Fentestik

Зважаючи на попередній фрагмент, я впевнений, що мені завжди не вистачатиме 701 символу. Але намагатимуся бути компактним)
Що ж, зараз вечір. За вікном так гарно, так тепло, у повітрі вже пахне справжньою весною. На столі у мене багато Шевченка (готуюсь до семінарів), а в душі справжній "веснун". Кажуть, на хлопців впливає весна, а на мене справді "веснун", чи "висняк", ахахаа) Шалено подобається один хлопець, мабуть, багато хто засуджує мене, і я себе теж, повірте. Я теж вважаю, що все це неправильно, але не можу нашептати своїй свідомості "тс-с-с-с", хоч відчайдушно намагаюсь змінитися. Таке враження, що блукаю лабіринтом. Киньте мені хтось карту, бо я не знаю, куди йти далі!

Привіт, Той-Хто-Зараз-Це-Читає!
Певний період свого життя я постійно веду щоденник, але навіть у ньому я не можу бути відвертим сам із собою - завжди боюся, що хтось наткнеться на нього і прочитає. Дві хвилини тому в рядку пошуку Ґуґл набрав "онлайн щоденник", наткнувся на Фрагментар і зацікавився. Має бути цікаво)
Трішки порефлексую і розкажу щось про себе. Я студент-філолог, 19 років. Навряд я чимось виділяюсь у натовпі - усі почуття заховано під густими віями, під довгою гривкою. Це наче театральна завіса. Бо поки завісу не піднято, можна не одягати маски. Поки ніхто не бачить, можна бути самим собою і ні перед ким не виправдовуватися. Ага, ще я гей. Гей, який намагається змінитися...