть якби ми отримали, що хочемо - воно нам набридло б і ми захотіли б чогось іншого.

23 августа 2016, 17:56

Хотів написати щось розумне, так би мовити: "ізлити трохи з душі". Та розумні думки не приходять просто так, раптово. А мені, то й взагалі, потрібна добряча душевна або моральна встряска. Часом допомагає ОСОБЛИВА музика, чи спогади. І тоді вже пальці самі набирають слова, які перетворюються в речення, що несуть в собі хоч якийсь сенс.
Тому зараз я запитаю те, що хотів би зрозуміти: ЧОМУ В ФРАГМЕНТЕРІ ЗУСТРІЧАЄТЬСЯ ТАК МАЛО УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ? Ні! не подумайте, що я маю щось проти російської, чи якоїсь іншої мови. Про користувачів із Росії, якщо такі є, я, звійсно ж, нічого не маю. Вони пишуть рідною для них мовою і це нормально. А от українців я не зовсім розумію.
УВАГА - не хочу сваритись!

23 августа 2016, 15:23

Тільки що прочитав першу переписку, майже дворічної давнини, з однією людиною. Трохи захопившись, погрузився в це діло повністю. Через якийсь час зловив себе на тому, що я подумки перенісся в той самий момент часу, коли переписувався. Таке відчуття, ніби робив це щойно, сидячи на своєму ліжку в своїй 513 кімнаті в гуртожитку. Абсолютно всі думки з того моменту повернулись. Неймовірне і дуже сильне відчуття.

Ех! які особливо чудові почались часи, після цього повідомлення.
Та де було перше повідомлення - там буде й останнє.
Я своє вже давно отримав.

23 августа 2016, 00:01

Зарегистрироваться

или

Что говорят пользователи Фрагментера

Только сегодня узнала о фрагментере и создала аккаунт. Хочу признать, сайт действительно интересный и не обычный. Идея то, что нужно. Как же нравится эта анонимность!
Fikus

Так нравится читать записи участников, здесь гораздо искреннее, чем в любой соц сети.
Дынька

Забавная идея - вести онлайн-дневник, который могут читать все и в тоже время никто.
Daryel'

Фрагментер сильно нравится, появилась доп мотивация меняться - это большая разница, писать только себе в блокнот и писать в общий доступ

фрагментер прикольный - уже несколько раз появлялись мысли о том, с чего я такой депрессивный и почему я таким стал
Туле 🌱

Офигеть, сколько я потеряла, пока не писала в !F. Была куча мыслей, эмоций, а все оно будто потерялось и я даже не могу связно сказать, как прошли эти дни пропущеных записей.

фрагментер - самое клевое что со мной произошло в этом году!
Akise 🛩

Мне сильно нравится, что на !F никто не комментирует, есть впечатление, что я пишу это для себя, уменьшается озабоченность тем, что сообщение будет оценено.
!ХуеРы