Вишнева

МК сподобався, у моїй мові стільки слів, які завідомо настроюють мене на негативний результат, тепер старатимусь позбавлятись від них і виконати всі практичні завдання.
А ще треба конспект дописати, часом так захоплювався, що забував записувати.
А ще почув класний лайфхак, як виходити з маніпуляці "тобі потрібно зробити..." "Тобі краще зробити..."

Віталік привіз шезлонг, буду кайфовати під виноградом, але спочатку там треба буде навести порядок.
Спостерігав за слимаком, він такий здоровенний, а коли його зачепити, то одразу стає маленький, типу "не трогайте мене, я камінчик". І забарвлення цікаве, сіре з чорними цятками, як в леопарда.

Погано спав і в результаті не виспався. Зараз почуваюсь втомлено, не хочеться їхати до бабці працювати. Хочеться дивитись кіношку і їсти морозиво(
Сьогодні вечором МК, де б його подивитись так, щоб мене ніхто не відволікав... Може в кафешку якусь поїхати?
Вчора не було настрою, сьогодні теж позитивні установки з самого ранку не дуже діють.
Ну то таке, я просто не виспався.
З Саньою так і не зустрілись, він звільнився аж після 11 вечора, ну пох.

Альтер_Его, Тренинг уверенности в себе - Мануель Смит

Ортодонтша замінила дугу на грубшу. Зараз трохи болять, треба почекати доки звикнуть. Плюс в тому, що ця дуга не дістає до щоки.
Загалом мені подобається професіоналізм цієї лікарки, і те що в неї багато клієнтів говорить про те, що її рекомендують.
Ще сидячи під кабінетом зрозумів, що зовсім не хвилююсь, як це було раніше. Похід до неї став звичною справою, як і чищення зубів після кожного прийому їжі. Зараз це вже сприймається як належне.
Запустив тренування, не треба так, Джо. Тобі ще працювати і працювати. Завтра виправлюсь.
Спатки.

Так от, сьогодні я відчув те, про що говорила Анна. Це класне відчуття, воно надихає. Думаю зараз таблиця виглядала б більш оптимістичніше, ніж 4 місяці назад. Це результат роботи над собою.
Звичайно, та швидкість, з якою наступають ці зміни як на мене дуже повільна. Багато невдач і розчарувань, після яких хочеться просто здатись. Та і страх перед змінами і виходом із зони комфорту ще ніхто не відміняв. Це неприємні моменти, але вони завжди будуть, тож варто навчитись із ними миритись і навіть вилучати користь.
Що нас не вбиває - те робить сильнішим. Я вірю в це.

Дивує, як за секунду я здатен зіпсувати свій настрій. Над цим ще працювати і працювати.

Нарешті нормально виспався! Під ранок приснилось 3 ярких сни.
У першому я міг повертати час назад на якийсь конкретний момент.
Другий був не дуже приємний, вона була моєю сестрою і там була якась сімейна драма😁
У третьому в нас на задньому дворі пожежники влаштували тренувань, вони підпалили авто і відпрацьовували різні маневри, в кінці прилетів вертоліт, пілот спустився на мотузці вниз і спитав куди саме воду скидувати😅 і я прокинувся, точніше мене розбудили😑
Родичі прийшли.

Купив часи, подобаються)))
Саня знов дзвонив, домовились на четвер зустрітись.
Почув докір від бабці, бо вона сказала сходити на біржу, а я продинамив цю справу, бо вважаю, що мені це не потрібно зараз. Але їй це не поясниш. Я пропонував їй гроші за проживання на оплату комуналки - відмовилась 🤷🏻‍♂️
А взагалі зараз я задоволений своїм життям)
Сьогодні обривав абрикоси, прибирав на території, думав про майбутнє, мріяв. Потім їздив за часами і загалом катався містом. У нових районах багато велодоріжок - дуже зручно і набагато безпечніше, ніж пересуватись по дорогах чи тротуарах.
Зараз вечеря і читання 😊

Дивує соняшник, який виріс на огороді. Дивно, що його ніхто спеціально не сіяв і як насіння попало в ґрунт для мене загадка. Висота його стебла 2,23 м (так, я заміряв її) - це найвищий 🌻, якого я бачив в житті! Щоб заглянути йому у квітку, яка тільки-тільки почала відкриватись, навіть мені потрібно відійти на 3 метри від нього😄
Він дуже гарний і естетично довершений)
Підв'язав його до стійки качелі, щоб сильні вітри не зламали, хочу зібрати його насіння і посіяти наступного року ще декілька. Цікаво вони всі будуть такі височезні? Ці це просто цей виріс у правильний час в правильному місці?
Дізнаємось за рік часу...
... А решту символів займуть
🌻🌻🌻🌻🌻🌻🌻🌻🌻🌻🌻🌻🌻🌻🌻🌻🌻🌻🌻🌻🌻🌻🌻

Погрався з Джері. Вечір мені найбільше подобається, бо справ як таких вже нема і можна насолоджуватися природою.
Знов починають негативні думки лізти в голову. Оце дурне "а вдруг", "а якщо" і окремий клас "а пам'ятаєш"..Флешбеки минулого і як наслідок самокопання.
А я тільки декілька місяців назад взнав, що такі думки негативні і від них треба позбавлятись.
Ще сім'я моя кожен день підкидує теми для таких от роздумів. Живуть в основному серед негативу і добре їм, раз не намагаються змінити ситуацію на краще. Знайти компроміс, поставити ціль і разом шукати шляхи досягнення, стати справжньою командою, а не показушною.
А де там... Вони бояться змін.

