Helli
Чому так сумно і самотньо? завтра приїде він, а мені чомусь не хочеться зараз з ним зустрічатись, хоча я дуже скучила за ним. Погода жахлива, настрій жахливий, нічого не хочу робити.. Депресія??? напевне так і є! ні скоріш це відчай.. Відчай у щось прекрасне, що може бути гірше?
так давно нічого не писала, що аж дивно зараз набирати ці рядки. Моє життя знову змінилось, в ньому знову є він, як не дивно. Фактично є. але в реальності його не має, між нами сотні кілометрів і надія на зустріч!
я стала ще більш закритою, здавалось куда дальше? але вочевидь є куди! мало розмовляю, мало посміхаюсь, не радію життю як раніше, що зі мною? де та мила дівчинка. яка завжди посміхалась?! Невже ця сірість буденності забрала її і перетворила на сіру масу, на масу цих жалюгідних людей?
Це було нищівною краплею кінця, кінця який я так боялася визнати, але це трапилось. Ти навіки помер в моїх очах,як людина, як хлопець, заради якого я жила. Ти вирвав з мого серця частинку себе, залишивши мізерний шматочок для існування... так боляче ще не було, хоча раніше я думала, що пробачу, але зараз ні ніколи, чуєш НІКОЛИ не пробачу! ти перестав для мене існувати навіки...
Он мне позвонил, о боже я же даже и представить не могла что он когда-то позвонит. Мы же просто переписувались у вк и больше ничего, а тут бац звонок и я как дура,... с ним очень приятно общаться. мда но знаю одно он больше никогда не наберет меня ето же понятно даже дураку.. еххх такова моя судьба
Он говорил ей...
как она прекрасна,
как она мила, наивна и смешна
Он говорил ей..
что хочет обнять, поцеловать, прижаться
и вместе с ней навсегда остаться!
Он говорил ей..
что так хочет чувствовать тепло её ладонь,
и превратить их со льда в огонь
Он говорил ей..
что хочет любить, ругать, заботится о ней
раскрасить монотонность её дней
Он говорил ей..
что огонь его не погаснет никогда..
но то, что разлюбил её не смог сказать он ей в глаза!
О Боже, как же он красиво умел говорить
Но любовь её он так и не научился ценить...
так одиноко... что посоветуешь???? хм глупо спрашивать ответа у пустоты... странность моя все больше проявляется.........
Сижу читаю психологический роман Ирэн Роздобудько "Пуговица" и думаю о том, как главный герой искренне любит, как он сквозь года не потерял свою любовь. И действительно говорят что любовь имеет место для существования только в книгах, потому что ей не выжить в етом жестоком, полном цинизма и вранья мире.
Новый день, но боль в душе та же самая. Сижу слушаю музыку.. депрессия меня все больше убивает не могу ничего с собой поделать. Так хочется иметь человека которому сможеш все рассказать, но его нету, потому что я боюсь кого-то подпускать к себе, слишком больно было раньше когда я совершала такой глупый поступок, как доверие другим людям. Такое чувство, что я никогда никого не смогу подпустить к себе из-за предательств тех лживых сук которые сделали меня такой...........
кажется день прошел на ура, но что-то не то, как-то не по себе. Сердце стучит так тревожно, не могу понять что не так?! Также думаю о нем и не могу забыть сама не знаю почему. Вроде би и нет тех бабочек в животе, но в мыслях только он один и всьо. Но я же понимаю, что одной мне будет лучше, что я уже привыкла к своему одиночеству и не смогу кого-то впустить в свое сердце... но что-то не то... не о такой сказке я мечтала...
Пора забывать людей, которые не стоят твоего внимания. навсегда !!! и не давать им второй попытки, даже если очень хочется никогда не давай второй шанс тем, кто покинул тебя. Они сделали свой выбор! Мдаа что-то я стала слишком эгоистична
Пришла домой с жестового языка, ужасно разболелась голова и эти нелепые мысли снова разбушевались в моей голове. Мда нужно посмотреть какой-то фильм и съесть конфетку.
Сижу и думаю, какие же люди дураки и наивные создания. Хмм они даже не задумываются над тем, что они находятся под контролем какого-то человека, выполняя все его прихоти и капризы, а просто делают, ведь боятся потерять человека, который является смыслом их жизни. Но это не жизнь, это-рабство, которое все боятся признать.
Ужасная погода, ужасное настроение плюс еще и заболела. Так не хочется ничего делать, а особенно общаться с людьми. Я себя не понимаю, мне становится противно слышать о чьих-то проблемах, о том как все жалуются как все плохо, зная, что я поддержу и пойму, а сейчас я нуждаюсь этой элементарной поддержки, но понимаю, что всем наплевать на меня! Очень больно понимать, что о тебе вспоминают только, когда им это нужно. Мдааа очень больно...
Боже, як ж мені погано! вже минув тиждень,цей бісовий тиждень без тебе! я потихеньку починаю божеволіти, бо не чую твій голос, не цілую тебе і не тримаю твою завжди гарячу руку в своїй крижаній. А яке було кохання.... а зараз що?! Біль в моєму серці та сльози, які потихенько стікають із безневинних очей, які так прагнули бути щасливими і радіти цьому нікчемному життю. Важко розуміти, що все закінчилось, що в те, що ти нещодавно вірив, чим жив тепер лише спогад, який так картавить твоє серце. Але чому я маю цю кляту надію, що ти прийдеш?! чому я не можу викинути тебе із своєї голови? чому? ну чомууу завжди мають страждати люди в яких є дійсно щире серце і відкрита душа? занадто багато чому....
Відгуки користувачів !F
Лише сьогодні дізналася про Фрагментер і створила аккаунт. Хочу визнати, сайт дійсно цікавий і незвичайний. Ідея - саме те, що треба. Буду вести свій особистий щоденник незважаючи ні на що. Як же подобається ця анонімність.
Fikus
Так подобається читати записи учасників! Тут набагато щиріше, ніж у будь-якій соц мережі.
Дынька
Цікава ідея - вести онлайн-щоденник, який можуть читати всі й водночас ніхто.
Daryel'
Мені дуже подобається, що на !F ніхто не коментує. Є враження, що я пишу це для себе; зменшується стурбованість тим, що повідомлення буде оцінено.
!ХуеРы
Фрагментер дуже подобається. З'явилася додаткова мотивація змінюватися: є велика різниця - писати тільки собі в блокнот чи писати в загальний доступ.
Фрагментер прикольний - уже кілька разів з'являлися думки про те, з чого я такий депресивний і чому я таким став.
Туле 🌱
Фрагментер – найкльовіше, що зі мною сталося цього року!
Aart 🐦