Вишнева


Привіт, я - Вишнева.
Читаю Джонні і Майстра, іноді погляд зачіпається за інші цікаві фрагменти. Пишу сама, але не знаю, хто те буде читати. Може Джонні?

С нами с 29 июля 2019

Звичайний день, чимось навіть не позитивний. Нічого корисного не робила, не рахуючи не великої допомоги М.
Тепер зрозуміла, що всі ті гороскопи іноді, справді мають рацію, бо на 2019 рік написана чиста правда, та не дай Боже такої правди, не знаю що і робити. Читаю, слухаю музику. Добраніч всім, хто лягає спати.

17 августа 2019, 20:31

Сьогодні краще. Корисного нічого ж не зробила. Френд не перетелефонував, не розумію чому. Але, може то й на краще. Бо, я хотіла з однієї сторони - залишитись вдома. Телефонувати йому вже входить в звичку. Але, припишу це до шкідливої звички і буду від неї позбавлятися. Він все одно скоро поїде, толку зара знову звикати до нього? Все одно не побачимось більше ніж 8 місяців, якщо і через 8 місяців ще побачимось.
Взагалі сьогодні не такий поганий день.

16 августа 2019, 21:23

Більше не "Миш", не хочу, набридло. Сьогодні день дивний якийсь, мабуть я і сама дивна. Багато чого може змінити всього одне речення. Ну, так і "флаг" йому в руки. Мабуть, тре присвячувати час тим людям, які дійсно до тебе ставляться, як до людини, а не як до говніца.
Якщо все знову піде по другому колу, я не витримаю, не можна себе розпускати, та і навіщо, що від цього зміниться? Деяким людям нічо доказати не можна, ти псуєш тільки свої нерви.
Думаю, що робити. Читаю трішки, пила чай з мятою - заспокоює. Дякую К.О за доступ, дуже дуже дякую, це мені дуже допомогло.
-
Що від того зміниться, що ти мене кохаєш, якщо я тебе ні?

15 августа 2019, 15:41

Заховай спогади в коробку з-під печива.
-
Я скажу тобі привіт, коли від осені залишиться тільки пожовкле листя.
-
Мрійникам не місце у цій країні.
-
Як все просто. Павутиння думки обгорнуло.
-
В цьому домі немає спокою, навіть котові, що вже казати про мене. Напевно, я шалена, натягнула шапку, сіла на підвіконня і чекаю ДИВА.
-
Мріяти - шкідливо. Це гірше ніж цигарки. Від цього дуже складно позбавитись.
-
Може і в житті треба виставляти бали? Типу, ти погана людина, отримай по Є-балу.
-

Добраніч, друже.

31 июля 2019, 20:45

Поговорим пока затемно, помечтаем о тёплом лете, я позвоню тебе обязательно, через год или через столетие. Чудо разбилось о скалы, после шторма и бури, что-то сердце покалывает, ты в нём сидишь и куришь. (Птицами)
-
Хочу вишневу булочку і чай. Так, досі. А ще хочу щоб пішов дощ, не маленький, а справжній ливень. Буду спостерігати за ним з вікна.
Хочу їхати в машині, вночі, слухати музику, писати пости в соц-мережу.
Вперше хочу на море, раніше геть не тягнуло. А зараз хочу.
Хочу в А. там сосновий ліс. Хочу поспілкуватись зі старими знайомими С.Н, Ф.І, П.О
-
Пам'ятаю, як вигадали з Настюшею, що в лісі живе кобра-королева, весело тоді було. Рвали яблука. Спілкувались.

31 июля 2019, 17:15

Не знаю. Можливо, люди просто по-дитячому сліпі?
Хто може відповісти, що людям треба?
Коли з'являється те, що вони хотіли, вони відмовляються,
а потім страждають, що відмовились від цього.
Я трохи навчилась насолоджуватись тим, що отримую,
це було досить приємно певний час.
-
Багато що змінилось і я змінилась, тільки не знаю в яку сторону. Але, іноді я повертаюсь до свого "минулого стану". Це досить дивно.

