❤ 2766 ❤

С нами с 4 сентября 2018

Слухаю книгу про Да Вінчі. Озвучка якась стара, ще й не надто вдала. Та й текст містить забагато деталей, дат і такого іншого. Але для загального розвитку не завадить. Наприклад, дізналася чимало цікавого про картину "Джиневра де Бенчі". Це єдина картина Леонардо, яка перебуває за межами Європи, вона виставлена у Вашингтоні.

Зранку прослухала лекцію МБ про сепарацію від батьків. Хочеться вірити, що наша сеперація з С відбувається так, як і має бути. В понеділок він повертається на навчання. Сподіваюся, йому вже легше даються ці від'їзди. Але як же кльово, коли він удома!

16 февраля 2019, 09:02

Через те, що Че тепер безробітний, я, наприклад, сьогодні виспалася, бо не було потреби прокидатися о пів на восьму. Встала о дев'ятій, ще півгодини повалялася, спустилася на кухню, а кава вже готова, Д нагодована, пес вигуляний і помитий. Словом, шукаю у всьому позитивні моменти.

А от вчора ввечері страшно бісилася, бо вирішила приготувати одну страву з картоплі, а вона геть не вийшла. Очевидно, треба якийсь певний сорт, а я не в курсі. Словом, перевела продукти, втратила купу часу і отримала казна що.

Вчора не було сили робити зарядку, як результат - ніс на ніч не дихав, мусила закапати. Сьогодні треба обов'язково позайматися. Проблема в тому, що коли всі вдома, це не так просто.

14 февраля 2019, 08:03

Бачилася з мамою. Не знаю, як вона це робить, але зазвичай після спілкування з нею у мене псується настрій. Вона вміє посіяти смуту, як ніхто. Хоча, в планах, може, у неї цього і немає. Просто кожна людина ділиться зі світом тим, чим багата. А мама багата різними страхами, тривожністю, поганими думками, забобонами, образами, невдоволенням та іншою фігнею. От вона дістає на поверхню і мої погані думки, страхи і тд. І мені дуже хочеться вірити, що я не йду її шляхом. Хочеться вірити, що я можу це контролювати.

Дві останні ночі я вже обходжуся без крапель для носа. Таке враження, що дихати стало легше завдяки фізичним вправам.

Через маму і через ПМС об'їлася цукерками.

12 февраля 2019, 14:37

Сьогодні мало що встигла, бо після роботи поїхала з Д в поліклініку, потім в іншу. В неї якийсь дерматит. Втім, могло бути й гірше. Поки дісталася додому - треба вечерю готувати. Оце тільки поїли, а вже й спати скоро.
Завтра теж день досить рваний очікується.
Та й таке.

11 февраля 2019, 18:35

Все ж треба повертатися до щоденних записів, інакше все забувається. Писати - дуже важливо. Оформлювати все в слова - дуже корисно. Це один з прийомів, який допомагає часом подивитися на все під іншим кутом або навіть знайти розв'язання якоїсь проблеми.

Зранку Че мені повідомив, що суд будуть переносити. Ну як повідомив. Якби я не спитала, він би нічого й не сказав.

11 февраля 2019, 07:20

Отже, що було за перші 10 днів лютого?
Приїхав С. Так спокійно, коли він удома.
Подужала кілька книжок, дуже навіть непоганих. От тільки "Любовь и оружие" Сабатіні видалася якоюсь геть дитячою. Прямо непорозуміння, а не роман.
Потроху приходжу в форму після зимових свят.
Зв'язала шапку. Тепер на черзі кофта для Д, давно їй обіцяла.
Че час від часу бісить. Здається, що він просто тупий, не доганяє нічого в цьому житті. З іншого боку, він дуже турботливий. Може, я просто забагато від нього хочу.
Помітила, що взимку я просто не в змозі прокидатися о 6 ранку. А мені це треба, бо інакше я нічого не встигаю.
Швидше б весна.
Ну і завтра суд.
А я хочу в Рим.

10 февраля 2019, 22:38

Че втратив роботу. Бонуси за минулий рік не виплатили, завчасно не попередили, неустойку платити теж, очевидно, не збираються. Це просто піздець якийсь. А на носі суд.

Втім, у мене назріває новий проект. Завдяки Л. Навряд чи багато грошей він мені принесе, але хоч якийсь підзаробіток.

Знову почала робити зарядку.

Піду посплю, чи що.

31 января 2019, 21:43

Вчора була на УЗД, виявили ознаки ендометріозу і невеличку міому (хоча це не факт). Нічого страшного, сказали, треба спостерігати.
Прийшли повістки з суду. Все погано, нас можуть виселити з будинку, якщо Че чогось терміново не придумає.
Зранку розлила гарячий чай з термокружки, кава збігла, отак і почався новий день...

16 января 2019, 06:59

За кілька годин мій С знову їде, а ми тут будемо за ним сумувати. Каже, що не хоче їхати, хоча цього разу вже трохи легше, ніж минулого. Він такий домашній, мій хлопчик. Люблю його безмежно.

