Дневник второкурсницы

С нами с 1 мая 2019

Чувствую себя уже намного лучше. Думала, что смогу немного позаниматься. Выбрала очень лайтовую тренировку, но в процессе поняла, что сил у меня на нее не хватит, ну и еще слишком рано. Лучше восстановлюсь, выздоровею, а потом уже буду и заниматься.
Какое-то потерянное состояние. Нет планов, нет определенных целей. Будущее такое размытое. Я даже не говорю о далеком будущем, а просто имею в виду ближайшие дни/недели/месяцы.
Так хочется куда-то уехать, отдохнуть, остановить поток мыслей.

05 мая 2021, 07:59

Утром было очень хреново. Ко всем симптомам добавилась тошнота. Сейчас уже немного легче, но температура так и держится. Несмотря на свое состояние, смогла немного поработать, так как откладывать уже некуда.
Папе вроде уже лучше, поэтому они уезжали на дачу. Я тоже планировала с ними ехать, но отложила поездку до лучших времен.
Опять ухудшилось состояние кожи. Скорее всего это из-за стресса, да и болезнь тоже влияет. Буду потихоньку выздоравливать, а потом нужно будет опять вводить в свою жизнь спорт и следить за питанием. В идеале, конечно, поход к дерматологу, но это же я! А я люблю все усложнять. Просто не люблю я врачей, да и понимаю, что дерматолог меня направит еще к десятку докторов...

04 мая 2021, 15:53

Папа заболел, а следом за ним и я слегла сегодня. В пятницу решила выделить время на отдых, так сказать, восстановиться морально, хоть уже и поджимают все сроки. Планировала, что сегодня сделаю огромный кусок работы, но с самого утра чувствовала себя не очень хорошо. Думала, что просто не выспалась, поэтому прилягла, а вырубилась на 3 часа. Выяснилось, что у меня температура, ломит все тело. Теперь даже не знаю... Все планы наперекосяк. С 10 должна быть зачётная неделя, а у меня ещё куча долгов висит + работа. Я очень устала, если честно. Мой организм об этом уже не просто намекает, а кричит истерически. Сейчас прежде всего предстоит выздороветь мне и папе, а маме вовсе не болеть)
Пойду спать

03 мая 2021, 20:28

Помер дідусь

30 апреля 2021, 06:30

Якась ностальгія зараз. Перечитала деякі мої фрагменти. Пишу я переважно негатив, читаючи навіть здається, що в моєму житті майже немає гарних моментів, але ж це не так! Коли все добре, то навіть писати нічого не хочеться, а іноді я просто не ціную якісь банальні, але дуже важливі моменти. Попри усі складнощі, але зараз теж треба навчитися абстрагуватися від усього поганого, виокремлювати та запам'ятовувати лише хороше. Якщо говорити про останні події у мене в сім'ї, то це все дійсно складно, тому я намагаюсь фокусуватись на собі, бо постійний стрес та нерви відображаються зараз не в кращу сторону на моєму самопочутті.
Треба зайнятись творчим завданням, бо часу залишилось обмаль, а ідей немає

29 апреля 2021, 13:47

Минулий тиждень був адським. Серйозно, якщо до цього всього мені здавалося, що у мене в житті все погано, то я глибоко помилялася. Цілий тиждень усі вдома були на нервах, бо дід тут таке робив. Батьки три дні поспіль підіймали його на ліжко, бо ходити він так і не може, а потім вже сили не було, тому постелили йому прямо на підлозі. Я вже мовчу про ті крики, його галюцинації, сварки і тд. У неділю діда забрала швидка. Весь цей час батько з ним у лікарні. Я зараз у повній розгубленості. Та й не тільки я. Батьків дуже шкода, бо за цей час вони стільки всього натерпілися. Дуже виснажливо це все, а кінця негативним подіям поки й не видно.

