❤ 2766 ❤

С нами с 4 сентября 2018

Майже шоста вечора, а досі світло. Обожнюю, коли так. Бо взимку день настільки короткий, що складається враження, що й у добі не 24 години, а значно менше. Добре, що зима позаду.

Слухала одну книгу, а в ній згадуються слова Рузвельта - "Роби те, що можеш. З тим, що маєш. Там, де ти є". І якось мені легше на душі стало від цієї фрази. Годі відкладати життя на потім і чекати з моря погоди. Треба просто щодня щось робити.

14 марта 2019, 15:59

Сир з медом, кава без цукру
Ранки минають, як у тумані.
У дім влітають з вулиці звуки,
Варто відчинити вікно у ванній.

07 марта 2019, 06:16

Чорт.
Люк Перрі.
Як же так?
Пам'ятаю, як мені подобався його Ділан Маккей з BH90210.
Та всі дівчата були в нього закохані!
Таке враження, що помер хтось близький. А воно насправді десь так і є, бо ж я виросла на BH90210. Це був воістину культовий серіал і культурний феномен.

05 марта 2019, 19:27

Ну і настрій сьогодні. Давно такого не було. Ніби спокійна, нічого не дратує, але таке відчуття, що щось гнітить, причому дуже сильно. Може, це через те, що цілий тиждень не висипалася. Не можу наїстися. Їм, але насичення немає. І радості від їжі не відчуваю.
Вчора хотіла зробити шоколадні вафлі, а вони не вийшли. Тісто пристало до вафельниці, думала вже викидати. Ледве відшкребла. А сьогодні варила суп, він вилився на плиту, побіг униз, затікаючи в шухляди. А я ж учора все помила! Може оця вся побутова фігня і стала причиною паскудного настрою.

03 марта 2019, 19:21

Через те, що Че тепер безробітний, я, наприклад, сьогодні виспалася, бо не було потреби прокидатися о пів на восьму. Встала о дев'ятій, ще півгодини повалялася, спустилася на кухню, а кава вже готова, Д нагодована, пес вигуляний і помитий. Словом, шукаю у всьому позитивні моменти.

А от вчора ввечері страшно бісилася, бо вирішила приготувати одну страву з картоплі, а вона геть не вийшла. Очевидно, треба якийсь певний сорт, а я не в курсі. Словом, перевела продукти, втратила купу часу і отримала казна що.

Вчора не було сили робити зарядку, як результат - ніс на ніч не дихав, мусила закапати. Сьогодні треба обов'язково позайматися. Проблема в тому, що коли всі вдома, це не так просто.

14 февраля 2019, 08:03

Бачилася з мамою. Не знаю, як вона це робить, але зазвичай після спілкування з нею у мене псується настрій. Вона вміє посіяти смуту, як ніхто. Хоча, в планах, може, у неї цього і немає. Просто кожна людина ділиться зі світом тим, чим багата. А мама багата різними страхами, тривожністю, поганими думками, забобонами, образами, невдоволенням та іншою фігнею. От вона дістає на поверхню і мої погані думки, страхи і тд. І мені дуже хочеться вірити, що я не йду її шляхом. Хочеться вірити, що я можу це контролювати.

Дві останні ночі я вже обходжуся без крапель для носа. Таке враження, що дихати стало легше завдяки фізичним вправам.

Через маму і через ПМС об'їлася цукерками.

12 февраля 2019, 14:37

Сьогодні мало що встигла, бо після роботи поїхала з Д в поліклініку, потім в іншу. В неї якийсь дерматит. Втім, могло бути й гірше. Поки дісталася додому - треба вечерю готувати. Оце тільки поїли, а вже й спати скоро.
Завтра теж день досить рваний очікується.
Та й таке.

11 февраля 2019, 18:35

Все ж треба повертатися до щоденних записів, інакше все забувається. Писати - дуже важливо. Оформлювати все в слова - дуже корисно. Це один з прийомів, який допомагає часом подивитися на все під іншим кутом або навіть знайти розв'язання якоїсь проблеми.

Зранку Че мені повідомив, що суд будуть переносити. Ну як повідомив. Якби я не спитала, він би нічого й не сказав.

11 февраля 2019, 07:20

Отже, що було за перші 10 днів лютого?
Приїхав С. Так спокійно, коли він удома.
Подужала кілька книжок, дуже навіть непоганих. От тільки "Любовь и оружие" Сабатіні видалася якоюсь геть дитячою. Прямо непорозуміння, а не роман.
Потроху приходжу в форму після зимових свят.
Зв'язала шапку. Тепер на черзі кофта для Д, давно їй обіцяла.
Че час від часу бісить. Здається, що він просто тупий, не доганяє нічого в цьому житті. З іншого боку, він дуже турботливий. Може, я просто забагато від нього хочу.
Помітила, що взимку я просто не в змозі прокидатися о 6 ранку. А мені це треба, бо інакше я нічого не встигаю.
Швидше б весна.
Ну і завтра суд.
А я хочу в Рим.

