YuKo

За кожен мій вдих
Хтось віддав свій видих останній.
Війна...

Завтра їду до батьків. Сподіваюся, що все буде без пригод.

- Як ти будеш жити, Джонні?
- День за днем...

Мушу зазначити, що фільми про Рембо мають геть інший смак у 2022-му....

Я іноді думаю, що більше ненавидіти не можливо. А потім трапляється Вінниця. І фото дитячого візочка з мертвою дитиною. А поруч жіноча відірвана нога у жовтій шкарпетці. І це просто пекло. Ненавиджу і проклинаю.

День абсолютно нормальний. Таких днів було багато до війни. А зараз ця нормальність тривожить, ба, навіть більше, лякає.

П. сьогодні був біля води, знову повернувся покусаний( Наразі, бігає з друзями. С. поливає газон і клумби. Сусідки сидять на лавках, милуються ліліями, щось активно обговорюють.

Я у двір не виходила: влаштувала собі вихідний від клумб і людей.

ДК не телефонує і не пише. Спілкується лише з П. та С. Мені не болить і не дивно. Я його відпустила і щиро сподіваюся, що він зробив правильний вибір.

Сьогодні потішила себе необрізним манікюром із содою. Звучить дико, але результат чудовий.

Спочатку якийсь безхатченко попався у контейнерах зі сміттям: довго шурхотів пакетами, дзенькав скляними пляшками.

Ворона на дереві звела гвалт і довго та огидно каркала, виражаючи своє вороняче "фе" безхатченку (я була майже солідарна з вороною)

Потім прокинулася якась птаха. Самотньо цвірінчала і це було майже красиво.

Тепер за вікном пташине різноголос'я. Сон утік і вже не повернеться.

-- Ти знову будеш дивитися на мене з вікна?
-- Колись таки не буду, але не сьогодні.
-- Я махну тобі рукою від світлофора!
***
У сусідів маленькі драми: у ОА померла старенька кицька, у Руслана кіт згамкав папугу.
***
Цілий день рух техніки. Тривожно.

Нарешті злива і прохолода. До нас дійшли лише залишки денних буревіїв.

Дивимося останнього Доктора Стрейнджа. Ну, такоє...

Хочу прохолоди і виспатися.

Раптом зрозуміла, що плаваю на поверхні сну, не пірнаючи глибоко. Мабуть, саме так сплять дикі тварини.

НП прислала повідомлення, що до мене прямують цибульки проліски. Тепер розмірковую, де посадити.

Спека жахлива. У П. алергія (на озерну воду?) А може, як варіант, пожувала мого хлопця якась невідома науці крилата кровосіся.

Постійно хочеться спати. Як тільки думаю, що хочу спати, згадую "Мертві ніколи не сплять".

Тоскно і сумно. С. приніс черешні. Але і вони не тішать.

Ми подорослішали знову. І постаріли на Кременчук.

Скажи, Боженько, люди, які це зробили...вони щасливі? Вони мають дітей? Батьків?

Нехай їхні діти будуть прокляті до сьомого коліна і ніколи не знайдуть спокою та прихистку у жодному зі світів. Нехай їх дружини будуть безплідними, ніби той випалений тц. Нехай їхні батьки не мають спокійної старості, а лише пекельні муки.

Ненавиджу.

-- Що спонукало тебе купити морозник?
-- Ну... Я шукала підсніжник...

Почни свій ранок з ненависті до всіх росіян та білорусів. Багатостраждальне моє Місто та люди в ньому.
Ненавиджу.

Зимний вітер і похмуро. Сьогодні 23/06. Від учора всі чекають вибухівАтакПровокацій.

Я з ентузіазмом прополюю клумби у дворі і розсаджую квіти. Місцевий клуб "Шалені землерийки" слєгка в шоці.

Усі обговорюють вранішні вибухи. Емоції: від тривожно до знову_страшно.

