Sstoren

Підсумки 8 березня:
- Чистий холодильник
- Розморожена морозильна камера
- "Людина невидимка" в кінотеатрі
- Прибрана квартира
- Плани побігати вечері
- Розбита шампанька
- Кров від скла
- "Пішли в клуб з дівчатами?" - "Ні, в мене зранку поїзд"
- Плани побігати вечері перенеслися на ранок.
- If you dead or still alive, I dont care на всю горлянку о 4 ранку
- Допили текілу, яка стояла з позаминолого дн А
- І я так і не побіглала.

Ваги показали 65.8 і я в глибокому шоці. Позавчора було 67.8 (результат відрядження). І нехай я майже не їла (хоча начос в кіно були лишні) і позавчора була непогана пробіжка, та все ж. Можливо вся справа в танцях на кухні до ранку.

А тепер на поїзд.

Хочу спати.
А вона ще прання поставила.
Супер.
Завтра рано вставати, а я знову не висплюся.
Вау. Прекрасно.

Треба пошукати методики контролю злості, інакше або поб'ю посуду, або поламаю меблі.
Жахливе відчуття.

Отже, про сон.
В якому був натовп родичів і брат (М). В М недавно було ДН. І всі казали, що він не заслужив подарунку, гнобили його. Я не стерпіла, накричала на них. І пішла.
М прийшов до мене: дорослий хлопець 20р., вищий за мене. Але дивився поглядом дитини, якій боляче. Запитав:
- Ти справні не думаєш, що я нездара?
А в очах надія, недовіра і страх.
Я кивнула
Він мене обняв. І заплакав.
Я заридала.
І проснулася.

Згадувала про наше дитинство і прокучувала в голові слова злості і образи, які ніколи не вискажу родичам.
Тому що вже пізно. Вже немає сенсу виливати свою злість.
Як можна водночас любити і злитися?
А виявляється, можна.

Йому треба допомога. Але я ще не знаю, як допомогти.

Сьогодні мав би бути фрагмент про те, як вчора я не втрималася і взяла халву (але не шоколад!) через затримку на роботі, нестачу бананів, та відсутність вечері.
Чи про те, що все не так страшно і ваги показали 66.9. потрохи приходжу в форму незважаючи на те, що ще не можу бігати.
Або про те, як мене бісять нічні посиденьки А. в інсті і те, що вона мене будить і я знову лежу до першої ночі без сну.

Але буде про сон, який нагадав про необхідність турботи за людиною, яка мені дорога.
Після якого я проснулася в риданнях і з кров'ю з носа.

Далі буде.

Боже, я шаленію від тих парфумів.

Вони так і просяться на моє запястя.
Але дорожче ніж я розраховувала. Ох, коли ж я зможу без проблем дозволити собі таку слабкість?

Вирішила поставити собі челендж. Виконаю - побалую себе. Ні - сама вина.
Без солодощів. Не знаю, скільки витримаю) Це вже залежність.
Але! Менше витрат на солодощі - більше збережень на парфуми. Я ж майже рік вела бюджет (треба повернути цю звичку) і знаю, скільки в середньому в день витрачаю на не_необхідну їжу. І талія скаже дякую.
Тому що після цих відряджень не прийдеш в себе!
Страшно ставати на ваги.
А попереду ще одне 😱

67.6
Але свята ще не закінчилися.

Була у відрядженні в Франківську, купила на пам'ять книжечку. Прогулялася, місто миленьке. Але я б там не жила. Жаль тільки, що в Десятку не попала. І не поїла місцевої кухні.
Зате гарячий шоколад там смачний. Не густий і занадто солодкий. Але смачний.
А люди... Хтось грубить без причини, хтось ввічливий.

2 січня, а я досі склала план на рік. Вечері цим займуся, якщо буде час. І зведу бюджет. Бо в рахунках твориться хаос. Негоже так заходити у нове десятиліття.

67.8 І купила ковбасу. Дуже хочеться м'яса. І гречки. І білок, білок, білок....
А ще треба купити вітаміни. Для пам'яті. І омега закінчується.

Важливе рішення прийнято. Вчора були у нотаріуса. Залишається чекати і надіятися, що все буде ок.

З нового року піду в зал. Це не передноворічна обіцянка, це куча відряджень, оскільки звітна дата. Знову переживаю через роботу. Якщо у жовтні мене не промотають, сенсу працювати тут немає. Ця зарплата замала. А куди далі йти - не уявляю. У всіх будуть питання, чому не було підвищення.
Тому, я не маю вибору. Потрібно працювати. І то так, щоб мене помітили. А ще, як би сумно не було, потрібно більше спілкуватися. Командна робота, всі діла.