07 января 2019, 23:06

Швидше б ці свята минули. Бо це переїдання вже трохи дістало. За тиждень +3 кг. Ну це реально жесть. До того ж, з 30 грудня в мене не було ще жодного вихідного, так що настрій відповідний.
Почала дивитися "Гранчестер". Непоганий серіал.

03 января 2019, 22:24

Дочитала "Маленьку книгу хюге" Макса Вікінга. Ну, така непогана атмосферна книжка з гарними картинками, до яких я завжди була небайдужа. В одній з останніх глав йшлося про запах хюге - це такий запах, який нагадує про приємні миті в житті, про дитинство. І я згадала, як ми цього літа заїхали до друга Че у Будапешт, а він повіз нас на свою лісопилку. Я ходила між тими колодами, величезними стовбурами дерев, під ногами тирса, і згадувала дитинство. Ми жили біля лісопилки і часто ходили туди гратися. Та це було так давно, що я геть забула, який запах має лісопилка. Треба було поїхати в Будапешт, щоб згадати)

До речі, вчора був насичений день - я все встигла і це дуже приємне відчуття)

12 декабря 2018, 06:35

От і день минув. Сьогодні зробила більше, ніж планувала. Точніше, особливо нічого не планувала, а думала, як вийде. А вийшло і в шафі у Д прибрати трохи, і вікна у спальні помити, ще й тюль попрати й повісити. Тепер ще штори лишилися, але це вже складніше.

10 декабря 2018, 22:04

Чорт. Завтра знову понеділок. Колись я любила понеділки, бо в перший день тижня у мене був вихідний. Після вікенду я зранку відправляла всіх на роботу, в школу, в садок, і могла насолоджуватися своїм особистим часом. А тепер понеділки у мене такі ж, як у всіх.

Говорила з С. Він як дзвонить, то розмовляє довго-довго, про все розпитує, всім цікавиться. Видно, геть засумував мій зайчик. Швидше б вже він приїхав.

Ніяк не дам ради цьому занепадницькому настрою. Втомилася втомлюватися.

09 декабря 2018, 21:13

Гм. А "Колгосп тварин" зайшов. Серйозно. Прикольна книга. Очевидно, не просто так вона опинилася в ТОР-100 кращих книг за версією "Ньюзвік" (здається). Певно, її варто прочитати всім, бо людство на своїх помилках як не вчилося, так і не вчиться. Здивувалася, що "Колгосп", який вийшов у 45-му, українською переклали вже у 47-му. Звісно, в СРСР книга була заборонена.

Завтра (а точніше, вже сьогодні) думала прибирати, але оскільки замаячила на горизонті дівчача вечірка, то дещо вирішила зробити в п'ятницю звечора. Попрацювала непогано, залишилися тільки кімнати зверху і кухня. Думаю, до обіду впораюся (але це не точно).

07 декабря 2018, 22:10

За цей рік осилила 48 книжок. Більшість із них сподобалися, деякі добряче заважили і я б їх перечитала, деякі забулися одразу, деякі відверто розчарували, а за деякі соромно, що я взагалі за них взялася. Останніх, на щастя, всього три і вони реально якісь дурнуваті. Коротше, зробила висновок, що з сучасної літератури варто читати переважно нонфікшн.

Ну і почала сьогодні "Колгосп тварин" Джорджа Орвела. Чесно кажучи, не певна, що ця книга мені зайде. В моєму житті вже була одна антиутопія - "451 градус за Фаренгейтом" Бредбері. Непогано, але щоб якось сильно вразило, то не скажу.

Приготувала на обід смачнющі фрикадельки. Готовий фарш (дуже пристойний, треба сказати) купила в "Новусі".

07 декабря 2018, 14:56

Давно не писала. Якось не було настрою. Після смерті Котярика в моєму житті стало на одну радість менше. І це в той час, коли й мороки стало значно менше, бо ж Котярик був не дуже чемний. Але як же я за ним сумую... В маркетах те й діло спиняюся у відділах із котячим кормом, дивлюся на його фото, приходжу на могилу. Цей сум мине не скоро...

Че думає про продаж будинку. Це могло б стати виходом, бо ситуація направду складна. Та я не хотіла б кудись переїжджати. Я люблю цей дім. Сподіваюся, нам не доведеться вдаватися до такого варіанту і ми зможемо зберегти наш будинок.

06 декабря 2018, 21:11

Вчора випила три кави за день. Одну каву зранку випила вдома, перед тим, як відправити Д на тренування. Потім після тренування заїхали в пекарню, там ще американо замовила і чорничний чізкейк. А потім ще вдень випили з Че по капучино в одній точці. І, мушу сказати, капучино був фантастичний! А бариста який приємний! Видно, що знає і любить свою роботу, він просто живе нею. Словом, буду там кавувати по можливості, бо реально смачно.Але три кави за день - це для мене ту мач, так що довго не могла заснути. А тут ще й ця історія з ймовірністю запровадження воєнного стану... Веселого мало.

