Скрипка Майстра

Скрипка.
Майстра.
Займаюсь рятуванням світу.
Змінюю чиїсь життя на краще.
Люблю мистецтво, людей, природу,велосипед, чай з травками, гостру їжу, своїх колег, роботу.
Працюю порою 12 годин на день.
Мало сплю.
Кажуть - майже не живу.

С нами с 1 января 2016

Померти - значить забути, відпливати в невагомість рожевим потоком. А ти не вмієш помирати, не хочеш це вміти. Бо знаш смерть не в обличчя, а в паспорт. Ти занадто близько з нею знайомий, занадто добре навчився її минати чи - навпаки - прикликати.
Де ти?
Відпусти. Себе. У мої сни. Справжні.
В шуми вулиць твого міста, куди хочу втекти. В це беззоряне небо.
В спалахи автовогнів.
В смак повітря.
Наснись...
Як не можеш прийти в дійсність - наснись.
Той,кому відписала саму себе.
Невже... Так, вже. Поки - казав - на рік. А далі- як піде.
Дихай.
Втікай.
В дощ.
Ти - дощ. Стукаєш у вікна, крокуєш містом. Містом мого сну...

08 марта 2016, 00:15

Прочитала в новинах про замінування 29 лютого. і стало якось ... не те, що не по собі. Реально - усвідомлення, що можу втратити. Що все може статись кожної миті. І що це може бути хто завгодно. А час не гратиме на коритсь когось - час завжди сам за себе, бо принциповий.
Вперед.
Втікає крізь пальці.
Вже скоро...
Вже скоро закінчиться несправжня весна, яка відбула у країну вибухів, крові, страху, люті, ненависті і розрухи.
Все так відносно!

На порозі в квартиру мрій не треба довго витирати ноги в обшарпаний килимок - адже знаєш, що переступивши, замкнувши за собою двері, все стане таким несуттєвим. Та й ходити там можна босоніж)
І все стане на свої місця.

07 марта 2016, 20:47

Нова звичка - дивитись новини і думати, де він.
А раптом зранку - про те, що відбувається в АТО. і чомусь думка - там. Саме там. Саме в тих обставинах, і причепний.
Не втомлюєшся чекати, вірити.
А ночами - блукаєш Личаківською некрополією.
Там затишно. Там ніколи не лежатимеш. Але і не хотілось би. А от помандрувати тими склепами, надгробками, що істинно є перлинами архітектури, подихати тою атмсферою...
Але ... Але чиє сенс розкривати - без нього?
Чи є сенс буття - без нього? коли вже крапки поставлено - як і підписи... коли визначено
коли віддала захист - свій. особливий. справжній.
Він повернеться. Але - чи буде все, як мало бути?
Чи наважуся спалити волю заради нього?

06 марта 2016, 20:30

Ти не знаєш, де він.
В якій країні.Варіанти - Україна, ДНР, ЛНР. Він може бути і там, і там. Він може бути ще вдома, а може бути вже в зоні АТО. А може лише їхати туди. А може ще багато чого.
А ти не знаєш, де він.
І не спитаєш.
Бо страшно.
І сни якісь злі такі...
І страх за нього...
І мовчання, на яке сам себе прирікаєш.
І слова - що падають в нікуди...

03 марта 2016, 15:31

ми самі пишемо казки для свого життя
хороші, ліричні, сумні, веселі, філософські - не суть. це - казки.
відкрити би вікно у реалля.

що це було? вдалий спектакль? чи життя? півтори години щастя. і - завіса.
антракт. три місяці ще не розпочались.
а вже - чекаю.
приналежна.

23 февраля 2016, 21:30

побілити стіни в новий колір
записати алгоритм колонки
зголосити всіх на форум - щоб пересіяти
вижити
вилікуватись чи набути людської подоби
хотіти прощення, прощання і спільних маршрутів небуттям
бути

20 февраля 2016, 20:35

Тиждень мав розпочатись не так і не там.
І не з тим.
І не тому.
Натомість- знову скраплено все у діяльність.
Чи подобається? Чи потрібно? Чи корисно? Чи суттєво? Так. А тепер - питання: кому???
В результаті - хвороба, яка психосоматично цілком очевидна. І дислокація її - теж.
Що вже є.
І кого - нема.

17 февраля 2016, 07:02

Непростий тиждень добігає кінця.
Завтра профсвято - День Закоханих. Святкування не відбудеться.
Спілкування з колегами буде протікати в іншій формі, вчора показало багато чого по суті. Друзі - це перманентно, і порою то показується - хто є чим, і як.
Розірвати все, повернути час назад.
І якщо вибирати єдиний шлях - то це крок назад, однак в цей поворот вже не впишешся.

