Скрипка Мастера

Скрипка.
Майстра.
Займаюсь рятуванням світу.
Змінюю чиїсь життя на краще.
Люблю мистецтво, людей, природу,велосипед, чай з травками, гостру їжу, своїх колег, роботу.
Працюю порою 12 годин на день.
Мало сплю.
Кажуть - майже не живу.

С нами с 1 января 2016

Виснаження.Вже видно стороннім. Це не осінь.Це сили, які витікають.
Було непросто.Морально важко - дивитись в очі мамам, дружинам, котрі втратили важливих на фронтах.От важко! чому мене так гризе совість?Разом з тим - вони хочуть мене бачити.Особливо Альона.Її зелені вії...Посріблена скроня...Вперше говориш їм - вголос - віршами. І комусь стискається серце.А ти не знаходиш собі місця - і переживаєш, тебе ламає, вибухаєш,кричиш в душі.
Потім - спонтанно - дізнаєшся, що знову людина, яка тобі завдала болю, страждає.Ще одна.Відьма... ти - відьма.
Чому мовчить М.? Адже знає - чекаю його.Хоча би бодай знак від нього...
І потоки, зливи негативу.А хіба до тебе приходили з радістю?..Твій шлях.Торуй.

вчера в 19:20

Ната повернулась.Каже - з-закордону.Кажуть - не лише звідтам.Переживали одиниці - де ж вона.Не вистачало отої імпульсивності, вибуховості - вона врівноважувала апатичний спокій свого керівника.Але вже не повернеться сюди - своє життя, свої цінності, віра і бажання мати своїх дітей.
Чи хочу мати дітей?Не точно знаю,що з ними робити.І з ким їх мати.Бо то має бути стіна,спина і сила.А як інакше?Виховати - зможу.А от хто буде поряд?
Не проси нічого у сильних світу сього.Самі прийдуть і самі все дадуть.Адже десь так і виходить.
Згадай, що мольфар говорив про війну.
... листаю давнє листування з М.Е.Руки тремтять,очі сльозяться.Не вистачає емоцій - чистих, сильних,справжніх.Красиво все починалось.

17 сентября 2017, 21:18

Увімкни те, що сидить в тобі - глибоко,приспано,заховано,замолено і придавлено заборонами, правилами.
Чи не то і є камінь, котрий тягне тебе на дно?Котрий не дає дихати на повні груди?Котрий сковує - і не дає злітати?
А що - коли твоя магія то і є твої крила?
Чого боїшся? Адже не вмієш інакше?Вчишся жити без.А як - досі не дуже розумієш.
Осінь... Ворожи на опавшому листі,відсилай в захмарне свої безнадії,най дощем спадають на тебе блага.
Начаруй...
Мольфар не зможе витягнути це з тебе.М. якось казав - відьмачить.Дай же собі шанс стати парою йому.А чи ... а чи треба ти йому,скажи собі сама?
Заворожи своє завтра.Бо ж зможеш.
І вірш,який вважала втраченим - оселився в думках.Треба буде записати.

17 сентября 2017, 18:17

Не хочу заходити в соцмережі, бо то винятково робоче.Останнім часом - тільки робоче.Закручуєшся в неї, а що лишається?І в голові тільки чужа кар'єра.Ти жити хочеш?Отак, для себе?
Адже може статись і так,що просто скаже - все, не треба, розходьтесь. Адже?
Не думай про то.обі сняться не самі правильні речі.
У Львові шумить книгофорум, де ти не була ніразу,а так марила трапити на М.Е.І мріялось - зустріти його саме там,коли матиме презентацію книги.Однак - марення, лише марення.
А чиїсь мрії сьогодні стали дійсністю.
Не забивай голову дурничками.Живи.Вчись інформаційній війні.Маєш же час - без цигарок,алкоголю,Львова.
Якось поїдь у Є - купи хороших книжечок.Не вмирай.Життя мусить тривати.Мусить.