31 июля 2019, 12:26

Ти, пробач, що не встигла сказати тобі пару слів,
надто швидко поїхав, надто швидко.
Ти мене, як сліпця по житті вів,
разом є і гітара і скрипка.
Моє море не бачить тепла,
мої скелі вбивають птахів кожний вечір,
я вже не маленька і не вірю в дива.
Ти піклуєшься, ковдрою грієш плечі.
Ну, а пам'ять, вона ще жива і глибока,
станеш думати, як далі жити,
Ти за мною спостерігаєш в пів-ока,
все, що можеш це - бити і пити.
Корчити з себе страшного і злого вовка.
Ну, а пам'ять вона ще глибока й жива,
мої скелі вбивають птахів кожний вечір,
моє море не бачить тепла.
Я
вже
не
маленька
і
не
вірю
в
дива.
-
Дякую.

31 июля 2019, 09:15

Mood: 50\50
Love: Може вона і існує
Friends: Писали друзі. "Він" так і не з'явився
Life: Протікає
-
Смешные Ангелы сжигают на закате
Нерукотворные душевные порывы ( Сергей Берменьев)
-
А яке у вас було прізвисько? Пам'ятаю, у мене було "Снейп", "Професор Снейп"
І так дивно згадувати ті часи, наче ось, ось і все повернеться назад, але назад уже нічого не повернеться і я, навіть, рада цьому. "Минуле повинне залишатися в минулому" (Вибачте, не пам'ятаю чиї це слова).
-
(Сола Монова - Женщины, с которыми вы спите, забывают кольца под кроватью...")
-
Бесприданниц предел нам уже не устроить,
Что любовь на живца только лишь для
Блядей
(Берменьев С)
-
Зустрінемось через дві години, гудбай

31 июля 2019, 06:32

Ранок. Через вікно видно, як колихаються листя. І чому ніхто не спромігся в цей чудовий ранок зробити щось більш дотепне? Га? Мабуть, у людей просто не вистачає емоцій(або вистачає, але не тих) і мізків. Можна спробувати покращити ранок, цим і займемося.
-
Відставати від буденних справ, то вже звичайне діло. Хочеться, щоб ніхто не розказував, як далі рухатись, навіть в буденних справах.
.Мрійливо.
Ліс, хатинка, на маленькому столі всього лише два кухлика, навіть не з чаєм, зі звичайною водою.
-
Mood: В цьому місці по-іншому вже не буде.
Love: Не знаю, якось все змішалось.
Friends: Щось давно не чути про "нього".
Life: Може, воно так і повинно бути.

"Тьма у тебя внутри"(Сола Монова)

31 июля 2019, 03:56

Хочу булочку з вишнею. Це зовсім не дивне бажання. Дивне було тоді, коли на вулиці йшов гарний такий дощик, а мені захотілось вишень, ось, якщо не спробую - помру. Так, я пішла за ними. На той момент дощ вже не йшов, я сходила за вишнями, але повертаючись(напевно, мене, все ж таки, вирішили покарати за мої безглузді забаганки) я потрапила під дощ. Ще й вдягла легку кофту, яка швидко промокла. Я навіть не поспішала, просто йшла собі під дощем. Повернулась додому, зробила чай, та все й обійшлося.Ті вишні, певно, були найсмачнішими в моєму житті. Він тоді сказав, що я шалена, йти під дощем тільки тому, що захотілось поїсти вишень.
-
Джонні вже певно пора бажати відразу Доброго ранку

