Пошепки

Як добре виспатися) Це таке приємне відчуття... Та ще й коли тебе кожного дня оточують виснажливі репетиції...
Скоро фініш, скоро виступ. Хвилююсь і водночас чекаю цього дня.

Як важливо знайти потрібну пісню)

Декілька слів про вчорашній день. Встати зранку було нелегко, пригоди з електричкою і погодою, але все таки ми потрапили на пляж. Алергія давала про себе знати лише трішки.. і крем не врятував мене повністю - я в деяких місцях згоріла.
Вчорашні "контакти" з різними людьми знову дали мені зрозуміти, що легше жити в лісі і спілкуватися з дятлами, ніж з такими унікумами.
Сьогодні нарешті виспалась, але чомусь болить голова. Погода ФУ. Холодно, мокро... Не літо.
Сьогодні ще ввечері репетиція, яка буде дуже довго....

Головний біль ще досі дає про себе знати.. Мені здається, це від моїх дурнуватих думок. Я не розумію себе: чому я себе так поводжу? Я заручена, я відчуваю, що мене кохають, я прокручую собі в голові його цитату: "Моя маленька дівчинка - моє велике щастя", але я все одно, знаючи і відчуваючи це все, шниряю по сторінці його колишньої, цікавлюсь її життям і потайки ревную його до неї, і принижую себе, бо вважаю її кращою за себе у всьому. Як мені припинити це? Як мені почати жити тільки своїм життям, нашим життям?
Мені подобається цей сайт тим, що мене можуть прочитати всі і ніхто. Мені часто хочеться з кимось поділитися своїми думками щодо цього... М і Т вже не хочуть це слухати.

Сьогодні вже вівторок. З самого ранку болить голова.. Навіть кава не допомогла..
Тиждень почався важко.. щоденні репетиції дуже втомлюють, забирають багато часу. Я розумію, що літа залишилося 3 тижні, 2 з яких я витрачу на репетиції. Надіюсь, після виступу все таки нам вийде кудись зїздити відпочити...
Щодо весілля, яке було в неділю, то навіть не знаю, що про нього сказати.. Якось нема якихось вражень. Трохи сухо. Страшно було, коли наречена відключилась на шлюбі....
Завтра планую їхати на озеро, бо завтра якраз не буде репетиції, тому використовую шанс... Погода, сподіваюсь, не підведе.

Але я мрійниця... До весілля ще 2 роки, а я вже так хвилююсь, щоб воно було таким, як я хочу) Треба дуже сильно піднапрягтися. Бо на все потрібні гроші. Гроші. Гроші. Чи наскладаю я хоч якусь суму?

Вона тепер має інстаграм. Так хочеться подивитися на ту супермодель. Але він приватний. АВЦА. Ну нашо мені того???? НАШО??? Чого я цікавлюсь нею??? Я хвора на голову!

Ось і "приїхали гості". Добре, що обставини склалися так, що прийшлося не їхати на озеро... а то щоб я там робила?! Добре, що "приїхали" сьогодні. Значить в неділю я себе буду почувати набагато краще. За годину треба бігти на репетицію, а мені так лінь вилізти з ліжка.

Постійно шукаю собі якісь проблеми. Ну не можу спокійно жити. Постійно щось не влаштовує. Постійно собі говорю, що от саме з вересня почнуться якісь зміни. Так, я їх почну! Я мушу. Хочу прес. Хочу класний прес. Хочу ходити на плавання. Хочу не шукати на своєму тілі недоліків, хочу подобатися собі. Хочу викинути з голови ту ТН. Так багато хочу, а я ще поки нічого для їх здійнення не роблю, чекаю початку осені. Улюбленої осені, яка повинна заставити мене любити себе. Так-так, я все зможу. Чи може занадто багато у мене тих "хочу"? А пофіг. Я ХОЧУ.

Ранок почався не дуже. Сподіваюсь день буде норм, але сумніваюсь, бо цілий день прийдеться лазатити з жирним волоссям, круто! Ще й живіт ниє, вже який день....

Зараз відчуваю страшенну втому і радість водночас. Я рада, що нарешті купила те, що так довго шукала, але втомлена через те, що потратила на це стільки часу і зусиль. Страшенно хочеться ще кудись втекти відпочити... Останній місяць літа все ж таки. Не варто "вмирати" на асфальті.

Ось і перший мій пост. Взагалі не знаю, з якою метою я сюди зареєструвалась.. Здається, вже не в такому віці, щоб писати якісь "щоденники". Чи, можливо, для цього не треба якогось конкретного віку?! Побачимо, що з цього вийде, і як справа піде далі...)