Alter_ego

І як вам там, уйобки кацапські, живеться після всього?
Скільки життів погубили.
Нічого святого, людського, нормального.

Коменти убогих після сьогоднішнього обстрілу Харкова:

Пусть хохлы дохнут ! Потом начнут подыхать и европкинцы

Главное чтобы хохлы здыхали

Запустить тактический ядерный ракетный комплекс «Искандер» по Киеву, чтобы успокоить натовских сучек

рашка - нація уйобків та убивць!

Ехал русский убивать
А его убили.
Плачет, ноет его мать:
- Что ж творится в мире?

Непонятно ведь за что,
По какой причине,
Ведь он ехал убивать,
А его убили.

Он же мира-то хотел
И по той причине
Просто ехал убивать,
Чтоб все мирно жили.

Чтоб разрушить города,
Школы и больницы,
Мирно жили там всегда
Братья украинцы!

Скажет батя:
- Твою мать? Не ищи причины!
Если б сын наш был живой
Не было б машины!

Гарний вірш!

Три місяці життя в зовсім іншому фокусі з іншими цінностями та сенсами.
У відносинах...
У абсолютній тверезості...
У відповідальності, вже не тільки за своє життя, а і за її...
.... Як же хочеться її відгородити від усіх тих проблем і негараздів, щоб вона була просто щаслива. Можливо це і є коханням, що коли нічого не потрібно від людини.
Але весь цей процес вимагає титанічних зусиль, бо це лиш одна частина сьогодення.
Є ще русня зі своїми рекатами, війною..
Є ще пережиті недавні смерті бабусі та тітки, які прямо в один момент навалилися..
Одним словом, доросле життя і воно вимагає багато сил, часу, енергії.
Незрозуміло тільки, коли взагалі жити?
Але це напевно так егоїстично звучить)

Є влучання та пошкодження об’єктів генераціі, системи передачі та розподілу електроенергії в різних областях.

У Харкові — більше 15 ударів по обʼєктах енергетики. Місто без світла. Метро працює тільки як укриття.

У Кривому Розі графіки аварійних відключень. Теж є влучання в об'єкти критичної інфраструктури.

У Запоріжжі — близько 12 вибухів, є поранені та руйнування будинків.

У Запорізькій області повністю перекрито рух переїздом на греблі Дніпровської ГЕС. Ворог атакував ГЕС, про наслідки пізніше.

Кропивницький частково знеструмлений.

Львівщина.
На Стрийщині влучання у обʼєкт енергетики.

Йобана русня!!!
Мразі, покидьки, вбивці!

Вона увірвалася в моє життя з шаленою швидкістю і показала, що всі ті колишні були не моїми людьми і я їм дуже вдячний, що хоч і болючими методами вони позбулися мене.
Просто приїхала до мене, просто почали разом жити, бути разом, говорити, кохати, підтримувати. Дивно так відчувати любов, що людина хоче бути зі мною, що вона щаслива зі мною. А мені в свою чергу не потрібно бігати, щось доказувати, перейматися. Ми просто є один в одного.
І з нею максимально нівелюється та грань де є "моє" чи "твоє", а все частіше звучить фраза "наше" чи "ми" і так мило, так приємно на душі стає, коли вона каже: "буду дома о 18:00". Вона і справді дома.
Я з нею щасливий.
Я з нею бачу своє майбутнє.

Нам буття не судилось. Ми — тільки потік.
Ми всі форми наповнюєм радо собою:
Форму ночі і дня, русла років і рік,
Піднебіння печери і тишу собору.

І нема нам спочинку, нема вороття,
Ми в дорозі, ми гості, — ні поля, ні плуга.
Нас жене по світах вічна спрага буття,
У завершеність форми не втілена туга.

Ми не знаємо, хто ми. Ми — сни у віках.
Мов крізь пальці, проходим крізь час і природу.
Ми лиш глина покірна у бога в руках,
Котру ліплять, але не випалюють зроду.

Зупинитися! Бути! Зажевріть теплом!
Ось до чого ми прагнем у вічній тривозі.
Але прагнення ці — лиш міраж, лиш фантом,
Що ніколи не стане спочинком в дорозі.

Метуть сніги...
Йду посеред цієї зимової казки, ловлю сніжинки і все добре, аби..
Аби не лунали сирени, які своїм противним голосом повідомляють про те, що "братський народ" має намір запустити по місту смертоносні бляшанки.
Так, цей "братський народ", який не розуміє за що так до нього, хоче поцілити в артерії енергосистеми, щоб люди замерзали в холоді, хоче показати як з ним добре.
І народ їх підтримує: і владу, і ракети, і вбивства, і геноцид.
Тому моя русофобія на максимальному левелі.
Сподіваюся, що ця зима принесе максимальних втрат рашистам, а нам довгоочікуваної перемоги

Всю нашу історію московити нас убивали, гвалтували, грабили..
Знову убивали, знову і знову розстрілювали
Травили голодом,
Війнами...
Ніколи не рахували за людей.
Убивали, убивали, убивали
Дітей, згвалтованих жінок, цвіт й інтелігенцію нації..
Убивали, розстрілювали
І знову прийшли...

Йобана русня!

Коли хто пив крепкий алкоголь насамоті?
Щоб взяти цей келих, налилити чистого рому і дивитися в далечінь.
Думка перше, то звісно Авдіївка
Друга - новина, яку он тільки прочитав про смерть з хлопців із ЗСУ, але тут і знаків не вистачить.
Підари - думка третя
Але я взяв цей келих...
То за перемогу типу..

І за ту самотность, яку обрав: щоб без людей, обов'язків, дівок кончений, щоб жити для себе, таааак

А ще зробив двері, світильник, штори+тюлі
До речі, був ДН і купив інструменту
І я відчуваю себе дуже круто.

