Гречка

Дуже давно не писала сюди. За цей час трапилась купа всього хорошого і поганого.
Не можу заснути, бо перейшла в режим сови. Хоча, сьогодні не сплю від нервів, кака в голові різна крутиться. Піду краще "Нагой обед" дочитаю.

Приємно бути чиїмось щастям.

Приїжджав Же. Гуляли. Займались коханням.
Провела 2 дні у подруги. Пили. На п'яну голову посварилась із Же. Потім помирились. Захворіла.

В Одесі перший сніг. Вийшла увечері погуляти. Купила каву й мандарінки. Настрій поганий.

Давненько нічого не писала. Просто не хотілось.
Плани відсвяткувати Новий рік у Львові рухнули. Але байдуже, головне, щоб були потрібні люди поруч. Посварилась із Д., вона обрала нових друзів. Ну ок. Мабуть, я вимагаю занадто багато уваги до своєї персони. Розумію, що не варто мені відкриватися навіть близьким, не витримають мене просто. Простіше відштовхувати усіх.
Подумую знову стати замкнутою повною пофігісткою і саркастичною сволотою. Чергова мазка, але так краще буде для всіх.
Ненавиджу, коли на мене кричать. Ю.сказала, що мені не варто все близько до серця сприймати. А Же думає, що я дуже категорична (так воно і є).

Пронесло з вагітністю. Сьогодні їздила в дитячий будинок, шкода тих дітей. Посварилась з мамою, бо вона не розуміє чому я хочу іздити час від часу в дитбудинок і що це мені дає. Остаточно зрозуміла, що між нами з мамою не залишилося майже нічого спільного. Юля зробила мені чай, щоб заспокоїлась. Сумую за Же, так звикла до нього.

Морально виснажена. Втомилась.

Вчора приїхала додому, на вихідні. Зустрілась увечері з Владом, 2 місяця не бачились. Випили по пиву і покктались в машині. Подумала трохи про життя.
Сьогодні нарешті підстриглась. Просрала у Ватсонсі 365 грн. Нудить півдня, бо об'їлась солодкого.

Проспала модуль з історичної географії. Сьогодні додому. Завтра в планах зустрітись з другом і сходити в ліцей.

Же приїждав на 3 дні. Провів свій ДН разом зі мною. Купа емоцій. Займалися коханням. Але тепер є ризик залетіти, надіюсь, що все обійдеться. Скурила 5 сигарет. Коли Же поїхав, то всередині все знову перевернулось. На цьому тижні додому.

Давно сюди нічого не писала. Якось руки не доходили.
З 28 по 1 жовтня волонтерила на Літературному фесті в Одесі. Здобула досвід, нові знайомства; зрозуміла, що потрібно все-твки вивчити нормально англійську.
З 14 по 16 жовтня - Київ. Купа вражень: архітектура та пейзажі - чудові. Дуже пощастило з погодою. Ну, звісно, головне в цьому - зустріч з моїми хорошими: Же і Дашою. Ночувала в профіку в Же. Займалися коханням (що може бути приємніше, ніж відчувати кохану людину повністю?!). Готували драніки. Їли Київський торт (це був найсмачніший торт в моєму житті, просто тому, що ти не полінувався вранці за ним сходити). Якщо чесно, то важко підібрати хоч якісь слова, щоб виразити свої емоції.

Приїжджав Же на 2 дні. Це було шикарно: ходили до моря та морвокзала, наїлись на рік вперед, гуляли нічною Одесою. Не можу дивитися на те, як його потяг відправляється, просто навертаються сльози. Вчора увечері Настя погадала мені, зійшлось абсолютно все, навіть ті речі, які вона не могла знати.

Вчора стажувалась у Львівській шоколадні. Отримала свої перші гроші. Було цікаво й важко водночас, тому сказала, що більше не прийду. Найкраще в цьому ділі -поспілкуватися з іноземцями. Тепер точно знаю, що офіціант - не моє, а от консультант з шоколаду - доволі цікаво. Приємно, коли за тебе хвилюються. Потрапила під дощ.

Хворіла. Майже втратила голос. Зараз потихеньку відновляється. З сестрою до сих пір майже не говоримо. Скучила за Же.

