Граф Спірітовський

К кинув фотку з оффлайнової гри, де грав за одного персонажа з іншою людиною.
Я так загналася в той вечір, ще й біль фізичний і... Запитала, чи подобаюся йому як дівчина.
Мене так трясло востаннє в школі з температурою 39.
Якщо коротко, то нам обом комфортно разом і ми залишилися друзями.
Стало так емоційно легше. Пустовато, але легше.
А ще 16-річна я дивується, що буває ось таке адекватне і спокійне обговорення почуттів із прийняттям обох сторін.
Як і казала, він уособлення комфорту, а ще приклад того, що чоловіки все ж таки можуть бути такими, це радує.
Сподіваюся, що йому не сильно "зашкодила" наша вечірня бесіда, бо мені вона егоїстично зробила краще і спокійніше.
Людина він неймовірна.

Наснилося, що К мене обійняв. Буденно та тепло. "Тебе приємно обіймати", "Мг~"
.
День третій. Лозунг: не зарікайся.
.

Поки не розбудив дзвнок у двері, бачила два сни.
Перший про спорткомплекс, але із запутаними коридорами, більший. Ми чи то бігали, чи то ще що. Якісь вбивства, спустошення, я когось шукаю? Чи ховаюся? Ховаю?
Другий теж в контексті спорту. Змагання, я перестрибую із тіла в тіло. В один момент я в тілі темношкірої дівчини, що погрожує комусь із вайбом Сіндзі, притиснувши його до стіни. Він фотограф?
Я в "своєму" тілі, Каору? Хтось схожий, наче якесь ау. Ми біжимо. Пустий двір спорткомплексу, я розгрібаю наслідки першого сну.
Ми в моїй кімнаті Вдома, моє ліжко, велика ковдра в нас під спинами, він на неї спирається спиною. Я його цілую, м'яко та ніжно. Так тепло. Заглиблюємо поцілунок – Дзвінок.

По-перше, захворіла, не сильно, але дає про себе знати
По-друге, це найневдаліший час, як і завжди. 8 робочих днів у ряд, 1 вихідний і далі знов загружені робочі вих. Неймовірно, коли вас тільки двоє і Тоні їде у відпустку :))
Якщо не здохну і когось не змушу здохнути, то за екстра години накинуть 100, як щедро.
По-третє, А каже:
"Ти бачиш всі ознаки
Але
Ти занадто ускладнюєш
Ооооой
Ви подивіться на нкї
Як вона розквіла
І засмушалася
Ви подивіться
Дивися
Не вернися в Харків"
ахахахахах, Наче і справді очевидно, але знову ж таки, це захоплення на відстані, побачу вдруге я його тільки на нр.
Майбутнього(принаймні найближчого) в цього немає. І я нерішуча. В принципі з цього і варто було почати.

"а в когось надто красиві руки" (с) Альф
і мене поплавило
я.хочу.його.торкатися.
Розмірковувала із А чи це закоханість, чи захоплення. Ні до чого не прийшла, ахах.
але я бачила його ірл
кілька днів, цього замало
щось стирається в пам'яті, щось отримує частку моєї фантазії, немає цілого, немає справжньої людини
мені гидко від себе, від нього, від своїх гойдалок в голові
прикол в тому, що бач його ірл з цим було б легше, легше зіставити
а може і ні, може як із Шоном...
принаймні єдине, в чому сумнівів немає – я хочу більше його присутності.
а в якій ролі то вже інше питання
мех, як і казала – напридумала собі і страждаю.
.
спати.

Емоційно штормить
Все ніяк не зберуся відстежити чи залежить це від циклу...
Дн не робить життя краще, ненавиджу його. Із часом стає легше, але криє кожен рік
Розридалася, бо відмінили партію, що мала бути в цей день
А. віддалилася, вже давно немає контакту, тільки мої кружечки
Мої розповіді та емоції нікому не потрібні
Чи можна сказати, що я в нього закохалася? Схоже по відчуттям, як і з Шоном – емоційно погано від того, що все залишається всередині мене і немає ніякого продовження ірл
Хоча чисто візуально я на нього ніколи б не звернула уваги
І від цього мені теж погано
Бо я шукатиму "кращий" варіант
Бридко якось від себе
Але він такий комфорт
.
Можливо мені просто ні з ким поговорити.

