Alter_ego

Січень:
Плюси:
1. Звісно, що найголовніше - повна відсутність алкоголю.
2. Прочитано 5 книг:
- Багряні ріки 7/10
- Франческа 1 8/10
- Родаки 8/10
- Веріті 6/10
- Рута 8/10
3. Створив канал про книги, навіть не знаю для чого, але кожного дня щось стараюся туди закинути
https://t.me/dymki_v_golos
4. Розпочав віджиматися і дійшов до вільх 20 разів
5. Зроблено більше 25к
6. Закуплено в квартиру всі розетки та вимикачі, плюс плитка в сунвузол, розетки поставлені, 70% плитки положено
7. Настрій стабільний і більше позитиву.
8. Ходив в театр.
Мінуси:
- харчування було пздц, тут нікуди дівати правди, але це свята і дома був, тобто з вагою проблеми.
- дуже втомлювався на роботі.
В цілому все добре.

Їм піцу і думаю про високе)

Уже протягом довгого періоду часу я не люблю вихідні, бо це самотність в усіх її проявах. Хоча стараюся не грузить себе, або зайнятися якимись справами: ​то книги, то серіал, сьогодні взагалі поїхав у місто прогулятися, там ходив по книгарні, купив кави й пройшовся парком, зайшов у театр на виставу, не сподобалося, поїхав на завод.
Минулу ніч ночував у себе, лежачи на матраці по центру кімнати, записував у блокнот, що потрібно ще зробити. Уже як традиція, гуляв по Лавіні вечером де вирує життя, світло, де люди. Можливо, просто шукаю те світло й у собі, яке вже погасло через втому, самотність і зневіру до людей.
Не знаю чи живу, чи просто існую, чи правильно все роблю.
А сьогодні спати.

Кажуть, що привичка формується 21 день.
21 без алкоголю, тобто в цьому році не пив.
Помітив, що почуваю себе здоровим, нема диких перепадів настрою, а якщо виникає якась халепа, я бачу чіткий план дій, без жодних панічних атак. І це без жодної сили волі, спорів і т.д., просто вирішив не вживати алкоголь, у моєму житті й так багато стресів, і зовсім нема бажання пити.
Ясність голови, я не такий розгублений, швидко знаходжу рішення в любих ситуаціях.
Звісно, це ще менша соціальна активність, але до самотності звикаєш і з'являється час на інші корисні речі.

Насправді добре жити, коли в голові нема жодних образ, незакритих справ, коли все ясно та зрозуміло. Поговорили з А., сказав, що не буду псувати нерви ні собі, ні їй, що повертаємося у звичайний ритм спілкування: з дуже чорним гумором, підтримкою, простотою та відкритістю, але без пошлості.
І стало все добре, настрій хороший, правда на роботі його хочуть зіпсувати, але то таке, я не піддаюся.
Gayazov$ Brother$ - Кредо.

І наостанок про А., бо більш не хочу повертатися до цієї теми. Мене трішки зараз коробить, що вона закохана не в мене, але давайте по справедливості: в момент нашого знайомства вона була закохана і в мене, готова була йти на все, але я чомусь не захотів:
- перше, руйнувати її сім'ю.
- друге, якщо людина зрадить раз, то зрадить й інший.
Мені така не потрібна.
І ще одне, в моєму житті прослідковується наступний зв' язок - з одною попрощався, з'являються інша, як тільки порвав з О., зустрів М., з тою не вийшло - у життя ввірвалася А., на сьогодні з А. покінчено, хоча ми й не починали, була прив'язаність і підтримка.
Хто наступний ? ахаха)

Почав просто віджиматися, попустило.
Звісно, що воно важко, але нічого, розгребу і свій стаканчик помаленьку складу, як пазл, а потім і наповню його.
Прийняв дуже важливе рішення щодо А., не варто псувати нерви ні собі, ні її. Вона і справді робила мені виключно добро, ми не були разом, і я не хотів будувати з нею майбутнє. Плюс вона вже 100 разів вибачилася. А те що закохалася в іншого то нехай. Ця жінка занадто проблема, дружити нам нічого не мішає.
Я впевнений, що в мене буде сім'я. Треба трішки протриматися і почекати.
Все буде добре.

А інколи, як сьогодні, буває нестерпно важко.
В такі моменти самотність розриває на шмаття до крові, і біль така реальна.
Хоча маска одягнена: в мене все добре, я ось такий крутий.
А сам сиджу з перекошеним обличчям, шукаю якісь плюси в своїх записах, де було добре.
Фальшиво. Все таке фальшиве: люди, речі, мрії, надії та сподівання, особливо я фальшивий, не вірю собі, не вірю, що все буде добре, не вірю, що я розгребуся з усим і знайду душевний спокій.
Де шукати позитив? В мене стакан не наполовину порожній, а розбитий в їбеня.
Нічого не получається.

