Sulfu

С нами с 22 декабря 2014

Це сниться вже не вперше і не вдруге, тепер поміж уривками воєн, апокаліпсисів, темного лісу* , шаленими втечами від кого? себе, мабуть;
влізають вони оці, середні за тоном і яскравістю, десь так на світанку. Цікаво що вони мають значити в ту пору, але зачіпають сильно, гнітючі;
та хіба я винна, запитуєш себе в соте, чи винне малятко що нерозумне-можна себе вигороджувати, ах, а болить шалено;
Соціофоб, котрий до кісточок пробирається чужим (болем чи ні)заспокоїти його не в змозі, абсурд, не вважаєш? Та не можу/не хочу, дати Тобі що ти хочеш, чи не знаю як.. але образ дійсно ідеальний, так, боюсь його я розпанахати ураз. Але якщо ти дійсно деміург свого світу, чому б не повести його як думаєш

14 февраля 2016, 11:25

Колір, не забути кольору додати. Блю і оранж особливо
Зими нема. Перший раз у місті, і ця клята нога почала нити, голова крутитись + купа сумбурних думок. Але якесь тупе задоволення, дивно що звичайні люди так можуть зачіпати. Не можу залишитися без них і нічого не знаючи

13 января 2016, 13:36

Пфф, кожен день те саме. Ти аж забуваєшся з своєї оригінальності. Цікаво, звідки беруться нові думкиідеї, мабуть, це як витримка, що далі то краще, або більше плісняви. Коли живеш лише вигаданим, почасти з нелюбові до оточення, почасти зі страху. Коли учора яскравіше ніж сьогодні, і плачеш ввечері в куточку, намагаєшся. Значить друге. Опустилась. Але досить огидних сублімацій, пора робити своє, проте вчора ще таке хороше і бажане, а сьогодні, ии, береш кінчиками пальців і трусишся з огиди.
Сьогодні знову виробляти документи, відплата за ці бісові провали в пам'яті. І готуватись до завтрашнього торжества, знову ховатись у власному просторі, і усміхайся, більше більшее. Бее

13 января 2016, 08:47

відчай, просто відчай, усе навколо таке фіолетове далеке і безсиле.
раптом, здається, ось, ось вона-гармонія.. і все руйнується кришиться в один момент
і як завжди хто винен, а винен ти ти ти тииии
і знаєш це, знаєш, не те щоб здогадуєшся. ха ха ха їм же легко нагадувати
а ті безликі бридкіобридлі егоїсти обплутують тебе своїми щупальцями і своїм огидним голосом дальше дальше навёязують загнилі проповіді закоренілих почуттів
обмежені дурні старі й огидні самі собі слиз поглинає їх повністю
не помічають, аа як же ж обридло це
скільки ще???
терпіти
легко оточили себе псевдоцінностями, псевдоінтелектуали і хай інші морочать собі голови щодо вибору
а вони лише анафемою вчергове тебе нагородять

15 ноября 2015, 15:24

не знаю з чого почати, мабуть з поїздки в гори, де оці краєвиди і дощ і люди
але не те
тиждень після цього пролетів
хочу знову малювати, гарно
хочу в
і раптом, запитаєте, навіщо мучити себе
не знаю, ідіот, дальше ловлю себе на тих самих думках, застій
скільки ми тим стражадатимем, скільки ухилятимемось від життя, мотивуючись дурницями, а потім нити що все прогавлено
десь там у маленькій країні живе хороша реальність, яку "часто переоцінюють"
маленькі догми що ти собі ніяк не встановиш дальше, проте, тяготять і юрзають твій слабенький дух
а за вікном майже осінь, проте усвідомлю її вкінці, як завжди, помічаю жовте листя на чорному(асвальті, землі)
чорні гілки на блакитному
осінь..