Сьогодні вечері їду в відрядження. Колега переконала взяти в дорогу суші. Не те щоб я їх любила. Але нехай. Все одно щось їсти треба.

Вчора було 67.9, важко худнути на піці. Повернуся в Київ і продовжу заняття та знову бігатиму. І без шоколаду.
Ох уже цей шоколад.

Треба приймати важливі рішення. Бажано, розумно.

Був обід з тім лід. І я занадто хвилювалася. Так, що це було видно. Перед людиною, від якої залежить моя робота. Перед хорошою людиною. Супер.

А ще, я майже не хочу їсти. Можливо тому що вчора наїлася піцою та ще й з'їла інвентар до фотографії (заварне тістечко, 2 шт. Піца їхала занадто довго)

Проекту немає.
Пишу пост для блогу про участь в Якабу бінго. Точніше, писатиму. Прямо зараз, після фрагментаря.
І треба пошукати книги про тайм менеджмент, але адекватні, а не розмазану водичку.

Скільки розчарувань: Якабу більше не друкує плакати до своїх бінго. Але я просто так не здамся - буду шукати кольоровий друк.

Прибігла додому, зробила фото для блогу (книги, яку ще досі читаю)

Замовила піцу. Найменшу з можливих. Пожаліла.
Мало того, що її забагато для мене, так ще й соус жирний.
Залишила третину і пригостила А, коли вона повернулася з роботи.

Почитала ще Щоденник Бріджит. Чи то я не в настрої, чи то справді у книзі забагато сексизму.
Співчуваю Бріджит.

Піду дов'яжу брату шарф. І додивлюся Пташку. А потім спатки. Раніше ніж зазвичай, щоб не проспати.
Місяць на новій роботі, а досі важко вставати зранку.

Прийшла Т. Чому вона така шумна завжди?

68 кг. Бувало гірше.

Напахкотіли в офісі піцею. Прийду додому і замовлю в домінос. Їстиму піцу, читатиму Бріджит і все буде чудово.
Роботу так і не дали. Читаю презенташку для іспиту. Іспит легкий, але все на англійській.
Нуууууууууудно
Де мій плед, вино, піца і Бріджит?

Ну ок, повертаємося.

Скільки мене тут не було? Рік? Можливо

Почала вчора читати Щоденник Бріджет Джонсон. Читати потрібно виключно в хорошому настрої, інакше завертатимеш увагу не на гумор, а на стереотипе ставлення до жінок.
Але я була в хорошому гуморі і така література зайшла. Я навіть почала за неї переживати.
І огляд на книгу зайде для блогу: новий рік, нове життя, новорічні обіцянки, світлий гумор. Те що треба до свят.
А ще, виникло бажання вести і свій щоденник.
Отож, спробую.
Понеділок. Сиджу на роботі в чекаю таск. Але оскільки я новенька, до нового року тасків не буде. Те що можна було вивчити я вивчила, залишається почитати методологію.Веселуха.
Вчора важила 68 кг.Зате побігла.

А у вас таке було?

Сидите компанією, всім весело, смієтеся до сліз
Аж тут ти випадаєш.
І тобі не смішно. Тільки натягнуто посміхаєтеся, приховуючи свій "неправильний" настрій.
А хочеться втекти і розплакатися.
І всі здаються такими чужими.

Валеряна творить чудеса. Оп, і тим вже не переживаєш через відпустку/роботу/клієнта, а смієшся і веселилися.
А люди з такими і хочуть спілкуватися.
Жесть.

Принаймні, я тепер розумію звідки появляються стереотипи про жіночий колектив.
Чим далі в ліс....
Починається апатія на фоні розчарування.
Та ще й грип.
Невчасно все це.
А може вчасно. Щоб не так боляче було йти з колективу. Щоб не вагатися і не скучати.

І все ж. Я цього не розумію. Навіщо?
Хоча, і моя провина є. Я ж бачила, що пліткарки. Чому ж я думала, що мене це омине?

Здається, я перебільшую. Шкоди від таких пліток немає, тому чому так боляче, чому нічого не хочеться робити? Чому хочеться додому, в плед і спати-спати-спати?
Можливо це якась початкова депресія і все в моїй голові, а я грішу на інших?

Невже нікому не можна довіряти?
Не хочеться в це вірити, але бачу, що поняття дружби в мене і інших людей відрізняється.
Я хочу спілкуватися з людьми, які будуть на моїй стороні, не використовуватимуть мої слова проти мене. Можливо, захищатимуть мене в розмові, якщо я не приймаю в ній участі.
Я забагато вимагаю?

