Богдана

іноді чужі люди змушують задуматись і їхні слова мотивують до дій, що ти ще не все втратила. Варто йти до мрії навіть тоді, коли всі говорять, що ти не зможеш!!!

А знаэте я дура!!! Так-так, дура! Я пішла до нього на чай на другій прогулянці, відчуваю себе легковажною. Він такий хороший, він дійсно поставив чайник, змушував їсти шоколадний торт і казав, що я худенька) Говорив, що буде переносити мене через дорогу, ле немає переходу і через калюжі. Я просто для нього знайома, а я накручую себе на щось більше, цього ніколи не буде(((

Сьогодні мені вже краще, проходила біля його роботи і навіть нічого не йокнула. Боялася лише одного, щоб тільки його не побачити. У мене все буде добре, я в це вірю, чесно.
Головне навчитися вірити і любити себе і все буде добре! Треба змінити образ життя, цим впринципі зараз і займаюся. Варто побути ртішки самій, але так не хочеться!

Вчуся жити по-новому. Важко звісто наче хтось шматок тебе вирвав, але нічого все обов"язково зміниться. Що не робиться все на краще, але зараз зовсім не краще, а набагато гірше!

Як жиш я хочу додому))) Але не знаю чи поїду, можливо ні, щоб трохи з економити і поїду на наступний))))

Завтра додому нарешті, ніколи не думала, що так чекатиму вихідних, щоб поїхати додому, шукаю приводи, щоб тільки поїхати, а раніше думала, що не схочу))))
Самолочуття жахливе, реально захворіла, бере падло добре, але все буде добре. Хоч би йому дали зарплату сьогодні, щоб разом поїхати, бо я вже заскучала за ним

Ой чогось настрій з"явився і в репетитора класно все, ну принаймні покищо)))))

Сьогодні на англійську, а йти опше не хочеться. Якось напряжно це все, але якось буде)))
Щось опше настрою немає і нічого не хочеться крім обнімашок з коханим і просто полежати з ним, всьо чого хочу)))))

Те відчуття, коли ти моральний вбитий, ти не знаєш, що з тобою твориться, чого ти реально хочеш і шуккає якійсь вихід, а його не можеш знайти, хочеться просто комусь поплакати в плече, чоловіче, сильне плече, а його поруч немає та й він навіть не зрозуміє, що тобі погано. і він знову буде не в настрої, набридли його крики, але зробити нічого не можу(((

Так хочеться новизни, чогось такого нового та веселого, а то кожна прогулянка йде за планом який я вже знаю на пам"ять. Чим вона почнеться, що буде в середині, і що в кінці. Набридла одноманітність, хочеться маленького дива, можли, навіть подаруночка маленького. от така я дивакувата, хочу частіше його бачити, чути, відчувати поруч, відчувати його руки на собі, губи які цілують мене просто так, без всяких:"Поцілуй мене".
ми близбко, але по суті нічого не змінилося, крім деяких бажань, які мене жуть як лякаю......

Ось і навчання і тому подібне, все змінилося, але таке відчуття, що наче я завжди тут була і жила, одногрупники просто чудові та й кураторша суперська, трохи важко, але можливо))))
Залишилося трохи більше місяця до дуже відповідально дня для мене і не тільки. Жуть як страшно, але я обіцяла, я мушу, я й сама цього хочу, напевно.
Сьогодні додому, але ще треба відсидіти 3 пари якось(((((((((

навіть не знаю як пояснити, що зі мною твориться, я дужек погано себе почуваю мораль і фізично, вчора наплакалася вдосталь, а сьогодні ще гірше, а не краще. Бачила вчора свого коханого і зрозуміла, що дуже сильно його кохаю і не знаю, що буде якщо в нас нічого не вийде.......мені сумно, бо бачу його дуже рідко між нами відстань і вона неймовірно вбиває мене, а ще він хоче мене познайомити зі своїми батька і я не знаю як на це все реагувати, бо це дуже серйознояк на мене я боюся, що не сподобаюсь їм і він просто відверниця від мене...
Боже як же мені важко!!!
А підтримки немає ні від кого і навіть немає з ким поділитися своїми переживаннями, хоч він і каже, що йому все одно на думку лююдей

Те відчуття, що хочеться поїхати далеко і надовго, чомуь така образа от тільки на кого не розумію, так важко морально, хочеться напитися і наробити дурниць, щоб було що згадати і кому боялась дивитися в очі... Якось так напевно((((((((((

Чекаю його, просто вже не можу, навіть невірю, що через пару годин я його побачу, обніму і поцілую. Ми разом буде не так і довго, але це будуть найкращі години, ми разом будемо щось пекти, підемо гуляти РАЗОМ. Нарешті це станиться я дуже вже за ним сумую, мені важко без нього, але скоро все буде по-іншому, ми будемо скоро разом завжди)))))

Так якось важко на душі, що хочеться вити вовком. І все у мене добре: школа норм, оцінки чудові, хлопець кохає мене, здається, що ще потрібно........ От і я не знаю!!! Но хочеться плакати причому сильно плакати........ Нічого все добре, ще не таке переживала головне вірити у краще!