26 сентября 2015, 21:46

ай, замучилась цим. Чому, не можу зупинитись. Хочу, дуже, хочу, знову поїхати. І як слабак кинути всі проблеми, проте вигадані, що додає якоїсь респектабельності. І меандри думок душ наших (обов'язково без ком ).
то є чудесно, коли знаєш мету і трішки визначився, а осінь вабить своєю богемністю, хоч не хоч мусиш, і палиш оцю гниль, випарами отруйними знехтувавши.
колись і я навчусь висловлювати свої думки і малювати, вносячи нотку цікавості у цей невідворотній, занудний ( у мому випадку ) процес.
лю тебе, знову і знову згадуюючи, мило так нашкрябувати десь в кутку кілька нещасних слів щоб лише бути на зв'язку, якщо не поруч
мило і гидко, водночас, за себе, та вчись собі сама..

14 сентября 2015, 20:41

dark folk це щось, особливо свій, раптом, починаю малювати, десь так як і кожну свою дію
сьогодні, можливо, виберусь десь назовні, але важко себе змусити
чомусь знову спалахує тривожна лампочка і десь так на дні, ворушиться черв'як, який гнітить і тільки запоганює, лишаючи тяжкий осад

19 августа 2015, 16:05

Думаю, лежу і думаю
Прогрес
Пфф
Ось
Так і створюються ідіоти
З 1м квітня, бл*
Ненавиджу
А що саме?
Заплуталась, як завжди
Срана теорія відносності
Середа
Ааа, хочу кричати, а не можу
Плакати вже нема сили, досить _ на чужих очах стільки

Мене знову обманули, і чому я така довірливо - тупа?
Якщо а права то я щаслива, мб буду дуже
Якщо ні то це ще одне пітвердження моєї нікчемності
Бі хеппі іііп

01 апреля 2015, 19:34

Приїхала, 6 год в дорозі..Перехід від теплого У, до засніжених Карпат, і знов до болотяного Л, проте сніжило, було холодно й мокро. Т заставив поїхати зразу ж з ними, ну емоцій нуль; завтра в коледж, ех скінчилась халява, але тепер постараюсь змінитись; ці білоісніжні гори, занесені снігом хатини, поля, дерева, у виді майжечорно білої картинки, як же ж туди хочеться, у таку собі поверхневу, людську нірвану, але і це щось..Т розказував про "комунимудрихлюдей", заманливо звучить але ж коли? Дочитала "На дорозі", будучи на ній, і хоч це лиш слабка імітація, але легка ейфорія була. Підсумки подорожі: настанови вЗ, винесені думки, і пізнавати художників. Архітектура, колорит, умм, це було щось.

20 января 2015, 00:01

Привіт, не знаю для чого це, але спробую. Сьогодні почала дивитись "Kokowääh", та фільм про Коко, обидва поки що на 7+.А так цілий день пролежала, типу хвора. І знов думала про "змінитись", лінива меланхолічка.

22 декабря 2014, 22:42

Зарегистрироваться

или

Что говорят пользователи Фрагментера

Только сегодня узнала о фрагментере и создала аккаунт. Хочу признать, сайт действительно интересный и не обычный. Идея то, что нужно. Как же нравится эта анонимность!
Fikus

Так нравится читать записи участников, здесь гораздо искреннее, чем в любой соц сети.
Дынька

Забавная идея - вести онлайн-дневник, который могут читать все и в тоже время никто.
Daryel'

Фрагментер сильно нравится, появилась доп мотивация меняться - это большая разница, писать только себе в блокнот и писать в общий доступ

фрагментер прикольный - уже несколько раз появлялись мысли о том, с чего я такой депрессивный и почему я таким стал
Туле 🌱

Офигеть, сколько я потеряла, пока не писала в !F. Была куча мыслей, эмоций, а все оно будто потерялось и я даже не могу связно сказать, как прошли эти дни пропущеных записей.

фрагментер - самое клевое что со мной произошло в этом году!
Akise 🛩

Мне сильно нравится, что на !F никто не комментирует, есть впечатление, что я пишу это для себя, уменьшается озабоченность тем, что сообщение будет оценено.
!ХуеРы