Alter_ego

С нами с 1 апреля 2019

І так: сьогодні для мене особлива дата:
рік, як тут.
Пам'ятаю, що написав відразу: "я хочу шалених змін".
Ну що ж, вітаю Ігор, зміни відбулися, реально:
- я не вживаю алкоголь
- покінчив все ж таки цю катастрофу з Вона
- виплатив всю суму за квартиру+віддав трішки боргу.
- тепер є нові нормальні відносини з Мармеладкою
- я живу на іншій зйомній кімнаті
І це так, саме найбільше та вагоміше.
Тут знайшов друзів, деяких і втратив...=(
Тут особливе місце, прихисток де можна написати думки і не бути осудженим, тут розуміють.
Насправді, всіх радий читати і бачити ваші пости, переживання, мрії - це так цікаво слідкувати за чиїмсь життям, знаючи, що це реальні люди..
Всім хорошо дня.

сегодня в 08:07

Карантин. День 15.
Пролетів і ще один день: геть ліниво, бо відпочивав.
Цікавого нічого. Та що може бути тут цікавого у повній ізоляції від суспільства.
Мармеладка підняла настрій. Яка ж вона хороша все ж таки.
Читаю книгу "Венера в хутрі", книга цікава, там про кохання, різних видів. Багато суперечливих висловів, але ідея одна: кожен має право на кохання і не варто засуджувати, як показувати цю любов. Нам ще так багато не зрозуміло.
От і мені, я лиш в цьому ділі абсолютний дилетант, і йду навмання, боячись наробити помилок.
Але йду...
Хочу написати вірш з початком:
"Спи моя кохана, спи солодким сном"
-8 днів до зустрічі.

вчера в 20:56

Нарешті, книга прочитана. Якось багато часу Потратив, хоч книга цікава та хороша: Сергій Жадан "Ворошиловград".
Пролетів березнь, місяць контрастів, він був сповнений і приємними моментами, і важкими хвилинами. Плани деякі проваленло, життя інколи вносить свої корективи, показуючи, що бути здоровим, мити змогу любити, мати батьків, друзів - і це вже добре.
І так:
Офіційно з Мармеладкою разом.
Маю дві племінниці.
Карантин.

Книг також не прочитав, у спорті теж не все так просто, фінансові цілі не зроблено.

Але не все так погано, якщо я не зробив, це не означає, що я не робив, старався у всіх аспектах, були переоцінені пріоритети, бо тепер в моєму житті є не лише я.
Я роблю кроки для МИ.

вчера в 12:19

Карантин. День 14.
Все. Картоха посаджена. Нарешті. Але знову втомлений. Хоча, вже приємно на душі, завтра точно відпочивати.
Підбити підсумки березня. Одним словом: плани всі повалено. Але детальніше завтра.
Книгу так і не дочитав(
завтра останній захід.
І так пройшов день. Ввечері розпалили багаття, щоб спалити всі гілки та сміття.
Більш нічого.
-7 днів до зустрічі, вже минув тиждень від останньої зустрічі. Тиждень, як не бачив, без дотиків, поглядів, її рук, волосся...

30 марта 2020, 19:35

Спав погано, нач і втомлений був, але щось не так. Дурні сни.
Дали поспати, але сьогодні продовжимо садити картоху.
Надіюся на чудо, що от щось станеться і все стане по своїх місцях: я знову на своїй скучній роботі, зустрічі з Мармеладкою, футбол, щоб були проблеми ті старі.
Що його робити? Як діяти? Не знаю.
Як же хочеться допомогти справитися їй з усім цим!!! Забрати б біль, хоч частину.
Залишається лиш вірити в чудо.
І вони трапляються. Інколи. Мож саме цей час і настав?
Ладно, буду йти. Сьогодні знову важкий день.