17 сентября 2017, 16:01

Певно, ото така осінь - дає на голову, на настрій, на пам'ять, на очі, на думки.Свіжовимита голова прохолодна від олії м'яти - а легше не стало.Плутаність.
Завтра знову до станка - вершити добрі справи.І до товариша капітана на день народження. Приємно)
В іншому якось подушено і задушено.І дзвінки невідомо чого робочі невідомо від кого у вихідні.Компоголос каже, що його звати "наталія" і хоче запропонувати якусь там біду від банку - на номер, що не прикріплений до жодної картки.
Читаю сайт про життєві фейли - не завжди вірю в то. І правильно, бо коментатори знаходять нестиковки.Тролі такі тролі...
Хочу вирішувати проблеми, а не імітувати це.
Чесно - вже втомилась рвати душу на латки комусь.

17 сентября 2017, 12:46

Знову сни такого типу, що не хотілось прокидатись.
Вчора М.Е. так і не постукав, а чекала (
А от М. нагадав - маяк - виходь в мережу.Нащо?Аби зрозуміти - що дуже завантажена,і піти спати?Хоча певно не спати все ж.Ні, не кликав.
Важко ото літати з ним через пограничні стани - від небес до ядра землі.От тільки не знаю,чим то завершиться може.Певно - спробувати дати йому в руки ніж, а там хай вирішує,що робити.
Якось осінньо всередині.І дощ на вулиці.І властьімущій забив на обіцянки - навіть такий, локальний.
Чого же ти ждеш?Що трапиться диво, на голову впаде принц, спітнкешся об діамант, знайдеш на стежці, де ніхто не ходив давно,чарівну паличку?
Так і не навчилась - для себе - нормально жити.

17 сентября 2017, 09:28

Вичитала на форумі, що одна дама шукала психіатра і психолога, заточених під ПССК.От подумати - чи справді бувають Тематичні експерти?Щось типу пітерської Анни, ка реанімовує Темою військових?Цікаво, чи бійців актуального часу - ясне діло, не запійних, а кредитоздатних - бере? Певно - так. Все більше її не читаю.
Розминулись - в часі і просторі.
А я чекаю його,як імпульсивний, але вірний пес.
І якось не хочу світити в інші вікна - бо нащо?І так перегорають клеми.
Подивись правді в очі - не пристібай себе до крісел літака, що починає падати.
Але вистрибнути не вистачить сміливості - падай.Розбивайся.Твоє тіло назавжди поглине темрява.Певно, то і є голод.Класичний голод.Наркоманка ендорфінна...

16 сентября 2017, 22:17

Щось заносить не зовсім в ту сторону.Бажання недіяльності.Це як принцип невмешательства - невтручання, певно?
Читаю переписку трирічної давності.
Не стрималась - написала М.Тепер картаю себе за то.Лишилось тільки ще стукнути в ПП сенсею - і впасти цілковито.
Як він назвав мене?Щось там з хайнлайнського.Тато це читає.Сама чомусь далека від теми космосу - певно бо знак земний)
Незвичний колір лаку для нігтів - але треба експериментувати.
Зате весь день робила добрі справи - роздавала людям щось хороше.
Постановила виходити на три кілометри раніше і йти пішки - коли нема дощу.Природою подихати, ноги розминати.
Навушники варто таки купити - аби втекти хоч трошки від негативів, купаючись у звуках.

16 сентября 2017, 19:56

Субота вже пахла конкретною осінню.
У новозведеному магазинчику не було ніц смачного - треба глянути по сайту, що там ще буває.
Вантаж видався не таким вже й страшним. А ще треба порою вимикати командний голос.
Люди сприймають за начальство.Цікаво,як бачить Альона?..І чому її думка стає такою важливою?Може - бо хотіла би трошки бути на неї схожа?Чи тому, що смак її шкіри довго тримався на губах?..Вимикай отой мамин інстинкт і потребу опікувати всіх.
Мольфар казав - домінанта.Певно, так воно і є.От тільки - чому відчуваю потребу у тому, що може дати М.?
І взагалі- М.завантажений.Ні, не зник з горизонту (ага,самообман, знову...) - просто багато роботи у місті моїх снів.
А сенсей ... бульбафест.

