Та, що чекає
яке ж це все таки щастя чути його голос... такий рідний... такий до болю коханий голос... в такі моменти хочеться плакати і одночасно літати від щастя... я знаю, що я дочекаюся його... бо велике щастя варто почекати...
я повільно божеволію... знову проплакала всю ніч... хочеться вити... я хочу до нього... бісова армія...
мій коханий в армії... я не чула його голосу півтора тижні, а не бачила три місяці... я повільно схожу з розуму... і що найогидніше те, що мене ніхто не розуміє... адже це так просто чекати його цілий рік... рік це мало... а я скоро вити почну... від суму за ним...
подруги вмовили взяти участь в конкурсі краси... наче й нічого страшного...а я суджу і думаю, що ж я там забула? навіщо воно мені??? хоча... в глибині душі все ж надіюся на перемогу)
він щось задумав)) от цікаво що??? сказав, що ще цікавіше буде якщо при батьках.... що ж це буде???
я летаю с тобой далеко
там ведь нет и в помине людей...
я летаю с тобой высоко
только солнце над нами видней...
я летаю с тобой далеко
где не будут во век холода...
я летаю с тобой высоко
в страну вечного счастья...
Знаєте є таке відчуття, що ти нікому не потрібен? Дивне таке, начебто навколо тебе є люди які люблять тебе і піклуються про тебе, а тобі все одно погано... кепське відчуття... наче всередині тебе росте пустота...
Але я знаю, що це не на довго... скоро він зателефонує і у душі знову засвітить сонце... Дивно... Самій від себе дивно...
Вперше в житті я готова віддатися комусь повністю... І я кажу не про тіло - я про душу
За вікном холодно, моросить дощ... На душі кепсько....Це ж потрібно було так по дурному захворіти.... Хочеться додому, але попереду ще не закінчена сесія.... Повернуся - відсипатимусь тиждень!
дивний день... дивний вік... дивні люди... дивна я для цього сторіччя... дивний він... дивні наші почуття... дивні мої вчинки... дивне кохання... дивне все... ми ненормальні... він псих, я психопатка... мабуть, коли ми зустрінемося в живу все піде обертом...
Доброго ранку))) Новий день, нові можливості... А я прокинулася з думкою про нього... Чому все так складно? Невже дійсно так важко просто застрітися з людиною??? 30 кілометрів - це не так багато, але вони розділили нас... Та я вірю, що це не надовго))) Бо коли він каже, що кохає мене і називає "рідна моя" по шкірі біжать мурашки, а серце вірить, що все це не даремно... всі випробування, сварки... ми все поборемо! Я в це вірю!!!
Кохаю його))) якби він тільки подзвонив... дивно, а ще місяць тому я думала, що не буду його згадувати... але... життя не передбачуване... і тепер... він самий дорогий для мене...самий коханий)))
Что говорят пользователи Фрагментера
Психолог говорит, что я двойственна во всем. Фрагментер - это точное отражение данного высказывания. Тебя все видят, но ты инкогнито; ты ждёшь одобрения, но оно не придёт. Ты хочешь внимания, но о нем здесь также не узнать. Здорово!
satesate
Только сегодня узнала о фрагментере и создала аккаунт. Хочу признать, сайт действительно интересный и не обычный. Идея то, что нужно. Как же нравится эта анонимность!
Fikus
Так нравится читать записи участников, здесь гораздо искреннее, чем в любой соц сети.
Дынька
Забавная идея - вести онлайн-дневник, который могут читать все и в тоже время никто.
Daryel'
Фрагментер сильно нравится, появилась доп мотивация меняться - это большая разница, писать только себе в блокнот и писать в общий доступ
фрагментер прикольный - уже несколько раз появлялись мысли о том, с чего я такой депрессивный и почему я таким стал
Туле 🌱
Офигеть, сколько я потеряла, пока не писала в !F. Была куча мыслей, эмоций, а все оно будто потерялось и я даже не могу связно сказать, как прошли эти дни пропущеных записей.
фрагментер - самое клевое что со мной произошло в этом году!
Aart 🐦
Мне сильно нравится, что на !F никто не комментирует, есть впечатление, что я пишу это для себя, уменьшается озабоченность тем, что сообщение будет оценено.
!ХуеРы