Сід

Вечір приємний. Лампова атмосфера, розмови, книжечка, чебурек 😅. Все це під літр чаю) от за це я і люблю осінні вечори.

Друга оповідка "Дело лишь во времени" теж закінчилась незвично. На диво всі залишились живі (крім Джері, але ніхто крім нього не винуватий в його смерті). Стара навіть не усвідомлювала наскільки близько вона була від смерті і як простий випадок врятував її від неї. Старість не радість.
Почав читати третю оповідку. Вона коротша, але вже сподобалась більше, ніж попередня)

Якщо мені б 12 років назад сказали, що я буду любити читання - я б ні за що не повірив. Тоді для мене було каторгою прочитати декілька сторінок із шкільної програми.
Люди таки змінюються)

Такий собі день, багато негативних думок.
Зустрів маму, коли йшов з магазину. Дивно, що вона теж йшла з того магазину, але ми з нею у ньому не пересіклись.

Далі спав. Лвйфхак: негативні думки не будуть лізти в голову, якщо заснути. Але сни часом сильно неадекватні виходять. Ну цього разу снилось, що їхав у ліфті. Сильно очкував, але нічого не сталось, він просто доїхав до потрібного поверху і я пульою з нього вискочив)) сон з ліфтом то кошмар намбер ван ще з дитинства.

А в реальному житті він вже 3 місяці як не працює, що не так мене засмучує, як маму.

Ок... Поїм млинці і буду читати, читати і ще раз читати.

Ахахах. 126 днів тому я звільнився і нив тут як мені не зручно працювати і як мені воно набридло. А зараз підходжу до будівлі і усвідомлюю, що там було вже не так і погано). Особливо ЗП мені зараз здається дуже навіть непоганою, в маштабах мого міста так точно.

Зайшов в адмін корпус і трошки охуїв. Я знав, що вони люблять понтуватись, но настільки 😆 але сподобалось. Мені взагалі подобається хай-тек стиль.
Коротше я зрозумів що втратив і хочу знов тут працювати😆
Але поки мене ще ніхто не взяв. На 2 години хочу зустрітись з одною людиною.
Треба було поголитись😑

Вуличне мистецтво занадто легко обісрати. А дарма, я вважаю, що воно має право на існування, як та сучасна абстрактна хрінь в галереях.

На завтра грандіозні плани по пошуку роботи, а поки табла анальніну, що розтворяється у мене в шлунку. Подіє за 10-15 хвилин, стане легше.
Цей день я провів не так як бажав, не зовсім так.
Хай він уже швидше закінчиться.

Прокинувся. Голова все так же болить, хоча коли прокидався вночі - то не відчував. Може просто забув.
Снилось, що сиджу в кабінеті слідчого. І як тільки він кудись вийшов - я розніс кріслом вікно і вистрибнув у двір. Потім ще прокрадався коридорами і врешті решт втік.

Сьогодні в гості мають прийти батьки Сані. Надіюсь їхня увага мене омине і взагалі краще кудись піти на цей час.
Хз

Почати все з чистої сторінки не важко, важко змінити почерк.

День пройшов чудово. У спокійній і дружній атмосфері. Малий на змаганнях, а батько був на роботі. Ми непогано спілкувались з мамою і ліпили вареники з капустою😍 дивились трансляцію гри брата (програли дві гри, нажаль).
Все було чудово, доки батько не повернувся з роботи і от вони вже знов з'ясовують відносини на підвищених тонах. Мда.

Почав читати нову оповідку. Теж дуже цікава. Пожила і дуже багата пані вже однією ногою в іншому світі, а її шофер із гувернанткою вирішили скористатись її немічністю і заволодіти її статками...

Трохи голова болить.

Хей, Фрагментер - здебільшого прихисток для інтровертів. Тут можна відгородитись від зовнішнього світу і сконцентруватись на внутрішніх думках та переживаннях.
Я і сам себе відношу до цих прекрасних людей. Я також часто відчуваю себе самотнім серед натовпу, навіть серед родини вдома.
Я можу запросто зникнути на годину чи більше з якоїсь гучної вечірки, щоб побути наодинці, без зайвих очей. А коли питають де я був - таємниче підморгую і переводжу тему. Екстравертам цього не зрозуміти, їм таке бажання здається дивним і нездоровим.
Але бути самотнім і бути наодинці - добіса різні речі, в яких мені часто важко віднайти баланс.

Тож знайте, ви не одні такі, нас - багато))

Стою перед дзеркалом і думаю: звідки у мене могла взятись подряпина на животі? Потім дійшло, я ж сьогодні рятував з котячих лап синичку, а він дуже не хотів відпускати свою здобич. А цей погляд? У ньому читалось щось дике, хижа натура. Коли я все таки вирвав синичку, він кинувся на мене, але я вже встиг її відпустити. Ще й його прийшлось утримувати, щоб на тих емоціях за нею не шмигнув по ту сторону балкону.
Мені здається його десь в лісі зловили і подарували нам. Вуха великі, болотяний камуфляж, а впольованих ним пташок вже і не злічити скільки. Він же це заради забави робить, у нього завжди вдосталь їжі. Інстинкти...

