BegbM@_u3_6Jlep

Так вже вийшло, що малий ще досі не похрещений. Як це зробити у Польщі - я не знаю. Та й немає кого тут брати хрещеними...
Тому хочу зробити це коли приїду в Україну наступного разу. Сподіваюся, що скоро.
Я просто "загорілася" цією ідеєю хрещення, що не сплю ночами. В. не хоче навіть чути про те, щоб похрестити А... Я спочатку теж якось не наполягала на цьому. А зараз жалкую...

Боже, зараз стільки новин у стрічці фейсбуку про те, що в якомусь місті дитина випала з вікна.... Я просто видихаю, бо моя дитина в безпеці. Ми з В. стягнули ручки вікон стяжками... Вікно відкривається тільки на провітрювання... Але ж головне -це безпека дитини. А все інше - переживемо...

Сьогодні А. впав з візка. По моїй вині. Гралися з ним і якось він перехилився, а я не встигла зреагувати і він "поцілувався" з асфальтом. Злякався. Плакав. Трішки здер шкіру на лобі. А так ніби нормально.
Тільки я себе не можу вибачити... Буду ще довго згадувати собі цей випадок...
В. мене дратує. Кидається в мене речами, коли щось не подобається. І це все бачить А.
і копіює його відношення.... Я вже не знаю що мені робити. Була б я в Україні, давно б вже пішла б від нього. Але тут файна робота. Я не хочу звільнятися. Доводиться терпіти. Я ж терпила. Довго ще буду терпіти... Нажаль...

У мене просто немає слів... 😥😥😥 Цілий день спить, а малому вмикає мультики... А ще півроку тому розпинався і розказував що "...до трьох років дитині ніякого телефону, ніяких мультиків..." Готова нахрін його прибити зараз...🤬🤬🤬
Батькам говорити про це немає сенсу, бо стануть на його бік... 😥😥😥

Знаєте, я, зазвичай, не люблю лазити в телефоні іншої людини, але не сьогодні.
Тепер весь вечір мені не по собі від того,що там прочитала.

'...хочу ще дітей, але з іншою жінкою... Ця двох не потягне..."
Це, на секундочку, написав той, хто ще рік тому був взагалі проти дітей.

Скажи тоді, нащо ти нас тримаєш? Відпусти нас і живи собі далі. Сам. Роби собі дітей від інших жінок. Живи як вважаєш за потрібне. Нащо демонструвати домінантну поведінку, ніби ти вище від мене у якомусь аспекті?
Ніяк не зрозуміє, що принижуючи когось, сам від цього вище не стане.

Я ТЕБЕ НЕНАВИДЖУ ЗА ЦЕ!!!

Повернулася до Польщі. До нього. Дорога була дуже виснажливою і довгою. Та ще й з дитиною. Хочу вже швидше вийти на роботу, може мій поїхавший дах повернеться до мене. Я на це дуже і дуже сподіваюся. За пів року в Україні його трішки понівечило: нерви, сльози, крики...
В. ні краплі не змінився, хоча вже таке як і розписатися не проти...

Треба було з'їхати сьогодні звідси. Подруга приїхала б за мною... А тепер терпи.
Ще й В. ніколи мене не підтримає, не заступиться за мене перед батьками.... Жах якийсь...

Кричати на свого сина маю право тільки я. Ну і його батько. І все!!!

Мені не подобається відношення батьків В. до свого онука. Мені не подобається, як вони з ним спілкуються (кричать, коли щось зробив не так, або коли пхає руки у тарілку під час годування...). Мені не подобається, що вони вказують мені, як правильно виховувати малого. Мені не подобається, що В. мене майже не підтримує і не розуміє...
Мене просто бісить 🤬😤🤯, коли вони кажуть: 'не давай йому їсти самому, ще не вміє...' Коли і як йому вчитися їсти ложкою, якщо він її ні разу не тримав?

Мені завжди хотілося якоїсь романтики у відносинах з чоловіком. Але чомусь я притягую протилежне. Так завжди і в усьому.
Я не хочу сварок, я хочу, щоб він передзвонив, коли я зла і кинула слухавку.... я хочу підтримки, коли у відчаї... але ні - він не створений для цього.

Рано зраділа. Сьогодні подзвонили сусіди знизу і сказали, що я їм винна за ремонт 8000 грн... 😳 коротше кажучи, встрягла я. Ніякого настрою... завтра будемо їхати - подивимося, що там і до чого

Все обійшлося.
Затіяла ремонт, бо квартиранти з'їхали і залишили після себе квартиру в жахливому стані. Зараз займаємося спальнею, у якій був хлопець з собакою... 😬 який жах він залишив після себе - не описати словами.... ну зараз ми привели її до ладу: поклеїли шпалери, помила вікно, пофарбували двері і підлогу, покладемо зверху лінолеум і замінили деякі меблі... Далі буде...

Я затопила сусідів знизу... клас 🙆 ще цього не вистачало. Моя квартира стоїть без ремонту вже років з 10, а я сусідам буду гроші давати.... просто 👍 я у захваті... 😐

Сьогодні були у місті. Побачилися з подругою, надрукувала фото (19 штук за 200 грн 🤪 оце ціни у нас) і відправила посилку. Заробила 400 грн - за 15 книг. Дякуючи подрузі, відвезла важелезний ящик з книгами до пошти. Не знаю, що би я без неї робила. Дякую їй безмежно...
Хочеться продати книжки якнайшвидше, тому і ціни від 10 грн. Бо скоро знову їхати до Польщі.
Потихеньку прибираю у квартирі. Батько В.мені дуже допомагає у цьому. Думаю знову брати квартирантів - не хочу, щоб квартира простоювала даремно...

