Запутана

Хворію душею...терміново потрібне спілкування, а усі мої знайомої зайняті своїми справами...це найгірше, коли потрібно нікого немає, коли потрібен ти, ти повинен бути завжди...аууууууууууу люди ви де!!!??? Де знайти людину яка зрозуміє душевний біль...один з тих вечорів, коли я відчуваю подавленою, роздертою на шматки і розкиданою в різних кутках...коли не можеш дотягнутися щоб зібратися...ти просто лежиш і не живеш, хочеш не дихати, не бачити, не чути і найголовніше не думати...відпусти усе з легким серцем...у мене немає такої функції, я все продовжую вертатися у те ж саме лайно, і тичеш себе носом, що фууу не можна, но продовжуєш робити те саме...я б хотіла купити ліки від цього...але

Уже закінчується літо, а я тільки взяла себе в руки. Треба контролювати себе. Скоро уже поїдемо з П. в нашу подорож, мені потрібно більше його, щоб не думати лишнього. Потрібно пробувати заснути.....без думок..

Почати новий день...без думок про тебе....

тебе в мої сни і в моє життя.Ти займаєш місце в моєму серці і його не хватає для того нового хлопця.Він кращий за тебе, я це знаю, і надіюся думки про тебе мене відпустять. Завдяки тобі, я зрозуміла усі інтимні вірші Ліни Костенко, вона пише немов про нас.Я почала тебе ненавидіти, тому що любити більше не могла.Я хочу забути, і покинути усе на завжди.Надіюся в моєму подальшому житті, я і не згадаю за тебе, і ти більше ніколи не приснишся мені. Сьогодні останій день, коли я плачу із-за тебе, я пролила не мало сліз, оплакуючи наше кохання. Я хотіла бути з тобою коли ти пропонував мені зустрічатися, я не хотіла шукати іншого, і мабуть це була помилка, коли ти зрозумів усе не так, я забуду тебе.

Мій дорогий Коля, це буде моій прощальний лист тобі, на жаль ти не прочитаєш його, я довгий час думала про тебе, мені було складно, я не сказала тобі усього чого хотіла, ти був найдорожчим в моєму житті, моє перше кохання, мій перший хлопець, я віддала тобі усю себе, і навітт свою незайманість, я думала що це буде раз і на завжди, але у тебе були інші плани. Хоть ти і казав що ти зараз ні з ким не хочеш бути, але я бачила у тебе хтось є, надіюся що тобі добре, хоча ми обоє знаємо що я обманюю. Я хотіла щоб тобі було добре зі мною. Но у кожно почалося нове життя. Я старалася тебе забути, уже пройшло більше року, і думаю цей лист мені поможе, і я забуду. Перестань мені снитися, я не запрошую..

Розводжу срач в дома, поламала ножку крісла...і нічого толкового не зробила...побачила що ти видалив свою сторінку, і мене це чомусь зачепило...ну це таке, головне не закурити, хоча дуже хочеться...може то заплести собі дреди, будуть сині дреди)...закінчується серіал, не знаю що це подивитися...скучаю за тобою...хоча і люблю П. Він такий хороший, но чогось бракує в стосунках...хочу щоб усе було просто, без складних моментів...хочу чогось хорошого...

Сьогодні я зрозуміла що у мене проблеми з мовленням, я дуже часто путаю слова, і вимовляю їх не внятно, ніби забуваю. Або хочу сказати одне слово а закінчую його іншим, виходить щось дивне...і вроді я читаю, це мало б розвивати мовлення, люблю читати в голос вірші, для себе, а тут така неприємність...я боюся безплідності, у мене полікістоз, дивна внутрішня кровотеча яка була, і гормональні збої...я хочу дітей, не зараз звичайно, але в найближчому майбутнтому...це одне з моїх найпотаємніших бажань, відчути себе вагітною, як в тобі народжується нове життя...я ніколи нікому про це не говорила...я складаю вигляд людина яка не дуже про це думає чи бажає...хоча насправді я давно це малюю в думках.

Проїжджаючи його місто, завжди згадуються фрагменти "того" життя...мабуть в параленьному світі ми досі разом, а можливо ми ніколи в ньому не зустрічались...сподобався мені синій колір мого волосся, треба ще раз буде перефарбуватись...ще паро годин і я буду в дома...вирішила перестати вживати алкоголь, і зайнятися спортом, а то останім часом почуваю себе не такою, ще й на ногах постійно синяки від того що тріскають судини, пагубний вплив цигарок і алкоголю...уже 9 день як я не курю, ура!!! Головне не здатися!