15 апреля 2021, 20:45

Неприємності продовжуються.
У діда відмовили ноги. Схоже на це, бо з самого ранку він впав у себе в кімнаті. Просив мене допомогти, але що я можу зробити? Підняти я його явно не зможу. Намагалась щось зробити, але все марно. Гробити своє здоров'я заради нього я не збираюся, тому чекала батьків. Я могла б розповісти все у деталях, бо цей день точно стане одним з найгірших, але кому це потрібно. Навіть не знаю що далі.
Так важко зараз. Завтра теж буде день не з легких. Схоже, що у найближчьому майбутньому вони усі будуть такими.

05 апреля 2021, 21:27

Вчора був такий спокійний день, а все через те, що батьки були на дачі. Як же добре було без їхніх сварок та криків. Сьогодні з самого ранку вже посварилися, ходять обидва ображені. Я не розумію, от хоч убийте! Навіщо мучити себе та мене? Якщо не можете нормально жити разом, то розлучіться. Це вже мазохізм якийсь, а не сімейне життя.
Зараз виникло бажання подорожувати, побувати хоча б десь. Але, але, але! Стільки цих "але". Не можу я все покинути та зірватись кудись, тому поки це лише нездійсненна мрія.
У цьому місяці треба вирішити питання з паспортом. До офтальмолога у лютому так і не сходила, тому перенесу вже на літо. Не дуже це правильно, але зараз немає ні часу, ні бажання.

08 марта 2021, 10:46

З'явилося бажання написати. Нічого особливого за час моєї відсутності не сталося. Навчаюсь, працюю та намагаюсь хоча б трошки знайти часу для себе. На цьому тижні зробила перший крок на шляху до подолання одного з моїх страхів. Я вже дуже багато років уникаю виступів на публіку. Звичайно, що все-одно я робила якісь виступи з доповідями, але за останні роки намагалась максимально уникати цього, якщо є така можливість. Цього разу теж була можливість відмовитися, але я свідомо пішла на цей крок. Звучить, наче я зробила щось нереальне, але для мене це було дійсно дуже важливо.

21 февраля 2021, 21:37

Очень тяжело просыпаться. Дома холодно, а это удваивает нежелание вставать. Режим окончательно испорчен. Ложусь я поздно, поэтому утром меня не поднять.
Нужно сходить за посылкой на почту. Жалко, что ещё одна придёт позже.
Я вчера не выдержала, купила конфеты, хотя уже около месяца сладости старалась не есть. У меня получалось. Максимум, что я себе позволяла это одну конфету в день. Чувствовала себя хорошо, даже очень, но вчера не смогла пройти мимо.
Сегодня нужно поработать, а то в последнее время немного расслабилась, а сроки поджимают.
В следующем месяце надо выбраться к офтальмологу, но желания совершенно нет. Буду заставлять себя, ибо это необходимость.
Всем хорошего дня!

29 января 2021, 07:10

Просто сижу, грею ноги на батарее. Смотрела в окно, думала, а потом спонтанно захотелось написать сюда. Если честно, очень устала, но больше морально. С 1 февраля на учёбу. Пока вообще не очень понятен формат нашего обучения. Говорят, что будет смешанный, но это не точно. Расписания постоянного тоже нет. Желания продолжать учёбу вообще нет, но и совесть не позволяет бросить. Какое-то потерянное состояние, но так ведь бывает... За последнее время я окончательно превратилась в одиночку. Немного расстраивает то, что многое пошло не по плану. Как вернуть прежний оптимистичный настрой? В голове так много вопросов. Буду стараться потихоньку выходить из этого состояния. А сейчас спать) Всем добра!

28 января 2021, 21:28

Декілька днів поспіль знаходжусь у пригніченому стані. Щось роблю, щось говорю, але у цьому немає життєвих сил. Таке відчуття, що я поставила на паузу своє нормальне функціонування. Нічого не встигаю, але це вже звична справа для мене. Мій душевний стан мене зараз хвилює навіть більше, але я не знаю чим допомогти самій собі.
Нещодавно мене трошки вибісили деякі люди. Чого я маю допомагати ЇМ, якщо вони 2 роки взагалі не спілкуються зі мною. А от як щось потрібно, то першими в чергу за допомогою стають. Нехай йдуть лісом. Набридло. Я завжди розраховувала лише на свої сили. Якщо чесно, то я не вмію нормально навіть про допомогу просити.
Мені треба перезавантаження, але часу на це обмаль.