16 сентября 2017, 12:20

Нарешті почались місячні і перестало дуже аж так бити по голові.
Люди вражають своює туманністю андромед, хоча у кожного свій рівень,свої бажання, потреби, нюанси - але захистити себе має кожен.
Натомість виходить - ми шукаємо оправдання,чому складаємо зброю.Чому не діємо.Виходить - простіше здатись?
На стіні нова картина вирослп,мариністика.Ще такої не було.Тільки в металі.Але де ж вона?..
Скрипуча тиша.
Кажуть, не відстоюю, не підтримую, не прошу.
Так і є - не прошу.
А сенс?..
О, треба складніший пароль поставити.
І на життя - теж поставити пароль.
І на Львів.
І на думки.
І на себе саму - теж треба пароль.
І забути його - як страшний сон та піти на Вічний Схід, аби тихо торкнутись рук М.Е.

15 сентября 2017, 20:58

В голові постійно звучить щось деструктивне, бо з хорошим не приходять, а порою- аби втоптати в болото, втопити, лише за те, де ти працюєш - нівелюючи, хто ж ти є.
Сенсей вже понад тиждень мовчить і навряд чи справа в тому, що заглибився у роботу.Досі ображена на нього.
Коли тим, кому було зле, відчувають полегшення - ти перестаєш бути потрібною, бо нащо ділитись щастям і позитивом?
Зате не треба здаватись і припиняти дарувати добро людям.Не треба.Адже хтось повинен то робити.
Кажуть - створена допомагати людям. Видно, так і є.
А сама гублюсь.
Читаю стару переписку з М.Е. і ... ну от, знову плачу.Даремно відкрилась, даремно визнала наявність М.А може і ні.Журавель чи синиця - хто з них ким є?

14 сентября 2017, 19:46

Коли ти їдеш в маршрутці і в голові народився вірш - то знайди нахабство і руки записати його чи в телефон,чи на диктофон, чи в блокнот, а то зараз ходиш, думаєш, згадуєш - лейтмотив є, а от логічну канву зась. Тим більше там був такий гарний логічний фініш!
Так завжди ...
Настрій погаслий - через домашні розклади. Через таке ще ніколи не проходила. І не знаю, як виходити з положення, що робити.Може ескалація і спала, а може і ні.
Подивитись в очі пітерському другу - перед його мандрами, непроста і щира розмова. Випадковостей не буває аж ніяк - раптом перетнутись, зовсім раптом.
Впасти обличчям у болото так спонтанно можна.Подібне було в далекому 2000му - і от знову.Треба буде розказати М.

13 сентября 2017, 17:52

Трамп?Ам.Пам.Хочу до Львова.А може і не хочу.А може і не до Львова.От тільки щось у свідомості кричить - залежність.
А родичів деколи треба розстрілювати.От тільки ретельно і детально.І усвідомлювати, що від добра добра не шукають.
А от до М.Е.почались сильні теплі хвилі.Якось ми обоє зрозуміли,що можна втратити щось надзвичайне.То було щось дуже особливе і тонке ще в перші миті діалогу, а виросло - у тепло,ніжність,гармонію,турботу.Нехай на відстані. А часом ті,хто поряд, дають менше тепла.
Вождь вихлюпує фальш.Не треба того всього.Відчуває, що хвилююсь.Маніпулює.Бачить - працюю, стараюсь, не займаюсь лобізмом.
Вдома напружене спілкування.Чоловіки не вміють належно сприймати стрес.
Переживаю

