Rindari

Сестра дізналась про стипендію і реакція була дещо неоднозначною. Мама сказала, що голос в неї був убитий, хоча можливо то все через роботу.
Надіслала сьогодні повідомлення з подякою та новинами з мого життя вчителям, які готували мене до зно, а також класному керівнику. Вони явно були щасливі отримати вісточку від мене.
Настрій поліпшується, з'явилося навіть натхнення на написання вірша. Пам'ятаю, як могла й п'ять за день написати, а зараз що... Певно слід озирнутися навкруги чи почерпнути ннатхнення з музики. Vivienne Mort та Антитіла мені в поміч.

Гроші прийшли. Ура.
В грошах дійсно є доля нашого щастя, адже саме завдяки їм ми і купуємо матеріальні речі, які приносять задоволення.
Завтра оновлювати стрижку до улюбленого майстра. Також вдалось записатись на манікюр та брови. Хочеться зробити щось для себе, якщо врахувати, що у майстрів я не була з випускного. От так і живемо.

Щойно прокинулась - бігом перевіряти рахунок у приват, але по нулям. Стипендію за січень ще так і не зачислили. Я звісно радію, що взагалі на неї вийшла, але на радості не проживеш. Доведеться на дорогу знімати гроші з маминої кредитки. Татові аліменти теж затримали.
З сестрою зараз майже не спілкуюся, свідомо обмежуючи. Вона ніби-то вже й доросла (23 роки все ж таки), але до дитини не готова. Та й хай би вже, заробляє вона непогано, але починаються спектаклі по телефону (з неї хороша актриса): "Мама, грошей немає". А те що в мами теж їх немає її не цікавить. І після цього всього егоїстами чомусь завжди є ми.

Не знаю навіть як описати останні три дні...
Все почалось з сонливості, можна було б списати все на недосип, але температура і судоми явно сюди не вписуються. Голова мов вата, а вуха неначе оглушили. Ноги звело настільки, що навіть встати було складно. Добре, що зараз все минулося. Залишилося лиш змусити себе почати збирати речі до гуртожитку і таки подумати над новими віршами та мелодіями до них.

Колись давно писала тут про втому від репетиторів, а сьогодні вже з каплею гордості можу сказати, що навчаюся на бюджеті. Інакше як доля це назвати неможливо, адже ніколи б не подумала подавати заявку на економічний факультет. В пріоритеті була філологія, яку від мене в принципі всі і очікували.
З іншого боку все що не робиться - на краще. Через кілька років в руках буде диплом з яким я зможу влаштуватися майже на будь-яку роботу, а в душі все ще теплиться надія досягнути вершин у музиці. Подивимось, що з цього всього вийде)