Alter_ego

Прощена неділя.
Чесно, ні в кого не просив, хоча і варто.
Варто вибачитися перед батьками, що син я так собі: не відповідаю очікуванням, хоч знаю, що і люблять та і я їх люблю.
Вибачитися перед друзями, які за мене переймаються, допомагають, а я інколи й забуваю написати.
Вибачитися б перед тим кого образив, справді, я не хотів - то все емоції, я лиш добра всім бажаю.
А скільки на мене ще тримають зла?
Хоча, головне, що в тебе в серці й самому не тримати образ. Життя така штука, що все повертається. І що посієш, те і пожнеш.

Тихо.Тривожно тихо.
Ні вибухів, ні собак, ні авто, просто тихо, а за вікном у красивому вальсі падають сніжинки.
І все добре, якщо не відкривати новин, бо там війна, руйнування, смерті, обстріли, плач дітей і не тільки. Бідна Україна з сусідом, тим "братських" народом не повезло, та і коли Росія була "братських"? Тільки війни, голод, заслання, розстріли, знищення української автентичності: культури, мови, історії. Скільки через неї загинуло народу, то не злічити.
О, вибух, повертає у реальність - наші гатять-палять рашистів, так їм і потрібно.Одинадцятий день війни, а вони на навчаннях, заблукали бідні. Ні щоб дома сидіти біля дітей та дружин, матерів поїхали "асвабадітєлі" і принесли "мир"

Нема про що писати, насправді.
Війна. День 9.
Всі проблеми, плани, цілі стали якимось другорядним. Просто безперестанку гортаю новини, надіючись, що от скоро буде написано: "Кінець. Україна перемогла".
До вибухів звик, безсонних ночей також.
Дуже давить, що нічим не можу допомогти.
Хоча і врятував 5 маленьких життів.
А чим ще?
Стараюсь бути на позитиві, вірю в перемогу.
Активно займаюся життям ЖК.
Роблю, як можу ремонт. Знову читаю новини.
Коли все закінчиться, обіцяю, що вимкну телефон на пару днів.
Особливо не роблю нічого, але під кінець дня втомлений, ніби цілий день рубав дрова.
Але я не маю права скиглити, в такий час потрібно бути сильним і давати приклад.
Безкінечно вдячний ЗСУ.

А сьогодні весна вже.
Взагалі втрачено лік днів по календарю. Вже новий підрахунок.
Коротко за лютий :
- без алкоголю
- 3 книги
- є шпалери і ванна.
- Росія напала на Україну.
Планувати на цей місяць не буду, хочу аби ці скоти скоріше покинули Україну.
Не можу ще одного зрозуміти, може хтось тут відповість:
Чому ж ви не виходите на просте, чи вам подобається так жити?
А, вони не зрозуміють, ладно.

Не розумію, чому всі росіяни так бояться НАТО, ніби це якась ТЕРОРГАНІЗАЦІЯ. Напали, бо можливо на нас нападуть? Їбать стратегія.
Знаємо чи не знає про політику, але факт один - Росія напала на Україну і гине дуже багато людей. Позор для росіян, позор що це допустили. А ми будемо воювати проти ваших орків поки не спалимо.
Подивимось як вам буде жити, відрізані від усього світу. Оце досягнення у вас, оце майбутнє, а заради чого?
Я теж хоч якось допомагаю, маючи інженерні знання, комплектую з наявних плит фортпости.

Бачив хлопців з тероборони, запитав де записуватися, вони кажуть, що в пріоритеті беруть людей з досвідом бойових дій, або хоч служили. Звісно, що можна було їхати в центр, там кажуть, що беруть всіх.
Але так просто не доїхати. Ладно, поки в запасі. З Привату та моно відправив всі кошти.
Але ж суки, бідний Харків, тупо градами по житловому масиву.
Біля мене блокпости, танки, багато воєнних, але тихо, хоч поруч той же Гостомель, Буча.
Трішки дискомфортно, що нема жодного продуктового магазину відкритого поруч, але це такі дрібниці.
Нічого. Все буде добре.
Слава Україні, Слава ЗСУ!
А російський корабель, іди нахуй!)

Вчора дитячий садок.
Сьогодні вже гатять тупо по житловим масивам. Ракетою, блять, в багатоповерхівки.
Сука, скільки ж трупів потрібно цих орків, щоб вони прозріли. За офіційними даними більше 3к, а насправді? Їх палять, а вони йдуть. Київ казали, що захватять за 3 години?
На відео показують, як їх убивають і зовсім не шкода. "мир" принесли.
І під кожним постом про те, що от вже на Донбасі 8 років війна. Та ти знаєш, що там відбувається насправді ? Сидить в тій Москві, чи де, диванний генерал, задушив би.

