Хельсінкі

Цього року я перевершила себе.. таки відгуляли тобі ДН..і все було ідеально, ніби..Домовились за будинок з банею, запросила всих друзів і моїх теж) Сіли ми по одну сторону дівчата по іншу хлопці...і чомусь я не проти тебе, але мене не бентежило це.
Поки не помітила, що дивишся зовсім не на мене, але це теж мене не засмутило...
Якби не прощання з кумою, яку ти тричі цілував у щоку, але не просто чмок..а заграючись.
І тут мої нерви здались я навіть не додивилась кінця..мій вечір був зіпсований назавжди.
А вона бідна так бігла, що навіть телефон забула і неповернулась забрати.
Все це крайнє ДН, яке я побі готувала...Далі тільки Я, раз ти дозволяєш себе так везти зі мною(

Я поговорила, ти вибачився. Зустрів мене з квітами після роботи.. так мило.
Але хіба цього достатньо? Коли серце розбито..прости дивишся і якось все одно.

Вчора, ти сказав мені: Хочеш сидіти дома, заведи любовника. Нехай тебе фінансує. Непотрібно все кидати на мої плечі.
Хто таке говорить, жінці з якою ти 9 років одружений? Ти серйозно?
Обідно..дуже! Але лекше із своїми бажаннями, вони можуть збуватися)
Колись давно я пообіщала собі, що ніколи не буду зраджувати чоловікові.
Але тепер я взагалі нічого не знаю...знаю тільки одне ЦЕ НЕ ЛЮБОВ.
про таке навіть не думають, не те що б говорили, навіть якщо це жарт.

31!
Завдання на рік: навчитись любити себе).

Я в шоці і пригнічена. Люди гинуть, цієї хвилини. За що??
Найгірше, що таке вже було, ГЕС підривали в 41.. бідні люди..наші(..
Коли цей жах закінчиться?

Сьогодні маю вихідний і безліч проблем які потребують вирішення.
А я сижу і просто слухаю музику! Хочу відпочити.

Нові правила у моєму житті:
- не роби добро тим хто не просить (навіть, якщо це твої родичі);
- стався до всих з недовірою, довіру вони повинні заслужить;
- не позичай ніколи грошей і не проси;
і моє улюблине, як я жила років з 15 і про що забула в 30
-нічого не бійся нікому не вір

Така проста істина.., що зробить моє життя трішки лекшим.
і нарешті займись собою, в мене безліз плані..потрібно їх втілювати в життя!

Ти привітав мене в цьому році). Мабуть найбільше я цього чекала від того, хто в моєму житті займає найменше місце, але завжди десь там.. в думках. Скільки років пройшло... а ти пам*ятаєш. Канада робить візи на 10 років.. от думаю зробить, але нащо?. Як свідчить практика чим далі ми тим менше проблем).
Нада сходить до бабки, що б яйцем викачала і я нарешті про тебе забула.!

Ну, що ж, сьогодні 30. Як летить час. Бісить коли вітають і говорять, тобі ж 18 правда?! Не люблю це, кожен вік гарний по своєму і не хочу я себе у 18. Це в мене була б гучка компанія, п*янка до ранку). Всьому свій час.
Сьогодні приснився А., дивно. Говорив, що хочеш заказуй! А, я навіть у сні зла). Кажу, якщо чоловік не хоче мені нічого купити, то чому б це ти хотів. Ти мені ніхто. І навіть у сні нічого не попросила. Найбільш обідно за це.
Але сьогодні чоловік перший раз приніс квіти, відчував мабуть, щось. Бо я вже вирішила, якщо цей рік без квітів то вижену його з дому. Набридло нагадувать одне і теж!
А топім говорить дай грошей на сантехніку. Висновок букет квітів 11000) Якось так

Новий етап.
Сьогодні знову і сумно і радісно водночас. Все вирішено, договір підписано, з першого числа мене тут не буде. Лиш тільки 3 місяці). Сподіваюсь.
От знову без сім*ї, без малечі(. Всі ми чимось жертвуємо. Чомусь я часом із сім*єю заради грошей, навіть тепер. Але якщо можна заробить те, що б заробляла півтора роки за 3м. то чому б і ні!
Все буде добре! Життя триває, час пройде. досвід залишиться. Я б так і не поспішала б і думала б про це ще пів життя, якби не війна і не військовий облік з 1 жовтня.
Сьогодні отримали ключі від квартиру, на яку заробила сама, приємно)

Останнім часом я багато плачу.
Настрою немає. З 1 жовтня прийдеться стать на воєнний облік, бо підприємства подадуть списки, так як їх штрафуватимуть. От вам і добровільно все).
Поки є час подумати, але про що.
Чоловік не підтримує, нічого не каже. Починаєш себе накручувати. Кажу поїду, говорить їдь , тільки розводимось і що їхать не хоче, навіть коли б зміг і навіть якщо я заберу малу.
От така любов. Бо він говорить, що в нього тут все є.

