Танго

Хочу к тебе

Зря
А с тобой даже зря приятно

Постоянный бег
Лишь б побыстрей
Лишь б кудат дальше
А как же то что здесь
Да ладно какое там
Нам надо кудат туда и вон туда
И ещё
Мы там
Прощай
А что мы делаем здесь
Мы и сами незнаем

Ти почуєш те шо тобі треба
Від мене
Хоч як б багато я не сказала
Ти почуєш лише те
Шо тобі треба
Я почую лише те від тебе
Шо мені треба
Хоч як б багато ти не казала
Но недосказанность
Так і кружляє над нами
Скільки ми ше зможемо її неказати
Скільки будем очі
Один від одного відвертати
Ти в то чого нема
Но ти в то сильно віриш
А я у те шо є
Но приховане
Від тебе
Бо ти сприяєш цьому сама
А мені нічого не зостається
Як погодитись з цим
Зрадниці очевидності

Джорд:
-Ты знаеш ты очень не интересный
И Занудный человек
Некчему не стремящийся

Олеся:
-Так зачем ты со мной общаешся?

Джордж:
-Мне скучно просто

Олеся:
-И ты решил усугубить положение вещей, чтоб стало ещё хуже и ещё скучней.. пообщавшись с не интересным ..занудным и некчему нестремящемся..браво

Джордж:
- (.....)

А я дарую тобі розу покарань
Прийми її без вагань
Шоб зрозуміла знову
Ти
Шо ми с тобою
Помилкові..

То ти в хламі якогось з його варіантів
То я
А то де закінчилось
Туди ми так і не прийшли ше
Ось так
А поки ми не знайдем кінця
Не почнеться і початок

Но почему
Почему
Такая неподступность
И лишь одиночеству пуск
И твоё да
Всегда и везде

Котяра такий товстий приходе як бик
Симпатяга
Шкурка в нього груба
Наверно тушонку їсть
І пестять його добре
То зразу видно
Не заблудига якийсь
Якби він зайшов хату
І я закрила двері
То він вже б не вибрався
І можна було роздивитися його краще

С самого утра раздражает
Издавалось б почему
Ненависть растёт и растёт
Тогда когда ты шось в ненависти питаеш
Ненависть как на города и спасение
От бог пойми чего
Хорошо что ты есть моя ненависть
И я могу побыть в тебе
Чем больше тем лучше
Только ты и я
И чужие взгляды
Как и я чужа для них
А ти дивись
Дивись
Но не молись
Не молись
Будь ближе
Но чого ж ти так
Ти ж бачила подибне
И невже тоби було уютно
Ну таке видштовхування
Хочет бути
Не буду мишати
Пройде

Здається я відключена від всього
Окрім того шо відчува
На глибинному рівні
А коли це зника
Скучаєш за цим
Все шо без єрунда некчемна
Повернись

Чи то ти в собі і звідти говориш
Чи зовні і звідси
Як хоч

Стискала ше і ше свою відкритість
Гадаючи шо тут тобі і кришка
А вона вилазила
І протискалась в замкненості
Підморгуючи
Йшла поряд з затуманеними
А затуманеність
Та була в них лиш
Із за небажання робити
Коли хочеться робити тобі
Вони літали в діалогах
А ти мовчала
Літаючи
В закритості з собою
Перехрестя не відбулось
Ось і розійшлись
Но хоч частиночка була справи зроблена
Хоч і по різну
З невеличкими спалахами
З однією жінкою
Яка давала мені свого роду копняка
Копняка в м якій подачі
Їй медаль від мене
Бо без цього
Я зовсім не зробила б нічогісьнько
Може буде ше нагода
З нею побалакати
Байдуже про шо
Чи знов шось разом робити

Може ти мені приснишся
І ми поговорим
Но від себе додам
Думаю
Ти не зник зовсім
А відпечатався на мені
Вірніше цей вчинок
Відбився на мені
Того така
Припамороченість
Но це лише припущення
Тусуватися сьогодні було важковато
Бо вона занадто літає
То одне хоче
То п яте
Десяте
І все раз, раз
І нічо їй не в голові
Аж смішно робиться
Ше пропелера причепити
І вперед
І вперед
І вперед
Моя черепашача хода
Не вписується
Як не крути
Но загалом
Круто
А чого
То секрет
А тепер будем спати з дівчонкою
Пока мамунь
Приходь ше любіма

Навіть не дозволяєш підійти д
Но похвалити можна теж
Краще так
Чим..

Скрізь
Подивись
Подивись
Благаю
Я хочу тебе бачити
Хочу бачити
Тобі ж цікаво
Так чого ж ти так
Я не можу
Брешеш
Ти робила вже спроби
З мантією
Можеш дивитись
З мантією
Ти ж так полюбляєш
Дивитись на кроки спокою
На голос
Чого ж минаєш
Лиш б швидесенько
Лиш б пробігти
Ніби цього немає
Дозволь..

