ТТ

Вчера было хреново. Тошнота, головокружение, учащенное сердцебиение. Даже в горизонтальном положении было хреново. Из-за этого всю ночь не могла нормально уснуть. Сегодня тоже самочувствие не супер, но жить можно. Проснулась с дичайшим напряжением в теле, каким-то плохим предчувствием. После йоги ситуация немного улучшилась, но не на 100%. Все равно что-то не дает покоя. Из-за этого состояния нет желания вообще ничем заниматься, но у меня работа. Да, кстати, нашла работу в инете. Работаю уже неделю, все вроде устраивает, но пока заработанные деньги в руках не буду держать, то не успокоюсь. У меня на эту зп большие планы, а точнее один большой план. Живу с этой идеей в голове уже долгое время.

В этом доме невозможно расслабиться, в который раз убеждаюсь. Неужели я многое прошу? Всего лишь 30 минут спокойствия для йоги. Так нет же, то позвонит мама, то дед бегает по квартире
Мама посылает к тёте, но я не хочу, потому что у нее дома по любому будет муж и его сестра. Мы плохо общаемся с ними. Не хочу их видеть. Второй день отмазываюсь, но завтра придется ехать, ничего не поделаешь
В субботу ходила с мамой на работу, помогала ей вносить данные в комп. Скажу так, что коллеги у нее не из приятных. По крайней мере, мне так кажется. Хотят показаться хорошенькими, но в порыве гнева их настоящее лицо вскрывается. Я понимаю, что раза 2 я ошиблась, но без меня такой объем инфы они не внесли бы

Проснулась в 7.40. Сегодня было сложнее встать, хотя вчера ложилась спать снова в 23. Я переборола желание полежать еще пару минут. Это уже радует! А вот то, что следующие минут 20 я провела в телефоне - огорчает. Нужно убирать эту привычку.
Утренний ритуал я не нарушила. Привела себя в порядок, 30 минут йоги, завтрак. Очень сложно есть утром, но заставила себя. Я вообще могу до вечера ничего не съесть, но потом головная боль и тошнота обеспечена.
У нас второй день подряд прохладно. Вчера вышла на прогулку, но оделась не по погоде. Замерзла почти сразу же, поэтому побежала домой. В целом, день вчера прошел отлично. Надеюсь, сегодня он будет значительно лучше.

Проснулась в 7.30, сразу же после маминого ухода на работу. Хотелось, конечно, еще поваляться, но переборола я себя. Тем более, что еще вчера я решила начать налаживать свою жизнь. Утро началось с йоги. Помню, как когда-то занималась регулярно, но потом опять-же забросила. Сейчас снова возвращаюсь к такому утреннему режиму. 30 минут йоги - я спокойна и расслаблена. Пока никаких больше тренировок не хочу делать. Во всяком случае, пока ограничусь только йогой.
Вчера уснула в 23. Хотелось бы так каждый день ложиться. Помню, как в прошлом месяце около 2-х недель так делала. Самочувствие тогда улучшилось.
Сейчас хочу почитать немного, но еще не определилась с книгой. Найду что-то, почитаю на ноуте

Сегодня снова увидела наш браслет дружбы, который мы с девочками купили в Ужгороде. Вот так бывает в жизни, браслет есть, а дружбы никакой нет. Я знаю, что они до сих пор общаются между собой, а я осталась за бортом. Впрочем, как всегда.
Сейчас сижу в парке, недалеко от дома. Думаю, а мысли не из приятных. Прокручиваю в голове события за этот год. Такое чувство, что вся моя жизнь сейчас поставлена на паузу. Я как бы существую, но не живу. Мне не даёт покоя прошлое, поэтому и не могу нормально жить в настоящем. Не двигаюсь вперёд, топчусь на месте. Если вспомнить, что я сделала для себя за прошедший месяц, то нечего будет и сказать. Всё это я называю "отдыхом", но это самоуничтожение.

Як і планувала, десь трохи більше тижня лягала спати о 23. Сьогодні перший день, коли я порушую свій розклад. Попри те, що завтра вставати о 6, але я все-одно це зроблю.
Завтра буде тяжкий день. Тут справа навіть не в фізичній складовій, а в моральній. Завтра рівно 6 років, як немає поруч зі мною моєї бабусі. Пам'ятаю той день дуже добре, таке не забувається. Ніколи не могла подумати, що це відбудеться так рано. Спочатку, коли вона захворіла, я дуже злякалася, а потім розслабилась, бо думала, що мене омине це лихо. Думала, що це буде будь з ким, але не з нашою родиною.

Завтра їду до батьків на дачу. Сподіваюсь, що день пройде без сварок. Коли вони набриднуть моїм рідним?

