Загублена,розгублена в собі

Інколи буває,так добре
Просто спати
Просто жити
Як добре нікуди не поспішати
Не відчувати нерви пострунці
Чи страхом ,повністю переповнене нутро

Сестра,сестра,сестра
Всі думки тільки про то,шо вона про мене думає
Тільки трохи забудусь і знов напливає
Це ше поки батьки живі
А ,як їх не стане незнати ,де я опинюсь
С таким,чужим відношенням,як в неї
Так,я нічим не цікавлюсь
Так ,я багато в чому сучасному не розбираюсь
А це тому,що її відношення гнобить моєє життя
Ніколи від неї не було підтримки..доброго слова
Одні обзивательства,мат і приниження
А ,як вона воркує з своєм хлопцем
Та,якби вона з ним ,так поводилась,як зі мною
Він б вже давно,від неї відвернувся

Ти мене зрозумів
А я так довго чекала твого
Хоч найменшого кроку
Твого слова
Твоєї ласки
Но ти був холодом
Льодом
Сніжинкою
І я знову залишалася сама
Зараз я не пишу,як раніше
Я нічого не відчуваю в емоціях
Я ,як скала
Скільки,я всього витерпіла
Лиш від того ,шо мене нерозуміли
Сколько насмешек и отвержений
Но всеравно ,так и осталась базікою
Щирою,наївною,красномовною
Я все ще вірю в дружбу
Хоча прожила без неї пів життя
В взаємне кохання
Хоча ще пам ятаю присмак минулого кохання
Яке втрачене
Я нещаслива,бо глузування з мене не припиняються
Як сказав один хлопець
Все через твою відкриту душу
Но мені так хочеться говорити з людьми
Як з самою собою
Так хочеться взаємності
Взаєморозуміння

Раніше я багато говорила
Зараз все менше
Не хочу думати
Все,як пливу за течією
Надворі вітер
Вже день
А я накрилась з головою
Одіялом
І лежу в темноті
Для мене ше ніч
Цікаво чи будуть святкувати
8березня

Нічого в цьому світі ,мені нецікаво
Тільки за шось візьмешся
А потім бац
А нашо воно мені
Ха
Незнаю,де себе подіти
Як бути
Всі кудись летять
Чогось прагнуть
А мені ніхуя нетреба
От ніхуя

Я тебе покохала знов
Приємно за тобою спостерігати
Розуміти тебе
Чекати на твою таку скупу ласку

Як б це навчитися ось так
Не звартають на тебе увагу
А похуй
Кажуть на тебе
Здавалось б образливі слова
А похуй
І чим більше я не буду на шось дьоргатись
І від чогось залежати
Від похвали рідних
Чи чужих мені людей
Тим сильнішою
Вільнішою я буду
Як та квітка чи дерево
Ніхто їх не підтримує
Не хвалить
Але ,як вони квітнуть
Як зеленіють
Як буяють

Так в моєму селі або алкаші або малолєтки
А так ,більше я нікуди не ходжу
А так хочеться не випадкових зв язків
А чогось справжнього
Там,де є зацікавленість не просто в сексі
А і просто поговорити про все
Де є душа,між двох людей

Я не відчуваю смаку до життя
Нічого мене не радує
Все мені байдуже і далеке
Сон не йде
Спілкуватись с кимось
Це пустота одна
Не вистачає екстріму
Почуттів
Трешу
Романтика
Шоб моя душа знову ожила
І повірила в цю
Чи іншу реальність

Коли,я навчалась так би мовити
В навчальному закладі
То бачила
Як всі все швидко роблять
Балакають
Вивчають шось
А я робила все повільно
Нічого не встигала
Но бігала вслід за іншими
Поки не зачахла остаточно
Пам ятаю,як вони всі дружили
Між собою
Цікавились один одним
А я сиділа і мовчала
Ні з ким не дружила
І коли мені набридло бути там
Де я не можу ні дружити
Ні вчитись
Де я попросту не розуміла,шо потрібно,а шо ні
Я покинула училище
І поїхала додому
Ше не раз я робила спроби повчитись
І все повторювалось
Я не встигала за іншими за сприйняттям інформації
І через це вчителька на мене кричала
І всередині мене ,виникала злість
Но тепер я належу сама собі
Сама шо схочу вивчу,схочу ні

Як тяжко,коли незнаєш
Як до людини навіть підступитися
Бо вона до тебе постійно бурчить
Шоб ти не сказала
Все не так і не то
Все
Абсолютно все
Ти хочеш промовити шось,а всередині страх
Що ось ,вона знов буркне,відштовхне,обізве
А так хочеться спокійно з нею поспілкуватись
Адже коли,це все ж вдається
Це ж так цікаво
Такі собі крихти
З барського стола

Ось одна людина каже
Шо коли хтось забув тебе
Чи не хоче спілкуватись
То змирись і теж забудь
Но добре
Прекрасно
Я собі скажу на словах"все забуваю,викреслюю"
Но і шо шось змінилось
Авжеш ні
Той до кого ти приростаєш душею
Того вже не вирвати просто бажанням я вже нехочу теж тебе знати
Чи заміщеннях так би мовити іншими
З якими не так тепло душею
Не так затишно
Де все поверхнево

Коли я являюсь собою
Мене відштовхують
Вдовбуючи шо як мені себе вести
Но це мені вирішувати,як себе вести
Як вже набридло слухати від людей
Одне і теж
Так неможна
Інакше неможна
А так ось правильно
А ось так ні
Якого хуя запитується
В своєму житті у них бардак
А вони будуть вказувати ,якою бути мені
Як ж я не вписуюсь ніде
Куди б не пішла
Скрізь дивуються з мене
З словами:"вона якась дивна""вона алкашка" і т .д
І це в той час,коли я лиш всього навсього відкриваюсь душевно комусь
Розповідаючи різні історії з свого життя
Чи просто граюсь собі,як дитя
Люди все хочуть мене підігнати під своє розуміння ,яка повинна бути я
А якшо я не піддаюсь,вони починають обзивати

