Скрипка Майстра

Новий оберт планети знову йде. Їдемо в гості до моїх батьків. Тобто до мене додому) Є сподівання, що житимемо через дорогу. Хочеться.
Треба перейменуватись. Бо від скрипки ніц не лишилось)
Чого хочеться? Спокою. І аби покинув оту ідею з шкідливою працею. Хвилююсь ... Дуже хвилююсь. Він мені потрібен ще багато років. Він обіцяв, що ми будемо жити довго і щасливо.
От тільки чому в мене в голові думки про те, що не варта? Що йому треба здорову, молоду, сильну? Він не любить мою роботу,але не вимагає змінювати на іншу. Хіба коли плачу.
Він справді кохає.Щиро.
От чого ж хочеться, а?Чого не вистачає?Сміливості визнати,що варта хорошого?
А може вже варто подумати про дітей? На вибори в декрет)))

Новий оберт планети.
Вперше за тривале снився Фрід.Не знаю, чи досі він живий. Можливо - прощався? І чому згадував Павлівську громаду?
Якісний секс знімає багато питань.Це банально,але зрозуміло і правдиво.Гормональний фон нашевсьо.
Коханий у сусідній кімнаті займається медитацією. Я оплатила соціального працівника його мами. За вікном трохи дощово і ніразу не святково. А от вдома дуже тепло. І не треба жодного елементу декору,аби то підкреслити. Є очі. Є щастя.
Написала Майстру,що всьо, не сама. Стало легше. Не відписав нічого.
Віктор все ще надіється на щось. А сенс?..
Рік має бути особливим.
Не хочеться планувати - просто жити. Ми щасливі, це очевидно. Нехай так і буде.
Добра і Світла!!!

Давно тут не була. Не виникало бажань,хоча ще зовсім які роки тому заходила як має бути.
Життя тече.
Влада - це відповідальність, особливо колективна.Кажуть,що реагую не дуже правильно, коли всім цим аж так дуже переймаюсь.
Місто стає цікавішим, але проблем таки чимало.
Нікнейм вже не відповідає дійсності.Як виявилось, можна жити і без Теми. Як виявилось,потреби у ній особливо нема.
Немов давній кошик розсипались старі зв'язки. Окремі друзі перейшли в минуле, а ще нещодавні кохані втратили актуальність.
Рік непростий, але ми все ж таки справились.
За вікном сніг, замовила обід, чекаю на чоловіка, який прощає все.
Вірші пишу,хоч і рідко.
А ще - лише віра дарує зцілення.
Все буде гаразд.Знаю)

Ото почався тиждень.
Шеф дзвонив особисто,вніс корективи у розпорядження.
Чомусь боюсь його дзвінків.
Інший не давав знаться.
Роблю багато всього свого, а багато не роблю,і з тим нічо не зробиш,особливо коли всього дуже багато.
Не задавайте дивних питань - не буде дивних відповідей.
Цукерку?
Замінила замок в дверях.
Вдома?Ну так.
І там справді добре,домашньо,затишно.
Не очікувала,що колись такий момент настане.
Пора потихеньку перебиратись туди.
Сьогодні спокійно відреагувала на телефонну розмову.Люблю.І ранком розбудив.Так щемно,так неймовірно ніжно.
Треба до лікаря.Бо щось непокоїть...Чи не мучитись і перевіритись,а вже потім до лікаря?Отак і зроблю.
Спальня зберігає його особливий запах...

Вчусь не втрачати себе.
Багато роботи.
Два місяці тиші.
Пустка.
Квартира - майже моя.Адже хотіла такого?
Він жде - коли переїду.Сподівається,що то станеться.
І вже минули перше "люблю".Пошепки.І перша страшна криза. Ніколи не забуду оту 5ницю.
Парфуми.Настільки відчув.
Серце.
Ми вживаємо дивні препарати.Ми намагаємось не завагітніти.
Море хвостів по роботі, якими не особливо хочу займатись,якщо отак чесно.
Сказала Віктору,що все.Віктор проте не дуже в то вірить.
Новий робочий простір.Поки там незатишно і холодно.
Треба вити кубельце.І не одне.Робоче і особисте.
Люблю.І з цим вчусь жити.А він теж вчиться з цим жити.Через кордони.
Отак і живемо - я і шаман.І добре нам - навіть через кордони...