30 марта 2020, 07:37

Просто повністю втомлений, тіло болить...
Картошка в селі, мов Танос, річ неминуча і покинути город можна лиш в двох випадках, або посадити до кінця, або вже геть виснажитися, щоб падати. Сьогодні у нас варіант номер 2. Завтра мож буде перерва то і відпочину. Сьогодні вже сил нема навіть щоб читати, просто лежати і по можливості переписуватися.
Погода прекрасна: тепло-тепло.
І ще рано поскандалив з мамою, так звичайна сварка через якусь хрінь.
Ну і все, так пройшов і день.
Мармеладка підтримує) за що їй і подяка)
Це дуже круте відчуття, що десь по тобі сумують і підтримують на відстані.
Ладно.
Мрії здійснюються, якщо до них іти)
Гарних снів.

29 марта 2020, 17:50

Розбудили, пішли на город, подумали, поки не будемо садити бо йдуть холода.
Vorona, дякую за пораду, звичайно скажу своїм, але тут у мене нема ніякого авторитету, та ще й в городніх справах)
на таке відразу: "Що ти там знаєш")
Ала, насправді, роботи і так вистачає, потрібно повідносити всі гілки, які вчора нарізали і думаю щось ще придумають)
Буде час все ж таки дочитати книгу, вона і легко йде, але ніяк не можу закінчити.
Перевели годинник.
Так, снідати і працювати.
Всім гарного дня)

29 марта 2020, 08:01

Карантин. День 12.
Звичайний лінивий день. Багато читав, допомагав дома зрізувати гілля старих дерев. Добрався до шкільного спортмайданчику, там займався і дивився з далеку, як малеча грає у футбол, при цьому не боїться жодних карантинних обмежень.
Зателефонував я до свого однокласники, багато говорили, він залишився в Києві, хоча і хотів втекти, але зламалася машина і повернувся назад, ремонтує.
Якось так швидко і пролетів день, на фоні переписки з Мармеладкою.
Без яскравих емоцій, буденно.
Але було тепло, сьогодні задумався вийти на рибалку, але щось стримало, не знаю.
Завтра мама хоче вже садити картошку!!!
А не рано ще? Ну від цього не втекти.
Гарних снів.

-5 днів до зустрічі

28 марта 2020, 19:20

Сьогодні план - читати. По максимуму, потрібно вже закінчити книгу Жадана.
Бо нач і не на роботі, а план по книгах горить, потрібно наздогнати.
Хочеться спокою, душевного.
Щось останнім часом пунктики "хвилювання" лиш добавляюттся і я нічого зробити не можу, найбільш що вибиває сил - це безпорадність.
Тому сьогодні багато книги і спорт, внесу це в пріоритет, хочу мати хороший вигляд та сили, щоб носити Мармеладку на руках)
Всім гарного дня)

28 марта 2020, 08:14

Карантин. День 11.
Живемо в країні дураків. Прям сил нема на все це дивитися.
Жалко хороших і добрих людей.
Ну нічого, десь читав, що світовий баланс існує і всіх чекає своя винагорода/кара.
Колись вважав, що добрі люди - це слабкі люди, якими можуть всі користуватися. Але змінив свою думку, добрі люди - це надзвичайно сильні особи, які не здаються, долаючи свої проблеми, а ще мають сили, щоб допомогти і підтримати когось, незважаючи ні на що. Проти них нема зброї, і кожен, мож не показує, але в глибині душі хоче бути такими, як вони.
Але кожен вибирає свій шлях, хоча і забувають, що кінцевий пункт один і від нього, ще ніхто не втік.

-4 дні до зустрічі

27 марта 2020, 20:31

Вчені якогось університету провели дослід, що коли вам пишуть/кажуть "доброго ранку" і бажають гарних снів, то в організмі піднімається рівень гормонів, що відповідають за щастя.
Це я відчув. Рівень щастя мені піднято))
Ранок з Мармеладкою))
Встав, поснідав
Планів на сьогодні багато.
Тому вперед. Потрібно щось робити.

