Особлива

Як же хочеться відпустки, сірі будні просто знесилюють мене, добре, що скоро вихідні, приїздить він, всього на один день але все ж таки, з ним я відпочиваю і забуваю про все, а ще на Пасху їду до дому, що не може не радувати) Але то потім..., а зараз намагаюся зігрітися, в квартирі досить холодно, і дивлюсь комедію 1993 року, зараз такі не знімають, а жаль....

Сьогодні хотілося кричати на всіх і все, дратувалася буквально через кожну дрібницю, починаючи від того, що зранку перевертаючи всю шафу зрозуміла, що мені немає що вдягти бо схудла ще більше ніж раніше,дратувало, що робота яка мені здавалася цікавою та мега позитивною перетворилася для мене на пекло,куди я уже не іду з таким натхненням, як раніше.Реально,робота безпосередньо з людьми це суцільний жах,а робота з людьми плюс скажений керівник який не має ні краплі врівноваженості та здорового глузду, це просто вибух, сьогодні ледь стрималась,щоб не зірватись, мені не можна , маємо завжди усміхатись і бути ввічливими навіть на грубість.Тепер сиджу під ковдрою, п'ю чай і намагаюся заспокоїтись.

Я досить лінива людина, змусити себе до чогось дуже важко, хоч якщо вже беруся за справу то відповідально й доводжу її до кінця. На вихідних взяла за звичку спати днем, інколи асоціюю себе з ведмедем в сплячці) Сподіваюсь це все погода, коли стане тепло буде краще. Насправді не переношу холод , він одразу робить мене слабкою й змушує заритись під ковдру і пити просто дуже велику кількість чаю з лимоном. Чекаю сонечка, справжньої весни, хоч сумніваюсь, що звичка спати днем у мене коли мене покине)

Дуже дивно наскільки все змінюється, проблеми які турбували мене колись здаються тепер такими мізерними , останнім часом часто думаю про минуле.Як хотілося б повернутись та змінити деякі речі, нажаль це не можливо. Якось це моторошно, одне знайомство, вчинок, дія чи банально відповідь в вк може кардинально змінити хід життя в кращу чи гіршу сторону. В своєму житті я жалію лиш про одне знайомство яке суттєво вибило мене з колії, відбилось на здоров'ї та не на жарт зіпсувало мої нерви.Чому так...Хочеться вірити ,що все не даремно, і людина яка зараз зі мною поруч, це результат мого вибору колись. Взимку була досить затяжна депресія, лиш він змушував мене сміятись, підіймав настрій,люблю його.

Давно хотіла вести щоденник своїх думок, настрою, емоцій, але все ніяк не наважувалась, постійно щось заважало. Починати завжди важко, не знаєш, що написати першим, як правильно висвітлити свої думки, хоча по великому рахунку це все не має жодного значення, головне не тримати в собі цей потік безкінечних думок, та емоцій які інколи просто зашкалюють і змушують забитись в куток не розуміючи що робити далі. Тому нехай мій перший фрагмент буде початком кращого самопізнання, вивільнення емоцій, настрою та почуттів)