10 февраля 2019, 22:38

Че втратив роботу. Бонуси за минулий рік не виплатили, завчасно не попередили, неустойку платити теж, очевидно, не збираються. Це просто піздець якийсь. А на носі суд.

Втім, у мене назріває новий проект. Завдяки Л. Навряд чи багато грошей він мені принесе, але хоч якийсь підзаробіток.

Знову почала робити зарядку.

Піду посплю, чи що.

31 января 2019, 21:43

Вчора була на УЗД, виявили ознаки ендометріозу і невеличку міому (хоча це не факт). Нічого страшного, сказали, треба спостерігати.
Прийшли повістки з суду. Все погано, нас можуть виселити з будинку, якщо Че чогось терміново не придумає.
Зранку розлила гарячий чай з термокружки, кава збігла, отак і почався новий день...

16 января 2019, 06:59

За кілька годин мій С знову їде, а ми тут будемо за ним сумувати. Каже, що не хоче їхати, хоча цього разу вже трохи легше, ніж минулого. Він такий домашній, мій хлопчик. Люблю його безмежно.

07 января 2019, 23:06

Швидше б ці свята минули. Бо це переїдання вже трохи дістало. За тиждень +3 кг. Ну це реально жесть. До того ж, з 30 грудня в мене не було ще жодного вихідного, так що настрій відповідний.
Почала дивитися "Гранчестер". Непоганий серіал.

03 января 2019, 22:24

Дочитала "Маленьку книгу хюге" Макса Вікінга. Ну, така непогана атмосферна книжка з гарними картинками, до яких я завжди була небайдужа. В одній з останніх глав йшлося про запах хюге - це такий запах, який нагадує про приємні миті в житті, про дитинство. І я згадала, як ми цього літа заїхали до друга Че у Будапешт, а він повіз нас на свою лісопилку. Я ходила між тими колодами, величезними стовбурами дерев, під ногами тирса, і згадувала дитинство. Ми жили біля лісопилки і часто ходили туди гратися. Та це було так давно, що я геть забула, який запах має лісопилка. Треба було поїхати в Будапешт, щоб згадати)

До речі, вчора був насичений день - я все встигла і це дуже приємне відчуття)

12 декабря 2018, 06:35

От і день минув. Сьогодні зробила більше, ніж планувала. Точніше, особливо нічого не планувала, а думала, як вийде. А вийшло і в шафі у Д прибрати трохи, і вікна у спальні помити, ще й тюль попрати й повісити. Тепер ще штори лишилися, але це вже складніше.

10 декабря 2018, 22:04

Чорт. Завтра знову понеділок. Колись я любила понеділки, бо в перший день тижня у мене був вихідний. Після вікенду я зранку відправляла всіх на роботу, в школу, в садок, і могла насолоджуватися своїм особистим часом. А тепер понеділки у мене такі ж, як у всіх.

Говорила з С. Він як дзвонить, то розмовляє довго-довго, про все розпитує, всім цікавиться. Видно, геть засумував мій зайчик. Швидше б вже він приїхав.

Ніяк не дам ради цьому занепадницькому настрою. Втомилася втомлюватися.

09 декабря 2018, 21:13

Гм. А "Колгосп тварин" зайшов. Серйозно. Прикольна книга. Очевидно, не просто так вона опинилася в ТОР-100 кращих книг за версією "Ньюзвік" (здається). Певно, її варто прочитати всім, бо людство на своїх помилках як не вчилося, так і не вчиться. Здивувалася, що "Колгосп", який вийшов у 45-му, українською переклали вже у 47-му. Звісно, в СРСР книга була заборонена.

Завтра (а точніше, вже сьогодні) думала прибирати, але оскільки замаячила на горизонті дівчача вечірка, то дещо вирішила зробити в п'ятницю звечора. Попрацювала непогано, залишилися тільки кімнати зверху і кухня. Думаю, до обіду впораюся (але це не точно).

07 декабря 2018, 22:10

За цей рік осилила 48 книжок. Більшість із них сподобалися, деякі добряче заважили і я б їх перечитала, деякі забулися одразу, деякі відверто розчарували, а за деякі соромно, що я взагалі за них взялася. Останніх, на щастя, всього три і вони реально якісь дурнуваті. Коротше, зробила висновок, що з сучасної літератури варто читати переважно нонфікшн.

Ну і почала сьогодні "Колгосп тварин" Джорджа Орвела. Чесно кажучи, не певна, що ця книга мені зайде. В моєму житті вже була одна антиутопія - "451 градус за Фаренгейтом" Бредбері. Непогано, але щоб якось сильно вразило, то не скажу.

Приготувала на обід смачнющі фрикадельки. Готовий фарш (дуже пристойний, треба сказати) купила в "Новусі".

07 декабря 2018, 14:56

Давно не писала. Якось не було настрою. Після смерті Котярика в моєму житті стало на одну радість менше. І це в той час, коли й мороки стало значно менше, бо ж Котярик був не дуже чемний. Але як же я за ним сумую... В маркетах те й діло спиняюся у відділах із котячим кормом, дивлюся на його фото, приходжу на могилу. Цей сум мине не скоро...

