2766

Нормальний день, хороша погода. Пройшла 5,8 км, це десь 7,7 тис. кроків. Непогано, але завтра треба терміново на вело, поки погода дозволяє. І засмагнути хоч трохи треба.

11 днів не пишу і не дзвоню Ніку. Сьогодні ще трохи легше, хоча досі за ним сумую. Правда, ловлю себе на тому, що стала легше відволікатися від думок про нього. Робота традиційно творить дива)

Виставила класну нову фотку, а лайка від Ніка і не дочекалася. Він, як вірний чоловік, полайкав пости своїє дружини. Це так мило)

Третій день підбухую і третій день не вечір голова болить. А ще ж завтра гулянка! Нє, щось надто важко.

Думала, сьогодні ляжу спати раніше. В результаті вже півтори години лежу в ліжку і перевіряю лайки і коменти. А що робити? Позитивні емоції потрібні позаріз. Лайки і коменти - такий простий спосіб їх отримати.

Вчора на вечір голова таки розболілася. Не так, щоб сильно, але пігулки довелось випити. Тож все, що планувала зробити, довелося відкласти на сьогодні. А сьогодні йду в гості, тож усе зробити точно не встигну.

Прокинулась, почитала в ліжку. Піду вип’ю кави й буду братися за роботу.

Сьогодні вже 8 днів, як не пишу і не дзвоню Ніку. Загалом з кожним днем стає легше, чого й слід було чекати.

Коли попереду три дні гульок, але ти вже у п'ятницю прибухнула. А що було робити? В офісі видався веселий день)) Тим більше, алкоголь в невеликих дозах дуже добре на мене впливає, так що гріх було не хильнути келишок білого і два келишки червоного. Приємно почуватися захмелілою)

Приїхала додому, нащось переміряла всі купальники, які в мене є. Ех, мені б цицьки трохи більші й ноги трохи довші. А з іншого боку, в мене ніколи не бракувало кавалерів, тож справа явно не в цицьках і не в довжині ніг) Справа явно в чомусь іншому))

Класний був секс. Я тааак швидко кінчила! І це навіть без проникнення) Якийсь Че сьогодні дуже вправний. Все-таки він знає всі мої точки) А займатися сексом я сьогодні і не планувала. Прям такий нежданчик приємний)

Сьогодні пригнічена.
Почуваюся покинутою.
Ніби Нік мною знехтував.
Але камон, чувак не дзвонить і не пише, бо він:
1) дуже зайнятий
2) одружений
3) чхати хотів на мене
Ну, може не в такому порядку, але від перестановки доданків сума не змінюється.
Нерозумно побиватися через це, їй Богу. З іншого боку, треба дати собі трохи часу для печалі. Колись же це має минути. Добре, хоч хватає розуму тримати себе в руках і не дзвонити йому й не писати. Вже 6 днів як.
Словом, якось воно буде...

Нє, ну я, канєшно, сьогодні маладєц)) Була нагода написати Ніку по роботі, але я цього не зробила. Натомість вирішила все через його помічницю. Аж запишалася собою)
І так, вже 5 днів.

Насміялися з Ольгердом. Класний він)

Вихідні по плану минуть у вечірках. По одній на кожен вихідний. Буде не велелюдно, карантин все-таки, але хочеться, щоб було весело. Одна гулянка точно буде класна, щодо інших двох - не певна.

Моя вага як ніколи наблизилася до ідеалу і, що цікаво, я більше не зриваюся. Шкода, що погода не дозволяє кататися, у мене аж ломка. Ну, але вирішила присідати щоразу, як тільки є нагода. Словом, работаєм)

Спочатку день був не дуже, довго не могла вилізти з-під зимової (!!!) ковдри (до речі, треба нову купити). Погода гнітить нереально. Літо називається.
Але потім дуже класно пофліртувала з Ольгердом і якось аж легше стало, настрій одразу покращився. Що то флірт животворящий робить))

Повернулася до вивчення мов.
Склала графік на червень, все ж так спокійніше.

4 дні не дзвоню і не пишу Ніку) Але скучаю...

В навушниках на всю Love Her Madly. Який же крутий трек! А йому вже 49 років. Все-таки The Doors нереальні. Моррісон - це взагалі любов-любов-любов.

Ввечері страшно бісилася, бо не вийшли булочки. Терпіти таке не можу, коли возишся з тим тістом, а виходить казна що. Всю злість зігнала на Че, звісно. Потім С нажалівся на Че, бо той з ним майже не розмовляє - мукає щось під ніс. Мудак, блядь.

Весь травень пішов коту під хвіст по планах і графіках, але зараз спробую спланувати червень.