Я раптом подумала, що П. не подорослішав, а постарів. Оця емоційна старість прийшла разом із усвідомленням тлінності буття. "Смерть – це просто ще один досвід", – казав П., коли ми сиділи під обстрілами. І це жахливо до сліз.
***
"Ви будете завтра?" – запитує покупець у продавчині. Та відповідає: "А хто з нас із впевненістю може сказати, що буде завтра?"

Дійсно, хто?

Прокинулася від вибухів. Перша думка: "Що? Знову? На коридор?"

Кажуть, збили рослітак над Ірпенем.

-- Мам, знаєш, як Альоша каже "шизофренія"? ШизоХренія!

Здається, це наш новий мем.

Забігала в школу. ЛІ не застала, доведеться йти у понеділок.

Школа готується до наступного року, пахне фарбою і надією. В коридорах шепочуться, що ті надії (при)марні. Покупка нового портфеля відкладається на невизначений термін (

В мережі холівари с приводу пушкінВслєдЗаКорабльом. Рішення, як на мене, досить суперечливе (особливо, якщо враховувати, що Гоголь та Булгаков - частина нашої культурної спадщини) З іншого боку, виховані на вєлікой русской літературє і правильних совєтських мультиках досі вбивають, гвалтують, обкрадають мою країну. Цитуючи класика: " Отака хєрня, малята"

Новини зранку до кави👇
Залишайтеся в укриттях (залишалися...в укриттях під ковдрою)
Дядьки в костюмчиках на фоні руїн Ірпіня (от прям найпопулярніша фотозона Європи)
Бої на Сході...

Кава гірка, але кава. І це привід посміхатися.

Сьогодні потрібно зайти в школу, забрати свідоцтво про закінчення 3 класу. Розмірковую, чи варто купувати новий шкільний ранець (планувала до війни, що купимо перед новим навчальним роком).

Ходили в DT, шукали клячку. Клячку не знайшли: логістика порушена, склади в передмісті розбомблені. По ходу також шукали пасту для лазаньї. Теж невдало.

В DT на кожному поверсі декор до дня св Валентина. Дивне відчуття.

Місто застрягло у лютому(

Зранку болить голова. Хоча ніч у нас була відносно спокійною.

П. зустрічався з ДК. Приніс дві піци.

Вчора додивилися Аркейн. Не так щоб захват-захват, але дуже достойно. Будемо чекати на другий сезон.

Діти згадали, що вони – діти. Смартфони валяються купкою на лавці, а їх власники бігають з вереском за повітряним змієм.

Сусід В. вирішив розбити сад каменів. Виходить дуже гарно. П. водив мене на екскурсію. На питання "А де той сад?" відповів не задумуючись: "Там, де труп лежав!"

Той труп іноді сниться мені. Лежав, накритий рядниною, вбитий нашими, покинутий своїми. Безславний ванька-покидьок із російської дрг.

Фу...кацап не красивий...

Сьогодні шукала пазли, а знайшла роботів-дослідників зі старої колекції Мака. П. із задоволенням згадав минуле)

Зараз побіг на майданчик. Телефонував із доповіддю: добіг, зустрівся, все ок.

Під вікнами знову тренуються військові.

У спогадах німкені з окупованого росіянами Берліна прочитала: "Ми не могли вимовити слово "росіяни". Губи не пропускали його".

Ми теж не можемо вимовити це слово. І багато інших слів. Але це не правильно. Слова потрібно вимовляти. І запам'ятовувати. Українців вбивають росіяни. Крапка.

Чудовий вислів: милий непотріб прожитих років.

Дві сирени за першу половину дня. Давно такого не було.

Вітер куйовдить крони дерев і жене по небу сірі хмари.

У духовці -- яблучна шарлотка. Руки пахнуть корицею.

У П. нежить. Лежить. Робить страдатєльний вигляд.
Зранку ізволіл складати пазли.

С. також робить страдатєльно-ображений вигляд. При цьому виглядає абсолютно смішно.

Не квартира, а юдоль пєчалі.