Хо торкатися К
він - уособл. комфорту, як людина, як графець, як дм.
Я б хотіла дізнатися його більше.
.
Ми живемо занадто різним життям, навіть повернись я в Укр, то він все ще студент, живе з батьками, в той час як для мене це пройдений і давно забутий етап.
Напридумала собі усіляких сюжетів, поки засинаю, а потім загналася "а раптом я б йому не сподобалася" – і понеслося.
Правильно та панянка казала, що не варто про таке мріяти, щасливіше воно тебе не зробить.
На партії хотілося підтримати в мом, коли його Альф переживала свою драму, але після активного "монологу" Шамза стало макс ніяково, не хотілося влазити з одами "про життя". Сама винна, ніхто про відіграш не попіклується, окрім тебе

Такий приємний дідусь ТоТ в нього проблеми з очима, але побачивши мій жовтий колір він так по-дитячому усміхався, так наївно і радісно ТТоТТ Каже: такий яскравий колір!
Я там ледве не розревілася від його щирості ТТТОТТТ
.
Нещодавно панянка: класний колір, але із синім тобі було краще
І я: :))
Приємно в моменті зловила себе на чіткому усвідомленні, що це Непроханий коментар, що він мене ані скільки не зачепає, що її слова мені байдужі. Невже ця битва потихеньку завершується?
І ще чудовий приклад того, як чиясь оцінка є суб'єктивною, бо до цього мені сказали схоже, але точнісінько навпаки, ахах.
Дослухатися до себе – скарб, заради якого ватро впахувати.

На днях яскраво помітила мамину необхідність у схваленні. Взяла собі 2 пари кросівок і дуже активно допитувалася, чи гарні вони? Чи Мені подобаються?
Купила горщик у вигляді слоника на подарунок Олі, а батько сказав, що якась фігня. Вона так засмутилася, хоча ми всім будинком їй доказували, що подарунок класний, оригінальний і тій, хто колекціонує слонів, сподобається. (він реально кльовий)
Прикол, поміти-то помітила, але самій ще працювати над цим, бо також інколи є потяг, аби мій вибір схвалили...
Вже менше, бо потроху ставлю свої бажання на вищу сходинку, вже частіше це більше про "дивись, яка класна штука!", а не "дивись, це ж класна штука, правда??"
.
проектує це на мене
та нє, нхй тре

Якось я тут офіційно не зазначала, але тепер граю в днд, як кілька років до цього хотіла. Ще пф2е, вже в трьох кампаніях зараз, + кілька ваншотів. Стільки людей кльових знайшла, і так пощастило з першим кампейном.
.
Говорили з Чічі, влаштуємо вечір настолок, мб запросимо Шона. І ще my favourite... Такий класний клієнт на роботі, шкода заходить, дай боже, раз на тиждень. /солодко вздихає/
Сьогодні 2а зміна після вакацій, приходжу на 10у, а Джоді каже, що він заходив буквально хв 20 назад :'< а я так хотіла його побачити...
Середина зміни, я на кухні(к), заходить вона й каже: він знову тут.
Я трошки заступила, а потім: ТО ТИ ХОЧЕШ, ШОБ Я ЗРОБИЛА ЙОМУ КАВУ? ТАК! І я пішла :')
.
Хо торкатися К->

Не дописала, хоча починала фраг саме з цими думками.
Нове коло з "жити не хочу". Знову ж таки, багато причин, з чого воно могло б прорости. Може ще й тиждень з батьками так впливає.
Хочу інтимності, доторків, обіймів. З тією людиною, яку я сама оберу, і яка обере мене, а не з тими, з ким я вимушено йду по життю.
.
Вчора слухала брєдні ба. Стало так смішно з того. Добре, що в мене не було необхідності в ту бесіду встрявати. Бо тема України в мене болюча, а таку пургу, як вона підіймає, ще пошукати треба.
.
Може пошукати когось, хто грав би зі мною в нрі ірл?.. якусь компанію для реального спілкування, най би і англійською?..
.
Або я знову вкриюся мхом і впаду у фазу.

Лежала на підлозі після тревоги. Після поїздки до Львова, до Києва, пізля зустрічі із днд`шними чуваками, після усіх дощів... Чи то такий ефект від місячних, чи то я повертатися не хочу, чи то я втомилася від постійних подорожей, від ВБ, від нестачі правильних людей поруч і інтимної близькості (доторки, обійми, не секс), від війни. Від своїх загонів, переживань та хвилювань, від своєї невтямності до надбання нових якихось навичок. Від провини.
В якийсь момент спало на думку спрбувати 3д?.. Хто зна...