Не завжди встигаю дістатись цього компа, бо робочий в робочій мережі,а звідтам трошки страшно.
Тиждень пройшов робочо,гамірно,не дуже затишно.
Понеділок.Не зустрілись,бо робота.Полювання на відьом?Мати від шефа.І вперше поцілунок(імітація).Давно не пила так швидко чай.
Вівторок.Готувалась до поїздки.Очікування чогось незвичайного.Внутрішня єдність.Глінтвейн)
Середа.Мандри.Дощ.Перепади погоди.Нові села.Невдала спроба.Білі троянди.Мнєско.Падіння.Самооцінки теж.
Четвер.Крик.Янгольське терпіння.Вагітна подруга.Ожеледиця.Нерви-адже хворий.
5ниця.Довготривале навчання.Дорослий прояв турботи.І суботня комфортна тиша,затишний сон.
Сльози.Часто щось сльози.І втома.
Сил би.
І наснаги.
Втрачаю контроль.

Мощненько так пройшов сеанс - ледь не померти на квартирі.Потім виявилось, що багато чого просто не сказали.
Зізнання.Наприклад,схильність до алкоголізму.Прийнято.Адже взяв під контроль.І схильність,і мене.
Додому на таксі з точненням,що мова не про собак.
Він їде на пару днів пізніше - чого мої бажання так неправильно збуваються?
Аааа, гастролі(Щось лячно так за отой день.Давно ж не планувалось,давно такого не було.Зрештою,треба ставитись простіше.
Подаєш ініціативу - а кажуть,що давай вже,хоча пояснюєш,що вже і прям зразу - не дуже вийде.
Цікаво, коли треба різати пропозиції.16-10-3,5.А далі?
Ідеш у владу-не істери.Працюй.
Спробую не померти.Образиться ж.Добре,що він поряд.Тим більше отак.

Вже тиждень,як наші стосунки перейшли у новий етап.Так випадково,так спонтанно - як і все,що відбувається.Бачити оті щасливі очі - заради цієї миті треба жити.Заради нього треба прокидатись.
Почала вчитись,але щось заносить не туди.
Робота?Та як сказати...Простір не відповідає,енергетика не та.Куди мене приводить?..
Люди реально думають,що все настільки неоднозначно?
Не виконую чиїсь накази,прохання,вказівки.Виконую лише те,що точно моє.
Лара.Адже не допоможе...Однак треба шукати вихід із ситуації.
Він все частіше почав говорити "ми,нам,наше".Невже таки справді готова жити з ним, ділити сьогодні і творити завтра?
Трудова поїхала.Все буде гаразд.
Тривога.
Моє ім'я в його вустах звучить музикою

Христос Народився!
Генеруйте світло, будьте світлом, грійте людей, тоді на світі стане тепліше.
Даруйте красу, вчіться її помічати навіть у дрібницях.
Нехай життя повниться чимось хорошим і якісним.
Нам треба жити задля того,аби кожен день дарувати комусь посмішку, аби робити світ кращим.Це можливо, це просто, це справді реально.
Вітайте зі святами.Не треба ждати відповіді - просто будьте комусь святом.
Цей світ не впаде на дно.Але то залежить лише від тебе.Так.Саме від тебе.Дякую.
Ми втомились від втрат, але бої тривають.
Ми ідемо вперед попри чужі зневіри.
Все буде гаразд.І щастя також.Я так хочу.Я вірю.
І ти вилікуєшся.Обов'язково.
І МЕ мине депресія, а М. знайде свою ідеальну.І ти також.

Христос Народився!Добра,наснаги,нестримності,любові,радості,успіхів і хороших людей поряд.Нехай життя посміхається.
У мене є хист до роботи із Словом,що переходить у творчість,але коли і її забагато,то треба тоді брать якийсь тайм-аут,аби не перегоріти,не зайти в глухий кут, а для цього,звісно ж,треба підживлюватись,надихатись,черпати нові і нові слова,багато читати,спілкуватись менше.Спілкування треба у тому випадку,коли пишеш для когось,під когось.
Коли пишеш для себе - то тут простіше.
За вікном увімкнули сніг,він падає в болото,тане, на градуснику плюсове.
Вет зліг,має проблеми зі здоровлям.От і забажала,аби не їхав.Тепер мав би зачепитись десь тут,але чи хоче він?
Стоп.Все буде гаразд!!!

