sayonara

Думаю що мені не має кому виговоритись. Крмуж мож

Дуже класно бути подростком. Стільки сил. Стільки усього нового. Стільки свіжості. Стільки чогось не зрозумілого. Мож і дружнього. Я, не дорослішай...

Привіт. Мені одиноко. Проснувсь. Я не знаю що із ти м робити. Душа болить. Я загублений. Не маю до кого звернутись. А до тих що рядом я боюсь притронутись. Я хз як буду жити. Життчя наче питка. Я почуваю себе загубленим. Боюсь завтрішнього дня. Я не хочу його...
Поможіть кно небуть.

Мені во подобаюьбся перебувати просто тихо серед людей. Було би кайфово якщо це були добр друзі

Привіт щоденничок. Сьогодні хочу у тебе записати саої відчуття які іспитую зараз. Подивився сьогоні-вчора досить 'Не має слова щоб описати' класний душевний повсякдений душевний серіал під дозою якого я зараз знахожусь. Я не хочу забути відчуття...Там розповідається про дівчину ровесницю яка покінчила життя самогубством. Но то що вона після себе лишила аудіокасети із розказом свого життя це круто. Доля героїні трагічна і впізнаю себе. Також непоганий Головний Герой який "розслідує" цю справу та хоче дізнатись у чому він винний перед нею. Я задумавсь що мєлочи мають значення. Не требе стояти у стороні. Бути самим собою і душевним. Чото тіп не так. Я не одний такий. Треб не боятись робити крок.

Снився сон що я із кимось є у класі/клубі.

Думаю що прикольно би було мати сестричок...Дружню сім'ю. Щось веселе і радісне...Щось беззаботне та яскраве і тепле. Хочу мати теплих друзів. Яким мож виговоритись. Почути слово підтримки. І усе вище вказане. Я не маю поняття як то має бути. Но хочеться. Просто боюсь що це мож ніколи і не збутись. Зараз мені страшно, одиноко, я не знаю що робитиму коли просунусь, життя скоріш всього безсмислене. Живу щоб їсти (
Я не знаю у кого попросити допомоги. Я загубивсь. Я не знаю що робити. Хочу щастя. Добра. Як цього досягнути???
Дні пролітають швидко. Боюсь бути іскреннім. Часу і так мало для лицемірства. Хочу бути іскренним. Хочу відчути стимул жити. Хочу надіятись що усе уладнається...ЕХ

Не знаю чо і сказати.Снився СОН що я у тілі тянки, ще тіп у хрущовці із шлемом вір реал і потім на подоконнику за вікном малишня. Відкрили вікно і малшня поперлась у середину. Вкрали ноут. Розчарувавсь у них. Ще тіа я із групою прийшов у тіп пещеру там за вогнищем було мало осіб. Ми прийшли і почали смажити м'ясо . Боявся що вони нас можуть забоятись том почав говорити із ними.Там сиділа дінка чи то дитиною чи куклою. Поїм сказала що уся малишня помре якщо вийдемо звідти ...
Ще круто би було якщо зробити нейро інтерфейс. Хочу іти у цьому напрямку.

Привіт щоденник. Хз що писати. Їду зараз в автобусі. Болить голова. Скоро сесія. Ех. Болить душа. Ненавиджу людей і себе тож. Брак сил. Знеохота до всього. Як швидко тече життя. Маю його досить. Більше страждань ніж чогось файного. Я почуваю себе одиноким і нікчемою. Мені шкода що усі навколо страждають із за мене. Хочу зникнути. Не маю сил. Мені одиноко. Мрії... Я хочу у них вірити. Хочу щоб збулись...

Я так запутався у своїх чуствах. Я уже не знаю що праильно. А що ніі...Душа розривається. Я відрізняюсь кругосвітом від інших. Я починаю забувати людьскі цінності. Все зводиться до матеріального...Ааа...Куда я качусь. Я дуже під великою просією навкольшнього мене середовища. Вони навязують мені свої матеріалістичні цінності. Я у собі гублюсь. Я боюсь забути\загубити дроггоцінну частиночку себе. Я боюсь її загубити. Я боюсь що матеріальне/гроші можуть стати ціллю життя.Я цього боюсь!!!!!!!!!!!

Хм. Привіт щоденничок. Останнім часом так багато клопот. Не знаю куди поступати... Не знаю що робити. Почуваю себе ніби Білою вороною. Не як у всіх у мене. Мені чуже термін ДОРОСЛІСТЬ. Я не хочу бути дорослим у розуміні більшості. Все за сильно серіозно. Нажено. Сумно. Страшно.

За ці 24 гол так багато чого трапилося. Бідна баба в електричці, ночлег на вокзалі, 4х годинна подорож поїздом, нове місто, університет, знов місто і знов університет, болота, ворота, стільки різноманітних людей, привітливих та не дуже, таке різноманіття реєстраційних знаків, фотка, дивна куля на мотузці яка коливається, така не оприділеність, дощ, кофта, сплячі цигани, ніч, собачка спляча, сварка у маршрутці, не до розуміння в магазині, дівчина яка заігнорила(не звернула увагу на то що її питав) мабудь потрібно було бути більш ласковішим(мені стидно що над нею підсміхнувся), чуваки як потім здались потім подібні на Володьку (ехидні). Замірив це тільки по 5 - 10 хв. Всі за мене переживають.

Любимий щоденник. Мені одиноко. Мені тяжко оприділитись. Я не знаю що робити. Я запутавсь. Хочу найти вихід. Я не знаю що зі мною. Як то все замахало...
Не відчуваю підтримки. Мені сумно. Мабудь одиноко. Не відчуваю радості життя. Мені все одно чи жити чи ні...