Че думає про продаж будинку. Це могло б стати виходом, бо ситуація направду складна. Та я не хотіла б кудись переїжджати. Я люблю цей дім. Сподіваюся, нам не доведеться вдаватися до такого варіанту і ми зможемо зберегти наш будинок.

06 декабря 2018, 21:11

Вчора випила три кави за день. Одну каву зранку випила вдома, перед тим, як відправити Д на тренування. Потім після тренування заїхали в пекарню, там ще американо замовила і чорничний чізкейк. А потім ще вдень випили з Че по капучино в одній точці. І, мушу сказати, капучино був фантастичний! А бариста який приємний! Видно, що знає і любить свою роботу, він просто живе нею. Словом, буду там кавувати по можливості, бо реально смачно.Але три кави за день - це для мене ту мач, так що довго не могла заснути. А тут ще й ця історія з ймовірністю запровадження воєнного стану... Веселого мало.

26 ноября 2018, 07:00

Подивися на пса, прив’язаного під магазином. Він просто про господаря думає. Рветься до нього, стає на дві лапи. Господар для нього – подвір’я, луг, ліс, дім. Хвостом сумує, очима біжить за ним. Поцілуй його в лапу. Бо він вчить, як Бога чекати.

Отець Ян Твардовський

19 ноября 2018, 13:40

Прокинулася сьогодні аж о 13:13. Не згадаю, коли востаннє так довго спала. Втім, нічого дивного, бо напередодні лягла о 2 ночі, а весь тиждень видався надто тяжким. Але ми тримаємося, життя продовжується, і день сьогодні був дуже спокійним. Че з обіду працював у саду, Д була на тренуванні, я зробила все, що планувала (тут варто додати, що планувала я небагато). Та й таке.

18 ноября 2018, 17:40

Сьогодні сталося кумедне. Завезла Д до логопеда і вирішила її зачекати в машині. Почала читати, але мене розморило і я вирішила подрімати. Зазвичай надягаю темні окуляри і сиджу собі, ніхто й не здогадається, що я сплю. А тут окуляри забула вдома. Тож просто поставила таймер і задрімала. За хвилин 20 мене розбудили голоси. Розплющила очі, бачу - стоять перед машиною дівчинка маленька з татом і на мене дивляться. Мала питає щось типу "а чого тьотя спить?", тато щось їй пояснює, мені не чути. Я усміхнулася, вони теж. Так смішно стало. Вони ще поусміхалися трохи й пішли. Може, переживали, чого це тьотя посеред білого дня спить у машині. А тьотя просто не виспалася. Все як завжди.

07 ноября 2018, 19:41

Була в холодильнику пляшка смородинового "Сомерсбі", ну я і випила, трохи навіть сп'яніла, що мене спантеличило, бо завжди вважала, що це як компот. Та найцікавіше, що обличчя і шия вкрилися червоними плямами, аж Че звернув увагу. Випила пігулку від алергії. Дивно. Я ж і раніше пила "Сомерсбі", але не смородиновий. Щось викликало алергічну реакцію. Кілька разів було таке, що від алкоголю мені закладало ніс, але я хотіла думати, що це випадковість. Та здається, що в мене алергія на алкоголь. Не те щоб я великий любитель, але якось це не дуже прикольно. Завжди приємніше, коли є вибір)

26 октября 2018, 18:01

Почала читати "Маленьку книгу хюге". А коли, якщо не зараз? Все ж хюгна пора настала. Тож, коли побачила в маркеті відділ зі свічками, не могла не купити собі одну. Вибрала ароматичну з запахом "Вишневий пиріг". Приїхала додому і зразу запалила. Як і очікувала, аромату ніякого немає, аж поки не понюхаєш свічку геть зблизька. Ну але це чогось типово для ароматичних свічок).

Наступного тижня вже має приїхати С. Нарешті.

25 октября 2018, 15:03

Зарегистрироваться

или

Что говорят пользователи Фрагментера

Только сегодня узнала о фрагментере и создала аккаунт. Хочу признать, сайт действительно интересный и не обычный. Идея то, что нужно. Как же нравится эта анонимность!
Fikus

Так нравится читать записи участников, здесь гораздо искреннее, чем в любой соц сети.
Дынька

Забавная идея - вести онлайн-дневник, который могут читать все и в тоже время никто.
Daryel'

Фрагментер сильно нравится, появилась доп мотивация меняться - это большая разница, писать только себе в блокнот и писать в общий доступ

фрагментер прикольный - уже несколько раз появлялись мысли о том, с чего я такой депрессивный и почему я таким стал
Туле 🌱

Офигеть, сколько я потеряла, пока не писала в !F. Была куча мыслей, эмоций, а все оно будто потерялось и я даже не могу связно сказать, как прошли эти дни пропущеных записей.

фрагментер - самое клевое что со мной произошло в этом году!
Sart

Мне сильно нравится, что на !F никто не комментирует, есть впечатление, что я пишу это для себя, уменьшается озабоченность тем, что сообщение будет оценено.
!ХуеРы