©️частье кажется нам гигантским
Оглушительным и сверкающим, как салют
Встретиться с ним велики ли шансы?
Вот вырасту, вот перееду, вот накоплю.
Счастье — махина, взобраться попробуй
Издали видно, но сколько туда грести...
А если всё не так, вдруг оно меньше микроба?
Такое, что можно не заметить и пропустить:
Сбивающие пыль первые дожди
Запах молодых почек в смоле
Утром прилетать, не предупредив
Дома пару лет никто не болел
В маленьком жилище большой ремонт
Сочинять обои вдвоём весь день
Запросто уметь прочитать письмо
Пить и не задумываться о воде
©️частье — птица иного полёта
На атмосферу выше, за гладью голубой
Точно так же вздыхает кто-то
Ровно на атмосферу ниже, прямо под тобой.

©️Грот

А тепер настало "тошно і страшно".
Настрій: дивитись в потолок і слухати ТВЖ
😐

Дочитав "Дело о наезде"😱

Я вже був впевнений, що Чесу хана, йому підписали смертний вирок... Якби не його друг Джо. Чесно сказати він мені не подобався і коли Чес його грубо відшив - я був із ним згідний, він ліз не в свою справу. Але Джо всеодно не послухав Чеса і в результаті спас його від неминучої смерті. Джо всеодно таємно поїхав за Чесом у клуб, а коли за 20 хв його звідти вивели 2 головоріза і кудись повезли - почав бити на сполох і переслідувати авто із злочинцями...
Таке не часто буває в оповідках Чейза, але в цій таки все закінчилося Хеппі ендом. Поліція встигла, а Чеса виправдали)

Поставлю цій оповідці 5/5))

Це моїх 5$ бракує, сорі Фраг, але в цьому місяці у мене немає можливості заплатити. А взагалі там кілька місяців поспіль пожертви були більше 30$, цікаво куди діваються зайві кошти?

Лінивий день. Був у кадрах, поки нічого хорошого не сказали. Обіцяли подзвонити, але вони здається завжди так кажуть із ввічливості?

Читаю. Одна брехня породжує іншу, цю серію спинити майже не реально. Відчуваю, що скоро це все вийде з-під контролю і головному герою кришка.

Оповідка захопила з перших сторінок. Чак таємно зустрічається із жінкою свого босу, він вчив її їздити на авто... Не справилась з керуванням і збила насмерть поліцейського на мотоциклі. Як виявилось не випадково... Тепер поліція перевіряє всі авто в містечку, а доказів, що це зробив не він немає.

В цілому вечір комфортний) пив чорничний самерсбі, смачно. Зараз піду заварю собі чаю і далі читати)

Завтра йду за роботу розмовляти.

Доволі сильна кріпатура після вчоршанього тренування. Сьогодні відпочинок, а завтра буде тренування надворі.
Виконав кілька хатніх справ, співав)

Почав читати нову повість і розумію, що я вже її читав. Потім згадав, що не читав, а слухав аудіо зимою. Це повість про дорогоцінні камінчики і Шелушителя, який хотів ними заволодіти. Ну його ще потім знайшли в готелі із підсмаженими п'ятами 😅
Тоді починаю читати оповідки Чейза 🤷🏻‍♂️

Овца мудро копила дни, но тупо прожила их🤣

🤥 Це що смайл Буратіно?

Я вже 456 днів на Фрагментері, написав 1012 фрагментів за цей час. Виходить в середньому по 2 фрагмента на день.
Пам'ятаю максимально за добу писав 7 фрагів, коли хотілось виговоритися. Дивно, це було пів року назад, але я досі пам'ятаю той день майже у всіх деталях і навіть суть тих записів. Я був на роботі, а вечором купив зіпсоване молоко із свіжою датою виробництва. А потім читав книгу, оповідку Чейза про викрадання дівчат. Ще з батьком вночі посварились. Чому я це пам'ятаю?

Після реєстрації моє життя поділилось на до і після. Фраг і правда допомагає упорядкувати думки. Жити більш усвідомленіше, не на автоматі.
Тут я знайшов друзів. І розуміння.

Чому до мене намагаються додзвонитись тільки ті, з ким я не хочу розмовляти? 18 пропущених викликів за 5 годин😅 Чому не можна зрозуміти, що абонент відсутній/зайнятий/недоступний/не чує/не бажає з вами бляха розмовляти?
Камон, я сьогодні ні з ким не домовлявся за зустріч і нікому нічого не обіцяв.
Ай, ну їх всіх.