3 дні не дзвоню і не пишу Ніку. Якщо протриматися 21 день, це має увійти у звичку)

О, пішла Carry on my wayward son
Тащусь)

Нарешті сьогодні трохи почитала, та ще й у ліжку. Як же добре було...

Почали дивитися з Че один серіал (треба ж хоча б щось разом робити). Непоганий детектив. У головного героя проблеми в особистому житті (і не тільки), а йому товариш каже, що це все, звісно, зрозуміло, але "тобі треба думати про нормальні речі, як от про сніданок". І мене ці слова зачепили. Мені теж треба думати про до біса нормальні і буденні речі. Це завжди спрацьовує і завжди рятує.

2 дні не дзвоню і не пишу Ніку.
Треба все ж думати головою. Ну бо дійсно, навіть якби ми щось замутили, як би нам вдалося це приховати? Місто ж маленьке.

Прокинулася з чітким розумінням, що Нік не напише і не подзвонить, і ця історія не матиме ніякого продовження. Мені здається, щось змінилося під час нашої останньої зустрічі. Думаю, це була помилка - повезти його туди, куди я повезла. Словом, сумно якось від думки, що нічого не буде...

Отже, вже один день, як не дзвоню і не пишу Ніку. Цікаво, як довго я витримаю?

Трохи працювала, потім прибирала. Зараз включила лекцію МБ і прибиратиму кухню.

А, подивилася ж, як Ілон Маск запустив о 22:22 астронавтів у космос!
Це було реально круто!

Вечір був фантастичний, ми так насміялися, так наговорилися, так відпочили! Як же бракувало мені цих наших посиденьок! В такі моменти забувається геть усе, навіть Нік. Хоча, кілька разів він все ж виринав у пам’яті. Втім, це було якось мимохідь. А зараз... Зараз так би хотілося його обійняти... Але я дала собі слово - ніяких дзвінків і повідомлень. Все надто складно.

Секс сьогодні був ніякий. Че - ні риба, ні м'ясо. Вогнику немає. Не заводить, словом. Але секс треба, хоч і такий, що вдієш. Думаю, я пригнічую Че, не надихаю його, того він такий опущений. А я втомилася надихати і вірити в нього. Скільки можна?

Зранку довго не могла прокинутися. Ця погода мене доконає. Так хочеться тепла і сонця...

Днями снився Нік. Ніби ми у ресторані на корпоративі чи щось таке, він сидить за столом зі своїми партнерами, а я стою біля дверей у жовтій красивій кружевній сукні. Та й таке.

З настоєм все ок. Тільки Че вчора знову засмутив - прийшов дуже пізно і п’яний. Не бачу майбутнього нашого шлюбу. Мені навіть немає про що з ним поговорити.

Вчора цілий вечір переписувалися з Ольгердом. Було весело. Наші переписки завжди на межі. А як інакше? Між нами завжди була якась особлива хімія.

Одразу двоє чоловіків на роботі сказали, що я гарно виглядаю. Навіть на кілька хвилин настрій покращився. А взагалі дивно, бо я не почуваються сьогодні гарною. Навіть навпаки. Значить, це все дурня - про блиск в очах і «якщо ти почуватимешся гарною, всі тебе такою і сприйматимуть»? Певно, так заспокоюють не дуже симпатичних дівчат. Втім, начхати.

Хочеться плакати і кричати, але сльози не йдуть, а крик застряг десь у горлі. Не можу заснути. Думаю, як вкоротити собі віку. Все навколо здається потворним і огидними, не можу на це дивитися, не хочу брати в цьому участі. Мені фізично боляче від усього, я не знаю, як це витримати. Не знаю, що зі мною відбувається. Але я більше не можу. Нічого не хочу. Попереду нічого немає, принаймні я нічого не бачу. Немає ніякого майбутнього. Все котиться до біса. Десь я схибила. А може і не десь, а все моє життя - це суцільна хиба і непорозуміння. Як же я втомилась... Мені б хоч трохи поспати...

На вечір С знову виніс мозок.
Він вважає, що може вимагати від мене не хвилюватися за нього.
Яка невимовно дурна дитина.
Навіть не розуміє, що просить неможливого, бо батьки не можуть не хвилюватися за своїх дітей. Я б і рада спокійно спати, та де там... Он зараз ніч, а його досі немає вдома.

Через всі ці дурні переживання й непорозуміння про Ніка майже не згадувала.
Ну і добре, опустилася трохи на землю.

Вже більше ніж тиждень нічого не читаю. Часу не вистачає катастрофічно. А це ж карантин, я не мушу возити Д в школу, на гуртки і т.д. Як я буду давати всьому раду, коли карантин закінчиться? Не уявляю навіть приблизно.