Земля не добра не зла
Дерева не добрі не злі
Небо не добре не зле
Повітря не добре не зле
Тільки на людей навішують
О,о то злий
О о ,вона така добра
Аж регати хочеться
Та покиньте ви ці ілюзії,ніхто насправді не баче
Хто є хто
Ніхто не дізнається про думки
Якшо їх не озвучити
І навіть,коли озвучуєш
Можна збрехати
І ніхто знову ж таки не дізнається шо тобі і як
Люди машини
Роботи,які не діляться тим,шо болить
Бо бояться,шо на це нажмуть
Шо цим скористаються
Так і ходять більшість
Зі своїми скриньками пандори

Ось сьогодні виходила в люди
Знову була невпевненність і страхи
Головне люди сидять собі спокійно про шось розмовляють
А я довго навіть дивитись на них не можу
Одразу з являється невпевненність і комок в горлі
Но дуже рада,коли хоть трохи можу
Поговорити хоть с кимось
І байдуже про шо
Лиш б бути на одній хвилі життя з людиною

Я і інші шукають любові,ласки і доброго слова
А якшо тебе гноблять
Тебе це ображає
Ураган змітає все на своєму шляху
Но всі вважають,це за належне
Ніхто на це не ображається
То чому,коли мене зневажають
Я ображаюсь
Адже,коли тебе гноблять
Це несеться на тебе той ж ураган

Для чого на нього ображатись
Ми шукаєм,ласки,доброти в нашу сторони
І так боїмося критики і осуду
Так ось поки в моєму серці буде яд на критику чи осуд в мою сторону
Не буде мені спокою
Я буду шукати причину
Того,що викликає цей неспокій
Чи це моя гордість
Чи пиха
Чи страх
Чи будь що інше
Но мені потрібно навчитись небоятись осуду
Ось так,шоб мене гнобили і осуджували
А всередині мене .
Щоб не піднімалась хвиля образ

Живу,я як старуха
На роботу не ходжу,бо там люди і начальник
Який тобою буде командувати
А людей,я боюся
Бо сором присутній і невпевненість
Виражати свою думки
Моя башка вся в страхах
Я боюсь гучних звуків
Крику,сварок
Боюся,шо хтось іншими словами
Зруйнує мою зону комфорту
Тому сиджу весь час вдома
Інколи ходжу в магазин
І зустрічаюся з свідками Егови
Де ми обговорюємо біблію
Це до речі мені виявилося цікавим
Но тільки під час обговорення
Після я уже нічого не пам ятаю
Сиджу я цілими днями в інтернеті
І пишу вірші
Всі мені не цікаві з тих людей
Шо сидять в інтернеті
Тай в житті,мене ніхто не приваблює
Куди мені далі рухатись ума не приложу
Все однообразно,скучно і мені швидко набридає

Я уникаю будь яких відносин з людьми
Я просто незнаю,як можна мирно спілкуватись
Коли у тебе своя точка зору,а у іншої людини своя
І ти наприклад можеш собі просто розважатися спілкуючись
А людина ображається на твої пусті,грайливі
Нічого незначущі слова
Закривається
Звинувачує тебе
І потім таке маленьке бажання
Хоть якось спілкуватися з людьми
Поступово згасає
Я завжди боюсь висказувати свою думку
Бо знаю ,шо вона буде відмінна від мого співбесідника
А значить призведе до стички
І так відбувається завжди
Я б дала вже собі прізвище війна чи сварка
Я не знаю,як можна мирно
Вести відносини,коли люди з різними поглядами
І кожен долдичить своє
А твоє знецінює
Але ж моє ,це і є моя сутність

Як добре,шо я высказалась
А ти..прийшо і прочитав
Шо я насправді хотіла тобі сказати
Поступово наш коробель
Почав рух
Я дала тобі
Ти мені
Все взаємно
Надіюсь все й далі буде розпутуватись
Шоб був чистий
Білий папір
Шоб ми навчились не ображатись
А говорити,все,як є
Дякую тобі,шо відповів

Я завжди готова піти назустріч
Так було
І так буде

Як приємно просто
Висловлювати свою думку
Мені сказали
Шо моя впевненість
Дуже напориста
Шо можна шось пояснювати
Но в спокійній манері
А мені шось ,як стугне в голову
Як захопить мене
То я просто повністю поринаю туди
А тоді стаю ,як революціонер
Нічого вже не бачу і не чую
Мені можуть шось казати,запевняти
Приводити доводи
Тобто взивають до здорового глузду
І шоб я отямилась від свого запалу
Шоб охолола
Як добре,шо є підказки
Будем будувати здоровий глузд
Но інколи побавитися хочеться

Ти людина егоїст
Любиш увагу і поклоніння
За це ти любиш
Чи вдаєш,шо любиш
Черствість
Самолюбування
Як я втомилась від всього цього гавна
Як хочеться простоти
Де ти мені,а я тобі
Де ніхто не вимахується
І не вийобується,шоб показати
Себе в кращому світлі
Все шо ти кажеш,я сприймаю в штики
Бо відчуваю від тебе гамно
Просно несе від тебе ним
Думаю,це відчувають і інші
Ти ігрок
А я втомилась грати,я хочу жити
А ти мене просто бісиш, мать твою
Раніше,я на тебе чуть не молилась
Ти мені був чогось цікавий
А зараз , став байдужим
Ше один перехожий молокосос
Тобі не личить доброта
А в злобі ти ,небеспека
Навіть для самого себе