Sstoren writes
Отже, про сон.
В якому був натовп родичів і брат (М). В М недавно було ДН. І всі казали, що він не заслужив подарунку, гнобили його. Я не стерпіла, накричала на них. І пішла.
М прийшов до мене: дорослий хлопець 20р., вищий за мене. Але дивився поглядом дитини, якій боляче. Запитав:
- Ти справні не думаєш, що я нездара?
А в очах надія, недовіра і страх.
Я кивнула
Він мене обняв. І заплакав.
Я заридала.
І проснулася.
Згадувала про наше дитинство і прокучувала в голові слова злості і образи, які ніколи не вискажу родичам.
Тому що вже пізно. Вже немає сенсу виливати свою злість.
Як можна водночас любити і злитися?
А виявляється, можна.
Йому треба допомога. Але я ще не знаю, як допомогти.
What !F users say
Only today learnt about !F and created an account. Have to admit, this site is interesting and special, indeed. The idea is quite the thing! I'll be keeping my diary in spite of anything. I like this anonymity so much!
Fikus
I really enjoy reading other participants, it's so much more sincere here than in any social network.
Дынька
Such a funny idea, to keep an online diary, which can be read by anybody - and nobody at the same time.
Daryel'
I like a lot that there are no comments on !F. Here I have an impression that I am writing just for myself. I have less concern that my message will be evaluated.
!ХуеРы
I like Fragmenter very much. Now I have extra motivation to change. It's a big difference – just write to myself in a paper notebook, or write in order to share my thoughts.
Fragmenter is cool – I start to think once and again why I'm so depressed and how I came to be like that.
Туле 🌱
Fragmenter is the best thing that happened to me this year!
Aart 🐦