Meteluk

Новий день,нові переживання.Новини.,буденні проблеми,справи,тривоги.Куди йти що робити.Пишу тут,бо це анонімно.Ніхто не знає.,не знайде ,не засудити.Але далі що,рухатись треба,потрібно розгрібати цей клубокАле я не хочу,не можу,Втомилась.Хочеться прийти і просто кинулись в прірву,переваг рухатись.Як в грі,знову зайти і почати все з самого початку.Просто зає......до все і всі.

Тишина.Обмінюємось коротким фразами,а в душі вогонь.Я не знаю як до цього ми прийшли.Стільки років разом,але дякуючи "цікавим людям"він підозрює мене в зраді.Хоч я завжди після роботи вдома,завжди на зв'язку.Він вірить всім,тільки не мені.Я втомилась виправдовуватись,можливо якби була зрада,не було б так погано.А так за що?Не впевнена що мені це все треба,не впевнена що хочу бути разом далі.Я не заслужили таку недовіру,такі образи.

Вдома атмосфера схожа на холодну війну.Вже і сама не знаю що робити.Колись завжди йшла перша на примирення,а тепер не хочу.Не можу.Втомилась,а може просто набридло.Так хочеться все кинути і поїхати,забути все.Почати з початку.

Дивно так,читаєш дописи інших і в деяких впізнаєш себе,в де чому взагалі повний 0))На табе це ніяк не впливає,але чомусь відкликається десь всередині.Це наче чат анонімних дописувачів))Кожен зі своєю проблемою ,переживанням))І здається твої проблеми десь губляться на ці декілька хвилин))Але нікуди не діваються))Сварки з чоловіком,образи нікуди не діваються.Вони залишаються глибоко всередині(((Кажуть якщо говорити про це або писати стає легше))Подивимось))

Ну що ж.Уявлення не маю,що тут роблю і чому.Не знаю правильно чи ні,але душа розривається.Хочеться кричати від болю і одночасно сміятись.Я неначе зупинилась.Неначе весь час перестав існувати.Я забула про себе,про свої бажання.І це страшно.Страшно загубитися в цьому світі,бути одному коли поруч спить твоя дитина.Сімейна рутина,неначе забрала бажання рости,вчитись.Я втомилась,виснажилась.Світ перестав бути кольоровим.З чого почати,що робити,як себе витягнути?Я просто втомилась,батарейках сіла.