Знову депресія. Може б то вітамінт попити. І ще щось для життєрадості.
І не накручувати себе, а жити "поверхнево"? Інстаграм, розмови про тряпки і плітки. Без глибоких відносин.

Але ж... Це так складно.

А я повірила в щиру дружбу.
Наївна.

Дотепно, що писати сюди є бажання тільки тоді, коли настрій на нулі, а самооцінка ще нижче.
Чому б не розбавити цю депресію радісними новинами, як от друзями, подорожами, враженнями, книгами? Успіхами, врешті-решт.
Але ні.
Для цього є реальне життя і реальні люди.

Працювати, чи звільнятися? Вічне питання протягом останнього року.
Якщо немає прогресу, тоді... Треба йти. Вже накинутий план "прокачки" навичків, завантажені нормативні документи для вивчення.

Але сьогодні, поки всі готуються до підвищення, я хочу тільки плакати. Тому що знаю, що мені чекати нічого.
Причина? Низька комунікація, бюрократія. Якби я була іншою, все б вирішила. Але ні.
Або ж я просто тупа і немає сенсу далі жити.

Ура
Сьогодні я собою горджусь
Хоча, можна було б їсти і менше, але зате немає неприємного відчуття голоду.
Отже,
Сніданок - 2 варених яйця та половина грейпфрута,
Обід - рис, та агрус (вже побалувала себе 😄)
Перекус - 100 гр горіхів.
На вечерю приберегла творог, а на вечірній перекус яйця.
На завтра зварю гречку і (можливо) запечу овочі.
Прекрасно.
Все могло бути і краще (враховуючи, що сьогодні пропущу тренування), але... Я рада за себе.

Вчорашній день мав би стати стимулом скинути зайву вагу і насолоджуватися життям, поки можу.

Але, я ж вирішила обмежити харчування. Менші порції, обмежити вживання цукру. Як наслідок - поганий сніданок і голод цілий день.
І в результаті з'їла не тільки творог і рис, як планувала, а й 100 гр мигдалю, 30 г шоколаду та 2 желейні цукерки. А зараз п'ю гірке какао з медом.
Клас.
Жирок на стегнах радіє.
Завтра спробую білковий сніданок. 2 варених яйця. Має допомогти. Чи 3, щоб напевно 😐

Вдень працюю. Вночі працюю. Через навантаження починається депресія.
Вже відчуваю якусь таку апатію до життя, безрадісність. І бажання плакати.

Відкрила статтю "Як побороти депресію". Порада: "Їште м'ясо індички з гарбузом". Ні, спасибі, я подепресую.

План на сьогодні:
Купити нову помаду. Можливо допоможе звеселитися.
Побігати. Хоча б 8 км. І байдуже, що холодно. Я потребую ендорфінів.
Не затримуватися (суттєво) на роботі.
Прибрати в квартирі і навести лад в речах (і в житті, хохохо)
Проспекти хоча б 8 годин.

- Мені сумно. Терміново потрібна іграшка.
- Яка?
- Велика і тепла. Щоб обіймала. А, згадала. Це називається "хлопець".

Як же мене дратують люди "змінної позиції".
Які сьогодні розповідають як вони ненавидять Х, а завтра - як вони обожнюють Х. Змінна думки без об'єктивної причини.
Хоча ні, причина є. Загальна увага. І фоточки в інстаграмі. Самоствердження.

І чому це мене так зачіпає?
Мабуть, тому що не люблю, коли мене обманюють.

10 днів без читання і творчості. "Почаще обнуляй", каже фрагментар.
Але не виходить.
Зайнятість, чорт забирай.
А все чому? А все тому, що жадність до добра не доведе.

Хочу поїхати в Європу, для чого треба гроші. Але економити я не хочу, пасивного доходу поки що немає, а зарплата невисока через малий досвід роботи. Вихід - взяла ще одну роботу, дистанційну. Результат - завал на одній роботі, завал на другій роботі, хронічна втома і безсонні ночі.

Тихо чекаю новорічного промоушена. Показники роботи непогані (були до другої роботи), тому чекаю підвищення на посаді і зарплати.
Чекаю.
Чекаю.
А поки що заробляю і недосипаю.

Обговорювали з сусідкою сили русалок з H2O.
Вона впевнена, що найкраща сила - керувати водою. Я ж захищала дві інші. Це ж який кайф! За секунду зробити морозиво! Моя мрія))
А сила Рікі? Не треба чекати поки закипить чайник :) В офісі зранку необхідне вміння, якщо ти п'єш чай, а не каву.