Вертаюся від свого П. Це найкраща людина яка була в мому житті. Він приймає мене такою як я є. Це прекрасно....правда все ще бувають думки про К. Ох це перше кохання, ніякого спокою в душі...а ще я зрозуміла що не люблю поїзда, жара, ужас...ще трошки і я буду в дома...хочу щоб це літо було якесь особливе...

Прекрасна погода, хоча я не люблю жару...але у вечері можна довго гуляти, прохолодно і свіжо...мені не комфортно з ним, можливо це все через ті думки, він ж хороший, навіть за надто...но щось не так...мабуть потрібен час...щоб звикнути..

Як це все дістало...хотіла поспати по довше, не можу заснути...думки все про те ж...це так по дурному, переживати про те, чого уже давно немає...хоча мене не полишає відчуття, що ще все по переду...і ми з ним знову зустрінемось...можливо так і буде, а можливо ні...надіюся я перестала про це думати...

Немає що курити... Заспокоїти той тік в грудях... Жахливе відчуття, коли ти бачиш як хтось коментує йому фотку з дівчат, просто усе стискається і починає тебе трусити...відчуваю себе останньою сукою, завтра приїжджає П., а я думаю про тебе...ти ніколи не дізнаєшся, як я тебе кохаю...як в моїх грудях і досі усе болить, як мої очі сльозяться при згадці про тебе...я розриваюся між тобою і новим життям...хочеться і вбити, і любити тебе... палких обіймів, і тих довгих поглядів... дотиків від яких мурашки бігали по тілу... усі наші спільні "приколи", які розуміли лише ми...я загубилася...тепер я не чую як б'ється твоє серце, як колись, коли ми були разом...дурні спогади...К..

Лінтвий день...почуваю себе не дуже...вроді сиджк в дома, не мерну, а всеодно хворію...мабуть старію...треба випити кави, і сісти малювати...якось сьогодні усе сумно...мабуть через погоду...

Краще ніколи не згадувати минуле... Хороший дееь, квіти від любимого, і вроді люблю, а ночами згадую того ідіота... Та що ж ти, мать твою покою мені не даєш, що ж ти лізиш в мою голову... Пройшло більше року, а ти досі там...перестань, це давно уже не смішно... Навіть шрами на моєму тілі зникають, а ти досі залишаєшся... Хоча вони зробленні для тебе...через тебе...кожного разу одна і та ж херня...от для чого люди усе так портять, було кохання, взаємне і прекрасне...нє ну треба було усе спортити, носитися туди сюди...розходитись, сходитись...а я тепер боюся, що наступного разу коли ти прийдеш, я тебе забуду...і ці твої очі шоколадно-алкогольні, які зводили мене з розуму...обійми...

Найкращий час щоб подумати...

да..дивне почуття коли цілуєшся і у вас усе доходить до сексу, тільки все якось не то..блін перший раз таке..епічний момент в житті коли секс не вдався..ахахх...блін і смішно і дивно...мабуть нам варто просто дружити, бо все інше це не то що треба...як же я скучаю за К. ми розуміли один одного без слів, і все було просто і так як треба..щоб там не казали, а секс дуже важливий, і люди повинні підходити один одному в цьому плані...тому що те що було щойно, ну ні в які ворота...навряд чи варто пробувати знову...блін...що ж усе так дивно в тому житті.....

Нарешті доробила своє тату, щаслива безмежно, правда було боляче і знаю що довго буде заживати..але це не важливо) набила маленьку букву К. На згадку про своє найбільше кохання, може це і безглуздо..здається життя знову приходить в норму..я менше думаю про нього, і від того якось легше..Познайомилася з хорошим хлопцем, в неділю будемо гуляти знову..багато роботи по навчанню, доводиться малювати ночами..радує новий натурщик з рисунку, такий милий хлопчик..поскоріше б уже неділя, хочу поцілунків і обіймів..відчути себе знову потрібною комусь..це завжди дуже приємно..потрібно починати братися за режим, я ж собі обіцяла..це дуже важливо!!!