27 марта 2020, 07:48

Карантин. День 10.
Хотів прогулятися селом, але відразу зателефонував начальник і я пірнув з головою у світ цифр, прогнозів, планів і екселя, як приємно писати формули, які працюють і з цих незрозумілих даних створювати економічні моделі, а головне, він сказав і вже знаю, що робити і як.
Хм...невже сумую за роботою?
Ну точно за Мармеладкою, точно за безлімітним, швидкісними інетом...Ну і трішки за роботою. Ну зовсім трішки.
Мармеладка..... ех...сумно.
Знову трішки планували, вже просто літо, але, як хочеться з нею втілити всі задуми і плани, не передати.
По дому майже нічого не зробив. Встигну, часу є і є.
А зараз, нехай буде хороший вечір...
Тут повинні бути оплески і шампанське..

26 марта 2020, 19:50

Знову спав погано. Щось не так.
Снів не пам'ятаю, але часто прокидався.
Ладно.
Хочу вже літа. Жаркого прямо літа з пекучий сонцем, зеленою травою, яка бореться за життя, щоб не засохнути, став би рядом, де можна скупатися чи половити рибу, щоб вишні, шовковиці, сливи, яблука, груші, вже висіли на деревах і їх взяти і просто зірвати, з'їсти, а вечером сходити і погоняти у футбол. Щоб просто надівши шорти і вийти на вулицю. Щоб вечером вийти в поле, а там квітів, польових трав, рядом ліс, а біля нього річка, а вже легка прохолода і сонце сідає за обрій і так тихо, тихо....
А не оце все

26 марта 2020, 07:47

Карантин. День 9.
Засмутився був зовсім, що продовжили карантин до 24.04.2020.
Введена надзвичайна ситуація.
Коли тепер на той Київ? Коли ми вже зустрінемося? Більше не покину її на такий довгий час, бо це занадто. Я ж її страх, як хочу побачити та обійняти. Невже таке можливо?
Не знаю, як воно все це буде в нашій країні: вірус, економіка рухне, люди без грошей, курс не радує.
Але що я вдію? Нічого. Сидіти та ждати і розвиватися. Коло мене є школа з спортмайданчиком, буду ходити, нехай тільки потепліє.
А зараз ще трішки почитаю і спати.
Завтра нова кімната на черзі і нові перемоги.

-2 дні до зустрічі.

25 марта 2020, 19:02

Прокинувся. Спав погано, багато разів прокидався, не знаю для цього причин.
Почитав трішки книгу.
Написав Мармеладці.
Говорили про далеке майбутнє.
Можливо, воно ближче, чим здається насправді, хоча, коли все просто буває?
У двох впораємося, амбіції, бажання є, то що тоді нас може зупинити?)
Ну в нас все лиш починається, правда.

План на сьогодні є, тому потрібно розпочинати щось робити. В хаті прохолодно, поснідавши, знову в ліжко. Сказав батькові, щоб розпалив. Ладно я, але мама, щоб не сиділа в холоді.
Ще потрібно сходити в центр, взнати кілька деталей і розпочати сьогодні втілювати один цікавий задум. Більш масштабний, чим було вчора, але це не Київ, все дуже обмежено.
Гарного дня

25 марта 2020, 09:31

Карантин. День 8.
Заплановане зроблене. Кімната моя має тепер норм вигляд. Завтра передпокій на черзі. А все тому, що мама хвора і їй важко все утримувати, а батькові якось однаково. Нічого, я тут трішки зміню обстановку. Взагалі, за маму переймаюся все більше і більше, кашель жесть, навіть не знаю. Потрібно щось робити.
Телефонували з роботи, питали чи живий, і яка температура.
Так і пройшов день. Але це зовні.
Бо дуже хвилююся за свою Мармеладку. Залишилася в Києві. А я тут. І між нами сотні кілометрів, віруси і т.д.
Книга трішки допомогла.
Хочу щось зробити цікаве. Але поки лиш є задум.
-1 день до зустрічі.