12 сентября 2017, 19:49

Трам-пам-пам.
Осінь,міжсезоння,затримка місячних,напруга, перепади температур, сонячна активність.
Смак тонального крему -- її - на губах.
А ще вона сказала, що смачно пахну. І спробувала здійснити моє бажання. Обійматись з нею... Так мило.
Чорний зробили - але туди мало хто заходить.Зрештою, М.давно не пише.
Робочі проблеми.Міжлюдські взаємини. Перевірку водою, вогнем і мідними трубами пройти не кожен зможе.От і цей не зміг.Амінь.Видно добре, не ті авторитети.Витерли ноги.Болить.Важко.Вельми.
Не сумуй. У тебе є успішний онлайн-шопінг.А ще є родина - з присмаком дискримінації і зверхньості.Класика.
А ще ти посміхаєшся людям. І йдеш назустріч.От лише чомусь людям треба більше,і більше.Осень.

11 сентября 2017, 21:44

Не купуйте прихильність - вона має вирости,особливо коли мова про дітей.Речі не скажуть "люблю", вседозволеність бреше, слабкість породжує алюзії.
Виявляється, є аналог Анни Франк - Марія Рольникайте.Треба буде взяти до уваги.
Символічно, що у день Наталі два роки тому повернувся додому - живий - з полону - справжній воїн.Живий...Випала нагода бачити його очі, вже згодом, коли вдома побув, коли виходився.Гарні...
І капітану Демчуку в очі глянула.Надихаюсь його енергією.то важливе співіснування.Тепло.І розмови вже сходяться до життя - а не лише роботи.Відживають вони, вгамовуються нерви, але болітиме завжди, бо то не може не боліти.
Слабість.М.Е каже - магнітна буря.Переждемо.Виживемо.
Разом.

08 сентября 2017, 20:48

Вперше за тривалий період зазирнула в ювелірний і нічого вражаючого не зустріла - на перстнів з жабами, ні сережок з зірочками, самі каменюки блискучі, стразіки і фіанітики.
А по дорозі до лікаря натрапила на Тематичного воїна, а потім - його маму, котрі мене відвезли додому.Хто би знав - він так і не знайшов місця під цим сонцем і вирушатиме скоро у мандри за межі країни.Хвора країна.Хвора...
Але говорити з ним - вільно, справжньо. І мама його розуміє,що маю емоції - теплі і ніжні.
А субота буде напівробочою.
Зненацька вигулькнула колега з минулого.Жива!
Кличуть в сусіднє місто на фест.Поїду!
День розвідки. Привітала М. Він мене не вітає.
Жду його.
І М.Е.жду.Раптом таки прийде?Або знову тиск

07 сентября 2017, 20:37

Дощ. Ніч - знову дощ.
На роботі нарізають завдання, ти намагаєшся їх робити, радишся, робиш не так - кидаєш ту затію, а зранку наступного дня переробите.Вже колегіально.І перша таки думка була вірною.
Спонтанний обід.Трошки не такий як уявлялось.Хочеться чогось солодкого.Кажуть, коли всередині зимно - то саме такі речі дають радість.Ілюзію - але дають.
Мандри за соленим шоколадом. Останнім часом полюбила це слово - мандри...
М.Е.трошки хворіє.Міжсезоння.Скоро повня.І місяць висів у небі - кольору легкої ноти каркаде в класичному зеленому чаї.
Хочеш чаю?
Замовила коричну їжу.І думаю над парфумами.Нащо вони тобі?Адже М.не оцінить.Зате сама оціню)
Неправильно реагую на критику.На нараду не хочу.

06 сентября 2017, 20:35

Тепер я знаю, як буває восени.
А восени буває мокро,зимно, депресивно.
Нарадкова штука, де розказували всякі страшні страхи - бути безпечним, триматись пильно, зате всі зрозуміли, що коли є документ т вивіска - то хорошо,а в мене то є)
Кажуть, пістолета не дадуть.І перцевого теж.І нічого не дадуть.Ножа, може, купити?..
М.Е.хлебче каву - каже, допомагає від тиску, бо падає.
Хочу тортика і тиші.Тортик куплю в 5ницю на завершення робочого тижня і не поїду нікуди.
Купила татові гарні футболки, мамі - гарну тунічку.Все влаштувало, все підійшло і я задоволена теж) Ще було чорничне тірамісу і тепле мамине свято) І це велике щастя!
А щодо подарунків - то треба дарувати можливість покращити здоров'я.