У стрічці хвилі аркейну, аватару, тепер геройка, скоро буде аот.
Стараюся ловити їх. Сумно, що поринатимеш у фандом вже після його шаленої популярності – такого сплеску вже не буде. Ще і як манга рідеру дивно дивитися за популярізацією моментів, які ти вже давно прожив і відпустив...
Нещодавно був ще фільм та постановка по хайкью
В останніх главах мга побачила Шинсо... Так дивно стало, для мене він вже просто "Хлопчик мій", дитина.
А ще я майже не шипперю персонажів, особливо тих, в кого драма.
.
Написала простирадло психологу, ще є з чим працювати. Боляче. Хочеться вже все відпустити.
.
Вже друга сесія ДнД. Я у неймовірно піднятому настрої і в постійному очікуванні наступного вівторка.

Криє.
Хотіла передивитися кілька мультів з дитинства, щоб прям усе-усе знайоме було, щоб нічого нового. А тепер третій день ридаю, бо то все було російським. Я не пам'ятаю нічого із дитинства, що було б українським. Я згадаю пісні Арії до останнього куплету, але із укр в мене немає нічого, що б повертало мене до тих часів і викликало такі ж емоції.
Мені так погано від усвідомлення, що у багатьох людей все ще не "щолкнуло" в голові, ні в донеччан, ні в харків'ян.
Мені погано від того. що в мене не "щолкнуло" ще 14го, коли в 30км від мене проходили бойові дії.
Мені гірко, що зараз в мене відраза до майже всього із мого минулого. І я нічого не можу змінити.

втомлена
усюди і всяко
Джоді не вийде і цього тижня, Тоні просив вийти у п'ятницю. Хотіла зустрітися з Ілоною, але та п'ятниця...
.
справді втомлена, кінець тижня дався занадто важко. вчора хвилини тягнулися неймовірно довго
чому відчуваючи все це, я не починаю активно працювати над якими-небудь пропасами, аби тільки додати до резюме?
.
Психологиня дала завдання написати по 10 пунктів краси, розуму, досягнень, характеру і кілька "родзинок". Щось не дуже вдало поки що все йде, але...

Хочеться закарбувати в банці усі свої спогади, відчуття та інсайти, аби ніколи не забувати, аби не перетворюватися на тих, ким ти боїшся стати, аби завжди пам'ятати свою безпомічність та лють, той шлях і зусилля, яких від вимагає від мене.
.
Хворію вже тиждень, кашель все не проходить.
Яка ж була бороться з собою, аби не вийти один день на роботу. Зате наглядний матеріал для консультації з психологом, найс. :|
.
Ілона запроп поїхати на мітинг 24го. Я хочу, але чи потягну з псих та Владом? Чи не стане мені гірше, до того ж перед 6-денним графіком у ряд? Подивимось :,)
.
Чогось хочеться, а чого – хто його розбере в сьогоднішній круговерті.

Єдине, що за ранок порадувало: запах першої свіжозмеленої кави. Одразу повертаюся назад до Ха, де на роботі я першочергово робила фільтр. Його і молочний запахи залишалися зі мною до самого повернення додому, а тут... Від мене тхне їжею та потом.
.
Не вбачаю сенсу ні в чому.
.
В роботі із Владом відчуваю себе впевненіше, легше. Менше страху, коли починаю щось. Менше страху додавати інші кольори. Не настільки менше, але всіляко краще, аніж було.
.
А він все ще там?
Чекаю на зустріч із психологом. Не те щоб багато чим є поділитися, але дуже хочеться поговорити тільки про себе. Це тільки мій час.

Читала дод теми, де психологи в текст форматі розбирають проблеми. Одна тема з дівчиною особливо відгукнулась – схоже на мою ситуацію. Глянула на рік публікації – 2011. Часи йдуть, а проблеми в людей не змінюються. Стало якось навіть тепліше на серці :,)
.
.
I`m still wanna die.
.
.
Вже тиждень розбита. Сьогодні на роботі було до біса погано. Дратівливо. Кожен клієнт, кожен тупняк, кожне обличчя, що я бачила, кожна моя вимушена усмішка, кожна відповідь.
Я вигоріла? Чи це звичайна втома? Останні події, плюс Шон, плюс А, плюс усе інше – бум.
Закономірно, що мене штормить.

Вчора на занятті із Владом розплакалася.
Запитала за його сенс малювати.
Знайшла за що зачепитися у своїх думках. Але і така жалість до себе з'явилася. Чи то заздрість? Чи жаль, що я не мала тієї ж підтримки? Заздрість до його людських якостей характеру? Його сили та наполегливості? До вогню в очах? До амбіцій і тієї легкості прийняття багатьох речей? Його терпіння?
Енівей, така комфортна і класна людина. Мені пощастило зустріти його і потрапити на уроки.
.
Видалила усі повідомлення в А, які вона за 2 тижні навіть не прочитала.
Їбала я такі штуки.

