Alter_ego

Більш-менш стабілізував свій стан, кількома прийомами:
- спорт тричі на тиждень: віджимання+присідання+прес
- дуже багато книг
- відсутність алкоголю
- прийняття самотності, як способу життя, мені не потрібні відносини, фальшиві слова, убита самооцінка. Взагалі не бачу в цьому щось хорошого.
- чіткий список цілей з детальними пошаговими кроками.
Якось поки так. Але працює, хоч і пару тижнів, але працює.

Ну, ні так ні)

Вокзал - є дивним місцем, котре притягує таку незліченну кількість людей, а в кожного свої думки, емоції, шляхи. Хтось когось, плачучи проводжає зі сльозами на очах, інші зустрічають і теж зі сльозами, але вже радості... Місце великого смутку та щастя.
Скоріш за все, правду кажуть, що саме вокзали бачили більше сліз чим лікарні.
Я теж дивлюся на це все різноманіття людей, намагаючись вгадати думки перехожих, чим вони живуть, куди біжать чи просто сидять, втупившись в екран телефону, очікуючи на свій потяг, який ось так скоро змінить їхнє життя, хоч на кілька днів...
Ось і мій потяг і я побіжу...

В Грузії протести....
На Майдані хоронять героя...
Бахмут-фортеця стоїть...
Окупанти дохнуть...
Весна: більше тепла, довші дні, спів птахів...
Нарешті вихідні та хоч якась-небуть свобода, хоч трішки більше сну, книг, відпочинку...
Десь поділася та дівчина з зупинки, котрій я написав листа, що подобається... Чи занадто емоційно, романтично? І чи взагалі варто його віддавати, коли в житті одні проблеми?
Дуже хвора бабуся...
Дуже важкі відносини мами з іншою ріднею, чий бік приймати?
Пропозиція від Ромки на роботу, але там армія 50/50..
Варто? Чи ні? Чи падати у прірву безконтрольних подій, а там буде як буде...
Багато питань без відповіді.
Чи я знаю відповіді, але поки їх не приймаю?

Йобана русня!!!

Я почув два страшних вибухи і розумію, що знову невинні жертви, знову біль...

Нема слів.

Горіть прокляті в пеклі!

Героям слава!!

Люди просто йдуть з мого життя...
Спочатку Н., тепер А.,
просто, без попередження, без жодного слова...
Це ті люди, до яких в мене були почуття, я за них переймався, бажав, та і бажаю лиш кращого...
Цікаво, як так взагалі можна викреслити людину із життя? Хоча і пояснення є - ця людина тобі ніхто, без неї краще, легше...
Але попри все, це їх вибір і я його приймаю та підтримую, бо не можна створити майбутнього, коли минуле ще плутається під ногами.
Ще одна така легенька пощічина...
Нічого...
Тепер я абсолютно самотній)
Щось в цьому є і хорошого)

Рано чи пізно всі будуть на місці того, кому зробили дуже боляче...

Попри всі очікування русні - Україна пережила цю зиму, можливо, найтяжчу зиму в моїй пам'яті, сповнену холодом, темнотою, болем втрат, відчаєм, але...
... Але весна,
І як це не звучить наївно - сподіваюся на перемогу України і що ця орда покине наші землі...
Сподіваюся, що і в моєму житті будуть зміни, що знайду гармонію з собою, побачу сенси, повірю людям і зміню, те що хочу змінити...
А ще щоб не приймати це божевілля, яке відбувається навколо так близько до серця.
Тобто знову багато планів.
Якщо виживу звісно, бо кожної ночі збивають цих адронів, є інтуїтивне відчуття масштабних ракетних обстрілів - передсмертних конвульсій старого діда.
Весна.

Захворів....мож здохну вже..

Сьогодні знову чув як працює наше ППО, збиваючи якусь русняву гидоту..

Жахливо втомлююся останнім часом.
Робота реально важка.
А ще помітив як погіршується зір, бо ось ще недавно я міг бачити написи, а тепер все розмито. І це лякає. Єдине щось хороше у житті - це книги, які боюся втратити можливість читати.
Є певна фінансова стабільність, але цього катастрофічно не вистачає і вибір: купити якийсь одяг чи задонатити для ЗСУ, завжди падає на останньому.
Не бачу сенсів у житті, абсолютно ніяких. Нема за що триматися, нема мрій, цілей, натхнення, бажання, сил, віри... Нема нічого хорошого, світлого та позитивного.
Все абсолютна пустота..

Йобана русня!!!

Слава Україні! 🇺🇦

Життя на паузі. Тупо існую, без жодних планів і цілей, прокидаючись ранком, єдина думка - живий, то і добре, інколи цьому факту зовсім не радий. Ремонт не роблю, важко працюю лиш, буває, коли зовсім самотньо, то п'ю алкоголь, який притуплює це гнітюче відчуття безпорадності.
Багато людей пішло з мого життя, та і добре, бо вже набридло чути якісь настанови, слова підтримки, що все не так погано.
Коли все піздец, як погано. Так - живий, так - не війні, так - типу здоровий.
Але чому ж так, до біса, важко все і в душі порожнеча, відчай, пітьма.
Піду походу сьогодні за алкоголем.
Та і пофіг.