05 сентября 2017, 18:20

Осінь зустрічає щедрими дощами, зимними ранками, калюженціями, потоками.
Зимно.
Думала брати теплого капелюшка, але поки обмежилась джинсовим піджаком. Чи то жакет?Кажуть, що чоловікам то піджак, а не їм - жакет.
А ще сьогодні вдруге в житті сформувала передачу на фронт.Коли сама пішла,сама купила і сама передам волонтерами. Чай, вологі серветки, бритви. Чомусь почуття вини перед отим, що назвав сепаратисткою.
Глянула дату народження Альони.Бажання сидіти поряд на підлозі, курити і пити щось не минуло.Квіти їй планую подарувати.
М.Е.далі проводить апгрейди. Результативно.Знову прокидаюсь.
В лікаря витягували спину.Ефект ОГО.
КраїнаУ новий сезон - тоскапечаль.
А мамі подарунок є)Те, що треба!

04 сентября 2017, 19:51

За вікном увімкнули дощ і похолодання, поки не придумала, в чому піду на роботу.
І тортик треба купит.І шампанське.І що ще?..Загляну в магазин,щось та впаде в очі.Навіть знаю, в який. Там завжди траплялось щось миленьке,якісне і за приємну суму.
Оу, скоро новий рік, пора напрягатись з подарунками. Он лежить пояс до панчіх з трусиками - блек.Кому би то спрезентувати?Там вже картина піде,перегин.А отой випадок,що минулоріч - не дуже хочу.Не це їй треба.
Робоча зустріч була закосячена мною.Соромно...Такого від себе не ждала.Взагалі (
Зараз намагаюсь відновитись,реабілітуватись як особа жіночої статі.І знову будуть нетипові ранки.Дякую за початок навчального процесу.
Разом - в осінь.Знову разом)

03 сентября 2017, 20:56

Отак дивно, коли бачиш людину, котру давно хочеш бачити, а не наважишся підійти, подивитись в очі і заговорити - і все складається в кивок, в ковзкий дотик очима, потім ще, і намагання не потряпляти ближче, як на три метри. Усвідомлення - дві різні субмарини.Цілком.Які перспективи?Які ілюзії?)Які зустрічі?Паралельні реальності.А які були мрії красиві...
М.Е. - знову разом.Суттєво ближче.Особливо зараз.Коли ми - і він, і я - знову повернулись додому. Знову повітря пахне так само.
І все невпорядковано - а заразом складено ідеально.
Все як тоді,коли ставились перші кроки,коли малювались перші картини в уяві.
І все - не просто так.І М. має бути вдячним за те, що отримує мене - такою.
Сяю!Щаслива.

03 сентября 2017, 16:35

Коли прокидаєшся серед ночі - і він теж вже спить.І в усьому цьому є такий коктейль з емоцій! Вибухаєш від симбіозу і мариш побачити наживо. Саме мариш - бо вірити вже стало звичкою.
Він не зачиняє за собою двері - ти завжди можеш увійти і торкнутись.Це - право твоє.
Щаслива?
А ще чекає невеличка робоча поїздка.Справишся...
Аби небо не бунтувалось дощем.
Читаю новини і ... чому свого часу не пішла в семінарію?Адже були такі ідеї.Страх.
Разом з тим - інакше би не було нічого з того бурхливого потоку.
Між іншим, неоднозначне враження від того, що натрапила в ФБ на Філософа.А ніц не смикнулось.Взагалі.І вона - чорнява)
Падають куліси.Спектакль завершився.Пора жити.
Дякую за ніч,М.Е.Дико щаслива!