24 марта 2020, 21:16

Затіяв прибирання у всьому будиноку, щоб усе розкласти по своїх місцях і перетворити оцей запущений хаос в хоч якусь організовану систему.
Але це реально складно. Не знав навіть з чого розпочати.
Взявся за свою кімнату: попереставляли дивани, стіл, виніс багато храму, перебираю його, вимив поли, протер пиль, переставив старого компа.
Втомився. Але ще робити і роботи.
Сьогодні ідеально зроблю свою комнату. Тут будуть ще проблеми: переклеїти фотошпалери, бо вони мені не подобаються + відсиріли і змінили колір; і перекрасити двері, бо щось не так з кольором.
Але взагалом більш-менш і можна звати когось у гості.
Відпочив. Тому вперед. Сьогодні зроблю відос зі своє кімнати

24 марта 2020, 13:47

Карантин. День 7.
Хм.... Ну не будемо, подавати в суд за плагіат, в такі важкі часи :)

Абсолютна втомлений, або геть втомлений, тут на вибір.
І все ж таки, я дома!!! Доїхав, транспорт знайшов Макс. Він уже сьогодні батько, а у мене друга племінниця, потрібно б було зателефонувати до сестри, але вже завтра.
Холодно, сьогодні кілька разів добряче замерз.

А зараз, лежачи в своєму ліжку, мрію, лиш про одне: обійняти Мармеладку і забутися у сні.
Дома важко, мама хвора, кашель.
Атмосфера нагніє, по ТВ новини і тема одна.

А тут буде інший відлік, але вже із завтра)

23 марта 2020, 20:33

Фіг там звідси я поїду....
Одним словом "кинули"
Ненавиджу такий людей, по-перше, наживаються на загальній біді, деручи ціни, типу ж карантин, небезпека. Так сиди тоді дома, тварь, якщо боїшся, а не заробляй гроші. А по-друге, люди, які підло не виконують свої обіцянки. Гімно, ти а не мужик, бо йому, блять, заплатити більше чим я пообіцяв. По-третє, не сказав. Напиши ж, тварь, що не виходить. Скотина. Боягуз.
Хух.
Думаю, йому там ікається.. Нехай...
Злий, як чорт...
Хуухх
Де мій там ромашковий чай?
Дихай Ігор, дихай
Ще і замерз.

Приємна несподіванка було побачити Мармеладку)

І як тепер виїхати звідси?!?!?
Ладно.... Заспокоїтися.
Ох, ця розмова ще із мамою, "я ж казала"

23 марта 2020, 09:52

Карантин. День 6.
Останній день в Києві і завтра додому.
але сьогодні чудовий день. Насправді його зробила таким Мармеладка.
Потрібно подякувати.
Не знаю, які сили, доля, шляхи нас звели, але б і їм подякувати.
Мармеладка приїхала і ми дивилися різні фільми.
я лежав і обіймав її, було добре. Насправді, дотики вирішують все.
але коли ми лежали під однією ковдрою і просто пригорнув до себе, відчувши тепло її тіла та збудження - безцінне. Інколи не потрібно вульгарщини. Інколи, потрібно, щоб вона була поруч. і дотики її губ.
завтра їду, а вже хочу повернутися.
потрібно спати. а так ще хочеться, щоб цей день продовжувався.
Гарних снів і будьте здоровими

22 марта 2020, 21:37

Насправді, це дуже важке рішення їхати до батьків. Список за і проти безкінечний і жодна із сторін явної переваги не має.
Відчуття такі, немов боягуз тікаю, покидаючи на призволяще близьких. Я ж хочу захистити.
Але як? Насправді, що я можу вдіяти?
Ладно, раціо перемогло. Рішення було прийнято, МИ його обговорили, як це правильно відбувається у нормальних відносинах.
Тому я не втікаю. Просто відступаю.