У нас знову тривога... 🚨
А я гуляю по місту з малим. 🤪Чекаю зустрічі з подругою. А. спить на свіжому повітрі. Такий милий, зайчик 🐰. Я так люблю його і В. Дуже сумую за В.
Вилікували А. око, нарешті. Не пройшло і року. Нас переконували у Польщі, що пройде самостійно, але не так склалося, як хотілося би.
*
Сподіваюся, що він на мене не злиться. Свекруха хотіла як краще, а виходить як завжди - ху**во. Після того, як вона на мене наскаржилась В., він мені так і не подзвонив... Скажи їй, що це вона винна в тому, що В. мені не дзвонить - то краще ховайся, бо вона знайде 10 причин, чому винна я.
*
По поверненню в село будемо копати картоплю. От мені пощастило...

Не пам'ятаю вже коли був останній позитивний запис...

Щось мені все не так... Була у Польщі - хотіла в Україну. Зараз в Україні - хочу до В.
Ну а як пояснити йому, що без нього мені не цікаво з його батьками?! Їм навіть ніколи взяти малого на руки та пару годин з ним погратися.
Понабирали землі, понасаджували городу - і тепер ніяк з нього не вилізуть. 🤬 Навіщо я приїжджала? Тепер думай, як виїхати... От чого мені не сиділося з В.?
Немає слів, одні емоції... Негативні, нажаль.

Ненавиджу свій день народження...

Вже два місяці живу зі свекрухою і це мене бісить.
Село. У місто майже не виїжджаємо. У мене вже зносить дах тут. Думала сьогодні не доведеться сидіти у селі. Але не склалось - подруга захворіла.
Ніхто не прийде.

Не знаю, як можна бути таким безвідповідальним батьком?!!?! 🤬 Мене просто розриває від люті...
У мене просто не вкладається у голові, як треба було тримати візок, щоб він впав? "Він був на гальмах, я його не тримав. Автобус просто різко увійшов у кільце..." Все, я далі і слухати не хотіла...
Це добре, що дитина не постраждала і все обійшлося сильним плачем... Сама ледь не заплакала...
Подалі від такого батька дитину тримати треба... 😡

Набридло, осточортіло, бісить! Я вже на межі. Майже... В звільнили з роботи. Збирається переїжджати. Сказала йому: якщо все ж надумаєш - то без мене. Сьогодні приніс з роботи речі + куртку. Чергову п'яту (5!!!) куртку.
Я сьогодні вжахнулася від кількості його речей... Це капець якийсь... В. на мене ще намовляє, нібито я багато зайвого купую... А сам в дірявих шкарпетках ходить. 🤦🤦🤦 Господи, як соромно...
Весь час торочить мені про те, що "доведеться переїжджати".
НУ ЧОМУ Я ТУТ ЗАСТРЯГЛА???! ЗА ЩО??? Додому хочу, додому! 🙏🤞🙏🤞🙏🤞

З появою малого для мене секс став наче зґвалтування. Я не хочу, а В. вимагає... Немає взагалі бажання. Відраза. Це все, що я відчуваю, коли він до мене торкається...

Коли ми вже зможемо повернутися додому? Кляті орки...

Про який шлюб може йти мова, коли він підіймає на мене руку?! Я вже не хочу ніякого шлюбу з ним, бо він не зміниться, як би я не сподівалась на це. Він на мене кричить, ображає словами, може навіть руку підняти... Я не знаю, що трапилося в його сім'ї, але на мені відіграватися не треба.
Відправляє мене додому... Але не знаю чи з А... Але я не можу лишити свого сина на такого батька...
Раніше я думала, що він той, кого я чекала, але ні... Повне розчарування.
5 лютого 2023 року - А. сам перевернувся (без дня 5 місяців). єдина радісна новина за сьогодні.

Пощастило, так пощастило... Не алкаш, так пофігіст....

З Новим Роком. Здається, третій НР у Польщі. Настрій далеко не новорічний... Всі постять фотки з ялинкою, з подарунками, в кафе, з вечірок... А мені аж плакати хочеться, що я далеко від дому. Хочеться кинути все і втекти додому, попри війну... ''Навіть не думайте їхати. Сидіть там'' - говорять батьки...
Мені вже ця Польща в печінках сидить...фу 🤢

Ну якщо ти вже залишив нас тут, то забезпеч нам нормальні умови для життя. Скільки можна тулитися в одній кімнатці? Знайди квартиру!

У мене зараз таке відчуття, що я зробила помилку, коли залишилась вагітною в Польщі. Треба було їхати додому. Бо В. мені майже не допомагає з дитиною.
Здається, що у мене розвивається депресія. Хочеться втікти звідси, кинувши все. Але розумію, що В. не можна залишати з сином.
Я би дуже хотіла від нього хоча краплю допомоги, розуміння і вдячності... 😢😢😟

Цей COVID зіпсував мені грудне вигодовування. Одразу ж після народження малюка забрали. Все пішло не так, як я планувала.
Чому все пішло шкереберть?! Чому ті мами, які не хочуть годувати грудьми - можуть це робити, при чому спокійно, а я - не можу, хоча і дуже хочу?
Важко. Прошу пробачення у малого за це. Я знаю, хоч він ще зовсім маленький, але він все розуміє. У нього такі розумні очі)
Мені так шкода, що так вийшло.