Вічний Мрійник

Коли ж я навчуся відрізняти кохання від закоханості?
Можливо тоді, коли зможу покохати по-справжньому?
Принаймі, тепер все добре...точніше завжди було добре, але я не знала..

Я повернулася. Повернулася щоб нити! Що зімною не так?? Все здається добре. Я поступила в університет ще й на бюджет. Хіба не цього я хотіла? Я не розумію себе. Зовсім.
Перечитала всі старі записи.Здуріти можна. Що я знайшла в тому В??? Зовсім не сумую за ним. Доречі, він скоро жениться...
Я зовсім не писала про нього, але паралаленьно з В я була закохана в М...була? Та я божеволію від М уже 1,5 роки, щодня думаю про нього. Але ми не будемо разом. Він уникає мене...чому? Бо я завжди все псую! Моє вміння ігнорувати людей приносить одні біди...а я так хочу бути з ним..бути достойною його. Дайте мені хтось пінка, щоб я підняла свою жопу і пішла працювати над собою. Я вірю, що ми ще зустрінемось.

спокій і мир....

Як же я втомилася..Здається, у мене уже немає сил нінащо :((
А ще стільки справ і в нд. виступ.
Я боюсь, боюсь, що не витримаю, зірвуся.
Часто думаю про В... Сьогодні бачила його, він їхав машиною...Боже, здається я сумую за ним!
Це не кохання, я впевнена. Але мені ще ні з ким не було так просто і затишно....як же я жалію за тим, що не змогла побороти себе і дати йому шанс...йому?....та я собі шанс не дала! Відібрала, безжалісно і егоїстично.
А ще скоро ЗНО, дуже скоро! Я шкодую, ща зареєструвалася на математику...це ж не моє!! Яка б я була щаслива, як би частіше прислухалась до своєї душі, а не до розуму...але тепер вже немає шляху назад...я сама в усьому винна!

хочу змінити...хочу бути іншою...реальною....живою! Не хочу бути такою як інші.. жити так, як вони живуть не хочу!
може пора жити?...........

Здається, я вірю.
Так! Так! Я знайшла Його...
Боже, так багато і одночасно так мало потрібно було мені пройти, щоб знайти Тебе...тільки не покинь мене тепер. Прошу, і я обіцяю, що не зраджу тебе.
Я вірю в Бога і я ДОВІРЯЮ йому...
Тепер всі ці земні проблеми здаються такими дрібними...Що то ЗНО? Що та заздрість? Я - дитина Божа. Я заслуговую на щастя. І я буду щасливою.
Напевне, для цього я і жила, щоб зрозуміти...
І сьогодні я зрозуміла. І тепер я готова йти дальше...Я ЩАСЛИВА
"Я просила Бога зцілити мою приковану до ліжка дочку. Бог сказав мені – ні. Душа її в надійності, а тіло все одно помре." Мати Тереза.

Нарешті вдома :)
Здається, я починаю знаходити себе...перестаю боятись відповідальності за свої вчинки. Тепер все буде по-іншому. Я в це вірю. А тепер варто відпустити...відпустити, того, про кого думаю щохвилини. Все закінчилось, так і не почавшись. Треба прийняти це і йти далі. Тепер я інша...я не лінуватимусь, не буду боятись. Я прийшла, щоб жити. Тому я житиму!
Зловила себе на думці, що заздрю І і В....та взагалі всім заздрю...хм пора з цим покінчити.
А зараз я офіційно відпускаю своє минуле. Я готова до нового і кращого. Я готова жити.
І так, я зараз посміхаюсь....напевне, це і є життя :)
хочу-хочу дарувати радість...хихи я, як маленький сонячиний промінчик і це так мило))

Ну от...в ще однієї моєї подруги зявився хлопець...ех
Ну чому? Чому я завжди все псую?!
А ще у мене немає волі! Взагалі! Я дуже слабка духом, не можу навіть змусити себе зробити хоча б чуть-чуть...і чого я хочу досягти в житті?
А до ЗНО 44 дні...я зовсім-зовсім не готова...і навіть не починала нормально готуватися....такккк і хто тепер в цьому винний? Хм...та хто завгодно, лиш не я,чи не так?

Нарешті зареєструвалася тут)) Не знаю, чи мені це потрібно...Ну що ж подивимося. А зараз я мушу змусити себе - ліниву жопу, піти учити математику. Негайно!
І ще, блін, ну скільки можна їсти те солодке?? Сьогодні зїла пачку вафлів, кусочок тортика і вже хаваю десь 7 цукерку...ага, а потім жаліюся, що в мене прищі..(