Все, піду спати. Набридло

Вчора на вечір трохи попустило. Думаю, через те, що Нік дзвонив. І хоч говорили ми про роботу, якось стало краще і спокійніше.

С не ночував удома і навіть не попередив.
Дістав уже.
Знову не виспалася через нього.
В принципі, розумію людей, які обирають бути чайлдфрі. З одного боку, діти - це прекрасно. А з іншого - це постійний стрес, з якого фіг коли виберешся. А якщо вони хворі? Словом, мороки від дітей значно більше, ніж радості і щастя. Звучить егоїстично, але вже як є.

Вчора дізналася, що 3-річний син знайомої почав різко регресувати в розвитку. Було все ок, і раптом зникли набуті навички, малий не розмовляє, не реагує, не їсть. Діагнозу немає. І все, життя пішло під укіс.

Як же мені погано.
І не болить нічого, але прямо на фізичному рівні якийсь страшенний дискомфорт.
На Че не можу дивитися, такий він мені огидний.
Як він ходить, як він їсть, який він дбайливий і запопадливий зараз - просто жах.
Краще б його не було.
Ненавиджу.
Де він взявся на мою голову? Як я могла так вляпатися?
Влігся на дивані, дивиться якесь дурне кіно і чекає з моря погоди.
Хочу, щоб він помер, зник з мого життя назавжди.
Ну і накриває ж мене сьогодні...

Нік просить допомоги з однією справою, я погодилася. Тепер треба трохи подумати, як зробити все це якнайкраще. А раптом я не впораюся? Хоча, в принципі, повинна.

Снилося сьогодні, що я дарую Ніку білу шапку типу як хутряну і надягаю їй йому на голову. 

Довго спала, потім пила каву на балконі. Трохи посиділа на сонці.

Другий день слухаю "По секрету" Макса Барскіх. Прям дуже. Взагалі останнім часом багато музики слухаю. А от вивчення мов закинула. Графіки і планування у травні геть полетіли до біса.

Глянула порно, пішла трахнула Че, думала при цьому про Ніка. Че у захваті. Не від того, що я думала про Ніка, звісно, а від мене. Ще б пак, я була зверху) Не скажу, що моя улюблена поза, але сьогодні якось дуже добре зайшло))

Дзвонила Ніку по роботі. Він скинув дзвінок. Видно, вдома вже був. Я психанула і видалила нафіг його номер, щоб не повадно було. Він, правда, потім передзвонив. Мило поговорили, принаймні у мене залишилося приємне відчуття після розмови, яка, до речі, нагадувала більш приятельську.
Чорт, він до біса приємний, цей Нік.
Чорт. Чорт. Чорт.

Останнім часом тільки про секс і думаю. Ото тільки робота і відволікає. І лекції. Сьогодні одразу кілька прослухала.

Читала про моногамію. З'ясувала, що постійний партнер, який задовольняє потребу в турботі і безпеці, не може водночас збуджувати сексуально. Он воно що. Хоча, причин, чому мене не заводить Че, насправді багато. Але що ж тепер? Зараз я хочу Ніка, але ця історія така непевна і якщо він не зробить наступного кроку, з цього нічого не вийде, бо я ініціювати нічого не збираюся. А дуже хочеться. Зараз на вечір знову накрило. Нащось пішла у фб до його дружини. Ну, блядь, ідіотка))) Треба перестати отаку дурню робити. МБ каже, що треба просто усвідомлювати, що я це придумала і помічати, як я сама роздуваю цю історію. Та й таке...

Все-таки МБ крута, її лекції мені дуже допомагають. Питає "А що ти зробила сьогодні, щоб себе порадувати?". І я подумала, що таки дещо зробила. Прокинулася зранку і була досить ніжною з Че, думала про те хороше, що є в ньому. А він назвав мене Дюймовкою. Ще в ліжку прочитала вірш Ліни Костенко, випила кави, з'їла яблуко, пішла в душ. Зараз сіла працювати, роботи багато і це дуже добре.
Чи можна досягти всього, чого забажаєш, якщо щось робити для цього? МБ каже, що є речі, які відкриваються не зразу. А є те, що залишиться недосяжним, але одного разу одержимість відступить. Може, це якраз про Ніка і колись це мине? Як минули історії з АІ, РС, ВЮ - сьогодні про них навіть думати смішно.

Працювала допізна. По-перше, щоб Че заснув і не займатися з ним сексом. По-друге, щоб трохи вивітрити з голови думки про Ніка. В принципі, все вдалося. І хоч про Ніка досі трохи думаю, але вже якось спокійно. Писати і дзвонити йому точно не буду. Захоче спілкуватися - ок, не захоче - я від цього точно не помру.

Травневий балкон
Холодна кава
Суботній марафон
Нічого цікавого