22 января 2021, 21:34

Вчора пройшов мій день народження. Навіть коментувати не хочеться, але можу сказати, що проплакала я майже увесь день. Моментами дуже образливо за себе, але я намагаюся придушувати це почуття. Звинувачувати когось я не хочу, адже усе залежить лише від мене.
Закопалася в роботі по самі вуха, тому й не писала. Останнім часом мене накрила хвиля усвідомлення моєї самотності. Ніякої підтримки немає. Батькам я багато чого не розповідаю. Навіть не так, вони взагалі не знають того, що у мене на душі та в житті. Для них є ідеальна картинка того, що відбувається, але впустити їх далі я не можу. Ми взагалі не спілкуємось на якісь душевні теми. Я завжди боятимусь нерозуміння та засудження з їхнього боку.

20 января 2021, 21:17

Моя попытка наладить режим была провальной. У меня был "гениальный" план) Я думала, если усну пораньше, то и встану тоже. Увы, но я встала в 9 утра. Сама, без будильника.
Снова максимальная загруженность. Эххх, только в субботу написала о том, что дел стало меньше...
Исключила до минимума употребление сахара. Держусь уже вторую неделю. Если честно, чувствую себя даже лучше. Ещё бы тренировки возобновить... Нужно, даже по самочувствию ощущаю.
А вообще, я чувствую себя сейчас СЧАСТЛИВОЙ. Даже не ожидала от себя такого осознания. Вокруг куча неприятностей, но я потихоньку учусь не обращать на это внимания. Ощущение, будто совсем скоро случится что-то очень хорошее. Надеюсь, так оно и будет

17 ноября 2020, 18:43

Нарешті вибралась на прогулянку. Десь 2 тижні я виходила з домі тільки для того, щоб сходити в магазин. Якщо чесно, то дуже холодно.
Настрій сьогодні гарний. Трошки менше справ тепер, але все-одно до справжнього відпочинку ще далеко. Цей тиждень був дуже виснажливий та складний, але без складнощів нічого не здобувається. Тому рухаємось вперед)))
Піду куплю мандарин, та й додому потім, бо змерзла я)

14 ноября 2020, 13:29

Знову зникла майже на місяць... Якшо чесно, то я навіть не помітила, що вже промайнуло стільки днів. Повз мене...
За цей час нічого не змінилось. Дистанційне навчання та робота неймовірно виснажують мене. Я вже так мрію про справжні вихідні, а не про сидіння за ноутбуком цілими днями. Я розумію, що така можливість буде не дуже скоро. Попереду ще сесія.
Тяжко.
Ну нічого, мені б трошки розгребти весь цей завал, щоб хоча б видихнути на декілька днів. Десь тиждень я лягаю дуже пізно. Треба почати з режиму дня, бо довго я так не протягну.
Зараз зрозуміла, що я майже місяць не спілкувалась нормально з людьми, не враховуючи мою сім'ю. Та й з ними я тільки ввечері можу побачитись.
Треба йти спати.

07 ноября 2020, 21:10

Почуваю себе дивно. Важкувато дихається, серце поколює, та й очі сльозяться. Або це просто втома, або захворіла.
Наче переводять універ з 19 жовтня на дистанційку, але ще триста разів усе може змінитися. Я тільки рада буду, якщо переведуть, бо того часу, який я витрачаю на дорогу дуже не вистачає на роботу. Та одногрупників бачити не буду. Це радує найбільше.
Ще одна пара лишилась, а потім треба посилку забрати. Замовила вчора книги. Так захотілося щось почитати. Рідко я щось окрім навчання читаю, але хочу змінити це. Сьогодні планів ще дуже багато після навчання. Зовсім не вистачає часу. Скоріше б цей тиждень минув, бо в такому графіку я вже не витримую.
Радує, що завтра хоча б вихідний....