Розпочати експеримент без смартфону важче, ніж здавалось.
Ну ладно, не зважаючи на майже безсонну ніч - день гарно провів. Бо був весь день на одинці, а не в компанії родичів, так.
Прибирав у дворі, вийшло 4 мішки сміття. Потім прогулявся до центру і назад. Зараз вже відчувається втома, навіть читати не хочеться.
Вдома там скандали... Батько дзвонив, казав що мама з дому вигнала. Казав, щоб до мене приїжджав допомагати - не приїхав.
Як я втомився від того всього...
Завтра ціль знайти спорт майданчик по ближче.
А ще, сьогодні шукав самовар, який подарував мені дід. Не знайшов, зник? Я не здивований. Завтра ще пошукаю. Хм.

У мене в рюкзаку всього лише:
Книжка; зошит; блокнот; гарантійний талон до велосипеду; наклейки монобанку в конверті; Карабін; мотузка транспортувальна;
Велика пачка серветок; гаманець;
Футболка; рукавиці монтажні; дві пари носків; балончик АХЕ; тример з насадками; щітка для одежі; Карталін; шампунь; зубна паста, щітка; 2 задні, 1 передній маячок до вєла;
3 ручки, 2 маркера; запальничка; воск, ножнички; ніж; ножик; олівець; стирачка; стругачка; табли; два зарядних; ізоляційна стрічка; чехол до навушників; три брілка; стяжки 4шт; два пакети.
😅😑

Маму шкода, вона не заслуговує такого відношення до себе. Сьогодні ледь не розплакалася, коли говорила про батька.
Я багато наговорюю на неї поганого, часто сперечаюсь, малий теж фиркає постійно.
Я бачу, як їй важко. Так, в неї важкий характер, але мені іноді шкода, що ми не стали близькі з нею. Вона безумовно заслуговує кращого. Але я теж вважаю, що я заслуговую кращого. І біда в тому, що це "краще" у нас дуже різне. Як тут знайти компроміс? Я не знаю.

Ні, 2 дні без смартфону не почались. Я сам все зіпсував.
Не помітив, як в голову полізли негативні думки, тепер не можу заснути, знову.

Завтра з ранку буде все по іншому, обіцяю.
Головне не опускати руки...
Усе буде добре.

Все таки випив сьогодні 1 таблу знеболювального. Зараз теж нити починає, але поки не буду. Якщо буде гірше, то вночі вип'ю.
Кріпатурка таки на ногах відчувається і на плечах після вчорашньої розминки на брусах. Хочу завтра челлендж виконати, якщо домашні не будуть заважати.
Ще завтра треба буде скласти список справ на 2 дні без смартфону і всього іншого.
І не забути, що мені в середу до ортодонта, нарешті замінять цю дугу, постійно зачіпає мою щоку.
Ну все, режиму сну треба дотримуватись. Ґуд бай май френд)

Катався на вєліку. Після цих всіх подій мені тепер постійно здається, що щось не так з ним. Ледь не накрутив себе, що колесо пробив. З'явились навіть думки поки не пізно продати його і купити щось краще. Хз, але покатався класно.
Зараз відчуваю втому, не виспався добре.
Завтра проголосую і поїду до бабці. З понеділка в мене цікаві плани, надіюсь мої родичі мені їх не обламають.
І ще зловив себе на тому, що хотів би купити собі якісь класні часи. Тривалий період свого недовгого життя я ходив з часами і було досить зручно. Пошукаю в інеті, може куплю, якщо якісь одразу приглянуться.
Але спочатку піду заварю собі фруктового чаю з шоколадкою))

Сьогодні 1 раз захотілося рішити солі для ванн, 1 раз захотілось пошукати клади з ненаходом. Далі 1 раз в магазині купити сидр на акції або рево. Вчора хотів було стрельнути сігу але згадав що в мене є сушені квіточки, убився.
Все гуд, п'ю чай, в особливий період, коли вже не день, але ще не ніч. Тільки я і Джері. Ідеально. Але нажаль завтра все буде по іншому..
7 днів на "дней без чтения" довершеним кайфом буде дочитати Фанатика.
Морожусь від дружків, Саню не поздравив !!=/. Ну пох. В мене ціль.

