Iванка Ворожбит

Я зрозуміла, що готова його відпустити, я вже відпускаю його... ні, я нічого йому не сказала і взагалі я думаю, що змін ніхто не побачив, та вони відбулися, в мені. Звичайно я не зможу щоб ось так раз і закоханість минула. Я ще маю до нього почуття. Він мені ніколи нічого не обіцяв(але ж ми дівчата такі, понавидумоємо собі а потім мучимося з нерозділеними почуттями. Так буває часто. Я вже звикла. Він зараз тут тому перестає писати, але мені вже стало легше і це все на краще😚

Ти в'ївся в моє серце, в моб душу, в моє думки... Чи на довго? Не знаю. Серйозно, поняття не маю. І це мене мучить. Мене мучить усвідомлення того, що ми не будемо разом. Я розумію, що ти ніколи нічого не обіцяв і це я сама одягла рожеві окуляри... Не бачила нічого. Дурна...Капець, яка дурна...Мене до тебе дуже тягне та я вже зрозуміла, що намагатися зблизитися марна справа. У стосунках має бути двоє, тому тепер, коли я бачу що тобі їх не треба, я буду мовчати. Буду робити вигляд що нічого серйозного не відчуваю(а може мені тільки здається що це трагедія через цю мою закоханість) , що просто приятелька, знайома, навіть не друг. Буду мовчки ревнувати, і ніколи не надішлю тобі цей лист...