13 октября 2020, 09:15

Давно не писала. Якось дні пролетіли повз мене. Спочатку хворіла, а тепер окрім навчання та роботи не вистачає часу ні на що. Можливо, це й на краще... Бо часу на депресняк теж не багато залишається, але ж все ще є якийсь дивний стан. Чи це осіння хандра, чи що воно таке?
Наче вже давно вилікувалась, але останні дні голова болить та все тіло викручує. Та й серце поколює щось. Думаю, що від перевтомлення. Коли я вже налаштую свій розпорядок дня? Скільки б не намагалась, але кожного разу щось зривається.
Другий тиждень не їм нічого шкідливого, але парадокс у тому, що шкіра обличчя стала ще гірше, ніж було до того. Не розумію, нічого я не розумію.
Завтра др у тата. Треба морально налаштуватись..

08 октября 2020, 18:03

Таки захворіла...
Не знаю як мене до університету впустили, хоча цей безконтактний термометр загорівся помаранчевим, та й наче не тільки у мене. Ну ок, це навіть на краще. Відсиділа три пари, але бажання піти з останніх двох було великим. На третій парі навіть практичну роботу зробила. Добре, що завтра вихідний. Хоча б відлежусь, бо в середу й четвер треба бути обов'язково
Але й роботи завтра багато. Відкладала, відкладала, а тепер в останній момент треба зробити все й одразу. От дійсно, треба декілька днів для перезавантаження, але у мене їх немає. Головне, щоб завтра гірше не стало, бо тоді усі мої плани накриваються. Нічого, впораюсь з усім. Головне настроїтись на позитив, а не депресувати

21 сентября 2020, 15:01

Вчора пройшлась з універу додому пішки. Сподобалось, хоча й далеченько йти. Сьогодні зранку теж пішла, а не поїхала транспортом. Зараз сиджу десь в 10-ти хвилинах від універу. Останні дні все думаю про те, нащо я все це роблю. Задля задоволення батьків, я витрачаю свій час на те, що зовсім не подобається мені. З одногрупницею ми вже не перший раз прогулюємо пари. Не бачу поки своє життя через рік, два, п'ять... Та навіть через тиждень я не уявляю себе.
Отак і живу, але поки нічого не можу змінити. Не знаю, чи може мені просто не вистачає сміливості на якісь зміни.
А зараз треба вже йти на другу пару, а от першу я знову пропустила. Що зі мною коїться? Раніше я собі цього не дозволяла.

16 сентября 2020, 07:03

З середи по п'ятницю дні були нервовими та втомленими. Вчора прокинулася з болем у горлі та дивним відчуттям в тілі. Сподіваюсь, що це не початок хвороби, бо вже сьогодні відчуваю себе краще. В універі все відносно нормально, але от я йду туди майже кожен день, а в голові думка, що це зовсім не моє. Залишається лише зрозуміти, що ж тоді моє... Знаючи себе, я не зможу все покинути та з головою зануритися в іншу справу, бо знову ж таки тиск з боку батьків, а саме тата, який вважає, що треба обов'язково отримати вищу освіту. Я десь згодна з ним, але відчуття, що я обрала не ту професію все-одно не дають спокою. Я все ще знаходжусь в пізнанні себе...
А зараз треба йти робити завдання на навчання.

12 сентября 2020, 06:55

Сьогодні був вихідний, який буде раз на два тижні. День пролетів занадто швидко. Майже весь час присвятила в'язанню та перегляду серіалу "Люцифер". Не дуже часто випадає можливість дивитись цей серіал, але вже дійшла до 3 сезону. Поки що найкращий варіант, якщо паралельно займаєшся якимись справами.
Завтра 4 пари🙄 але то таке, переживу.
Вдома все стабільно, але осад від вчорашнього залишився.
З самопочуттям сьогодні щось не дуже добре, але то мабуть просто від недосипу. Сподіваюсь, що завтра все буде ок.