А за вікном зима.

22 марта 2020, 10:50

Карантин. День 5.
Відчуття такі, що суне щось жахливе та неминуче. Атмосфера нагнітається. На вулиці тихо, вітер лиш похитував дерева та підіймав від землі різні папірці і пакетики. Людей помітно менше, уже більшість в масках.
Сьогодні прохолодно і періодами дуже яскраво світило сонце, проте все в сірих тонах. Говорять котиків стало менше.
Хм...
Вже думав, що зря залишився в місті.
Хоча...
від долі не втечеш. І вже, в принципі, не втекти.
Плюс, ще вмію себе накручувати.
Талант.
Все не так, як думав.
Жадан трішки розбив день. Гарно пише.
Бігав. Пройшов 10к кроків. Склав кубік-рубік за 42сек.
Шукав маски, але їх нема.
Дивно, чому і досі не знайшли ліків.
Буду спати.
Гарних снів.

21 марта 2020, 19:52

Що ж, прокинувся.
Спав просто жах, як погано.
Поснідав. Зайшов в гру. Скачав книгу.
Ліг знову в ліжко і почав читати.
Відложив в сторону. Зосередитися зовсім важко: в голові інша тема.
Можливо, ще просто потрібно поспати.
І думки в сторону.
Є план, знаю, що робити тому вперед.
Головне нікому не заважати, бо вже набридаю.
Я просто хотів....
Ах, ладно, хіба то важливо.
Сьогодні б побігати, але нач прохолодніше, не знаю, вчора від неправильного дихання був кашель. Зараз захворіти геть не хочеться.
Все нагнітає.
Потрібно шукати позитив, але де?
"ура я живий", "ура я сьогодні прокинувся", "ура в мене є руки і ноги"
Ура, ура, ура...
Тільки від цього не краще.

21 марта 2020, 08:25

Карантин. День 4.
Інколи відбуваються речі, які я зовсім не розумію, наприклад, невинних жарт в якесь непорозуміння. Дивно все.
Ладно. Спати.
Всім гарних снів.

20 марта 2020, 21:34

Рівень тривоги збільшується.
Фактори додаються.
Уже можна писати список, але, річ у тім, що нічого я не зроблю, лиш гіпнотизувати? Для чого?
Ситуація з вірусом на першому місці. Уже посварився вкотре з мамою.
Навіть не знаю, що і буде. Прогнози зовсім невтішні. Надіюся, що все пройде, але...
Якби від мене все залежало.
Так, негатив в сторону. Настане тепло і спалить цю заразу.
План читати, вийти побігати, дивитися Гаррі Поттера і складати кубік-рубік.
Гарного всім дня і будьте здорові)

20 марта 2020, 08:24

Зарегистрироваться

или

Что говорят пользователи Фрагментера

Только сегодня узнала о фрагментере и создала аккаунт. Хочу признать, сайт действительно интересный и не обычный. Идея то, что нужно. Как же нравится эта анонимность!
Fikus

Так нравится читать записи участников, здесь гораздо искреннее, чем в любой соц сети.
Дынька

Забавная идея - вести онлайн-дневник, который могут читать все и в тоже время никто.
Daryel'

Фрагментер сильно нравится, появилась доп мотивация меняться - это большая разница, писать только себе в блокнот и писать в общий доступ

фрагментер прикольный - уже несколько раз появлялись мысли о том, с чего я такой депрессивный и почему я таким стал
Туле 🌱

Офигеть, сколько я потеряла, пока не писала в !F. Была куча мыслей, эмоций, а все оно будто потерялось и я даже не могу связно сказать, как прошли эти дни пропущеных записей.

фрагментер - самое клевое что со мной произошло в этом году!
Sart

Мне сильно нравится, что на !F никто не комментирует, есть впечатление, что я пишу это для себя, уменьшается озабоченность тем, что сообщение будет оценено.
!ХуеРы