Друга ніч без сну, важко призвичаїтись до постійних залпів та вибухів.

Є якась аж гордість за Україну, за її згуртованість та силу, армію. Повага до кожного, хто за нас.
Тільки перемога!

Знову вибухи....
Значить нападають, як фашисти.
Гандони.

Це буде довга і важка ніч, яке там спати, коли чути вибухи.
В ЖК частина людей пішла в підвали, щоб протриматися. Хто його знає, що краще бути похованим заживо під 14 поверхами, чи відразу від снаряду.
Ладно.
Можливо я наївний, але дуже надіюся, що люди "розплющать очі" з Росії та світу і поглянуть, що нам ця війна не потрібна, нікому не потрібна, окрім Кремля.
"якийсь маленький чоловічок накоїв страшної біди"
Надіюся, що все врегулюється.
А що завтра? Не знаю. Можливо й запишуся в цю територіальну оборону, а що?
Звісно, що користі з мене мало, але і снаряди комусь потрібно носити.
Макс поїхав до сім'ї.
Я залишився сам, знову: з думками, тривогами.
Ну, нічого, потрібно триматися.
Всім миру.

Війна

Народжується якась відраза до всього російського: мова, книги, серіали та кіно, навіть музика. Це ще потрібно так постаратися, скажу, і думаю, що не я один такий.
Говорити, що причому тут простий народ, теж невірно, оцей пофігізм, з девізом "моя хата скраю-нічого не знаю", призводить до інфантильності, до того, що один сказав, а ці як зомбі підуть помирати, не розуміючи навіть за що. Що простому росіянові потрібно від тої ДНР чи ЛНР, кого захищати там і від кого? В своїй країні порядок наведіть, раз такі політсвідомі.
Треба кудись йти вчитися стріляти, те що в мене з "воздушки" відмінний результат, нічого не дає.
От суки. Реально, горіти тобі в пеклі хуйло.

Опанував себе, випив супер крутого чаю, глянув серію про Томі Шелбі, сходив у душ, поїв і зрозумів, що катастрофи ніякої не сталося. В першу чергу завтра скину мамі пару тисяч і поговорю з батьком, щоб той зібрався.
Петровичу потрібно віддати ще пару тисяч за роботу і це вже будуть кредитні кошти, але нехай, монобанк справжній друг. Аби з/п віддали всі проблеми б вирішилися, але треба чекати. В цьому місяці і так поніс багато витрат: куплена ванна, шпалери і до них, плінтуса.
Треба завжди мати якийсь запас, хоч тисячу, щоб маневрувати.
Все буде добре, розберуся)

Плюс до всього зателефонувала мама і сказала, що помер хрещений.
Сказати по правді, відносини у нас були не сильно теплі, він нічим не допомагав, а завжди жив у своєму світі сповненого алкоголю.
Це брат батька, його кидало по всій країні, в нього не було ні сім'ї, він нічого не добився в житті, нічого не мав. Помер і всі витрати лягли на плечі мами, бо баті теж якось все пофіг. Блін, і я не можу нічим допомогти, бо всі свої кошти викинув у ремонт.
Гробана ніщита.
Щось зовсім упадок сил і відсутність настрою.

Повертаюся сюди, бо іноді хочеться виплеснути потоком думки, а це місце як ідеальний співрозмовник: поглинає все мовчи, киваючи у відповідь і все без жодного осуду, а тим більше порад, які й так мені відомі, просто бути почутим - є якась елементарна необхідність.
Живу мріями, збудувавши власну ілюзорну реальність з очікувань і планів, але відчуваю, як з кожним днем все тріщить по живому, а всі спроби, хоч якось тримати все під контролем руйнуються об рутину сірих буднів і невдач. Тримаюся, шукаю сили та рухаюся далі, уже й далеко зайшов в порівнянні, наприклад, минулим роком, але здається, що стою на місці і в своїх 31 років соціальний гніт все даве й даве, вимагаючи звершень, яких все нема.

В моменти приступів самотності, коли зовсім нестерпно важко, що хочеться: чи то кричати, чи плакати, загартовується характер, бо робиш вибір: лежати та скиглити на матраці чи вставати та боротися.

