2766

Чорт. Завтра знову понеділок. Колись я любила понеділки, бо в перший день тижня у мене був вихідний. Після вікенду я зранку відправляла всіх на роботу, в школу, в садок, і могла насолоджуватися своїм особистим часом. А тепер понеділки у мене такі ж, як у всіх.

Говорила з С. Він як дзвонить, то розмовляє довго-довго, про все розпитує, всім цікавиться. Видно, геть засумував мій зайчик. Швидше б вже він приїхав.

Ніяк не дам ради цьому занепадницькому настрою. Втомилася втомлюватися.

Гм. А "Колгосп тварин" зайшов. Серйозно. Прикольна книга. Очевидно, не просто так вона опинилася в ТОР-100 кращих книг за версією "Ньюзвік" (здається). Певно, її варто прочитати всім, бо людство на своїх помилках як не вчилося, так і не вчиться. Здивувалася, що "Колгосп", який вийшов у 45-му, українською переклали вже у 47-му. Звісно, в СРСР книга була заборонена.

Завтра (а точніше, вже сьогодні) думала прибирати, але оскільки замаячила на горизонті дівчача вечірка, то дещо вирішила зробити в п'ятницю звечора. Попрацювала непогано, залишилися тільки кімнати зверху і кухня. Думаю, до обіду впораюся (але це не точно).

Давно не писала. Якось не було настрою. Після смерті Котярика в моєму житті стало на одну радість менше. І це в той час, коли й мороки стало значно менше, бо ж Котярик був не дуже чемний. Але як же я за ним сумую... В маркетах те й діло спиняюся у відділах із котячим кормом, дивлюся на його фото, приходжу на могилу. Цей сум мине не скоро...

Че думає про продаж будинку. Це могло б стати виходом, бо ситуація направду складна. Та я не хотіла б кудись переїжджати. Я люблю цей дім. Сподіваюся, нам не доведеться вдаватися до такого варіанту і ми зможемо зберегти наш будинок.

Вчора випила три кави за день. Одну каву зранку випила вдома, перед тим, як відправити Д на тренування. Потім після тренування заїхали в пекарню, там ще американо замовила і чорничний чізкейк. А потім ще вдень випили з Че по капучино в одній точці. І, мушу сказати, капучино був фантастичний! А бариста який приємний! Видно, що знає і любить свою роботу, він просто живе нею. Словом, буду там кавувати по можливості, бо реально смачно.Але три кави за день - це для мене ту мач, так що довго не могла заснути. А тут ще й ця історія з ймовірністю запровадження воєнного стану... Веселого мало.

Подивися на пса, прив’язаного під магазином. Він просто про господаря думає. Рветься до нього, стає на дві лапи. Господар для нього – подвір’я, луг, ліс, дім. Хвостом сумує, очима біжить за ним. Поцілуй його в лапу. Бо він вчить, як Бога чекати.

Отець Ян Твардовський

Прокинулася сьогодні аж о 13:13. Не згадаю, коли востаннє так довго спала. Втім, нічого дивного, бо напередодні лягла о 2 ночі, а весь тиждень видався надто тяжким. Але ми тримаємося, життя продовжується, і день сьогодні був дуже спокійним. Че з обіду працював у саду, Д була на тренуванні, я зробила все, що планувала (тут варто додати, що планувала я небагато). Та й таке.

Сьогодні сталося кумедне. Завезла Д до логопеда і вирішила її зачекати в машині. Почала читати, але мене розморило і я вирішила подрімати. Зазвичай надягаю темні окуляри і сиджу собі, ніхто й не здогадається, що я сплю. А тут окуляри забула вдома. Тож просто поставила таймер і задрімала. За хвилин 20 мене розбудили голоси. Розплющила очі, бачу - стоять перед машиною дівчинка маленька з татом і на мене дивляться. Мала питає щось типу "а чого тьотя спить?", тато щось їй пояснює, мені не чути. Я усміхнулася, вони теж. Так смішно стало. Вони ще поусміхалися трохи й пішли. Може, переживали, чого це тьотя посеред білого дня спить у машині. А тьотя просто не виспалася. Все як завжди.