А тепер хвилинка роздумів й аналізу.
Я все життя старався старався бути хорошою людиною, добряком, а причиняти біль тільки у відповідь.
І що я маю: друзів нема, кохані завжди кидали, довіри до людей нема, бо тим би лиш користуватися.
Висновок: стиль поведінки паршивий, аби нерви тріпати.
Треба змінюватися, робити, що хочу саме я, а на інших пофіг.
СКРЯБІН - Добряк.

​​****

А знаєш, я тебе колись любив, 
Чекав на розі вулиць, марив ночі.
Слова ласкаві ніжно говорив,
І зустрічав твій погляд, очі в очі.

А знаєш, я майбутнє бачив так:
Є ти і я, як центр світобудови.
І мелодійно голос твій бринить,
Немов давно забуті і священні мови.

У нас дороги різні, ти на Схід,
А я на Захід, проводжати сонце…
Який ж бо теплий навіть цей твій лід,
Знайома тінь в зашторенім віконці.

Я залишу тобі розписані рядки,
Їх збережи собі, невинну таємницю.
Ми так далеко, та летять думки,
У вічнім пошуку того, що тільки сниться.

На просторах інету. Але ж гарно.

Насправді дивовижний настрій.
Нічого ж не змінилося: на заводі в холоді та темноті, проблеми ті самі, сьогодні Щедрий вечір, а я зварив картоплі в мундірі до неї сосисок, запив чаєм і щасливий впав на матрац. Впав і розумію, що в мене все добре: що здоровий уже, що батьки є, що є люди, які підтримують, правда залишились тільки Макс та ОВ, а А. вже інші проблеми зі своїм новим коханцем, не до мене їй.
Уже навіть і не дивуюся наскільки пусті слова у дівчат щодо кохання. Сьогодні один, завтра інший, післязавтра ще інший і всім: люблю, завжди буду поруч, завжди підтримаю.
Треба зайнятися каналом, хоча вже є один підписник)
Ладно, гарних снів)
Якщо не впускати негатив у життя - то він і не зайде))

Перед Різдвом біля села сталася жахлива аварія: легкова машина на всій швидкості врізалася у вантажівку. Молодий хлопець загинув на місці, двоє в лікарні, з них 18-річна дівчина, зараз вона в комі, а за її життя борються лікарі. Коштів нема, але нашкріб пару сотень і скинув на карточку, надіюся, що вони дійдуть і що люди допоможуть. В неї ще і нема батька.

Коротко про головне:
-робота, зайобують всі, але нехай, я живу майбутнім - що ось настане час і я сміливо скажу:"да пашли ви всі нахуй", напишу заяву та піду з почуттям волі. Але зараз так потрібно ще трішки перемучитися, поки не переїду до себе. Тому тут все добре.
-А., говорить, що закохалася, що тягне, що хоче. Звісно, що це не я) хоча десь всередині і є якась ревність, або навіть не так - що я бистро витрачаю у жінок саме у сексуальному плані. Але, вона хоче розлучення зі своїм чоловіком.
Цікаво, для чого вона це каже?) Мені ці проблеми точно ні до чого. Але яскравий приклад, що всі дівки однакові, що якщо чоловік в матеріальному плані обезпечений, то ті пригають до нього на перший поклик

Давно я так не сміявся)))
Ох ця книга "Родаки", просто мов ковток свіжого повітря, заряд нереального позитиву)

Написав знову цілей на рік, взагалі цілі - це дороговкази, коли зовсім заблукав у житті.
Головна - це вже доробити ремонт і заїхати жити у власну квартиру.
І ще є пару цікавих, правда не знаю в яких одиницях їх виміряти, але:
- прийняти самотність як щось хороше, як найвищу ступінь особистої свободи.
- я унікальний та неповторний, я є - особистість з власним баченням на життя, мріями, комплексами, принципами. Я не ідеальний, але ось такий
- шукати позитив і плюси в любих ситуаціях, бо досить нити, жаліти себе, ненавидіти та шукати недоліки в собі.

Я звичайно не позорна ситуація з твого життя...

Але також не дам тобі заснути)

Якось і настрій з'явився.
Діти бігають співають вже такі чудернацькі гарні колядки, що заслухатися можна, повідомляють про народження Сина Божого.
Рано чи пізно в кожного всередині народжується Бог.
До речі, один математик довів, що вірити дає більше плюсів та переваг чим не вірити.
Але то таке, кожному своє, і в миті, коли взагалі нема до кого звернутися, згадуєш те "Отче наш", говориш з надією, що будеш почутий. Чесно кажучи, я теж звертався: раз, коли захворів, ще в тому клятому тубдеспансері, другий раз, коли захворіла рідна людина ще тоді для мене близької людини, і останній - цієї осені, коли вже не було сил боротися. Ніби був почутий.
І думай тут.