Знову сумно..Дивлюся на його інста..А серце так стискається і починає шалено стукати, в середенні ніби все загоряється і давить на тебе..а ти лежиш в темній кімнаті, очі уже сльозяться і ти нічого не можеш зробити..Нестерпно любити його..Пам'ятаю як колись приходила до нього на кпп він мене обнімав, я опускала голову на його груди і просто плакала, плакала від щастя, що він в мене є, від того що мені було до кого прийти після неприємного і важкого дня і він був поруч..А зараз його немає..І я просто не знаю що робити..Познайомилася з двома хорошими хлопцями..Можливо получиться відволіктися..Але це все не то..
нет оправдания людям, что отвлекают память на других 😔

Цікаво скільки живе любов...надіюся люди помиляються і не вічно..стомилася шукати тебе в прохожих..і бачити тебе коли закриваю очі..всі думки про тебе закінчуються лише сльозами..складно..навіть страшно уявити хто з тобою і тому подібне..мабуть це біль усіх..кожний плаче і страждає за кимось...люди втрачають один одного із-за тупості...як же це бісить..ці думки, думки, думки..о боги перестаньте мене мучити..від цього у мене безсонниця..і цілу ніч на повторі в голові усе те саме..ТИ..ніколи не думала що до такого доживуся..я думала так лише у сопливих піснях про любов..співчуваю усім хто пережив такі муки..це просто нестерпно..варто забути і відпустити...я просто задовбалася..чекати...

Закінчила і поступила знову, звичайно добре вчитися на державному, але якось все так сумно, скучаю з К. дуже сильно, ходила в похід в гори, було багато часу щоб подумати, і я зрозуміла, що моя любов до К. все ще є, і складно з цим жити, особливо коли тебе ігнорують... так складно...багато нових знайомих, і я тепер з фіолетовим пасмом волосся, привертає увагу людей, і мило коли тобі усміхаються милі хлопці, це робить твій день....поки канікули потрібно відпочити, а то далі робота, навчання, курси дизайну, треба здійснювати свою мрію малювати мультики...я знаю я це зможу.. ще добити тату, і зробити якусь нову, і перестати себе різати, а то шрам дивно виглядають....

Пройшли дні і вроді все налагодилось..завтра останній день і захист диплому, вроді все встигаю, все таки дивно пройшло і швидко.ех.вчора наснився дивний сон, секс з викладачем, ще й з моїм любимим, цілий день було соромно на нього дивитися, вроді нічого такого не зробила, але так смішно і грішно, блін..краще б продовжувались снитися наркотичні сни, ось це круто, буду по них мультики робити..хайно руки дійдуть..а зараз треба себе заставити хоть почати робити проект, а то завтра буде піпець повний, ще треба написати виступ, що говорити без поняття, вроді не перший раз захищаюся, но стрьомно .ще й розтовстіла не влажу в нормальні шмотки..сила гормональних препаратів, перетворити життя в гамнішко

Так усе помінялося...пройшло так багато часу, вони покинули мене, я зненавиділа усіх, і в результату поплатилася внутнішньою кровотечою, кожного дня я стікаю кров'ю.. П'янки, гулянки...ще б диплом написати і буде усе добре...потрібно буде ще випити і забути усе ...забути мого коханого...забути усіх. Усе .назавжди

поринула з головою в роботу, запланували відкрити арт_майстерню, робимо проект на проведення арт_фестивалю...записалася в спортзал...а то депресія просто вбивала мене..тепер вроді усе не погано...правда сьогоднішній вечір я мала провести з Н., но він пішов на день народження однокурсника, тому буду дивитися фільми і пити вино...ще й К. не хоче зі мною говорити...треба знайти собі когось третього, нового хлопця, постригти волосся, ще трохи схуднути і почати нове життя...але перше за все треба полікувати свою застуду..ехххх...не приємно хворіти, ці соплі, кашель, температура...ужассс

Є такі ночі, коли ти відчуввєш себе дуже одиноким...ти лежиш, дивишся в потолок і просто плачеш...і вроді кругом є люди, але ти сам один...пустота всередині не дає покою..не хочеться навіть жити...і да це не вихід з ситуації..але ж ніхто не знає як тобі...я уже місяць страждаю, я поринула в депресію..одна з найсильніших, тримає мене сильно...раніше від цього помагав алкоголь, а зараз навіть наркотики не діють...скоро мій день народження, мені уже 25...а сенсу немає...я й уже майже не скриваю того як мені боляче..варто глянути на моє обличчя і скляні очі від сльоз і все буде зрозуміло...може тому я не хочу щоб мене бачила мама...вона все побаче, хоча і зробить вигляд що все добре...

Пройшов час, нічого не змінилося...творча криза, не знаю що придумати на диплом...потрібно щось класне і в той же час практичне...довбаніть мене чимось..може прийдуть ідеї.. Завтра ще ця дурна скульптура..нє, я люблю скульптуру, но не коли критичні....ааааааа....треба йти в зал, зняти стрес, все таки спорт найбільше помагає...добре що настрій настрій хороший, плра спати)))