.
Чесність і вірність — це дорогий подарунок, якого від дешевих людей не варто очікувати.
— Бернард Шоу
Прокинувся і спостерігаю за хмарами, які стрімко летять в далечінь, на очах трансформуючись.
Вчора на заводі пішов у душ, але почув на кухні голоси моїх же друзів, сидять, розважаються, випивають. Мене не запросили, а я не хотів нагліти. "Друзі" =(
І не звхотів взагалі там залишатися, викликав таксі, взяв ноут і книгу та поїхав до себе. Забіг в Епіцентр, потім в Ашан, там казка: все в новорічних ілюмінаціях, багато світла, прикрас, іграшок.
В будинку вже люди живуть.
Зайшов до себе, як не як помився.
Підставив ліжко до теплого радіатора.
Зовсім не читалося. Думка, що це все моє тривожила. Я дома і, в принципі, вже можу тут жити.
А потім повідомлення: "ти де?".
...
Я, блять, дома!)
Тому план дій на ближчий час:
- звісно, що без алкоголю.
- нормалізувати сон!! так, треба вже спати, а не думати, як змінити своє життя.
- харчування здорове: хоч снідати та викинути солодке та інший хлам.
- трішки фізвправ, книг, цікавих відосиків.
- більше хорошої музики)
- менше хвилюватися за роботу і попросити підвищення з/п)
- я вже хочу жити у себе - тому всі вільні ресурси туди, нічого, потерплю, здаватися на фініші якась хуйова затія.
- і ніколи, блять, ніколи не закохуватися - біль і страждання гарантовано на дууууже довгий час.
- трішки тепла: знайти зимову куртку і купити шапку)
- купити хороший чай 🍵.
- і моя мрія - пральна машинка.
- минуле позаду
Ну, от, все в мене добре!)
Але зараз всі проблеми, турботи йдуть на задній план.
Зараз головне - холод.
Це пздц як я сьогодні замерз посеред ночі, не рятує і теплий одяг. Фактично сплю на бетоні й розділяє нас лиш матрас.
Які є варіанти:
1) купити надувний матрас - це кожного дня потрібно буде його надувати.
2) купити електричну простінь - кращий варіант, надіюся, що не згорю під час сну. Хоча, це може й ідеальна смерть ☠)
3) воєнний спальнік, говорять, що річ крута, але дорога собака.
Що турбує:
- багато алкоголю, ок, поки в сторону.
- робота, що забирає майже всі сили. Звісно, що з/п непогана, є можливість підзаробити неофіційно, але не хочу тут бути. Тримає тут ще і ОВ, яку не хочеться кидати та місце де можна переночувати. Тобто, вимушений поки так, але це поки не переїду до себе.
- самотність, ну це теж вимушено. Для стосунків потрібні кошти. Це коли захочу проблем собі на голову, поки є над перейматися.
- Відсутність фізичних вправ, книг, саморозвитку. Можна розпочати з маленького.
- біль в грудях в області серця. Тут би до лікаря.
- борг, але його віддаю потроху.
- грошей нема, але їх я в ремонт. Все, що маю.
- самооцінка нижче нуля - треба чогось досягти.
Я спиваюся.
Маленькими, але дуже впевненими кроками я йду до алкоголізму.
Чому?
я не знаю, чесно. Шукаю спосіб змінити реальнісь. Сам собі сказати: " досить", не можу. Іншим до мене нема діла.
і хуй його зна, що робити, ніби і розумію, що це погано і т.д, але одночасно заливаю всі свої муки та страждання в пиві чи чомусь покрепше. Випиваєш і становиться краще.
Ладно.
Те що зараз мені важко - це вимушений крок, я просто хочу пару років витратити, щоб організувати та насолоджуватися потім життям. Це і не тільки вирішені фінансові проблеми та житло. Я відчуваю внутрішній ріст, в комфорті такого нема, а тут потрібно приймати рішення, брати відповідальність, вміти говорити ні. І кожне падіння - досвід, навіть у виборі партнетки , я вже розумію, хто мені потрібен, а з ким би відразу попрощатися, ех мені б цей досвід туди, у минуле, то скільки б нервів я собі зберіг.
Звісно, що інколи важко і весь світ проти тебе, але ж поки не здаюся.
Перечитав фраги, багато негативу, трішки перебільшень.
Поки єдина ціль - скоріш зробити квартиру, і я це роблю.
Сьогодні говорили з А. за відносини. Запитав: "от з ким ти побудувала б взаємини?
- перш за все, щоб був матеріально обезпечений: житло, машина, фінансова незалежність"
- ясно.
А тоді подумав, що зараз більшість така, що закохуються в чоловіків, що все мають: і круті машини, і квартири, і гроші, на які ті можуть дарувати емоції.
Та я і розумію, для чого їбашить, в чомусь собі відмовляти, коли є ось все готове. Розставила ножки і всі задоволені - велика любов.
Колись так і було, що все разом досягали, старалися, підтримували, а зараз, що я сам і знаю: коли є проблеми, то 100%, що тебе покинуть.