Я мабуть не все)
Хлопців починають звозити додому. Скільки горя зробила ця війна. і це тільки початок!

Дивлюсь психолога Сатья, прикольно так розповідає про відносини. Багато помилок я зробила у свій час, яких можна було б уникнути, аби знати тоді про нього, ну або ж хоч трошки більше адекватності...) !

Вчора плакала пів ночі, сьогодні теж починаю. Сказала чоловікові, що він мало проводить із мною часу. Ми так рідко залишаємось у двох. Цього разу із малою домовилась, що в мами побуде і мали провести час у компанії...вже 4 вихідні поспіль. А я не хочу так, хочу, що б ми були вдвох. Він послухав і пішов клацати в телефон. От так приділяють жінці більше уваги. Навіть спала в іншій кімнаті. А йому однаково!
Але чому я дивуюсь, він завжди так робить, чекає поки я перебішусь і все наладиться. А я залишаюсь сама із своїми думками. Нікому не потрібна жінка без настрою!
На річницю навіть квіти не подарив, а навіщо він економить сімейний бюджет). Це важливіше чим 7 років із мною.

Вчора був прильот, недалеко від нашого дому. Вже 3 раз! Коли я нарешті зберу речі і поїду? А чоловік говорить в наш дім не попаде, ага кажу вийди на вулицю і спитай хтось впевнений, що попаде саме в їх дім. Такий смішний*(.
Сьогодні у нас річниця весілля. Вже 7 років! Як швидко плине час. Це перший рік коли я не чекаю подарунку, навіть нічого не просила, а ж дивно якось). Мабуть у мене вже все є!
Снився сон, де я тебе обіймаю. Так тепло і спокійно було в душі. Як ти не обманюй свою свідомість, а вона щей досі тягнеться до тебе.

Почалась 3 хвиля мобілізації. Це сьогодні дізналась від подруги, чоловіка якої скоріш за все заберуть. У нього вже син давно служить. А тепер і він буде.
3 хвиля людей, які будуть захищать наше життя і більшість з яких загубить своє(. 3 хвиля сиріт і вдов та батьків втративших своїх дітей! 3 хвиля Героїв країни, дітям яких потрібний лише татко, їм не потрібний Герой. Плачу.
Наше життя більше не буде нормальним. Тепер воно розділине на до і після!

Ти знову додався у друзі. Це тішить моє самолюбство. Ну, що ж подивимось).
Останньго разу я тобі писала 24 грудня 2020. І тільки через те, що ти мене образив. Дивно тобі через скільки років вдається це робити.)
Тебе коли кидає чергова жінка з дитиною ти біжиш до мене. А, що я? Думаю ти моя ПОДРУЖКА...але ні бивші не можуть нею бути.
Це самообман, хвороба, прив*язаність, точно не можу сказати. Це колись закінчиться(.
Ти говорив, що ніколи не знайду кращого.
Знаєш, такі чоловіки є! Я їх бачила і знаю особисто. Один із них мій.

Ти, ще й досі тут. Останні 15 років ти із мною. Цікаве відчуття. Раніше, як мені було погано я мріяла, що ти мене забереш із собою. Тепер таких мрій немає). Тепер я хочу, що б ти зник з моїх думок. Не можу більше це терпіти!
Цікаві ці бивші. Ви нас контролюєте, навіть коли далеко, навіть коли покинули.
Цей емоційний зв*язок з нами сповідаюсь не на все життя.
Ти її покинув. Хоч вона тобі родила дочку. Рада, що на її місці не я).
Вірити твоїм свовам не можна, якими б солодкими вони не були.
ЦЕ Я ЗАПАМЯТАЮ НАЗАВЖДИ

Давно не писала, а що писати?
ВІЙНА.
Ніколи не думала, що побачу її... і разом з нею проблеми, що були до цього просто пройдуть.
З 5-го числа маю бути в Києві, покину дитину, чоловіка і поїду місяців на 2. Одна справа їхать у мирний час, інша у війну. Коли ти навіть не знаєш чи побачиш їх знову. А мені говорять, що Київ саме безпечне місце в Україні, ну що ж подивимось!
Просто сижу і риву. Але хіба я одна така, зараз нас мільони, одиноких, загублених душ, які безпощадно зтирає війна на своєму шляху.
Звичайно все закінчиться, діло у часові. Чим довше він тягнеться, тим більше родин ніколи не зустрінуться знову!