Так і хочеться сказати:
"Я пережила уже три конца света
Два тысячелетия пережила тех и этих"
Я тут менше року, але провела багатьох.
Сем, К'яра, Ката, Вікі, Іліас, Роні, Бетті, Кіріл, Шон
Останні особливо якось зачепають.
.
Проговорила попередній фр з Ірою, записалася до психолога.
Взагалі після розмови стало легше і навіть з'явився якийсь потяг повернутися до курсу.
Хоча то скоріше через запис, мій мозок такий: робитиму усе, тільки не змушуй мене визнавати якісь неприємні факти і пропрацьовувати їх.
.
А не відповідає, скоро 2 тижні як.
.
Раз на місяць в рекомендаціях з'являється щось по мгчд. На мить бажання повернутися до фандому, до тих часів, а далі повна відраза.

Стою дивлюсь на усе, що зараз роблю. На навчання, на результати, на прокрастинацію, на ідеї, які хочу намалювати, на свою неможливість щось зробити.
І єдине, що крутиться у голові: щоби що?
Щоби що?
Навіщо усе це? Що я ще можу зробити, чого в цьому світі не було?
Який художній сенс і цінність від моїх етюдів з фото?
Який сенс від тієї роботи з алхіміком?
Це художня екзистенційна криза?
Додатково незнання мови. Синдром якогось недосамозванця.
Ну зроби ти кілька робіт і вже подавайся на роботу – ні, я сидітиму із відчуттям недостатності навичок\досвіду\робіт\тощо і жалітиму себе.
Молодець. План надійніший за швейцарський годинник.

ААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААА
.
Стан "вмирати я не хочу, а от вбити когось – залюбки".
"Да сколько у нас людєй в домє!" Блять. А то я не знаю.
Дивилася кімнати на аренду. В цілому непогано. Принаймні не настільки все погано і сумно... Хоча з теперішнім заробітком то таке, знову повертатися до режиму "виживання".
.
Моя історія циклічна. Знову забиваю на курс, хоча здавалося б...
І вже не скажеш, що нікчемна... Усвідомлюю якийсь блок, який треба пересилити.
Спілкувались з А, вивела для себе кілька тривожних факторів, які вже потроху відпадають. Наприклад мене не сварять як дитину, ставляться як до дорослого.

Чомусь завжди, коли чую Ірина голос в іншій кімнаті, то постійно зжимаюся всередині, бо здається, що вона сердита і на когось кричить або дорікає. І навіть коли ця її енергія не спрямована на мене, я все одно відчувають стукіт серця, що б'ється від якогось страху.
Чому її голос і інтонації для мене так звучать, навіть коли вона в гарному настрої?
Помічаю, що поводжу себе з ба так само, як Іра. Не відповідаю на "дурні" питання, а скоріше злісно насміхаюся. Як кіт з коміксу, який насрав усім в капці, коли на нього хтось визвірився.
.
До своїх критеріїв, з'явившихся після дк, додадуться ще кілька після цього досвіду.
А взагалі мені працювати і працювати над стосунками з іншими людьми...

Вчора бігала за гуашшю. Все ще дивує і викликає комплексні емоції, що можу просто так взяти і купити щось, не коплячи місяцями. До того ж взяти не якусь гамму, а вінзор ньютон...
.
Сьогодні вперше нею малювала.
Нещодавно ловила себе на думці, що нарешті я починаю Хотіти навчатися. Дізнаватися як те чи інше працює, як робити, як помічати, як виправляти. Після юрки ті всієї хуйні дуже вразний контраст. А казала, що хотіла б показати одне з моїх відеоповід мені з третього курсу зі словами: дивися, у тебе все вийшло, ти молодець.
.
Гуаш приємна, в ній усе те, чого не вистачало у пастелі. Сподобалось сьогодні вазюкати, але я нічого не зрозуміла :,))

Хочу не існувати.
.
Тезисно:
Кирила звільнили
Шон. My tipe. Gay. Shit.
Новий живопис плюсом до рисунку
Ніякого кікбоксингу
Overthinking
Погано сплю 1,5 тижні
Спина болить >місяця
Не хочу існувати
Ксюша і її Деніель
Трохи мотивації до просування і розвитку в cg
У довготривалій перспективі рисунок то кльово, але в короткотривалій здається, що стою на місці
Чому зараз? До цього спокійно існувала і жила. Радісно і щасливо, без черезмірного переживання.