Пролетіло літо з майже одним місяцем осені.
Все йде до коротших світлових днів і холоду, до спроб русні огорнути країну в морок, але фіг там, бо особисто я закупив додатково: павербанк, термобілизну, пару ліхтарів і лампу, тому готовий до різних ситуацій.
До всього ще оформив право власності, придбав ліжко, ноут і вже ось займуся дверима, інколи цей ремонт так задовбує, що вже нічого і не хочеться.
З дівкою розбіглися, стосунки не можуть триматися лиш на одному інтимні, а я закохатися, довіряти чи якось по-іншому зближуватися не збираюся, це вже досвід.
Звик до самотності, живу для себе і це так добре.
В принципі, все нормально, аби лиш ті тварюки забралися з нашої країни.

Місяці пролітають у роботі, рутині, тривогах, безкінечних потоках новин: то сумних, то трішки веселіших. Але, в принципі, до зовнішніх факторів звик і на що можу вплинути, то впливаю донатами, вірою і т.д.
І вже вирівняв свій емоційний стан, і трохи є розвитку та позитиву..
Але ж є але...як без цього))
Бо у моєму житті знову з'являється людина, яка забила на ці соціальні стандарти і вже в перший день спала зі мною. А потім я у неї...
Так все дивно, ми не обговорюємо майбутнього, рідко переписуємося, просто інколи є ночі, коли ми разом.
І все це без жодних почуттів та тої боязні втрати, залежності, ревнощів, подарунків, прогулянок, телефонних розмов ввечері.
Походу буде цікаво...

Зберу всі речі, які не одягаю, куплю ліків і все відправлю на Херсон, людям важливіше.

Що ж ви, бляді, творете??
Суки, знищуйте свої болота, паліть, зривайте, але руйнувати українське, в таких масштабах, пздц.
Виродки.
Але всім пофіг, живуть своїм нікчемним життям. Навіть тут, лиш одиниці пишуть про війну, а ті...

Йобана русня!!!
Лежати та чути як літають ракети над головою таке собі задоволення.

Русня в свято захисту дітей принесла смерть.
Смерть дитини. Пустота в душі.
Коли закінчиться війна перемогою, коли настане час, що з боліт будуть квакать: "Почемуже ві к нам так относитеся?"
Гандони!

Знову безсонна ніч, тривоги, обстріли...

Не пишу, бо нічого і сказати нового: життя в рутині, місто під обстрілами, русня - гнила, кончена і т.д.
Але вирішив щось робити і це вже не слова, а імпульсивна дія, де я записався на курси та поглинув повністю з головою у нову сферу життя, мріючи про безтурботне майбутнє.
Що ж цього вийде - не знаю, але чітко усвідомлюю, що схема робота-дім-робота мене не влаштовує ні з фінансового боку, ні з соціального.
Приємним бонусом стала пропозиція дати мені певний актив замість заборгованості по з/п і це дуже прямо круто з огляду в далеке майбутнє.
Попри всі ці перспективи, фінансовий стан у мене жахливий, а в цьому місяці стане ще важчим, але я сподіваюся, що якось витягну.

Чекаєш тих вихідних, а воно ось і вже мінус субота.
Що взагалі зробив? Кілька домашніх справ, пару сторінок книги і все, а хотів і картину домалювати, затерти шви у ванній, але...
Відпочив?
Та зовсім ні, важко не фізично - до цього вже і звик, а от морально навіть і не знаю, коли той момент настане.
Дивно те що так навколо багато людей, а почуваєшся цілковито самотньо. Спілкувався трохи в переписках, вживу - ні з ким.
Спати - кращій вибір.

Як тільки розпочинаєш оговтуватися від чергового "подарунку" долі, вона прямо знову гасить, ти падаєш і починаєш думати, а куди вже далі?
Але мать його так! вже цікаво самому, що там буде далі, через що доведеться пройти й скільки нервів витратити, щоб побачити та відчути те своє щастя.
Звісно це все втомлює, вибаває з колії, але я точно не стою на місці і пару раків назад я тільки мріяв, щоб мати те, що маю зараз.
Оце ще б якби не ці нелюди, рашисти, було б круто!
Але я максимально доначу на потреби армії й буду продовжувати далі, поки не настане перемога України над цією раковою пухлиною.

Йобана русня!!!!
Давно так гучно не було.
Нічка жесть... Небо у вогні, вибухи....
Пару раз добряче їбануло.

Щоб ви, товарі-московити, жили у вічному страху!
Ви справді на це заслуговуєте

Прокинувся від вию сирен, глянув в телефон - є можливі пуски ракет з території країни-терориста. Вже і не засну якби не хотілося.
Важко передати цей стан, коли чекаєш на ракетні обстріли, бо є розуміння, що ховатися чи не ховатися, але коли попаде то шансів нема. За себе взагалі не страшно, аби ця смерть була швидкою, а не мучитися десь під завалами будинку.
Закинув донат на черговий збір Стерненка на дрони, сподіваючись, що вони принесуть проблем в оркостані.
Що ж, от і вибухи...
Слава Україні!!!

Знову неспокійна ніч під звуки вибухів і пострілів. Знову ці виродки завдали терористичного удару цими шахідами, але слава нашій ППО без жертв та ураження критичної інфраструктури. Звісно, що дуже шкода за майно людей. Рашисти звикли жити в багнюці, звикли все руйнувати, вони ж окрім ракет і засобів для вбивства придумати нічого не можуть. Нація дегенератів, тупих баранів і нікчем.

Що б там не сталося, але русня все таки кончена!!
Чекаємо на удар ракетами та віримо в ППО)