Спав погано. Сни. Цей раз піднімався на вершину якоїсь гори, дивно, що не сам, а з якоюсь дівчиною, важко піднімалися: багато перешкод, багато потрачено сил та енергії, але запам'яталось, що ми дійшли до вершини, запам'яталась оця мить перемоги.
В іншому сні повернувся до гуртожитку і ніби через багато років, але ті самі хлопці, що я там хотів, який сенс - не знаю. Можливо, підсвідомість перенесла в той життєвий період, коли все було просто, а єдиною проблемою було здобути стипендію, хоча я її отримував без жодних напрягів. Тоді було весело, життя вирувало, а я приїхав у Київ з його безмежними можливостями. Самотнім там просто нереально бути.
Новий день. Почуваюся більш-менш.

Якось в певний момент накрило відчуття самотності. Зателефонував мамі, ми вже не говорили днів три, чесно, не хотів палитися, що хворий. Хотів поговорити хоч з кимось.
Але там гості, чую, що не до мене.
Сказав, що все нормально і все добре.
Залишився на самоті, почитав трішки новин, всі в один голос: "скоро війна". Прикро, і напевно піду захищати Україну, все одно нічого втрачати, а так мож моя жертва щось та буде варта, бо воїн я так собі.
Вихідні - самотність.
Будні - втома.
І набридла зима, холод, теплий одяг, темнота.
Ця зима взагалі асоціація - холод, темнота та самотність.
Ладно.
Прочитана ще одна книга: "Історія Артура Трулава" книга 8 у 2022, Оцінка 8 з 10.

Сьогодні ніби краще.
Зайшов в магазин за продуктами, там вже все підготовлено до свята брехні: цукерки, валентинки та іграшки. Колись і я займався цією фігнею - доказував, що кохаю, колись вірив, що є щось справжнє, взаємне та вічне.
Як же я помилився.
Купив курячих стегон і поїхав на завод, там вже запечу картошку в духовці.
Прочитана ще одна книга: "Сім смертей Евелін Гардкасл" цікава, до біса.

А сьогодні взагалі важко.
Спати не хочеться, читати чи дивитися серіал теж, просто лежу.
Потрібно було б вчора купити їсти, бо окрім пачки мівіни нічого нема, але їсти не хочеться.
Дурні думки.

День 2
Стан тільки погіршується.

От і захворів(
Температура майже 38 і росте.
Кашель і слабкість

А біда в тім, що нема куди й тікати.
День хвороби 1

Перші вихідні в цьому році, що не потрібно кудись летіть, з кимось зустрітися, щось вирішувати чи купувати для ремонту.
Два дні цілком моїх у абсолютній самотності.
Мені вони так були необхідні та хоч щоб відпочити, почитати, догнати свої особисті справи. Звісно, що забіжу в магазин і гляну ванну та фотошпалери для кухні, хочу такі:
https://images.app.goo.gl/LJovBtd1E2zpzQ5n8
Або щось подібне за стилем.
Поїду до себе на квартиру, мож подивлюся якусь кофтину, сходжу в кіно.
Одним словом, воля, без жодних обмежень і рамок.

З/п підвищить.
Сказав, що не буду працювати й можу сміливо звільнитися.
Чи ризикував?
Звісно.
Звісно, що це маніпуляції, що тепер на мене будуть дивитися всі косо, але нічого вдіяти, я реально задовбуюся. Тепер буде цих 30к,
але якою ціною? Трохи почуваюся дивно, ніби зробив щось кримінальне. А з іншого боку моя самооцінка зросла разом з впевненістю у себе, не забоявся і пішов проти системи.

Когда любовь заканчивается, один обязательно страдает. Если никто из двух не страдает, значит любовь и не начиналась. Если страдают оба - значит любовь ещё не закончилась ...

Лютий:
- відсутність алкоголю.
- прочитати 5 книг.
- вільно віджатися 30 разів.
- здорове харчування.
- контроль емоцій та бути на позитиві.
- вести реєстр доходів та витрат.
- поговорити з керівництвом щодо підвищення заробітної платні
Ремонт:
- шпалери - 3000+1000+2500=6500грн
- натяжна стеля - 2500грн
- фарба - 1500грн
- фуга для плитки - 500гр
Всього: 11000грн
Плюс:
комунальні - 3000грн
на життя - 4000грн
борг-3000грн можна і більше.
Всього: 21000грн, що реально. Додаткові доходи на бойлер (цей момент настав)
- а головне-вірити в себе!!
Все буде добре!
Поїхали)