Йобана русня!!!

Оформлення право власності на квартиру - 30к грн.
Пздц...
Де їх брати?(

Йобана, йобана русня....
Що не день, то піздец...
Сьогодні Бровари=(

Господи...
Яки же жах... Дніпро, пряме влучення ракетою в багатоповерхівки. Люди кричать під завалами... Вже точно 5 загиблих, а скільки ще? ((((
Як же я ненавиджу та проклинаю русню, щоб всі жили в муках, бідах, що всі здохли...
Всі!!!!
День розпочався з вибухів, закінчився виключенням світла, а поміж: ракети, обстріли, повітряні тривоги, вибухи, нерви та жах....

Треба визнати, що у мене є серйозні проблеми. В принципі, в усіх аспектах свого життя. Я навіть знову почав топити себе в алкоголі.
Треба якось вирішувати.
Що ж.
Ах... останній день в цьому, до біса, важкому році...
А завтра новий 2023.
Хочу єдиного - Перемоги України.
І може ще не здохнути.
Втомився. Спати. Нема сил ні на що.

Їду і дивлюся, як наше ППО збиває русняві ракети.
Гарно.

Четверта доба без світла.
Холодильник давно потік, а продукти зіпсувалися.
Вчора ввечері смажив сардельки під будинком на багатті. Київ, 21-12-2022.
Треба думати, де брати їжу та готувати запаси.
Хоч і не сильно холодно на вулиці, але в квартирі температура ще на пункт зменшилася, вже 9. Закутався в одяг, ліхтарик, книги.
Прокинувся ранком - живий, то і добре.
Радий, що буде військова допомога.
Їду на роботу, там хоч є кип'яток.
Здається, те що я завжди жив у самотності, дає певні переваги.
А, забув написати :
Йобана русня!!!

Пішла третя доба без світла та тепла...
В квартирі стабільно 10 градусів тепла, але нехай, я тепло одягаюся і більш-менш справляюся з холодом. До речі, буду здавати на генератор, жити не знаю на що... мож схудну)
Зв'язку дома теж нема, але все одно ніхто не пише, а я абстрагуюся від новин, бездумного серфінгу, прихожу з роботи закидаю телефон, так-сяк купаются в прохолодній воді, їм бутер з водою, закутуюся у ковдру, включаю ліхтарик і читаю, а потім спати.
І все більше невавиджу русню, з кожною хвилиною я бажаю їм всім здохнути в страшних муках.

Порадили купити Магній Б6, уникати негативних збудників, відмовитися від шкідливих звичок, більше спати і робити те, що приносить задоволення.
Ок.
Але на порядку денному: скинути 6к на генератор і хз тоді на що жити до кінця року, але можливо в теплі, або не скидувати і буде на що жити, але в холоді. З фінансами повна біда(
Інколи хочеться заснути і не прокинутися.
Все ж, блять, не так і вже набридло шукати зачіпок, щоб хоч якось жити/існувати далі.
Все гнітить, дратує... нестерпно.
І це, не зважаючи на повітряні тривоги, сирени, шахіди, вибухи, відсутність електроенергії, тепла. Війна. І так мені було з собою важко, а ще ця йобана русня.

Дні тягнуться суцільною рутиною: сірі, холодні, в роботі, новинах і самотності.
Холодно скрізь: і тут на складі, і на квартирі, і в душі, взагалі нема нічого хорошого та світлого, взагалі ні з ким не спілкуюся, окрім колег по роботі, поодиноких розмов з мамою та якимось касиром у магазині.
Життя летить, війна триває, рік закінчується. Ось уже свята, а ні планів, а ні настрою, не хочу навіть мандаринок, декорацій і т.д., краще закину цих пару сотень на ЗСУ, поїду до батьків, а там як завжди.
Не знаю, як допомогти в цій війні, це прямо дуже гнітить.
Йобана русня!

Йобана русня!
Майже другу добу нема світла. Про холод, морок я писав. Вода з'явилася, правда вчора ще була вона ледве тепла у бойлері, то скупався, сьогодні надіюся, що хоч на пару годин включать.
Потік холодильник, продукти виніс на балкон.
Ну, і відсутність можливості випити гарячого чаю чи приготувати їсти, поки салати з бутерами під холодну воду.
Дуже самотньо, дуже..
Хоч на роботі привезли генератор, то можна зарядити телефон.
Але то таке...
Тримаюся!
Все буде добре!

Йобана русня!!!
Легкий дискомфорт у вигляді відсутності тепла, води, світла, мобільного зв'язку та інтернету.

Але нічого, це передсмертні конвульсії.
Терористи, що сказати, вміють тільки по цивільним людям з ракет стріляти.

Люди надзвичайно об' єдналися - це дуже гріє і всі налаштовані триматися, всі вірять в Україну та перемогу.
Я теж!!!
Настрій хороший, попри все те що відбувається навколо, треба як ніколи бути сильним.
Все буде добре, все буде Україна!