та, що завжди молиться

Як ж мало треба для щастя. Поговорити 15 хвилин з людиною, якою вважаєш близькою і все. Ти в цьому настрої декілька днів. Прокручуєш вашу розмову знову і знову.
Я була жорстка з тобою. Тобі здається це подобається. Сам мене провокуєш.. І ти теж був жорстким зі мною. Сам знаєш, що заспокоююсь після наших сварок. Але це так класно. Це як сварка між левом і левицею. Вони обоє не м'які зайчики, проте все одно разом і саме такими мають бути їхні відносини. Ні з ким іншим я не випускаю емоції, як з тобою.
Чекаю нової "схватки". Готую пазурі

Неділя. 7 грудня. ти подзвонив. я не була поруч комп'ютера. далі я тобі дзвоню, ти збив. невже це кінець? невже от-так по-дурному розійдемся? просто переставши спілкуватись. я не хочу!
Чому ти збив? чому ти не хочеш говорити? ми і так вже майже півтора місяця не спілкувались. говори.. як ж іще люди вирішують свої проблеми крім того, що обговорюють їх? не втікай від мене, не треба..

П'ятниця. 5 грудня. Захистила курсову. Слава Богу :)
Щоб випустити пар з голови і думок пішла прогулятися. Зайшла в біжутерію і вибігла звідти. Якщо уявити дівчат з такими страшними прикрасами, то перестає бути дивно, чому вони не можуть знайти собі хлопця. Далі магазин рукоділля. Тут цікавіше. Купила маленькі деталі: блистючі камінчики, які я приклею на папір у формі сніжинки у своїх листам друзям за кордон. Новий рік скоро, як-не-як) І малееесеньку скляну пляшечку. Влітку я поставлю туди кульбабку (білу). І буде в мене завжди при собі літо..
Далі пішла за солодощами. І в книжковий магазин. Зупинилася у відділі "Кулінарія" і "Дитячий куток". Діти таки прекрасні)Просять принести їм шкарпеток