Настя Дзюбенко
Давно, я сюди не писала. Ми розійшлися з Сергійом. Так, я кажу всім, що мені всеодно, що ми розійшлися. Але ні. Я до нього звикла. До його рук, до його поцілунків. І якби я не показувала свій пофігізм він щось таки для мене означав. Не любов, не симпатію, а прив'язаність. Я зрозуміла, що швидко прив'язуюся до людей. Просто звикаю і мені всеодно, що мене використовую, брешуть. Мені дорога ця людина. Я стараю не думати про нього, але не можу. Мені потрібно з ним спілкуватися. Ми то друзі, але не переписуємося і це злить. Він не пише, а я тимпаче не буду. Тяжко розтаватися з людиною, коли ти тільки почала до неї звикати. Але на те дано нам життя аби робити спроби, робити помилки та вчитися.
Мій день пройшов як завжди. Поки немає її все добре, але тільки з'являється вона і починається. Той мене підйобує то цей, Таня перестає щось казати і теж починає ставати на її сторону. Але те нічого. Звикла уже. Дивлюся Великий Гетсбі. Мені подобається. Фільм має сенс. Останнім часо дивлюся фільми і починаю у них бачити сенс, якийсь задум у який треба вдуматися. Я його ще не додивилася. Тому добраніч.
Злість уже на всіх пройшла. Залишилася пустота. Сиджу чекаю поки людина напише. Хочу написати.. Але ні, я не потрібна нікому. Не хочу обтяжувати людей своїм існуванням. Ну а що? Їм і без мене краще. Таке життя!!!!!! Мені треба навчитися цінувати себе та те що у мене є. Бо так я просто втрачу дорогоцінні хвилини. Все буде добре!!! Повинно бути. Я так себе заспокоюю. У мене ж скоро випуск. Я познайомлюся з новими людьми, можливо знайду однодумців. Можливо в новому місці все стане на краще. Я буду вірити в це. Але я не хочу забувати своїх старих друзів, хоча зараз я не думаю що то дузі. Але все ж... Хочеться знайти місце де буду потрібна, де не будуть звертати увагу на мою зовнішність.
Думала, що все добре, що є друзі, які підтримають... Але це не так. Немає у мене друзів. А є тільки ті які користуються. А ще я НЕНАВИДЖУ свій клас, якщо я до вас не огризаюся і не роблю вам нічого то це ще не означає, що потрібно з мене знущатися. Ви не розумієте як це боляче. Коли навіть подруга, яка бачить, що тобі роблять щось погане підтримує тих людей. Не захищає тебе. Як після цього довіряти і на когось покладатися???
Что говорят пользователи Фрагментера
Психолог говорит, что я двойственна во всем. Фрагментер - это точное отражение данного высказывания. Тебя все видят, но ты инкогнито; ты ждёшь одобрения, но оно не придёт. Ты хочешь внимания, но о нем здесь также не узнать. Здорово!
satesate
Только сегодня узнала о фрагментере и создала аккаунт. Хочу признать, сайт действительно интересный и не обычный. Идея то, что нужно. Как же нравится эта анонимность!
Fikus
Так нравится читать записи участников, здесь гораздо искреннее, чем в любой соц сети.
Дынька
Забавная идея - вести онлайн-дневник, который могут читать все и в тоже время никто.
Daryel'
Фрагментер сильно нравится, появилась доп мотивация меняться - это большая разница, писать только себе в блокнот и писать в общий доступ
фрагментер прикольный - уже несколько раз появлялись мысли о том, с чего я такой депрессивный и почему я таким стал
Туле 🌱
Офигеть, сколько я потеряла, пока не писала в !F. Была куча мыслей, эмоций, а все оно будто потерялось и я даже не могу связно сказать, как прошли эти дни пропущеных записей.
фрагментер - самое клевое что со мной произошло в этом году!
Aart 🐦
Мне сильно нравится, что на !F никто не комментирует, есть впечатление, что я пишу это для себя, уменьшается озабоченность тем, что сообщение будет оценено.
!ХуеРы