Дні проходять один за іншим.. нічого особливого, навіть із дому не виходжу. А вже майже 2 місяці в цьому році пройшло!
В суботу маю йти до хрещенниці на ДН, сьогодні 1 рік! Прикро, що не піду (куди з такими габаритами), пошлю чоловіка за 2-х. Не хочу викликать багато запитань, а їх не уникнуть. Мені це нідочого. Поки знає тільки чоловік, але він знав ще задовго до цього всього. Потрібно буде ще мамі сказать, але як?) Мабуть, вона не зрозуміє, але на ситуацію ніяк вже не вплинуть.
Не хочу, що б і за мене хвилювалась, вона і так тільки про війну говорить... чим пізніше дізнається, тим краще!

Сьогодні день закоханих. І ми просто привітали один одного і все. Ось воно сімейне життя, ви більше не закохані).
Згадала, який цей день був вперше. Свічки, музика, виключене світло, його кімната. Мабуть єдиний теплий спогад. І його мама, що говорила ви ж не на чай сюди прийшли! Дійно, не на чай. От який рік це був навіть не знаю 2009-10( Скільки часу пройшло... спогад залишився! Хотіла б я туди. Тоді я була закохана без тями, безтурботна і думала, що весь світ у моїх ніг. От вона молодість)
2022
-дитина спить між вами в кроваті,
-твоє бажання просто виспатись,
-його вільний час гра в танчики і рибалка,
-тебе навіть ніхто не обіймає. Буває чмокає йдучи на роботу
І в цьому році тобі лише 30

Він пішов, навіть не питала куди, нехочу знать! Залишилась сама вдома, і чим я займаюсь. Звичайно ж онлайн покупками) Це мій вихід від стресу!
Коли він мене злить, я трачу його гроші, точніше і свої теж. Нащо ж плакати. коли є більш цікаві заняття)
І він до мене не говорить, поки аже мене не попустить, чому? Невже не розуміє, що через це виникає ще більше проблем. Мабуть йому просто все одно на мій настрій. Я потрібно лише з хорошим!

я ЗЛА, знову).
Чоловік завтра йде на рибалку, на лід, коли +7. І, як тут не злитись(. З кумом іде ще його подружка, ну а я з малою вдома, мені навіть ніхто не пропонує... навіть не питають! Ну, а нащо ж мені кудись йти, я ж і так вдома відпочиваю.)
І знову, що б провести час із дружиною і дитиною рибалка!
А потім питає
чому в мене немає настрою...хм.. потрібно подумать. ХА-ХА.. БООООООО

Вчора таки була пянка, пів вечора було норм, потім настрій в мене різко пропав. Через те, що почались питання "Ти, що вагітна?", через чоловіка, який приділяв увагу другим і не звертав ніякої на мене, із мною йому немає про що говорить. Хоча, що ти хотіла просидівши вдома майже 3 роки, набравши зайві кілограми і отупівши до краю). А потім каже, мені нізким не говорити? Просто мовчати? Що він і робить сьогодні. Не знаю, чи витримаю я ще 4 місяці. Чи подаривши щастя іншим своє втрачу.
Я зрозуміла одне, хватить себе жаліти, потрібно приходить у форму і емоційну в тому числі. Бо насправді ти нікуму не потрібний!

Вчора був ДН чоловіка, а значить, що 30 -го я провела цілий день на кухні. Готувала йому на роботу, на пянку. А мені залишився суп). Засмутилась!
дитина знову захворіла, кашляє. Для мене це саме страшне, мабуть сьогодні почну давати антибіотики, а то не спати по ночам від кашлю вже не можу.
4-го мали гуляти з друзями, але так як ми хворі, то не будемо взагалі!
Я зла, мабуть через сон, може через чоловіка який всим виставися, а мені недоїдки із столу приніс і навіть не подякував!
Обідно, що ми не цінимо те що маємо. А просто приймаємо це за належне!
Кожного року, я писала побажання йому на ДН, цього року ні. А він навіть не помітив.((((((

Вчора ходили в дитячу кімнату, провели там 5 годин! Мала була в захваті, любить такі місця, де все тільки для неї! Приїхала додому, вона в доброму настрої, ми з чоловіком голодні та втомлені. Ось чому так? Нічого не робив цілий день і втомлений).
Сьогодні у нас 2 рекорда:
- дитина проснулась вранці в садочок у 7 годин і не плакала;
- нарешті зробила їй 2 хвостики, сьогодні вже 2 день! Пишаюсь нею! Без крику і істерик. Мабуть росте моя дівчинка.
Стараюсь її не змушувати, ну не хотіла вона заплітатись до 2,6 років, перечикали і маю винагороду)