26 ноября 2018, 07:00

Подивися на пса, прив’язаного під магазином. Він просто про господаря думає. Рветься до нього, стає на дві лапи. Господар для нього – подвір’я, луг, ліс, дім. Хвостом сумує, очима біжить за ним. Поцілуй його в лапу. Бо він вчить, як Бога чекати.

Отець Ян Твардовський

19 ноября 2018, 13:40

Прокинулася сьогодні аж о 13:13. Не згадаю, коли востаннє так довго спала. Втім, нічого дивного, бо напередодні лягла о 2 ночі, а весь тиждень видався надто тяжким. Але ми тримаємося, життя продовжується, і день сьогодні був дуже спокійним. Че з обіду працював у саду, Д була на тренуванні, я зробила все, що планувала (тут варто додати, що планувала я небагато). Та й таке.

18 ноября 2018, 17:40

Сьогодні сталося кумедне. Завезла Д до логопеда і вирішила її зачекати в машині. Почала читати, але мене розморило і я вирішила подрімати. Зазвичай надягаю темні окуляри і сиджу собі, ніхто й не здогадається, що я сплю. А тут окуляри забула вдома. Тож просто поставила таймер і задрімала. За хвилин 20 мене розбудили голоси. Розплющила очі, бачу - стоять перед машиною дівчинка маленька з татом і на мене дивляться. Мала питає щось типу "а чого тьотя спить?", тато щось їй пояснює, мені не чути. Я усміхнулася, вони теж. Так смішно стало. Вони ще поусміхалися трохи й пішли. Може, переживали, чого це тьотя посеред білого дня спить у машині. А тьотя просто не виспалася. Все як завжди.

07 ноября 2018, 19:41

Була в холодильнику пляшка смородинового "Сомерсбі", ну я і випила, трохи навіть сп'яніла, що мене спантеличило, бо завжди вважала, що це як компот. Та найцікавіше, що обличчя і шия вкрилися червоними плямами, аж Че звернув увагу. Випила пігулку від алергії. Дивно. Я ж і раніше пила "Сомерсбі", але не смородиновий. Щось викликало алергічну реакцію. Кілька разів було таке, що від алкоголю мені закладало ніс, але я хотіла думати, що це випадковість. Та здається, що в мене алергія на алкоголь. Не те щоб я великий любитель, але якось це не дуже прикольно. Завжди приємніше, коли є вибір)

26 октября 2018, 18:01

Почала читати "Маленьку книгу хюге". А коли, якщо не зараз? Все ж хюгна пора настала. Тож, коли побачила в маркеті відділ зі свічками, не могла не купити собі одну. Вибрала ароматичну з запахом "Вишневий пиріг". Приїхала додому і зразу запалила. Як і очікувала, аромату ніякого немає, аж поки не понюхаєш свічку геть зблизька. Ну але це чогось типово для ароматичних свічок).

Наступного тижня вже має приїхати С. Нарешті.

25 октября 2018, 15:03

Трапився прекрасний Жадан:

Осінь над ними з льоду й сталі.
Холодні ріки, незнайомі люди.
Найбільше вони бояться, що все це триватиме далі.
Найбільше вони бояться, що більше нічого не буде.

24 октября 2018, 20:00

Все таки не люблю пальта. Незручні вони. Сковують рухи. І догляд за ними - суцільна морока, і в машині їздити в них - те ще задоволення. Та й у пральну машину в разі чого не засунеш. А я намагаюся уникати складнощів, де тільки можна. От куртки, пончо, кардигани - це моє)

23 октября 2018, 13:46

О, прокидаюся зранку, а ще темно. І дощ. І жовтень такий: "Я й так був занадто ідеальний, доста". Ну, доста то й доста, що ж удієш.

23 октября 2018, 05:57

Зарегистрироваться

или

Что говорят пользователи Фрагментера

Только сегодня узнала о фрагментере и создала аккаунт. Хочу признать, сайт действительно интересный и не обычный. Идея то, что нужно. Как же нравится эта анонимность!
Fikus

Так нравится читать записи участников, здесь гораздо искреннее, чем в любой соц сети.
Дынька

Забавная идея - вести онлайн-дневник, который могут читать все и в тоже время никто.
Daryel'

Фрагментер сильно нравится, появилась доп мотивация меняться - это большая разница, писать только себе в блокнот и писать в общий доступ

фрагментер прикольный - уже несколько раз появлялись мысли о том, с чего я такой депрессивный и почему я таким стал
Туле 🌱

Офигеть, сколько я потеряла, пока не писала в !F. Была куча мыслей, эмоций, а все оно будто потерялось и я даже не могу связно сказать, как прошли эти дни пропущеных записей.

фрагментер - самое клевое что со мной произошло в этом году!
Sart

Мне сильно нравится, что на !F никто не комментирует, есть впечатление, что я пишу это для себя, уменьшается озабоченность тем, что сообщение будет оценено.
!ХуеРы