але кожному своє.
В мене свої плани на життя, щось маю, щось не маю, кудись рухаюся.
Я считаю, в ноябре каждый порядочный человек должен от трёх до десяти дней проваляться в депрессии. Если вы почему-либо не валяетесь, как алюминиевая ложка, это говорит о недостаточно тонкой душевной организации. Поэтому хотя бы не признавайтесь никому, не позорьтесь. Упомяните, между прочим, что выходные пролежали лицом вниз, размышляя о тленности всего сущего, даже не могли спать и кушать, а морда у вас вовсе не сытая, а отёчная от пьянства. Потому что вынести этот мир на трезвую голову совершенно невозможно. Ноябрьская депрессия обязательна для всякого интеллигентного человека, как рождественский пост для христианина.
Марта Кетро, "Справочник по уходу и возвращению"
значить все добре
Сни. Що гірше: жахливі кошмари з баченням власної смерті чи сповненний ілюзіями та надіями світ, де втрачені можливості реалізовані, де нема вічної втоми та проблем. От і я не знаю.
Вчора нафігачився. Після алкоголю снів нема, але зараз лежу і помираю, і реально не знаходжу сил і причин жити далі. А справді, для чого? Жахлива безнадія. Що робити, коли життя - суцільна мука?
І не потрібно говорити, що у когось гірше, не потрібно, мене це зовсім не цікавить, в кожного свої пустелі і свої міражі.
А поки закриваю очі і не хочу їх більш відкривати, я занадто слабкий для цього світу.
Набережна. Сиджу і спостерігаю, як туман огорнув місто, гарно.
Остання рибалка в цьому році. Уже холодно.
Замовив з маку каву та поїсти.
Зловив той момент, що зараз мені добре, хоч і холодно.
Потрібно вакцинуватися, хочу я цього чи ні, але обставини вимагають.
Для цього потрібен сімейний лікар? а якщо так, де мені його взяти?
Яка там вакцина нормальна? Файзер? Короновак? чи ще там яка?
Куди їхати?
Здохну чи я?
Що ж, вітаємо в царстві холоду та мороку!)
правда щодо холоду - зламав через телефон кондиціонер і поставив на тепло, ну кому потрібно, щоб я простудив нирки і здох?)
з мороком борюся за допомогою фонарика, який завжди в моєму кармані.
Їздив на Берковецьку, Петрович вже поклав плитку в кухні та коридорі та зайнявся кімнатою, вигляд супер, прям не міг налюбуватися в що перетворюється квартира.
В О. було весілля на цих вихідних. Треба було б кинутися під машину з запискою: "а я ж тебе так любив і це через тебе". Ладно, то жарти.
Сидів, займався робочими справами, дочитав книгу "Абрикосова книгарня" - щось в ній є, але не дуже посередньо.
Так, одягнутись і спати.
Настрій хороший)
Набрав у ванну гарячої води, лежав, насолоджувався...
.. а потім почав шкрябти кожну клітинку, щоб оновитися, щоб змити з себе не тільки бруд сьогоднішнього дня, але біль й поразки, розчарування, негатив останніх днів.
Змив. Стало легко, більше сил і впевненості у собі, що я - не просто "сіра посередність" чи невдаха, як хтось вважає.
Тепла та світла кімната, чиста постіль, хороша книга, на столі чай з липи та медом у кошику спілі жовті груші.
Відпочив, набрався сил. Знову готовий підніматися і перемагати. Спочатку себе.
На душі спокійно та добре.
Інколи я заганяюся, бо насправді в мене не все так погано, як здається на перший погляд. В мене є ОВ, яка завжди допоможе мудрою порадою, є Макс, який просто завжди допоможе і ділом, і словом. Є А., котра підтримає, обійме та приголубить і тихо скаже на вушко, що я хороший, коли зовсім погано. Є Антон, Саньок, Ромка, Юлька, з ними можна просто завжди зустрітися, потриндіти. Є сестри та два маленькі янголятка: Софійка та Міланка, котрі вже летять до мене, усміхаючись.
Цей маленький світ людей, котрі не причиняли біль, не кидали, з ними завжди просто, з ними я тикий який є: без фальші та масок, з ними добре. І я їх ціную, і ладен на все, щоб вони були щасливі. І я не сам.
- ти дуже замкнутий в собі, ти хоч з кимось спілкуєшся в житті?
- для чого?
- погано, коли нема друзів, близької людини, знайомих.
- погано - коли думаєш, що є, а, коли вони треба - їх нема.
- тобі ще рано розчарувався в людях.
- в людях розчаровуватися потрібно відразу (бо потім їхні удари дуже болючі - це я вже подумав).
- не можна шукати скрізь підступ.
- а я і не шукаю, подивись на реалії: біль, зрада, брехня, корисливість, продажність, пиха - ось це навколо.
- ти тож не святий.
- це ще раз доказує моє світобачення.
- тоді ти завжди будеш сам.
- ідеально.
Приїхав додому.