Гуляв. Був в центральному парку, на пляжі, ходив поміж каналів і вздовж річки. Бачив багато підозрілих осіб😑

Ще сьогодні провів тренування на виносливість: віджимався від підлоги по 10 разів за підхід, з інтервалом 1-3 хв, вийшло близько 30 підходів і ще декілька по 5 разів, бо руки вже в кінці були капітально забиті.
Так само і з качанням пресу: біля 30ти підходів по 10 разів.

До мене тільки дійшло, що я толком не спав цієї ночі. Трошки до 12 і трошки після 7 у автобусах. Та коза в кафе "станція вареників" вже сама не спала і мені не давала, ну пох) мені навіть кумедно було дивитись як вона біситься.

Після зручного двохповерхового автобуса, маленький еталон здавався геть не пристосованим до поїздок, але я був такий втомлений, що проспав більшу частину дороги додому.

Вдома добре зустріли, нарешті можна спокійно позіхнути. Але спати поки не планується, бо треба батькові їсти винести, розібрати сумки і всяке інше.

Приїхав о 3й ночі до Львову. Прийшов на автостанцію - зал очікування закритий.
Думаю почекаю в забігайлівці "Якісь там вареники".
Далі починається якийсь суцільний пздц 🤷🏻‍♂️
Там спить дві пані: продавець і невідомо хто. я такий без задньої думки заходжу, кажу вибачте, мені потрібно автобус почекати, а там холодно (кладу на стіл 20 грн).
І тут ця продавець давай нити: "тут вам не зал очікування бла бла", "вийдіть бла бла"
Я спочатку офігів, хотів піти, а потім думаю а не охуїла ти?
Короче принципово сиджу тут, хоч мені і набридло вже. Воду мені відмовилась продати, а ще відкрила двері, щоб холод заходив, а я ж то в термусі, зимових берцях і двох кофтах, бачу сама вже сидить труситься😅
Мда)

Сталось так, як казала мама. Не зміг. Зважив всі за і проти і вирішив, що воно того не варте.

Ну що ж, для мене це була дивна, але цікава подорож.
Польща мені запам'яталась надзвичайно гарними сосново-березовими лісами, які тут повсюди і не гарними дівчатами, які, нажаль, тут теж повсюди 😅. Тут усе набагато продуманіше і цивілізованіше. Але разом із обставинами все здавалось дико некомфортним. Чужим.
Я сюди обов'язково повернусь, тільки вже в якості туриста.

А поки я зазнав невдачі. Прикро, так. Від цього ніхто не застрахований.

І ще окремо хочу подякувати своїй фрагментерській сім'ї за підтримку і добрі слова. Не буду називати імен, просто скажу Велике дякую за підтримку, друзі🌞

Не так я це собі звісно уявляв, але наївно було б думати, що все піде за планом, так? Знаю, що так.
Найбільше мене засмутило те, що мені в Україні обіцяли виплачувати ЗП за кожен відпрацьований тиждень, а по факту хлопці кажуть, що перший аванс у мене буде аж 10 грудня. Мені до лікаря потрібно не пізніше 7-8 грудня, лікування зубів для мене таки важливіше. Поки не знаю як з цим бути і це напрягає.

І стабільного інтернет з'єднання теж немає. Ось я пишу зараз фрагмент (16:42), а відправити його зможу тільки тоді, коли сусід повернеться і роздасть вайфай. А коли він повернеться хз, може взагалі завтра.

Таке.

Але все буде добре, я знаю.
І ні в якому разі не дозволяю собі втрачати оптимізм!

Голова болить, але і ніхто не казав, що буде легко, Джо.
У них тут так холодно, як вони сплять майже без одежі? Прокидався багато разів за ніч.
Мабуть вже не буду спати, піду зроблю собі чаю. Вчора майже нічого не їв, та і не хотілось.
Почуваюсь так собі, надіюсь після вмивання і сніданку буду краще.
Таке.

Так багато хотілось написати Тобі, але нажаль не було можливості.
Я вперше по цю сторону Бугу, тому і вражень багато. Та я вже не маю сил їх описувати.

Напишу тільки, що вечором почався сильний туман, видимість була майже нульова. Мусили їхати повільно, декілька раз потрапляли у затори. У результаті я не встиг на свій поїзд. Водій підкинув мене в хостел, де живуть українці, на щастя було вільне ліжко і мене пустили переночувати.

Завтра день мертвих, велике свято в католиків. Хлопці кажуть, що каси не працюють, як воно буде не знаю.
Треба відпочити. А там буде видно.

Солодких снів, Тобі.

От і все, буду виходити.
Трохи жим-жим.
Не знаю як там воно буде, надіюсь так, як запланував. У будь якому випадку за місяць повернусь, бо до лікаря в кінці листопада. А за ~30 днів можна витримати будь яку роботу.

Дякую, Альтер Его ))