Христос ся рождає! Особлива і чарівна ніч перед Різдвом,що сповнена Дива. І Диво настає у тих, хто вірить.
Бажаю Джа одужання.А країні бажаю миру і спокою, процвітання і мудрих людей.
Шанті каже,період чисток.Коли ж нарешті завершиться?
Маю приступити не лише до роботи,а й до навчання.Усвідомлюю,що то дуже важливо.
А ще навчатиму інших,і цим кину виклик самій собі.
Серце хоче спокою,але розумію,що не так скоро то станеться,що життя надто бурхливе,надто бентежне.Він сказав,що не хоче дітей.І прояснив,чому.
Нехай Диво Різдвяне подарує здоров'я, сили, наснагу, радість, добробут, здійснення задумів, гармонію,лад та спокій моїй родині,моїй країні.Я справді хочу стати щасливою,дарувати щастя іншим.

Христос ся Рождає!
Нехай ваші серця сповняться миром, любов'ю, теплом, турботою про ближніх.
Ми так багато говоримо про те, що світ став неприємним,холодним, злим, а заразом не робимо нічого про те,аби зробити його таким,яким був у дитинстві,коли було більше посмішок,коли час був страшніший, коли не було роботи, не було вікон можливостей,коли треба було літати між життями, аби щось мати.
Я не забуваю,як це було. І як жили в той час, і що то вартувало.
Плоди пожинаємо.
Живіть! Будьте! Насолоджуйтесь диханням, ромовами,прогулянкою.
... я ще я дуже хочу, аби він залишився в цій країні, в цьому місті,аби ми були разом - явно.Аби навчив сприймати світ інакше.
Все буде гаразд.Впевнена.
З Різдвом!!!

Непроста розмова із Ветом.Дуже непроста.Він був теплим, хорошим,але мені чомусь так мало дотиків.Потребую ніжності фізичної,проявів фізичних.Хоча і розумію - любить.
Передчував,що саме говоритиму,був напруженим.Цим купує.Через то можна багато пробачити.Разом з тим відчувається і незрілість,несерйозність.
Дуже не хочу,аби мене торкнувся ремонт.Максимум - диван купити)Хоча і розумію, що ті шафи би треба було десь подіти,але не готова віддати кілька днів розрухи)))
Інформацію розкидую як має бути.
Кожен робить свою справу. А хтось не робить,між іншим.Ну, то таке.
Не хочу згадувати і аналізувати.Хочу спокою.А ще аби він починав інколи першим цілуватись.
Люблю бути вдома, коли там тепло і затишно.

Чомусь важко дихати.Можливо,то просто дощ.
Червоний чай без приправок.
Темно і незрозуміло.Зима вирішила цьогоріч не приходити,а натворити щось сама по собі.
Не дуже розумію рішень,але платять же гроші не за то?
Хочеться помити руки,адже ця поява демонів справді болить.Настільки важко прийняти той факт,що сама до того процесу доклала руки.
Як розповісти то комусь,з ким можна ділитись,хто підтримає і допоможе,а разом із тим - це певно такий тотальний період декадансу,бо ж не лише у нас, не лише тут.
Чому так наполегливо радять звернути увагу на отого хлопчика?Адже він реально боїться.А заразом він завжди реагував особливо,то не можна було не помітити.
Можливо сни щось прояснять.
Або ж Шанті...

Тиждень ще не робочий,почався в місці,де твориться майбутнє.Нормальний так ремонт в кабінеті мера,скажу вам.І в заступника теж затишно.
Обійматись з людьми,нести світло.
Я все життя те і роблю,що несу світло.
Випили пару грам вермута - і знесло цілком.Давно аж такого не було.Організм готується до нового етапу у житті.
Мій хороший друг не сказав нічого путнього,запізнився на нараду.
Однокласник щось хотів показать,але знаю ж тебе вже скільки часу...
Зустріч не відбулась,тому що не той стан,не той настрій.
Важко з ним,дуже важко.Невже Олена таки зробила свою справу?
Заснув?Чому не дав знати?
...страшно жити із розумінням,що народились демони.І що вони ще страшніші за тих,що були.
Боляче.
Лячно.