Дурнуваті недомовленості
А ти не посміхнешся
Бо це не прийнятно
А погляд заглядає і заглядає
Нестерпно
Хоть вилізь з себе
І піди десь в іншому місці погуляй
і нема де подітись
І ти знаєш
Шо той погляд
Всього лиш витягує
спунукає
Всього лиш дозволити
Тобі посміхнутись
Ну будьласка
Ти не сховаєшся
Я не дам
Як не тримай
Я витягну с тебе
Все шо моє
Я попаду
А сторона медалі
Не хотіти
Ач яка пава
Хіба думка не така
Соціал з дисоціалом

Втечі
І навіть від себе
Але це неможливо
Від думок
Від своїх поглядів
Від яду
Який стискаєш
А він виривається
І сміється
Відображаючись на тому
Кому кинула
Як ж так
Ти кидаєш
Нехотячи
А він
Бажаючи
Прямо в лоб
На
Тримай

Від втоми
На яку всеодно
Но їй ні
Вона тебе охоплює
Лягай поспи
Як це ж спати
І хотіти іншого

Від спостережень
Без занурень
Сплюнь
І буде
Саме те
І в самий раз
Привіталися хоть
Через сміх прихований
І розлетілися
Хто куди
А як би було б
Шоби з всіма хто зустрінеться
Не розминались чужими
З всіма
Як б було
Як

Урок мовчання
Триває
І не відпустить
Поки не буде засвоєний
Як слід
А заодно
Почуєш чи пісню
Без слів
Якшо там є слова
І їх смисл

Станеш чи ти камінням
Як стали ми
Коли твої сльози капали
Закриєшся чи
Назавжди
І будеш ходити
Поверхнево
Як ходем ми
Кидаючи куски комедій
І ними лиш живучи
Но не далі
Далі ніхто не впустить
Бо видно вже було
І через несприйняття
Сталася скала
Дай іншим
То шо дали тобі ми
Або зрозумій інакше
Так і стають
Тим ким не є
Но потім з являється нізвідки ти
В іншому варіанті і формі
І плавиться в тобі
Обіймає
Навіть коли не хочеш
Навіть коли в тобі ніч
Воно ласкає
Воно пробиває морок чужини
І в несвідомості
Ти насолоджуєшся ним
А воно твоїм впізнанням
Все зникає
Якшо і ні
Якшо і слова ше шось злісне бурмочуть
Ви є

Я думала шо смерть є одна
А виходить її варіантів безліч
Не лише та
Де відсікається зайвовщина
І вимальовується всім зрозуміле(1варіант)
А і та
..де
Розуміють
Не так
Як є насправді..(2-й варіант)......

Де є ти і хтось
І між вами смерть(1-го варіанту)
Яка відсікає весь хлам з кожного
І є лиш головне
Зрозуміле для кожного
Яке хочеться продовжувати..
А є смерть(2-й варіант)
Це шось непроявлене
Незрозуміле
Туманне
Яке не готове
Показати себе
Тому змирись
Підкорись
І відступи

Він незалежний від доброго слова
Хоча і рад йому
Він вільний від ганьби
Хоча і має шо сказати і на це
А ше хтось ні
Чи я
Чи ти
Но це пройде..
І повернешся до себе
Укорінюючись

Ото уже і незнала
Шо може
Чужа розмова
І чужі розповіді
Так вплинути
На мене
Якнайкращим чином
Ніби їх розмови білі
Писали на моєму
Чорному полотні
А ше скільки всього
Шо навіть улюблене розмивається
Але раптом
Під час отих розмов
Приходить і смак

улюбленого..
Якого ти хочеш вдосконалити
Довершити
Вирізьбити
А гнів
Тобі не дасть
Спокою
Поки те не зробиш то
Від нього потерпатимеш ти
І інші

Яка сильна ненависть
Ти живеш віднині в ній
В залізній
І холодом пронизаній пустоті
Твої феєрверки
Робили всю атмосферу
А тепер їх нема
Нема нічого
Ні днів
Ні ночей
Ні текстів
І відповідей
І запитань
Лиш мовчання
Яке виднося повернулося
Бо ти його сповна непізнала
Обійми тобі не милі
Бо за ними
Багатство
Яке не віддано
Коли приходив його час

Цікаво чи можливі в цьому світі довготривалі ..відверті розмови..
Чи так і залишатимуться в своїх залізних коконах до скону..
Будем готувати їжу..
Проходити повз один одного ..
І бути при цьому невідомо де..
Посміхнуться мені..
А я ..
А мої очі бачитимуть цю посмішку.
Но все інше відвернуте від неї..
Ти намагаєшся посміхнутись у відповідь
Но насправді не хочеш того
Коли ти в карнавалі
Всі навколо теж беспечні в ньому
Но коли ти замикаєшся
Все інше теж сумує
Хоча може зробити інший вибір і не йти за тобою
Стогони недосказанності чи чогось іншого
Для чого живуть
Якшо відвертість замурували
Хіба відвертість
Не є тим же повітрям
Почуй мене
Забувши про все
Почую я тебе
Забувши про все..