Була в холодильнику пляшка смородинового "Сомерсбі", ну я і випила, трохи навіть сп'яніла, що мене спантеличило, бо завжди вважала, що це як компот. Та найцікавіше, що обличчя і шия вкрилися червоними плямами, аж Че звернув увагу. Випила пігулку від алергії. Дивно. Я ж і раніше пила "Сомерсбі", але не смородиновий. Щось викликало алергічну реакцію. Кілька разів було таке, що від алкоголю мені закладало ніс, але я хотіла думати, що це випадковість. Та здається, що в мене алергія на алкоголь. Не те щоб я великий любитель, але якось це не дуже прикольно. Завжди приємніше, коли є вибір)

Почала читати "Маленьку книгу хюге". А коли, якщо не зараз? Все ж хюгна пора настала. Тож, коли побачила в маркеті відділ зі свічками, не могла не купити собі одну. Вибрала ароматичну з запахом "Вишневий пиріг". Приїхала додому і зразу запалила. Як і очікувала, аромату ніякого немає, аж поки не понюхаєш свічку геть зблизька. Ну але це чогось типово для ароматичних свічок).

Наступного тижня вже має приїхати С. Нарешті.

Трапився прекрасний Жадан:

Осінь над ними з льоду й сталі.
Холодні ріки, незнайомі люди.
Найбільше вони бояться, що все це триватиме далі.
Найбільше вони бояться, що більше нічого не буде.

Все таки не люблю пальта. Незручні вони. Сковують рухи. І догляд за ними - суцільна морока, і в машині їздити в них - те ще задоволення. Та й у пральну машину в разі чого не засунеш. А я намагаюся уникати складнощів, де тільки можна. От куртки, пончо, кардигани - це моє)

О, прокидаюся зранку, а ще темно. І дощ. І жовтень такий: "Я й так був занадто ідеальний, доста". Ну, доста то й доста, що ж удієш.

Приїхала з роботи, а вдома такий приємний запах каміна, який ми вчора запалили вперше у цьому сезоні. Це був реально кайф. Опалення ще не включаємо, бо ще не так і холодно, а газ нині дорогий.

Хороший, спокійний день. Зробила манікюр і педікюр, прийняла душ, приготувала на обід свинячі стейки, картопляне пюре і салат з томатами і руколою. У салат треба було додати ще насіння льону, але я про це подумала аж увечері)
Випила лікеру, погрілася біля вогню, подивилася з домашніми серіал. Так і день минув. Зараз вип'ю чаю і спати.

Сьогодні останній день бабиного літа, а я зустріла двох котів. Одного рудого, який тут бігає на районі. Мій кіт його постійно ганяє з нашого двору, бо рудий той іще нахаба. Їду додому, в він сидить на повороті на нашу вулицю. Цікаво, він чийсь? А як ні, то як зимуватиме?
Наближення холодів відчував і кіт, якого бачила останнім часом біля поліклініки. Зазвичай він сидів чи лежав біля входу, грівся на сонечку. А сьогодні зайшов усередину, почав діловито походжати по коридору і нявчати. Так, кицю, завтра вже буде холодно, пора тобі підшукати якийсь підвал на зиму.
Слухаю в машині автобіографічний роман Алана Мілна "Слишком поздно". Чогось не можу зосередитися і весь час втрачаю нитку оповіді.

Буває в мене таке, що варто ненароком подумати про якусь людину і в той же день ти її зустрічаєш. От і сьогодні. Чогось ні сіло ні впало згадала одного чувака, якого я бачила всього кілька разів. Мені здається, нас свого часу навіть представили одне одному, але я не впевнена. Навіть не пригадаю, чи ми хоч словом перекинулися. Зате у мене склалося враження, що я йому подобаюся. У мене чуйка на таке. Ну, він мені теж дуже симпатичний. Так от, сьогодні я його зустріла! На парковці біля маркета. Помахала йому з машини і усміхнулася, він зробив те саме. І посмішка у нього була грайлива) Глянула у ФБ, він народився того ж числа, що і я, тільки у січні. Точно, я йому подобаюся))

Сьогодні вирішила завести Д до школи пішки, в результаті так гарно прогулялася. Надворі тепло, сонячно і невимовно гарно від кольорового листя на деревах та під ногами. А легкий серпанок додав цьому ранку чарівності. Ще б на роботу не спізнитись)

Сьогодні навіть хвилини не було вільної, як поїхала з дому о 9 ранку, так і приїхала о пів на сьому вечора. Зате встигла хоч щось зробити, навіть завезла батькам кілька ящиків для яблук. Їх реально немає куди складати, бо цей рік навдивовижу яблучним видався. Та я, наприклад, яблука дуже люблю і цей урожай мене тішить.