День зізнань і спогадів,коли відкрилось чимало,а потім ми навчились іти назустріч, а потім точки дотику.У машині сидить двоє дівчат і говорять про щось своє,через сміх і крізь біль.Адже в її словах таки є багато болю.Внутрішнього і сильного.
Важко - коли у порожній квартирі не переходять руки далі того,як мали би перейти.І відчуваю,що тіло реагує,що є те,що повинно бути.Що ж таки зупиняє?
Спогади.Повертаєшся в далекий час,постреволюційний,коли ще не було війни.Він так постарів,його діти виросли.Життя триває.В моїй голові завірюха.
Як це - жити із розумінням,що з ним щось може трапитись?Навіщо так залякала?Боляче.
Мені болить його біль.
Мені болить він.
І не знаю,що хочу отримати у підсумку...

Чи буде доцільно згадати про ту, про кого не треба згадувати,про те,шо сьогодні її день,про те,що забула про неї,про те,що минуле навіть у сни не приходить.Зичу їй дітей,мужа і счастьє.
Пташки літають,нетипова зима.
Салюти гризуть.
Чоловіки подобаються винятково ті,з якими не можна бути.А ті,хто більш приземлений і доступний -ні.
Його запаморочення розрізало простір.
Завтра таки треба вирватись між люди.Обов'язково зустрітись з просторі.І попалити сандал.І подивитись,що вийде.Чи не зірветься на якомусь із рівнів
А ще почати все робити першою.Перші кроки.Він не наважиться.Інакше просто втрачу шанс.Інакше знову почнеться тиша,бо ж неготовий,незрілий.От як реагувати на дитину,якій вже 37 років?(

Адже мала то сказати, так?Навіщось він пішов до Олени.Розмова не склалась.Вона нічого йому не сказала нормального і фактично вигнала з міста.Прямим текстом.А в моїй душі посіяла нехороші зерна,які вириваю з корінням.З болем і плачем.
Це ще раз закріпило підозри,що на мене є певні плани і що мене треба здати в чиїсь руки.Комусь здати.І що не питатимуть толком моєї власної думки.
Похід на дачу.МЕ не подзвонив.М. не пише.
На завтра мають бути гості,але не знаю,як буду з часом. Трошки побуду і втечу в місто.
Почну навчатись.Треба.Поки не знаю,нащо,але треба.Хай буде.
Вже скоро вихід в люди.Не хочу,якщо чесно.Втома і роздратування не минули.Може ще й залишать саму в стінах.
Невже завтра станеться?

То що там,Новийрік вже не такий новий, вже трошки почовгавсі?)Подарунків поки матеріальних не було, але і не чекала.
Сооооонна страшно.
Так, у мене є чимало людей,яким важлива.Ситуація не змінилась поки що,бути слабкою в чиїхось очах не хочу.
Вмію творити дива -і творити щось за пару хвилин.
Кулінарні таланти теж не втекли дуже далеко,ще би набратись нахабства і почати їх розвивати в належнім руслі.
Сир з пліснявою!Там, кажуть,джерело ендорфінів.
З роботи ніхто не дзвонив,і то гут.Переїзд в затишні стіни в режимі очікування.Треба зайнятись буде документами на працевлаштування.Все буде гаразд.
М.включив царя...
Вет поряд,відкритий,теплий.Сподіваюсь,що мої плани на нього втіляться у реальність.

А чогось із третього разу зайшлось сьогодні сюди.
Самопочуття якесь похмільне,хоча рік був спокійний в цьому аспекті.
Цікавинкою була можливість написати вірш для людини, яка попросила внести у свою роботу корективи.І внесла.Не знаю,що там скаже.І чому Мюнхен.
Кохана людина дійсно мала дитина...От що із цим всім робити?)
Домашнє святкування.Гідрант разом із дітьми виступав.Оххх (((
Снилось щось неспокійне.
І ніч була неспокійною, салюти рвались як скажені.Страшнуватенько так.
Смачна сторона порадувала непоганим сирником,сиром, цукерками,кокосом,чаєм.
Матиму річний запас каркаде.От тільки цікаво,на як довго його вистачить?)) Чай дуже хорошийhttps://natfood.com.ua/ - не забути, де брати знову.