Я забув жити усвідомлено, на третій день забув. Фрагментер це рятівна соломина з болота, в яке я вже майже по груди встряв. Добровільно. Алеж можна ще вибратися? Ще не пізно?
50 днів на рахунку "дней без веществ" ось моя ціль. Травка не рахується, від неї я відмовлюсь теж, але згодом. Зараз головне ніяких порошків, солей, хімки, сигарет та алкоголю. Буду кожен день описувати свій стан.
Ще з'явилась користувач, якого сподобалось читати, мотивує на написання нових фрагів. Амінь.

Читала комикс в кафе.
прикольный там злодей из звуковых волн:) Еще нра смотреть как в комиксах из картинок складывается история, там похожие принципы монтажа и крупности кадра как и в кино. Ну и перед каждыми съемками всегда делают раскадровку, которая и есть примитивный комикс.

написала пост в корейский паблик. Почему так сложно найти приятную фотку с надкушенным тортиком, никогда бы не подумала.

хочется где-то гулять и впечатлений, но далеко ехать не хочется. не могу придумать пока, как быть.

вчера мы с Антоном отмечали целый год того, что мы вместе! как я счастлива, что он рядом, как сильно я хочу говорить, что люблю его каждую секунду! какой он тёплый и родной! как я счастлива! как я счастлива, что он рядом со мной! сегодня мы с Катей покрасили его в фиолетовый, я съела вкусную брюсселькую капусту и солнце бьёт мне в глаза! какое оно яркое и светлое! как моя любовь!

я только что убралась в квартире и моя правая рука немного скована налётом стирального порошка. теперь я крашу ногти в чёрный цвет вместо миленьких маленьких звёздочек. это потому что я сейчас мало творю, мало пишу, мало чудес делаю. это немного угнетает. надеюсь, что в ближайшее время я буду больше вдохновляться и творить. ведь что ещё нужно-то? только способности развивать осталось, только их. думаю, что пойду прогуляться - солнце такое чудесное и бьётся ко мне через оконные шторы, ослепляя. а может и нет. может я останусь дома и почитаю. я так и не научилась планировать.

безумный одинокий странник, опьяненный темнотой и мраком. что так взволновало твоё ранимое сердце, что ты плетешься тут, под лунным светом и ищешь невиданного чуда? что подействовало на тебя? неужели простое отсутствие солнца? всё так просто? ты как маленький муравей, который бежал от обжигающего света лупы, а когда её убрали стал потерянным и одиноким. одиноким от того, что вот и пустота. а ты всегда был частью пустоты. волнующей и трепетной сиротой.

свет от звёзд нежнее шёлка. я надеюсь, ты тоже почувствуешь блик их света на своём лице. пусть необыкновенной любовью окутается твой сегодняшний сон. сравнимый птицами, любящими садиться на веточки деревьев. со старыми псами, мирно лежащими, посматривая на проходящую кошку. доброй, смирной и полной любви ночи.

Забыла в художке две кисточки, когда уходила, всё проверила, а это не знаю, как смогла пропустить. Как обидно, надеюсь никто не украдёт. Нужно обязательно во вторник прийти. Всё таки семьдисят гривень на дороге не валяются.
Купила большую пачку хлопьев и кофе, маме булочку, 2 пачки спичек и красивую крушку за 20 гривень с английским орнаментом.
Погода была чудесной. Солнце, тепло, лёгкий морозный запах. Обожаю такие осенние деньки. Закат был розово-сиреневого цвета.

Спустя месяца в хорошем состоянии (новый рекорд) начинает уже тянуть назад... Но так как я создал от позитивных эмоций себе селекцию возвращения позитивного настроя, и теперь меня эти мысли вытягивают из любой пропасти и не дают засохнуть. Очень круто и в то же время сложно держаться на одном стабильном уровне, ведь это самое важное при восходе на любую вершину мира и самопознания.
Нашёл новую подругу - теперь от скайпа не отхожу, что очень радует:) И даже когда лучшие друзья в не самом лучшем состоянии закрываются, то все равно всё на уровне.

Эти маленьки ссоры и обиды, дали понять на сколько сильны мои чувства. Видимся каждый вечер, а я всё равно скучаю. Тёлочки пытались доказать мне, что по соционеке я не Жуков. Дали овер 999 тестов и по всем я Жуков :Ъ

вот черт,в понедельник будет днюха,а мне стремно от того,что в школе меня будут поздравлять...поздравлять будут потому что так надо,а не потому что они сами так захотели.
меня всегда поражало то,что люди вообще празднуют этот день,ведь с каждым таким днем рождения мы празднуем еще один шаг,который приближает нас к смерти.ахах,какой веселый и добрый день.

Мне кажется что я потихоньку рушу всё, или я просто накручиваю себя? Я не знаю как встану завтра утром,но и спать не могу пойти. Надо дочитать. Кот всё так же контролирует нас, надо начинать носить еду. Слегка обидно, ну нельзя же так.