30 июля 2019, 18:28

...Как ожерелье из пластиковых жемчужин,
Наши амбиции дешевы и просты,
После тебя мне, конечно, никто не нужен,
После тебя мне, конечно, никто не нужен,
И в первую очередь ты.
Сола Монова
https://www.stihi.ru/2018/08/02/8762
Коли читаєш чужі вірші, здається, що писати їх легко, але іноді в голову просто нічого не лізе, а давити себе за горло "Напиши що-небудь" - це не правильно.
Якщо ти пишеш багато - графоман,
Пишеш мало - бездар.
Взагалі, чому люди вважають, що вони знають все? Вони навіть не бачать усіх сторін проблеми, але вони точно знають, чому ти вдягаєшься в чорне і чому ти хочеш писати про самогубство. Дивні вони, але дивний і ти, і я.
Живемо у дивному місті з дивним рухом.

30 июля 2019, 12:21

Кажуть, що іноді людину треба відпустити, тоді стане легше, а я не відпустила і не знаю, можливо, я про це пожалкую. Іноді здається, що він надутий індик, але потім згадую його слова і так тепло стає на душі. Друг? Так, це, здається, так називається. Людина - взагалі, дуже дивне створіння. І це багато хто вже зрозумів. Людина хоче щастя, але робить все для того, щоб його не було. Людина не хоче бути жертвою, але все робить для того, щоб нею ж і стати. Потім розповім детальніше про це
"Чудо разбилось о скалы после шторма и бури, что-то сердце покалывает, ты в нём сидишь и куришь" (Птицами)
--
Дякую, Джонні. В мене все незрозуміло як, але треба розібратись. Обов'язково треба розібратись. ✍

30 июля 2019, 09:18

Почитала Джонні. Захотілось перейти на українську мову.
Одразу хочу вибачитись за вірш, скопіювала не того автора.
Одиночество мною ношено

Через все лабиринты вечного,

Надоело. Хочу быть брошена

Я в объятия первого встречного.
И. Потанина "Неразгаданная"

Знову займаю багато місця. Але, не думаю, що сталось щось таке, про що можна розповісти на 700 символів. Розказувати про минуле? Навіщо? Хіба що, робити висновки, та може і іншим це допоможе. Не знаю, подумаю. Шкода, що тут можна писати раз в дві години.
А тепер, користуючись вільними символами:
Хей, Джонні, як справи?
Е, так, забула додати. Це якось неймовірно, коли і не думаєш знайти те, що треба, а знаходиш того, кого треба.
Гудбай.

30 июля 2019, 07:08

Одиночество мною ношено

Через все лабиринты вечного,

Надоело. Хочу быть брошена

Я в объятия первого встречного.
Н.Турбина

Никогда бы не подумала, что этот стих когда-нибудь сможет описывать моё состояние.
Да и брошена же была "в объятия первого встречного", а толку то? Я начала унывать ещё больше. И, кажется, не знала, как поступить. А сейчас знаю? Вряд ли.

29 июля 2019, 19:49

Зарегистрироваться

или

Что говорят пользователи Фрагментера

Только сегодня узнала о фрагментере и создала аккаунт. Хочу признать, сайт действительно интересный и не обычный. Идея то, что нужно. Как же нравится эта анонимность!
Fikus

Так нравится читать записи участников, здесь гораздо искреннее, чем в любой соц сети.
Дынька

Забавная идея - вести онлайн-дневник, который могут читать все и в тоже время никто.
Daryel'

Фрагментер сильно нравится, появилась доп мотивация меняться - это большая разница, писать только себе в блокнот и писать в общий доступ

фрагментер прикольный - уже несколько раз появлялись мысли о том, с чего я такой депрессивный и почему я таким стал
Туле 🌱

Офигеть, сколько я потеряла, пока не писала в !F. Была куча мыслей, эмоций, а все оно будто потерялось и я даже не могу связно сказать, как прошли эти дни пропущеных записей.

фрагментер - самое клевое что со мной произошло в этом году!
Sart

Мне сильно нравится, что на !F никто не комментирует, есть впечатление, что я пишу это для себя, уменьшается озабоченность тем, что сообщение будет оценено.
!ХуеРы