Рік завершується.Жодного разу не одягнула сукню,не танцювала,не ходила на побачення. Ходила на роботу.Ходила на роботу у вихідні.Кохана людина не була задоволена,але і не була поряд.Зараз поряд.Відпочиває.В себе вдома.Так має бути.Це логчно, коли люди не тримають рамок для коханих.
Дощ.Не новорічно.
Не знати, що буде з приміщенням,бо то не було розглянуто,може бути всяке.
Буду сподіватись кращого.Сподіватись треба завжди.Навіть програма така була по радіо.
Чи комфортно мені було?В більшості миттєвостей - так.
Хочу дати світу спокій,радість,щастя,любов.А він хай відповість взаємністю)
Все буде гаразд.Обов'язково.І всі важливі люди будуть поряд.Навіть Вет.В серці завжди ті, хто важливий.Ти теж)

Говорити про музику,знімати про музику кіно,співати про музику.Чому б і ні?
Куди ми рухаємось?
Скільки можна кидати себе під ноги тим, хто не оцінить,не побачить?
Оголошення матримоніальні часів вишуканого довоєнного Львова.Щось там є.І люди в той час хотіли виїхать в Гамерику.Люди завжди хочуть змін.Люди не готові вершити їх тут.
Стільки тих вітань пишу,що і не знати,як писатиму своє.
Хочу,аби те літочислення,що прийде,дало відчуття спокою.Аби відчувала його руку у своїй.Аби була підтримка,серце,яке би билось в унісон,і не думали,що буде далі.
Він стільки всього хоче в матеріальнім аспекті.А головне - незалежності.
Нехай буде нам добре разом.Бо ж таки заслужили обоє.
Нехай знайдемо гармонію.

Рік закінчується,нема чого підводити підсумки.Нема чого задумуватись про те, про що не треба.Не варто зважати на умовності. Це всього лише перегорнеться сторінка.Це всього лише нова цифра.І ми подорослішаємо на рік.І світ разом з нами,от тільки йому до того діла нема.Завтра буде завтра.
Навіщо вантажити не моїми проблемами?
Навіщо шукати те,що не варто шукати?
Навіщо думати про те,що не болить?
Відпусти і забудь.
Нарешті почни же жити для себе,не для нього,не для роботи.
Зрештою є шаман.
Батьки не задають зайвих питань.
Не знаю чому,а плачу,нестримно плачу і не маю куди подіти то.Річний запас сліз треба використати?
Колєги,вибачте,але я вам не вірю.
Люблю тебе.Нарешті люблю.Пообіцяй мені ніч.

Якщо сьогодні зустрінемось,то виправлю ситуацію.І нагадаю,що вже ж 18+.Підійти впритул,дивитись в очі - так глибоко,аби побачити там себе.Так сильно, аби стати одним цілим.Очима.Для початку - очима, а далі буде далі.
Посміхатись.Не замикатись в біль.Не втікати.Чути,що він тримається.Розуміти,що там стільки кохання,котре не можна відкрито виразити.Пора схаменутись і дозволити собі бути нарешті щасливою.Рік, вже більше року,як разом.
Пора вчитись творити майбутнє.І можливо він би захотів мати дітей.І можливо теж би захотіла дивитись в маленькі очі і бачити там чиюсь тінь.Адже ми продовжуємось, і самі є чиїмсь продовженням.
Я дуже хочу зробити тебе щасливим.
Я дуже хочу відкрити тобі новий світ.

Треба припинити думати про дурниці і подивитись правді в очі.Стільки часу чекати, а зараз не знати, що робити?Де логіка?Він же поряд.
Робота нехай десь там собі протікає,рухається в тому напрямку,куди насправді треба.
Кожен крок і так крок вперед.Сторони лише різні.
Насправді було затишно з одної простої причини:поряд.
Приємно,що таки погодився сходити до психолога.Це дуже багато значить.Для нас обох.
Чи варто змінювати країну,коли так і не навчилась змінити щось між двома?
Так і не наважилась сьогодні обійняти за плечі.Сказати щось важливе.Якийсь безсимптомний страх.Приховані вірші лише доказ, що не треба накручувати,адже все буде гаразд.Тільки треба зрозуміти,що доля посміхнулась.Обом.Щиро.