13 февраля 2016, 15:41

І метатись між собою - в різних виданнях.
Між різними гранями.

07 февраля 2016, 10:20

Я знаю, шо ти існуєш.
Не десь там, на побережжі океану, не високо в горах, не далеко за сімома границями, а тут.
Я знаю, що ти чуєш мій голос в телефоні.
Я знаю, що ти впізнаєш мій запах. Ти - вечір у Львові, де крізь туман і смог пробивається шпиль вишки, і десь вгорі - світло. Ти - вибух адреналіну, спалах, пристрасть. Ти - вчора, сьогодні і, можливо, завтра.
Ти не приходиш у сни, не надихаєш на поезію, не рятуєш від сум'яття, але порою окриляєш. Нехай то короткотривалий ефект, нехай...
Ще все виросте... Або не станеться.
Вибір є.
Вибір завжди є...

25 января 2016, 11:17

Відчуй же мене, прошу...
Хіба то так багато?
Захисти, вилікуй мою поранену скалічену душу, розмалюй моє небо у колір ... Ні, не колрі чиїхось клавіш. В колір очей... Твоїм. Моїх, в колір світла. Твого.
Нагадай - потрібна.
Покажи - твоя.
Хіба це так суттєво?.
Кажуть, коли любиш двох, вибрати треба другого - бо він би не прийшов, коли би стосунки до першого не були би з дефектом.
А кого вибереш ти?

24 января 2016, 18:48

Тепло, коли ти називаєш радістю.
Коли знаю, що потрібна.
Коли виганяєш з роботи додому, бо хвора. А я ж ніфіга не слухаюсь, сам знаєш... І навіть подарунок твій ношу - як ти і хочеш... Навіть зараз.
Не вмирай. Не втікай від життя.
Стала цінувати кожну секунду думки про тебе.
Будь. Тільки будь.

18 января 2016, 10:30

Доброго ранку?
Хай буде.
Погода чарівна, мокро, зимно, вітряно, дощ з мокрим снігом. Перші робочі дні.
І, здається, температура. Попелюшка явно не поїде на бал, але до громадських слухань треба буде стати на ноги - бо то не діти.
В очікуванні наради.
Результативності!

12 января 2016, 06:50

Композиція дня - Фантазйьор.
Кравченко, ти будь-кого доведеш...
І взагалі бувають люди, а бувають такі як Кравченко.
А ще колядники діють не в комплексі. Треба психічну атаку - заколядували - і пропонувати пиріжки, печиво, макаруни, сережки з полімерної глини...

11 января 2016, 14:17

Перший постноворічний робочий день.
Поки невиразно, чомусь важкість у шлунку, хоча ніби ж ніц не їла.
Боуї вмер ...
Зле якось так(

11 января 2016, 08:21

Різдвяний вечір.
Гарно, добре, домашньо, комфорно, справжньо. Тому що - дома.
Отак - поговорити з батьками про родину, про тих, кого вже нема, про минуле, зрозуміти трошки краще один одного.
Пити разом глінтвейн.
Слухати колядок.
Бути - разом.
І в цьому - велике тепло велике щастя.

06 января 2016, 21:55

Зарегистрироваться


или

Что говорят пользователи Фрагментера

Психолог говорит, что я двойственна во всем. Фрагментер - это точное отражение данного высказывания. Тебя все видят, но ты инкогнито; ты ждёшь одобрения, но оно не придёт. Ты хочешь внимания, но о нем здесь также не узнать. Здорово!
satesate

Только сегодня узнала о фрагментере и создала аккаунт. Хочу признать, сайт действительно интересный и не обычный. Идея то, что нужно. Как же нравится эта анонимность!
Fikus

Так нравится читать записи участников, здесь гораздо искреннее, чем в любой соц сети.
Дынька

Забавная идея - вести онлайн-дневник, который могут читать все и в тоже время никто.
Daryel'

Фрагментер сильно нравится, появилась доп мотивация меняться - это большая разница, писать только себе в блокнот и писать в общий доступ

фрагментер прикольный - уже несколько раз появлялись мысли о том, с чего я такой депрессивный и почему я таким стал
Туле 🌱

Офигеть, сколько я потеряла, пока не писала в !F. Была куча мыслей, эмоций, а все оно будто потерялось и я даже не могу связно сказать, как прошли эти дни пропущеных записей.

фрагментер - самое клевое что со мной произошло в этом году!
Aart 🐦

Мне сильно нравится, что на !F никто не комментирует, есть впечатление, что я пишу это для себя, уменьшается озабоченность тем, что сообщение будет оценено.
!ХуеРы