03 сентября 2017, 09:34

Медовий масаж.Пошуки кайфу серед болю.І знаходиш його.
Мандри - легкі, треба буде почати порою виходити на повороті, аби лишні кілометри пройти до дому.І ловити спалахи осені.
Не падай в депрес, не треба.Це все через оту автівку?Адже то був справді плювок - і в наші спини.
Тримаючи в руках Оззове творіння, струменить якесь тепло - і впевненість розправляє плечі, і стукає в серце, і відчуваєш - особлива.Більше - обрана.Відзначена.
Ніч знову з М.Е.
Легко в сльозах.
Дихається - як тоді, коли все починалось, коли були перші дні, перші кроки, коли серця лише запалювались.Він тоді так допоміг пережити перші дні війни. Інакше би вже лежала в землі - там.
Дякую за те, що продовжуємо ці дивні мандри.

02 сентября 2017, 22:21

Осінь.А вірші будуть?
Осінь.Так хочу мандрувати красивим містом, торкатись його стін, аби потім зустріти важливі очі, вдихнути важливий запах, впасти в важливі руки, котрі притиснуть до важливих грудей і - можливо - відчую смак важливих вуст.
Осінь.Початок нового сезону.Діти в школу, а ті що більші діти - в крісла.Ага, діти.Бо граються.
І заграли все - і нас, і економіку, і країну.
Осінь.Можна мріяти, що почне закінчуватись війна, а разом з тим - загострення ж буде.Дивно,що так спокійно пройшла незалежність.
Осінній перший вихідний.І до лікаря, відчувати мед в шкірі.А це означає пити більше води, більше рухатись,більше спати.
п.с. Озз - віртуоз)Це справжнє диво чорно-червоне. М.сподобається;)

02 сентября 2017, 06:54

Осінь розпочалась з теплого дзвінка.Несподіваного,нежданного, а такого простого і людського, і говорили - немов нічого не сталось, немов не було довгої тиші, немов це лише вчора ми відчували дихання один одного, немов лише вчора дивились в очі, немов лише вчора був Львів, і було щастя, і було все, і був вечір, і була гармонія...
Забрала Оззове творіння.
Щаслиииива)
Поки не розпаковувала, розпакую вже ввечері, вдома.
А ще вдома сьогодні мають бути гості. Як би ото з ними розминутись?
Сенсей мовчить.Дуже мовчить.
А хтось купив автівку і шифрується.
Хочу до Львова. А ще він сказав, що хоче дещо прикупити - спільно.Видно, ми таки доросли до нового етапу.Він найкращий.А я хвора на нього дівчинка

01 сентября 2017, 10:03

Зарегистрироваться

или

Что говорят пользователи Фрагментера

Только сегодня узнала о фрагментере и создала аккаунт. Хочу признать, сайт действительно интересный и не обычный. Идея то, что нужно. Как же нравится эта анонимность!
Fikus

Так нравится читать записи участников, здесь гораздо искреннее, чем в любой соц сети.
Дынька

Забавная идея - вести онлайн-дневник, который могут читать все и в тоже время никто.
Daryel'

Фрагментер сильно нравится, появилась доп мотивация меняться - это большая разница, писать только себе в блокнот и писать в общий доступ

фрагментер прикольный - уже несколько раз появлялись мысли о том, с чего я такой депрессивный и почему я таким стал
Туле 🌱

Офигеть, сколько я потеряла, пока не писала в !F. Была куча мыслей, эмоций, а все оно будто потерялось и я даже не могу связно сказать, как прошли эти дни пропущеных записей.

фрагментер - самое клевое что со мной произошло в этом году!
Akise 🛩

Мне сильно нравится, что на !F никто не комментирует, есть впечатление, что я пишу это для себя, уменьшается озабоченность тем, что сообщение будет оценено.
!ХуеРы