Оливка

Аааа
Ну от що за срака. Можна мені інструкцію, як жити це життя. Бо я сама щось зовсім не справляюсь.
Коротко про останні подїї:
Розійшлась з тим гімном. Взнала, що він таки істинне гімно. Знайшла собі не ліпше але просто для сексу. Влюбилась... Подумала, що йому байдуже на мене, бо не писав і сам казав, що можу робити що хочу... переспала з іншим. Воно про то взнало і пів ночі мене обливало брудом, бо як виявилось я йому була не байдужа.
Шлюха? Мб була... жалію про те? ТАК. Але що зробиш... вже все просрано. Пожинаю плоди своєї "праці")))
Тепер вже остепенилась. Жду коли набридну йому. В пріоритеті зараз навчання. Треба якось це все пережити і не забаром літоо)

Ууууу..
Оце я давненько не заходила
а помінялось то вже багато чого, хлопець про якого я писала, вже більше ніж рік як "колишній хлопець". ще я вже майже 9 місяців в нових стосунках. І.. інтрига... мені теж уже набридли ці стосунки...
Але цього разу все навпаки. Це я така погана, не дзвоню, не пишу і тд
але от що я можу зробити, а нічого..
Мені просто шкода його, бо він то мене любить. І я просто не знаю як ми маємо розійтись. Я вже стільки раз пробувала... а він просто каже ні і все
от і що в таких випадках робити
але з іншої сторони, не дуже хочу бути сама... а інакше навряд чи вийде, бо ті двоє, які мені не байдужі і яким, мабуть, не байдужа я, надто далеко...

Ми звичайно ж так і не розійшлися. Але я вкотре переконуюсь, що більше так не можу

Настрочила йому повідомлення про те що не можу так більше. Був в мережі і не прочитав... Пішов в сраку. Якщо набереться мужності подзвонить сам... Я перестаю боротися за ці стосунки. Набридло.
Тепер все залежить тільки від нього.

Бля... Ненавиджу місячні... В школі... Взяти світлі джинси... І протекти.... В школі... Бля...

Здається я вже нічого не відчуваю до нього. У мене просто немає бажання з ним говорити. Ну так, звичайно, я піднімлю трубку, якщо він буде дзвонити, але сама не подзвоню. Просто не хочу. І це ніякі не образи, просто немає бажання. Навіть не знаю про що з ним говорити. Дутися і ображатися - не має сенсу. От тільки цікаво, він хоча б згадує про мене? Просто не розумію що відбувається... Я вже ловлю себе на думці, що я досі не кинула його, бо не хочу знову бути сама. Це жалюгідно

Як же ж "класно" коли твій хлопець забуває про те, що він цей... твій хлопець. Бо як пояснити те, що він мені уже майже тиждень не дзвонить, я не знаю. Фак. Набридло його виправдовувати. Він робить те, що хоче. Може мені теж варто. Бляха... Мудак він, а ридаю то я. Невже я така погана дівчина? Та нє брєд якийсь... Ну так, можливо і не найкраща, але мозок йому не виношу...
Не можу так більше... Треба з ним серйозно поговорити, можливо і розійтися. Бо сенсу в цих стосунках я уже не бачу

Як же ж дратує цей 11 клас... Чому я кучу часу повинна проводити в репетиторів, витрачати на них реально кучу грошей і це абсолютно не означає, що я нормально здам ЗНО і вступлю туди, куди хочу. Ну от хулі. ХУ-ЛІ?
Ах і да важкенько все ж приховувати порізи на руці. Просто боюсь відмазки, типу "та це я поцарапалась" уже не спрацюють.

Не знаю чи з цього щось вийде. Бо знаючи те наскільки я лінива дупця, розумію що це може бути перший і останній доданий мною фрагмент... Бо зазвичай так буває з усіма моїми паперовими щоденниками. Але ж все ж спробувати варто. Тим більше, сподіваюсь це зможе допомогти мені звільнити свою голівоньку від всякої особистої дурні.
Наразі це все, треба йти спатки... Завтра (сподіваюсь) буде інтірєснінький деньок...