Одразу двоє людей сьогодні сказали, що я гарно виглядаю - хрещений Д та її вчителька з української. Це так приємно)

Жовтень продовжує тішити гарною погодою, хоч, кажуть, це тільки до вихідних. Що ж, і так непогано. Дозволила собі по обіді трохи почитати в саду. Яка ж це насолода! Сонце таке ніжне й ласкаве, на гойдалку приземлилося кілька червоних листочків японського клена, небо вгорі синє та прозоре, книга в руках... Такі хвилини дуже цінні для мене.

С сьогодні вже краще, слава Богу.

Дослухала "Как работать по 4 часа в неделю" Тімоті Ферріса. Певні цікаві й корисні моменти є, наприклад ті, що стосуються низькоінформаційної дієти, віддаленої роботи, розкрадачів часу, делегування справ та групування задач. Але я й так це роблю. Ну, крім дієти, бо мені по роботі треба бути в курсі всього, ага) Все інше розраховане переважно на американців, бо в наших реаліях деякі поради та ідеї Ферріса видаються як мінімум дивними. Ну от взяти хоча б помічників з Індії, які ведуть замість автора переписку з дружиною. Серйозно? Що він за людина така? А людина він малоприємна, як мені здалося з цієї книги. 100% чітер - таке моє враження.

Сьогодні погода - просто диво! Куди не глянь - краса! Під ногами жовтогаряче і брунатне листя, небо - суцільний ультрамарин. А тепло ж як! От тільки я сьогодні на роботі.

День почався непогано. Виспалася, хоч уночі чогось прокидалася. Поснідала камамбером із медом, плюс кава і глибокого малинового кольору яблуко зі свого саду. На вечір Че хоче зробити стейки на кісточці, а я так сумую, що з нами в цей момент не буде С... Вже більше тижня він живе в іншій країні. Нам його дуже бракує.

День як день. З тією хіба різницею, що Че вже їде додому (ще й 6-ої немає, ага). А все тому, що вчора налажав. О 22 дзвоню, питаю, де він, відповідає, що буде за 15 хв. В результаті приперся майже в час ночі на бровах, ще й мене розбудив, бо ключі в машині залишив. Я, звісно, сказала йому все, що думаю. Образився і спав у вітальні. Ну або просто був не в стані підніматися нагору.

Зранку не стала прокидатися й робити йому сніданок, вирішила виспатися. А висипатися я люблю, тоді почуваюся напрочуд добре. Завтра, відчуваю, теж висплюся, бо ранкове тренування у Д відмінили. Сподіваюся, вихідні будуть хорошими.

Додивилася "Війну і мир" ВВС. Сподобалося. Добротний серіал, фантастичні костюми, прекрасні актори. Дехто аж занадто, як от Болконський. Його зіграв Джеймс Нортон і зовні він дуже вже британець для цієї ролі. Втім, навіть з настільки неросійською зовнішністю з нього все одно вийшов крутий Болконський. Взагалі підбір акторів на висоті.
Княжна Мар'я ще дуже крутецька вийшла. Все дивилася і думала, щось знайоме є в цій актрисі. Аж тут - на тобі! Я ж бачила її в "Табу" з Томом Гарді)
І Безухов класний, я його таким і уявляла, як читала у школі роман (та так і не дочитала). Одним словом - мінус один у списку запланованих до перегляду серіалів.

Напекла пирогів і думаю, чи не голодний там мій С.

Сьогодні дуже гарна погода, тепло і сонячно. Ще й небо якесь таке красиве! От за що люблю жовтень, то це за такі неймовірні контрасти. Таких кольорів, як посередині осені, не буває в інші місяці! Це можна сприймати, як компенсацію за втрачене тепло.

С, здається, потроху звикає. Нам то легше, ми всі вдома.