Надобраніч усім 😴

Сьогодні перше ЗНО. Пам'ятаю, як рік тому я хвилювалась. Насправді, усі три іспити дуже тяжко я перенесла. Найбільше мене пригнічувала реакція батьків, бо скільки б я не отримала, а для них все-одно було б мало. Так, я могла значно краще, але хвилювання взяло своє, навіть деякі правильні відповіді з чернетки я не перенесла до бланку. Але все ж я вступила на бюджет, як цього хотіли батьки, але от я вже не знаю, чи саме про це мріяла.
Сьогодні перший іспит у мого троюрідного брата. Сподіваюсь, що хоча б у нього все вийде так, як він того забажає.
Сиджу у парку, підходить чоловік. Спитав, чи є у мене 5-10 грн. Дала йому 5. Сказав, що збирає на їжу, але мені в це не віриться.
Усім гарного дня! 😉

Ну що я можу сказати? Староста все дізнався, але написав про це о 23, вчора. Саме в цей час я вже спала. Сьогодні прокинулась о 7.20, прочитала всі повідомлення в групі. Довелося в дуже швидкому режимі заповнювати заяву, сканувати її та відправляти. Виявилося, що дисциплін на вибір було 5, але пропонували нам лише одну. Цирк, та й годі! Ви обирайте, але вибору у вас все-одно немає.
Сподобалося прокидатися раніше, буду продовжувати жити в такому режимі.
Треба, напевно, прибрати трохи, бо мій "творчий безлад" мене вже трохи дістав. Хочу порядку! Якщо не в голові, то хоча б навкруги. Зайвим не було б ще в аптеку мамі за ліками зайти, бо вона завжди зайнята, а в мене час на це однозначно є.

Вчора влупила кіло полуниці. Просто так захотілося, що не змогла собі відмовити.
Якось швидко день пролетів. Батьки приїхали з дачі, привезли 2 великих та 2 середніх відра вишень. Заморозили з кісточками та без. Поки це все зробили, а вже й день пройшов.
Другий день підряд лягаю о 23, хоча б висипатись стала. Сьогодні планую продовжити цю хорошу звичку.
Староста обіцяв прояснити ситуацію з вибірковими дисциплінами, але у відповідь тиша. Дурдом! Нащо говорити, що ми щось обираємо, якщо нам пропонують лише один предмет. Та ще й не пропонують, а тонко натякають, що саме його й потрібно обирати. Що тут казати, слова зайві. Заяву треба було до завтра написати, але поки утримаюсь від цієї "радості"

Знаю про Фрагментер більш, ніж рік. До цієї сторінки в мене була інша, але по об'єктивним причинам довелося змінити. Так ось, знаю вже такий великий проміжок часу, але останнім часом пишу все рідше. Інколи просто не хочеться знову нити, а коли все добре, то й руки не доходять.
Батьки сьогодні на дачі. Хотіла піти на річку, але лишилась вдома. Таки треба якось вибратись на наступному тижні. Знову ж не хочеться йти одній, але іншого вибору немає.
Давно я не відчувала якийся спокій всередині, а от зараз саме такий стан. Усі проблеми відійшли на другий план, час прислухатись до себе. Так подобається тиша вдома, яку я можу почути тільки ввечері тоді, коли батьки на дачі, а дід спить.
Час спати.

Какое-то сонное состояние, хотя встала в 8. Проблема в том, что лягла почти в 2. Нужно наладить режим, лечь сегодня хотя бы в 23. Посмотрим, что их этого выйдет.
Пойду обед готовить, хотя есть опять же не хочется. Я вчера до 15 ничего не ела, только пила, но это была вынужденная мера. Тогда даже времени не было, но думала, что на жаре меня вырубит где-то по дороге к универу. Вроде туда больше ездить не нужно, и на этом спасибо. Все баллы в ведомости поставят, а вот в зачётку уже осенью переставлю, да и распечатанные курсовые нужно будет отдать.
Не верится, что через месяца 3 я стану сестрой. Даже боюсь как-то, ведь с детьми не всегда могу наладить контакт. Возможно, из-за своей закрытости.

Так вот, после каждого такого разговора мне не хотелось ничего. Все мои мысли были заняты тем, что всё ужасно и жить не имеет смысла. Я не хочу сказать, что во всем виноват только он. Нет, ни в коем случае. Просто все мои попытки доказать ему, что не всё потеряно были безуспешными. На тот момент, ему удавалось меня переубедить. Ну да ладно, это уже в прошлом.
Я всегда жаловалась на то, что рядом со мной не было людей, которые могли бы поддержать и выслушать. Эх, нужно было глаза шире открывать) На каждом этапе были те самые люди, но я их всех упускала. Да уж, в этом вся я. В погоне за тем, чтобы ценили меня, я не ценила других. Всё-же каждый из нас немного эгоист. Ну, во мне такое точно есть.

