Вишнева

Знову обман. Але В сказав, що завжди поруч і що я можу звертитися. Не знаю, як довго протримаються ті дружні стосунки, чи вони не дружні? Я не знаю, як це назвати. В нього в самого купа справ, а тут ще чужі проблеми, до того ж треба вирішити, хто правий, хто винний. Він мені може і не вірити. Типу, я спеціально все роблю. Але ж факт залишається фактом.
___
Сумую..

Коли люди не вміють домовлятись - то саме гірше. Всі вважають винними один одного. Та я більше нічого і не скажу.
Намічається добрий час(ввечері). "Його" поки що немає, друзів теж. То так і буде.
Вчора мою мрію (справедливо) розбили, точніше, я зрозуміла, що і справді - це вже не така "мрія". І чи насправді, взагалі, я колись хотіла цього по справжньому? Деякі люди просто відкривають очі. Хочу, щоб він лишився, не залежно від обставин. Хоча ми його вже й задовбали.

Від 1 вересня нічого не змінилось. Осінь як вона є. Хочу побажати своєму товаришу(і всім іншим) удачного початку року. Новин пока ніяких, малювати перехотілось на даний момент.
З продажом справи не йдуть особо. Заглянула в сонник, результат: удовольствие, слава, состояние. До чого це все? Ніяких родичів, які б могли залишити мені щось немає. Удовольствие и слава? Це навряд чи. Вже деякий час я не отримую від життя задоволення, та і прославитись мені немає чим. Набридло гадати над цим. Але сон був приємний. Більше нічого приємного немає.

Читала. Багато читала. Спілкувалась. Трохи гуде в голові. На вулиці духотно, не розумію свій стан, мені і жарко і холодно одночасно. Нерви, як зазвичай. Не знаю, що відбувається. Хочеться щось робити, але сили як такої - немає. Не знаю скільки зможу втриматись. Це нагадую балансування на одній нозі, або ж катання на велосипеді вперше, коли ти боїшься, що впадеш. Але, якщо згадати: Впасти - боляче, так, але потім ранки гояться і стає легше, просто потім ті шрами нагадують тобі про падіння. Так само і в нашому житті. Не знаю, ран багато, але вони гояться якось не правильно.(В переносному сенсі). Потім буду читати ще. Допомогає на деякий час відволіктись, але не зовсім. Чи всі такі?

Сон просто телепортує тебе в другий день, от і все. Шикарно не виспалась, чи то виспалась, але не якісно. Самопочуття так собі, хочеться зібрати валізи. Хочеться вже скоріше продати, або ж щоб була така ситуація, що треба кудись поїхати. Нічо не робила ще. Вчора читала.
Заснула раніше, але, відімо, зря. Хочеться більше посвятити себе малюванню або написанню чогось, але зібратись не можу, хіба що пізно ввечері. Треба ще почитати. І не зійти з розуму. Кажуть, що людина просто так в житті тобі не трапляється, ось це і бісить. Коли не знаєш нащо саме, саме ця людина в твоєму житті. Відчуваю себе спустошеною і злою, але при тому, що пам"ять жива. І це бісить більше всього, краще була втрата

Важко заново відкриватись перед людиною, коли ти знаєш про те, що було в минулому за твоєю спиною. Сидиш, як ідіот і не знаєш де зараз людина, з ким, бреше тобі чи ні. Повірити на слово? Мала такий гріх. Тепер і не знаю. Може хоче зустріти іншу дівчину, або вже зустрів. Спілкуватись можно в мережі з ними також на любому його сайті. Не важливо де. Хочеться ж нових відчуттів. Чую, що його друзі до добра його не доведуть, особливо один з них. Їбл*н, їбл*аном, відімо хоче, щоб всі були такі, як він. Якщо пропонує їм бухати також. Хоча той другий нічим не кращий, певно. Не знаю. Досить обманювати. Хочеш бути отребьём - будь ласка. Але без мене. Мені набридло. І твої друзі також. І діалоги. ДЗЧ2Г

30 серпня. Відчуття так собі, хоча жду осінь. Не розумію багато чого, треба ще розібратися. І зрозуміти, як далі жити. Відчуття, що все погано, може я і песиміст, а не реаліст. Але так воно є.