08 сентября 2020, 16:43

Ранок був дуже нервовий та сумбурний. В цілому день пройшов непогано. Нашу групу розділили на дві. Я цьому навіть рада, бо в мою не потрапили деякі дуже "приємні" особистості. Вже на третій парі моя голова почала дико боліти, думки були зовсім не по предмету. Мабуть, що це через те, що не звикла я так довго сидіти, та ще й без можливості вийти та відволіктись.
Вдома усі знову посварились. Вирішила, що нехай роблять, що хочуть, а я буду жити своїм життям. Хочете сваритися? Та будь ласка, от тільки я в цьому брати участі не буду. Хоч нехай повбивають один одного, але я буду осторонь. Вони потім помиряться та будуть ходити щасливі, а я собі тут нервую. Проходили не раз, тому пішло воно все...

07 сентября 2020, 12:42

Коли у мами відпустка, то усі наступні дні пролітають, наче їх не було. Постійно кудись біжимо, щось робимо, кудись не встигаємо. Я фізично та морально виснажилась.
Завтра перший день навчання. Бажання бачити когось відсутнє. Я не знаю, що буде завтра, але хочеться чогось хорошого. Невже я не заслуговую на хоч щось нормальне в цьому житті? Як не вивертайся, як не змінюйся, але декілька жахливих подій знову відштовхують тебе від прогресу та повертають на дно.
Ок, не треба негативу. Треба ж мислити позитивно, тому буду намагатися перенастроїтись. Продовжуємо працювати далі над собою...
Не вірю самій собі, але вчора взяла до рук нитки, в'яжу. Не думала, що мене це так заспокоїть. Трошки легше.

06 сентября 2020, 17:16

Давненько я не писала українською)
Сьогоднішній день пройшов дуже швидко. Зранку пішли з мамою по її справах, а потім прошлись по ринку. Єдиний мінус був в тому, що на вулиці дика спека. Навіть зараз, коли я пишу цей фрагмент... Саме тому, прийшовши додому, мене вирубило на 2 години. Це нормальна реакція мого організму на спеку
Дуже дивне у нас спілкування з Ж виходить. Як я пишу перша, то він щось та й відповідає, а як тільки з мого боку тиша, то він не проявляє ініціативи. Напевно, саме тому двічі була дуже велика перерва. Знову ж таки, я написала нещодавно йому першою. Набридає таке відношення до мене, тим паче, що він ще й ображається на мою таку поведінку
Зараз буде вечірня рутина та сон

02 сентября 2020, 20:47

Зарегистрироваться


или

Что говорят пользователи Фрагментера

Только сегодня узнала о фрагментере и создала аккаунт. Хочу признать, сайт действительно интересный и не обычный. Идея то, что нужно. Как же нравится эта анонимность!
Fikus

Так нравится читать записи участников, здесь гораздо искреннее, чем в любой соц сети.
Дынька

Забавная идея - вести онлайн-дневник, который могут читать все и в тоже время никто.
Daryel'

Фрагментер сильно нравится, появилась доп мотивация меняться - это большая разница, писать только себе в блокнот и писать в общий доступ

фрагментер прикольный - уже несколько раз появлялись мысли о том, с чего я такой депрессивный и почему я таким стал
Туле 🌱

Офигеть, сколько я потеряла, пока не писала в !F. Была куча мыслей, эмоций, а все оно будто потерялось и я даже не могу связно сказать, как прошли эти дни пропущеных записей.

фрагментер - самое клевое что со мной произошло в этом году!
Aart 🐦

Мне сильно нравится, что на !F никто не комментирует, есть впечатление, что я пишу это для себя, уменьшается озабоченность тем, что сообщение будет оценено.
!ХуеРы