Всегда искала проблемы в себе, но никогда не осознавала их, а просто находила оправдание.Оправдание - ужасная штука. Начнёшь с мелочей, а потом вся твоя жизнь складывается только из них. Я всегда спрашивала себя "ЗА ЧТО?"Каждое испытание встречала этими словами. Я думаю, что многие меня поймут, ведь мы часто считаем, что только у нас всё плохо, а вот у других жизнь - малина. Сейчас вспоминаю наше общение с Женей. Мы - два человека с проблемами, недостатками, комплексами и тд. Все наши разговоры были некими соревнованиями. Каждый из нас пытался донести другому, что его проблемы намного важнее и глобальнее. Не знаю точно, но по-моему это было токсичное общение, после которого хотелось исчезнуть

Зранку була дуже в поганому настрою, але зараз вже краще. Нарешті я зробила те, що не давало спокою десь 3 тижні. Аж легше на душі стало, бо це було дійсно важливо для мене, тому мінус одна проблема. Тепер весь тиждень можна займатись своїми справами та дарма не нервувати.
Не розумію, що з моїм обличчям. Знову обсипало, хоча я вже місяць не їм нічого, що могло б на це впливати, особливо - шоколад. Не виключаю можливості впливу на це мого нервового стану. Вже давно хочу записатися до дерматолога, але поки з фінансами не айс, хоча й почала трохи заробляти. Розумію, якщо піду до лікаря, то витрат буде купа, а зараз ще не можу собі це дозволити, бо ще хотіла влітку до офтальмолога записатися.

Вчора розплакалась через сказані мамою слова.Можливо, вона й не хотіла образити, але це просто була остання крапля. Я постійно хотіла догодити їм з батьком, старалась, щоб хоча б одне добре слово почути. Все, що не зроблю, то це норм, можна було й краще. А потім ще й дивуються, що я їм нічого не розказую. Я просто не хочу осудження з їхнього боку
Останні дні якийся ностальгічний настрій. Постійні картинки з минулого, спогади. Відкриваю очі, а в реальності зовсім інше. Все розвалюється, а мої спроби "відремонтувати" моє життя не дають ніякого ефекту. Я думала, що той депресивний стан, що був вже минув, але схоже він прогресує. Де б взяти сили все виправити?
Щось дуже негативний фрагмент вийшов

Тренування зранку - виконано.
Відчуваю себе вижатим лимоном, хоча вправи були дійсно легкі. Поступово звикну, але що я хочу сказати, то це те, що такий активний ранок мені подобається більше, ніж лежати до 10 з телефоном у ліжку. Коли фокусуєшся на тренуванні, то якісь проблеми відходять на другий план, бо протягом цих 30 хвилин тобі тільки хочеться дійти до кінця та не здатися. Ще один плюс!
Зараз треба привести себе в порядок та хоча б поїсти. Далі трохи завдань з універу треба розгребти.
Завтра мама вдома буде. В її планах сходити до лікаря, тому піду з нею. А ще побачу свою вагітну тітку. Давно ми не спілкувались, а вже скоро народиться наше сонечко. Яка ж я стара, у 18 стану сестрою😂

Вчора зробила зранку невелике тренування. Здавалося б, дуже легкі вправи, але тіло за таку перерву відвикло від будь-якого фіз. навантаження.
Сьогодні планувала теж займатись, але зранку незаплановано все зіпсувало консультування з вишмату, на якому не було взагалі нічого корисного.
Завтра зранку планую позайматись хвилин 20-25, буду вводити поступово додаткові навантаження. Фактично, з початку 2020 я регулярно взагалі не займалась, а за карантин я ще й додала декілька кіло. Справа навіть не в них, а в тому, що я себе відчувати стала погано. Якась важкість, швидка втомленість і таке інше.
Треба з чогось починати, бо я, насправді, "погрязла в болоті". Хочеться скоріш вибратися з цього всього.

Настільки розгубленою я вже давно не була. Було погано, а зараз ще гірше, ніби мене хтось добити вирішив. Проблеми з навчанням, проблеми в сім'ї, проблеми взагалі в житті. Все так навалилось, зараз вже й не знаю, що робити. Могло б бути й гірше, розумію, але складно взяти себе в руки. Тільки не плакати й не робити дурниць, це точно не вихід.
Єдине, чого зараз хочу, то це спокою та подалі від усього цього. Таке відчуття, що білої полоси ще довго не буде.
Треба поспати, бо за останні дні я вже починаю на зомбі бути схожою.