29 серпня. Душно. Не люблю спеку. Дихати немає чим. Хочу вже осінь. Де там ті дощі? Не знаю чому, але осінь мені подобається набагато більше, ніж літо. Ще подобається рання весна, коли не жарко і тільки-тільки починаєш насолоджуватись погодою. Пришло до голови, як в школі на 8 березня йшла з тюльпаном(наче) в руках, який мені подарували в школі(точніше, тоді всім дівчатам дарували). Було достатньо тепло, як для 8 березня.
Спілкувалась. Не знаю, що думати. Все повинно чимось закінчитись.
Читала. Норм.

Чи можна назвати чіюсь любов не правильною? Чи , взагалі, існує "не правильна любов"?
Все більше переконуюсь, що "кохання живе три роки", то правдивий вислів. Правда, 3 роки ти любиш, а потім живеш, як попало. Тебе терплять, бо ти вже нах*р нікому не потрібен. І живеш з надією, що все може налагодитись. Я розумію, так, читала багато книжок про кризу в відносинах, що треба то пережити. Хто вміє чекати, тому достається все саме найркаще. Але ж, як воно важко. Не розумієш чого саме чекаєш і чи налагодиться взагалі що небудь. Живеш і не розумієш обманює тебе людина, чи ні. Чи можна їй вже тепер вірити, після того всього.
Живеш, як дурник. Можна закрити очі на все і прикидатись дурною. супер ссіб

Варто знати, що треба розраховувати тільки на себе. Щоб ти не робив заради інших людей, це все обнуляється і ти стоїш перед ними наче голий і не розумієш за що тебе так. Щоб ти не робив - цього не цінують і не будуть цінувати, як би ти сильно не старався. Варто це пам'ятати.
Сьогодні читала дуже близький мені вираз. "Не люби нікого, і ти будеш подобатися всім. Посилай до біса весь світ, і тобою будуть захоплюватися. Люди не цінують хорошого ставлення." Автора не знаю.
Ніколи не думала, Що все може так обернутися. Та й до біса, що я там думала. Вічно все...

Перенервувала. Завжди знаходитись в поганому настрої - ніфіга не добре. Пора визначитись декому "або, або". Мені якось насрати, що він спитав "А можна". Я не впевнена, що в нього немає всієї тої фігні, яку він творив в минулих роках. Постійно робити винною мене - це, звісно, добре і дуже зручно, а може треба вже "стать мужчиной?", а не істеричною малолєткою, якою ти іноді і являєшься. Не треба заганяти про твої супер-інтелектуальні інтереси, я тобі більше не вірю. Коли сумно, звісно, можна погратись в турботливого і розумного, а потім знову робити всіляку хрєнь. Тож, іди і далі роби все, що ти хочеш, хоч і ві*біть друг друга по черзі. Мені АБСОЛЮТНО до. В тебе більше немає тієї людини...

Він думає, що я не знаю в чому істинна суть? Дуже наївно! Не знаю, що його і робити. Певно, треба вже кидати це все і йти далі. Сказав, що хоче відпочити від міської метушні і пилу.
Поїхав, з мого дозволу, але, який то був дозвіл. Певно, я ніколи не примирюсь з цим. Навіщо мене взагалі питати, якщо раніше він і не муркав, що кудись збирається, дізнавалась про все з його листувань з друзями. Йому, по-моєму було пох*й, та і зараз, думаю. Обіцяв бути на зв*язку, пропав о 20:00(округлила), з*явився на зв*зку зранку, начорта мені його "пробач", це не щиро було, зовсім не щиро. Хоче сильно пробухати молодість - будь ласка, не буду заважати. Прапор в руки. Сдохни.

Сьогодні поганий день, поганий через самопочуття.
Він, певно, вже поїхав, так і не сказавши ні слова. Не знаю, чомусь так здається. Не перетелефонував. Може, воно й на краще? А може, взагалі не варто було його турбувати?
Але ж, він сам сказав, що ми друзі і залишаємося ними, хіба ж з друзями себе так поводять?
Минулого разу, коли він приїзжав додому(На Великдень, наче) він поїхав раніше і мені ні слова не сказав, про це мені сказала його мама. Розумію, що в нього свої справи, а ми вже і не в школі, щоб часто бути поруч. Відчуття, що я втрачаю друга. Постараюсь, більше на накручувати себе.