Тиждень сюди нічого не писала. Нічого цікавого й не сталось за цей час. Вчора гуляла в центрі, дивилась на Морвокзал, зайшла на каву у Львівську мануфактуру кави. Вуличний музикант трохи бісики в очі мені попускав (аж настрій підняв). Же попросив не виходити гуляти в сукнях (це мило навіть).
Мама попросила помиритись з М., але мені набридло терпіти її істерики, якщо чесно.
Трохи захворіла.

Увечері повернулась у гуртожиток. Мама передала дуже велику передачку. Важко її тягнути. Ще і випадково загребла пакет сестри. Влетіло від неї за це і за те, що назвала її хлопця козлом, бо він не допоміг мені дотягнути сумки до гуртожитку. Сестра сказала, що мені ніхто не винен. Вона права.
Ти нарешті подзвонив. Дякую, що послухав моє ниття. Поміняла квиток у Київ на 13.
Увес вечір в істериці. Дякую дівчатам з кімнати, що допомогли.

Знову без настрою. Мабуть, в мене почалась осіння депресія. Увесь час хочеться плакати. Ще й ти не дзвониш. Іноді здається, що ти починаєш на мене потихеньку забивати. Трохи прикро, якщо чесно. Мабуть, я забагато вимагаю від інших.
Подумую над тим, щоб видалити аккаунт у фб.
Вчора напились з сестрою. Нас хотів підвезти якийсь "порядочный" мужик на дев"ятці, але ми відмовили. Море вночі -- шик.

Ночую сьогодні в сестри. Може, на море підемо вночі. Настрою зовсім немає. Хочу напитись.

Увечері гуляла з Лєною в центрі. Говорили про життя. Зайшли в кафешку. Слухали вуличних музикантів.
Кожного разу всередині все перевертається, коли ти говориш мені "кохаю". Люблю це відчуття.

День починався унило. Перша лекція з антропології - шлак. Але потім були лекції з Хмарним - рідко зустрічаєш таких викладачів. Наче побула на лекції Молчановського про освіту. Мотивує однако.
Вчора все-таки трохи випила (горілка з соком і викрутка). Познайомилась з новими людьми. Потім чомусь почала думати: чи змогла б я переспати з незнайомцем або зі знайомим. Мало не вивернуло від таких думок. Це бридко.
Сьогодні купила квиток назад - з Києва до Одеси. З нетерпінням чекаю зустрічі з тобою. Зараз таке відчуття, що начебто вирвали шматок серця.
Мабуть, сьогодні піду гуляти з Лєною.

Перші дні в гуртожитку та універі - унило якось.
Завтра день міста. Планую піти гуляти на всю ніч і повернутись вранці. Ще читаю книжку і шукаю різні івенти. Щодо останнього - нічого цікавого. Придбала квиток в Київ. Сподіваюсь, що мені не доведеться його здавати.
Сьогодні в кімнаті намічається бухач, а я не п'ю.

Вже в Одесі. Скоро на навчання. До сих пір не можу повірити, що побачу тебе тільки в кінці вересня. Сумно. Очі часто стають мокрими. Ти сказав, що всю дорогу додому відчував мої дотики. А я й досі відчуваю твої. Ніколи не думала, що буду таким ванільним дівчиськом.
Додивилась лекцію Молчановського: "Рік, два і навіть три роки - ніщо", - якось вселяє надію.
Буду намагатися витратити цей час на щось корисне, або принаймні хоч чимось себе заняти.

Останні дні перед моїм від'їздом із Же. Декілька раз все-таки зуміла сховати сльози. На вокзалі не витримала - заплакала. Не думала, що так важко відпускати. "Та невдовзі прийде осінь, ми усі розбіжимося по русифікованих містах" (цитата з пісні Лиш вона - Плач Єремії, ідеально підходить для цього періоду в моєму житті). Чекаю вересня. Ще сьогодні бачили Дашку і Хіміка.

Із приємного за цей час:
- На День Незалежності гуляли з Же всю ніч.
- Мені купили смачнючу шоколадку.
- Пили каву о 3-й ночі.
- Потрапили під дощ.
- Купила собі нові лаки для нігтів.

Ще одна шикарна ніч залишиться в моїй пам'яті.