Тільки зараз зрозуміла, що мені значно зручніше писати фраг з ноута. Періодично я так роблю, але зараз немає можливості
Вчора доробила курсову, бо в неділю вирішила зробити собі вихідний. Добре, що останній термін здачі вчора був, але сиділа я з 10 до 16. Мені відповіли, що все норм, лише деякі помилки виправити та й готуйся до захисту або онлайн, або офлайн. Я тепер от і думаю як буду захищати цю роботу онлайн, бо навряд нас випустять на навчання найближчим часом
Вирішила, що не буду нервувати дарма, треба трохи заспокоїтись. Сьогодні знову треба робити завдання, їх у мене дуже багато, але спочатку підемо з мамою до магазину, а дорогою хоча б прогуляємось. Я не виходила з дому десь тиждень😔

Встала пізно, хотіла трохи попрацювати, але відчула, що засинаю на столі. Вирішила себе не мучити та прилягли на хвилин 30, але по факту вийшло десь 2 години. Підводячи підсумки, першу половину дня я проспала. Блін, ну чому саме сьогодні, коли дуже багато всього було заплановано зробити.
Я як завжди все відкладаю на останній термін, а потім поспіхом намагаюсь зробити те, що могла б ще тиждень тому виконати. Ненавиджу це в собі, треба якось побороти це. Останній тиждень намагаюсь записувати всі справи та терміни, але це все марно, якщо лежати та нічого не робити.
Зараз планую працювати над курсовою, а потім одразу спати. Здається, що треба буде до ночі сидіти, але, з іншого боку, вже виспалась

Втомилася вже від усього. Все більше мене мучить відчуття, що я навчаюсь не там, де мені хотілося б та не з тими людьми, але залишити щось незавершеним не хочу. Кажуть, студентське життя - найкращий час. У меня щось явно пішло не так.
З цим карантином все якось печально, але намагаюсь побачити в цій ситуації позитивне.
Не розумію коли закінчиться навчання. Коли вже можна буде відпочити від усього?
Зараз хочу на дачу, там, мабуть, зараз дуже добре. Замість цього, скоро онлайн контрольна з мікроекономіки.
Вчора готувала, хоча б морально відпочила та допомогла мамі. Відносини з батьками наче налагодились, але відчуваю, що ненадовго. Так завжди відбувається, вже набридли постійні сварки.

Ну й багато часу пройшло. Скільки сліз та розпачу було за цей період 🤦‍♀️ Було й хороше, але всі сварки та проблеми просто перекривають позитивні моменти. Сьогодні знову мої посварилися, вплутали (як завжди!) у свої розборки мене. Так погано на душі, відчула сьогодні як закололо серце. Всі мої спроби не звертати на це увагу марні. Якщо продовжиться все в тому ж дусі, то я тут довго вже не протягну. Навчання, то добре, але треба шукати роботу. Не хочеться бути фінансово залежною від батька, він вже вкотре проявив себе не з ліпшої сторони. Йому б інших дружину та доньку, тоді б він задумався. Навіть не можу згадати, коли в останній раз він щось купував мені, а все триндить про марнотратство.

Понеділок пройшов стресово, але норм. На 4 пару не пішла. Не знаю як сьогодні буде, але вчора було фігово. Мізки й досі киплять. Я думала вчора було тяжко вставати, сьогоднішній ранок побив рекорд. Все тіло болить, відчувається втома, бо ну не звикла я рано лягати. Треба якось налагодити режим, бо довго я так не протяну.
Перші дві пари вишмат, нам змінили на практику препода. Краще б минулого залишили, він кльовий, хоча б не нудно.
Гарного всім дня)

Сегодня чуть ли не попала под машину, вовремя включила всю свою скорость, которая только возможна. В целом день прошёл нормально. Чего-то супер полезного я не сделала сегодня.
Завтра нужно решить вопрос с принтером и хочу удалить все ненужные файлы на телефоне и ноуте, а то всякого мусора куча.
Мама похоже начинает заболевать. Сделала ей чай с лимоном. Надеюсь, всё обойдётся и завтра будет здоровая.
Какое-то странное состояние сейчас. Разные мысли в голову лезут. Нужно ложиться спать, это сейчас единственное правильное решение.

Решила прочитать одну книгу. Судя по отзывам, то она просто кардинально меняет мировоззрение и жизни людей. Попробую, но никак не могу начать. Я могу читать книги только в полной тишине, чтобы никто не мешал, а пока такой возможности не было. Сегодня прибрала в шкафах, собрала ненужный хлам в пакеты, а завтра нужно выбросить
Да уж, староста прислал расписание на понедельник. 4 пары😥 физра последняя пара, а я ведь за последние месяца 1,5-2 разминалась раза 3. И всё откладывала на потом. Ну ниче, справлюсь. Тем более, что четверг остаётся выходной, а как это не может быть поводом для радости)
Думаю завтра хотя бы разминку сделать, нужно же с чего-то начинать. Пойду спать
Всем прекрасных снов)