Страшно, коли друг кричить, що це кінець...
страшно, коли це Макс...
страшно, коли його мама в істериці, а я ледве можу пригадати адрес, щоб швидка доїхала.
А потім лікарі, таблетки і висновок лікаря: тиск 160 на 230, і це просто через нерви та постійну втому.
Залишився дома, мене вивезли на потяг, і я стояв біля тьмяного ліхтаря, обдумуючи події.
Проблеми з нервами й в мене: неконтрольовані панічні атаки, перепади настрою. Треба завжди мати якісь таблетки від тиску та серця при собі та якось не так сприймати цю реальність.
І звернутися за допомогою, але до кого?
Чи, можливо, вже варто йти до тої останньої інстанції - Бога, щоб зарадити та допомогти собі, аби не пізно.
Ось такий новий рік.

Кто битым жизнью был, тот большего добьется,
Пуд соли съевший, выше ценит мёд.
Кто слезы лил, тот искренней смеётся,
Кто умирал, тот знает, что живет.

І пару новин на сьогодні:
- присвоєно адрес, тепер офіційно Берковецька 6-А, скоро підписувати договір і прописка в Києві
- отримав норм з/п більше 20к, плюс інші різні доходе це почти 30к, круто!
Хоча все одно всі кошти в ремонт, правда вже буду купувати техніку: бойлера та святу з святих - пральну машину.
Їду додому і перепочинку пару днів, щоб з новими силами в новий рік в бій.

А далі про рік 2021 скорочено, бо ліньки писать:
Напевно, що найбільш запам'яталася - це відчай та безнадія, втома на грані виснаження, жорсткі обмеження, що привело до думки про самогубство, справжньої, з цілковитим планом дій.
Поки переконав себе, що все буде гаразд.
Допомагали виїзди на Десну, вперше зловив сома, вперше зловив ляща за 2кг. Був на Книжковому Арсеналі. Допомагали книги.
Люди теж допомагали, але...
Пам'ятаю, що ледве не спився цілеспрямовано, ночі безсонні і тривога.
Навіть той момент, що коштів не було на харчі.
З батьками стало ще гірше, інколи тижнями не говорив.
Ще більше закрився у собі.
Але вижив, зморений, з проблемами з нервами, пережив цей рік,
Вірю в краще.

Коротко:
- А. подарувала дуже дорогу та цінну річ, я звісно радий. Відносини у нас теплі, але грань и не перетинаємо.

- зі здоров'ям біда, в перше за довгий час пішов в аптеку та накупив ліків.

До речі, про ремонт, зроблено за цей рік:
- електрика
- сантехніка
- постелена плитка в кухні, коридорі, кімнаті
- стіни зашпакльовані і вже можна клеїти шпалери
- стеля в кухні та кімнаті пофарбована, в коридорі та санвузолі буде натяжна стеля
- закуплена плитка в санвузол.
В принципі, коли зроблю плитку в санвузолі то вже буду купувати бойлер та ванну, щоб жити.
Ніби і не багато, але на це пішло майже 80к, робота плюс матеріали, хоча це не головне,
бо найтяжче було жити обмежуючи себе у всьому, жити на заводі, але тут буде окремий фраг.
Важко не важко, але я вже можу сміливо там жити, інколи так і роблю, їдучи туди на вихідні. Тобто діло йде.

Перестати спілкуватися - правильне рішення, не хотів страждати, хоч і знав, що певний період буде крить. В цій справі головне не моніторити соцмережі, видалити переписки, заховати речі подалі, і все, кінець, список колишніх збільшено. О. вийшла заміж, а М. не знаю як вона, надіюся, що щаслива.
Я тоді почувався добре, зал, книги, до речі, в цьому році прочитано +/- 40книг, тобто все було під контролем, ще жив у Тьоті Валі.
Навіть познайомився з К., ходили разом на Книжковий арсенал.
А потім сталася подія, яка безповоротно вплинула на моє життя: я отримав ключі від власної квартири і все пролетіло в тартарари, бо взявся робити ремонт. А це, до біса, дороге задоволення.

Що ж, рік розпочався дуже добре: я багато читав, практично не вживав алкоголь, вперше за все життя записався в тренажерний зал. Це дало результат: відчутно став сильнішим фізично та і морально, скинув вагу, досягав поставлених цілей, інколи проводив вечори в О., яка була зовсім не проти наших зустрічей. Так тривало пару місяців і я вже думав, що я можу боротися.
Першим дзвіночком стало повернення М. в моє життя, я був упевнений, що контролюю власні емоції, але...
але я знову сліпо закохався, коли їй був потрібен тільки друг, а мої почуття - то лиш мої проблеми. По іншу сторону О., яка тринділа про взаємини, через кілька днів привселюдно цілується з іншим.
Але в мене були сили змінювати все.

Чи варто взагалі торкатися минулих подій року, щоб підбити підсумок, отримати результат свої діянь?
Бо рік, до біса, непростий!
І невідомо куди ці терези колихнуть: в хорошу сторону чи яку там ще - де той досвід.
Правда кажучи, не потрібно бути таким категоричним, розділяючи життя на хороше чи погане, грань тонка: хороше ось уже погане, а типу погане запустило ефект доміно, що в кінцевому результаті мало приємний результат.
Постараюся описати лаконічно, бо є що за карбувати в пам'яті, зробити висновки, щоб в наступному році не допускати таких емоційних станів.