Мама відразу:
- грошей нема,
- роботи нема,
- батько п'є,
- поламалося щось у бачку в унітазі. (треба щось зробити завтра)
- дров на зиму нема.
і т.д.
- а що в тебе? - та все добре, мамо. Все добре.
В житті я просто хочу нормальності:
- щоб нормальні умови: ліжко, пральна машина, кухня, гаряча вода.
- щоб нормальна робота з чіткими задачами, гідною з/п та без затримки.
- щоб нормальна людина поруч, без брехні та недомовок, щоб уже без цих емоцій, щоб прийняла мене ось таким, у відповідь я ж теж даю: і підтримку, і розуміння, і можливість йти та досягти цілей, планів та мрій. Обіцяю без зрад та обману.
Невже це так багато я прошу?
Не вспів оглянутися, а вже 2 дні пролетіло одним вихором і писати не було коли, але:
- познайомився зі своєю сусідкою, самотньої дівчиною, потринділи, запросив на чай, коли будуть новоселини, погодилася.
- зірвав спину, коли тягав плитку з клеєм, тепер болить що пздц, не рахую вже мої коліна та руки.
- купив кросівки з подарованих коштів і доложив з фонду сантехніки, яка в мене взагалі не виходить. Потрібно шукати якогось чужого майстра і : 1000грн за точку, в мене їх 6 + штроби + матеріал, от і всі 10к буде.
- настрій нормалізувався, депресняк пройшов, бо весь час чимось зайнятий.
- хочу їсти, режим харчування збився повністю.
- завтра додому, а там, о Боже, пральна машина))
Прокидаюся зовсім без сил. Так морально втомився, що просто нічого не хочу. Все давить важким грузом, нічого не виходить, застряг, відчуття самотності просто вбиває.
Звісно, що були і хороші моменти за останні пару днів, несподівані, приємні.
Отримав з/п і відразу:
- закупив для електрики автоматів, зубра, коробку.
- плитку для підлоги плюс клей
- труби для сантехніки.
- залишив трішки грошей на кросівки, бо ці вже угробив.
І знову на нулі, а це пройшло 2 дні від з/п, знову жити місцяць, економлячи на всьому.
Їду на квартиру, потрібно дочекатися доставку і занести 19 пачок плитки по 20кг і 7 мішків клею по 25кг.
Де брати ці сили, щоб дожити до вечора?
безкінечна апатія
Прокинувся. Відразу думка: "і все, блять, спочатку".
Вчора хотів напитися. Алкоголь допомагає міцно спати, а на наступний день єдина ціль - вижить, більш жодних проблем і тривог.
Хотів напитися. Поки приїхав від КМБ, то гості вже всі розбіглися і залишився лиш я та недопита бутилка горілки. Нема навіть з ким відсяткувати свій ДН. Та і пох. Не пив сам.
Чому життя - одна суцільна мука?
Я розумію, що в мене вже є проблеми. Розумію, що потрібно щось робити.
але не хочу, суцільна апатія до всього, навіть забив і на квартиру, вже не був там багато днів, і на своє життя.
не знаю де шукати цей вихід, не знаю, але далі так тривати не може.
Що ж, ура новому дню.))
З Днем народження мене,
побажали багато всього. Хто хотів, той і привітав
А що б я собі побажав сам?
Напевно сил моральних, щоб подолати свої труднощі. І терпіння.
Саме свободи, щоб бути незалежним від усього : людей, грошей, обов'язкій, прюодій.
Любові справжньої та, голове, взаємної. Нехай вона порушить цю свободу, аби людина була чесна.
А ще хочу спокою душевного.
І відпочинку.
І ремонт цей зробити, щоб жити у власній квартирі, а не на полу.
Чесно, аби батько не пив і мама, щоб розуміла. Мені б хотя б їх підтримка, щоб без фальші
Хочу розуміння з людьми. Чи ну його нахуй?
ладно. Цей ДН по важкості на другому місці.
Перше - коли сказали, що я хворий.
Відгуки користувачів !F
Лише сьогодні дізналася про Фрагментер і створила аккаунт. Хочу визнати, сайт дійсно цікавий і незвичайний. Ідея - саме те, що треба. Буду вести свій особистий щоденник незважаючи ні на що. Як же подобається ця анонімність.
Fikus
Так подобається читати записи учасників! Тут набагато щиріше, ніж у будь-якій соц мережі.
Дынька
Цікава ідея - вести онлайн-щоденник, який можуть читати всі й водночас ніхто.
Daryel'
Мені дуже подобається, що на !F ніхто не коментує. Є враження, що я пишу це для себе; зменшується стурбованість тим, що повідомлення буде оцінено.
!ХуеРы
Фрагментер дуже подобається. З'явилася додаткова мотивація змінюватися: є велика різниця - писати тільки собі в блокнот чи писати в загальний доступ.
Фрагментер прикольний - уже кілька разів з'являлися думки про те, з чого я такий депресивний і чому я таким став.
Туле 🌱
Фрагментер – найкльовіше, що зі мною сталося цього року!
Aart 🐦