Все гаразд, крім, того, що він не приїде просто збс мене це просто виводить, цей Новий рік буде таким сумним як завжди......нап"юся з татом подивлюсь щось по телебаченю іляжу спати, а він відриватиметься з друзями((((((((((((( я просто ненавиджу ці йобані свята, вони просто портять мені настрій до кінця.....нічого просто не хочу, взагалі.....скоріш би поступити і поїхати геть з відси, бо вже просто не сила......швидше б у лікарню....ніколи ще так не хотіла туди як зараз........дивна я людина!

Нарешті все налагоджується в особистому житті, наші стосунки чудові в якійсь мірі навіть такі, які були раніше. А от школа -це просто якась катастрофа. Я жахливо ненавиджу її. У мене не вистачає сил сидіти уроки однієї вчительки. скоро збори і на них швидше за все піде ТАТО. Ще трішки, ще пів року і все я поїду з відси надіюся на довгий час і там навчання буде в кайф!)

Короче я бухнула, вчасно мамина днюха як ніколи.......А можи все-увки йому дати?

Аааааааааааа я просто божеволію від цієї несправидливості. Ненавиджу тепер школу! Невже все так вирішують гроші? Я лед скоро збожеволію!ь висиділа 2 уроки цієї вчительки, просто образа мене переборює, я не можу бажання вчитися просто пропало, не хочеться нічого. Сьогодні ревіла , накипіло настільки, що вже не сила, а ще вчорашня сварка, я

ьогодні все вирішиться чи бути нам разом, чи він піде......бля, бля, бля.......я не зможу без нього, зараз я готова пробачити йому все, буквально все, бо я дійсно кохаю його, а він........хоче чогось більшого і думає лише про це, але не візьме це від мене тому, що не хоче мене псувати і я це зроблю це заради того щоб його втримати, але наврядче допоможе(((((((((( мені таки доведеться знову звикати до кричущої самотності...........настрій паскудний

Якось мені дуже важко на душі, я розумію, що щось має статися і нажаль не дуже добре............... Мені потрібна реальна підтримка, а зараз є просто Діанка яка ппц як далеко і вона нажаль не може обійняти на відстань, але морально вона мене підтримує)))))

Ой, шось мені підказує, що до добра це все не доведе(((((( На мене тисне він і його друг відчуваю, що скоро або пошлю його, або дам! Блін, ну чому так важко? він дуже змінився після Польщі, якось він холодно до мене ставиться...... Я не хочу його втрачати, бо мені з ним добре, але життя підкладає свої випробування і секс одне із них, але ще рано робити висновки, я знаю, що я зараз недам і крапка((((((((((((((( Швидше за все я його втрачу назавжди через таку дрібницю(((((((( Я жахливо почуваюся ішкола вже почнеть з понеділка, я не знаю як це все витримати в мене немає сил взагалі, хоч і відпочинок у подруги дав свої результати, позитивні результати))) Але, але.....

Вово зробила подарунок одрузі))))))))) аж собі таке захотілося))))))))) моє сонечко захворіло, що капець(((( чогось так не спокійно через це, дивуюсь сама собі, бо раніше на нього наїжала, мораль читала, а зараз хочеться бути поруч з ним, зварити бульйоні, піклуватися про нього.
Я схоже закохалася, блін, от відчуваю наступаю на ті ж граблі, але не можу без нього, тим більше він так багато мені пробачає і стільки раз міг мене послати і я б зрозуміла чого...... А так він ще зі мною на диво. Мама каже, що триматися за нього треба, до речі, це перший хлопець яким я вгодила мамі, напевно варто їїпослухати)))

Знову сльози....плачу як сумушедша.....я прсто вмираю душевно це просто не виносімо....я тупа як валянок..........мені жахливо соромно......я не маю ніякої підтримки...........всім пофіг........не хочу житти я просто більше так не можу.......

Хочеться сидіти і плакати. Я почала розуміти, що буквально нікому не потрібна взагалі, мені боляче,навть подруга яка здається все була готова зробити для мене, а зараз просто відписує "Ясно". У мене просто нікого не залишилося, навіть до неї вже не хочеться їхати, я її не потрібна. Блін, мені так боляче, хочеться кричати на весь світ. Мій хлопець хоче від мене сексу, а я не можу просто морально, я не готова, не правильно це все. Розумію, що так довго тривати не може ми скоро розійдемося він знайде собі іншу, а я страждатиму і просто вже не захочубачити кось поруч себе. Мені навіть страшно про таке думати, але це жорстока реальність, це не може тривати довго.