Тож, він скоро їде. Досі не телефонував, мож знову забув про номер з якого я скидала, або є якась інша причина і я намагаюсь зрозуміти, що сталось. Бо, він мене якось налякав, весь день не відповідав на смс, дзвінки, я думала щось сталось, то називається "як правильно саму себе накрутити", виявилось, що він просто працював, а телефон валявся не зрозуміло де на без.звучному режимі. Тепер думаю, чи варто йому скидати "передзвони мені" запихнувши совю гордість в одне непривітне місце, чи все ж таки чекати "з моря погоди"?
-
"У вікно гучно стукає осінь, там вже нема тебе"

Звичайний день, чимось навіть не позитивний. Нічого корисного не робила, не рахуючи не великої допомоги М.
Тепер зрозуміла, що всі ті гороскопи іноді, справді мають рацію, бо на 2019 рік написана чиста правда, та не дай Боже такої правди, не знаю що і робити. Читаю, слухаю музику. Добраніч всім, хто лягає спати.

Сьогодні краще. Корисного нічого ж не зробила. Френд не перетелефонував, не розумію чому. Але, може то й на краще. Бо, я хотіла з однієї сторони - залишитись вдома. Телефонувати йому вже входить в звичку. Але, припишу це до шкідливої звички і буду від неї позбавлятися. Він все одно скоро поїде, толку зара знову звикати до нього? Все одно не побачимось більше ніж 8 місяців, якщо і через 8 місяців ще побачимось.
Взагалі сьогодні не такий поганий день.

Більше не "Миш", не хочу, набридло. Сьогодні день дивний якийсь, мабуть я і сама дивна. Багато чого може змінити всього одне речення. Ну, так і "флаг" йому в руки. Мабуть, тре присвячувати час тим людям, які дійсно до тебе ставляться, як до людини, а не як до говніца.
Якщо все знову піде по другому колу, я не витримаю, не можна себе розпускати, та і навіщо, що від цього зміниться? Деяким людям нічо доказати не можна, ти псуєш тільки свої нерви.
Думаю, що робити. Читаю трішки, пила чай з мятою - заспокоює. Дякую К.О за доступ, дуже дуже дякую, це мені дуже допомогло.
-
Що від того зміниться, що ти мене кохаєш, якщо я тебе ні?

Заховай спогади в коробку з-під печива.
-
Я скажу тобі привіт, коли від осені залишиться тільки пожовкле листя.
-
Мрійникам не місце у цій країні.
-
Як все просто. Павутиння думки обгорнуло.
-
В цьому домі немає спокою, навіть котові, що вже казати про мене. Напевно, я шалена, натягнула шапку, сіла на підвіконня і чекаю ДИВА.
-
Мріяти - шкідливо. Це гірше ніж цигарки. Від цього дуже складно позбавитись.
-
Може і в житті треба виставляти бали? Типу, ти погана людина, отримай по Є-балу.
-

Добраніч, друже.

Поговорим пока затемно, помечтаем о тёплом лете, я позвоню тебе обязательно, через год или через столетие. Чудо разбилось о скалы, после шторма и бури, что-то сердце покалывает, ты в нём сидишь и куришь. (Птицами)
-
Хочу вишневу булочку і чай. Так, досі. А ще хочу щоб пішов дощ, не маленький, а справжній ливень. Буду спостерігати за ним з вікна.
Хочу їхати в машині, вночі, слухати музику, писати пости в соц-мережу.
Вперше хочу на море, раніше геть не тягнуло. А зараз хочу.
Хочу в А. там сосновий ліс. Хочу поспілкуватись зі старими знайомими С.Н, Ф.І, П.О
-
Пам'ятаю, як вигадали з Настюшею, що в лісі живе кобра-королева, весело тоді було. Рвали яблука. Спілкувались.

Не знаю. Можливо, люди просто по-дитячому сліпі?
Хто може відповісти, що людям треба?
Коли з'являється те, що вони хотіли, вони відмовляються,
а потім страждають, що відмовились від цього.
Я трохи навчилась насолоджуватись тим, що отримую,
це було досить приємно певний час.
-
Багато що змінилось і я змінилась, тільки не знаю в яку сторону. Але, іноді я повертаюсь до свого "минулого стану". Це досить дивно.

Ти, пробач, що не встигла сказати тобі пару слів,
надто швидко поїхав, надто швидко.
Ти мене, як сліпця по житті вів,
разом є і гітара і скрипка.
Моє море не бачить тепла,
мої скелі вбивають птахів кожний вечір,
я вже не маленька і не вірю в дива.
Ти піклуєшься, ковдрою грієш плечі.
Ну, а пам'ять, вона ще жива і глибока,
станеш думати, як далі жити,
Ти за мною спостерігаєш в пів-ока,
все, що можеш це - бити і пити.
Корчити з себе страшного і злого вовка.
Ну, а пам'ять вона ще глибока й жива,
мої скелі вбивають птахів кожний вечір,
моє море не бачить тепла.
Я
вже
не
маленька
і
не
вірю
в
дива.
-
Дякую.

Mood: 50\50
Love: Може вона і існує
Friends: Писали друзі. "Він" так і не з'явився
Life: Протікає
-
Смешные Ангелы сжигают на закате
Нерукотворные душевные порывы ( Сергей Берменьев)
-
А яке у вас було прізвисько? Пам'ятаю, у мене було "Снейп", "Професор Снейп"
І так дивно згадувати ті часи, наче ось, ось і все повернеться назад, але назад уже нічого не повернеться і я, навіть, рада цьому. "Минуле повинне залишатися в минулому" (Вибачте, не пам'ятаю чиї це слова).
-
(Сола Монова - Женщины, с которыми вы спите, забывают кольца под кроватью...")
-
Бесприданниц предел нам уже не устроить,
Что любовь на живца только лишь для
Блядей
(Берменьев С)
-
Зустрінемось через дві години, гудбай

Ранок. Через вікно видно, як колихаються листя. І чому ніхто не спромігся в цей чудовий ранок зробити щось більш дотепне? Га? Мабуть, у людей просто не вистачає емоцій(або вистачає, але не тих) і мізків. Можна спробувати покращити ранок, цим і займемося.
-
Відставати від буденних справ, то вже звичайне діло. Хочеться, щоб ніхто не розказував, як далі рухатись, навіть в буденних справах.
.Мрійливо.
Ліс, хатинка, на маленькому столі всього лише два кухлика, навіть не з чаєм, зі звичайною водою.
-
Mood: В цьому місці по-іншому вже не буде.
Love: Не знаю, якось все змішалось.
Friends: Щось давно не чути про "нього".
Life: Може, воно так і повинно бути.

"Тьма у тебя внутри"(Сола Монова)

Хочу булочку з вишнею. Це зовсім не дивне бажання. Дивне було тоді, коли на вулиці йшов гарний такий дощик, а мені захотілось вишень, ось, якщо не спробую - помру. Так, я пішла за ними. На той момент дощ вже не йшов, я сходила за вишнями, але повертаючись(напевно, мене, все ж таки, вирішили покарати за мої безглузді забаганки) я потрапила під дощ. Ще й вдягла легку кофту, яка швидко промокла. Я навіть не поспішала, просто йшла собі під дощем. Повернулась додому, зробила чай, та все й обійшлося.Ті вишні, певно, були найсмачнішими в моєму житті. Він тоді сказав, що я шалена, йти під дощем тільки тому, що захотілось поїсти вишень.
-
Джонні вже певно пора бажати відразу Доброго ранку

...Как ожерелье из пластиковых жемчужин,
Наши амбиции дешевы и просты,
После тебя мне, конечно, никто не нужен,
После тебя мне, конечно, никто не нужен,
И в первую очередь ты.
Сола Монова
https://www.stihi.ru/2018/08/02/8762
Коли читаєш чужі вірші, здається, що писати їх легко, але іноді в голову просто нічого не лізе, а давити себе за горло "Напиши що-небудь" - це не правильно.
Якщо ти пишеш багато - графоман,
Пишеш мало - бездар.
Взагалі, чому люди вважають, що вони знають все? Вони навіть не бачать усіх сторін проблеми, але вони точно знають, чому ти вдягаєшься в чорне і чому ти хочеш писати про самогубство. Дивні вони, але дивний і ти, і я.
Живемо у дивному місті з дивним рухом.