Єнот полоскун

Ще, напевне, ніколи не було так важко писати плани на наступний рік. Я усамітнився в кімнаті, відкрив Notion і.. все. Я не знаю що писати тому що нині такий час що основною ціллю на рік є просто вижити напевне і хто зна чи це рік буде важчим чи легшим від попереднього. Забагато "не знаю" і "напевне" в реченнях, як при такому розкладі можна написати лаконічні плани?

ну ось, через пару годин я буду в аеропорті Кутаїсі сідати на літак до Кракова, а потім я буду в Кракові, вночі, не знаю як добиратимусь до міста, не знаю чи курсують автобуси в першій ночі, посплю в аеропорті якшо можна буде. Потім я побуду в Кракові дві ночі і повертатимусь поїздом до України, квитки ще не брав але точно буду. мам дзвонить досі каже щоб я залишався в Польщі і не повертався ще пару місяців, а потім ще пару місяців, і ще, і ще.. кажуть що мені навіть квартиру знайдуть, а я якби справді захотів залишатися за кордоном то засів би і перечікував у якомусь селі в Туреччині де хата була би ну точно дешевша ніж десь в Польщі. мій останній день в сонячному Сакартвело

більше може не стати всього що ми так любили і чим жили, кремлівська макака може йобнути ядеркою і все. деякі люди відчувають глибоку провину коли ображають іншу людину навіть випадково а деякі вбивають тисячами невинних і їм це ок але ніхуя це не ок. дехто гине захищаючи свою землю а дехто ще марить совком і чекає на рускій мір. дехто намагається доказати мені що путнер бомбить все тільки з найдобріших побажань, бажаю таким людям особисто прийняти пару-трійку бомб на своє подвір'я. цей дехто летить в чс і отримує всі можливі репорти на акк. слухаю один в каное, океан ельзи (хоча не сильно полюбляю вокал вакарчука) і скрябіна, зарубіжна музика більше не йде

"Якби я був би віруючим то помолився би але якби бог справді існував би і був справедливим то він би такого не допустив" - тут в принципі моя релігійна позиція. Недавно посрався з батьою через те що він йобаний путініст і чекає коли прийде русскій мір, я завжди тепрів його оцей політичний шлак який він начитується на тих сайтах які ми і ще тисячі і десятки тисячі людей цілодобово дудосимо. Ну коли він почав казати що це все почала Україна, що то всьо неправда, що Українці самі по собі шмалають... в мене бомбануло конкретно і я його поблочив всюди, хай йде туди куди і руський корабель якщо так хоче рускава міра. Мені соромно що в мене такий батько, і соромно що я йому вірив..

Схоже на те що люди забули або недостатньо уявляють що таке війна, коли тисячі а то й мільйони невинних людей гинуть через те, що хтось вирішив собі загарбати ще кусок землі. Смерть людини - річ недопустима але всі досі збирають армії, виготовляють зброю і бачать це все це як один ресурс, не роздільно. В той час як Ілон Маск намагається колонізувати Марс, в той час як NeuroLink намагається читати думки людей ми досі не навчилися вирішувати конфлікти способом де окрема людина не є одиницею якою можна знехтувати, я вже не кажу що ми не навчилися уникати конфліктів. Я не кажу що це просто, я кажу що після WW1 і WW2 ми, здається, так і нічому не навчилися.

І ось я в Батумі, в квартирі в готельному комплексі яка орендована мною до кінця травня. Це рішення (поселитися так далеко від дому так ще і самому і в чужій країні) було далеко не спонтанним і виношував я його більш ніж пів року і ось я тут, в сонячній Грузії, яка, до слова, зараз зовсім не сонячна якщо говорити про це місто. Всі друзі і родичі щось занадто сильно хвилюються через те, що я тут сам, вони напевне не уявляють як мене замахало жити НЕ самому, коли обов'язки розподіляються нерівномірно, ти завжди щось комусь повинен і т.д. Тут нарешті я спробую жити повністю самостійно, хочу просто довести самому собі що я здатний дати собі раду хоча я і так в цьому певен

Позавчора я захистив свою магістерську і чесно сказати не знаю що робити в житті далі. Звичайно, я надалі буду сидіти цілими днями за ноутом і писати кольорові слова на чорному фоні для того щоб мені за це дали гроші але це зовсім не те.. Я про те, що як би не подобався цей факт але я став дорослим, принаймні якщо орієнтуватися на мій фізіологічний вік. Щодо психологічного то я зараз сиджу в кігурумі кота на дивані з ноутом і пишу цей текст. Це в свої 22. Але чим довше ти думаєш про вислів "бути дорослим" тим менше розумієш що це означає: вміння приймати важливі рішення? вміння автономно існувати? чи що взагалі? Ось і я не знаю. В будь-якому випадку дорослість не вимірюється в прожитих роках.

я вже настільки сильно підкрався до ваших 'стосунків', вже навіть запланував з нею зустрітися, мені здавалося що ми непогано спілкуємося але одного рандомного злощасного разу переглядаючи її фото я просто поняв що вона занадто хороша для мене, де вона а де я? я поняв наскільки наївно це було з мого боку думати що цього разу я справді зможу знайти дівчину. треба звикнути до того що прийдеться існувати самому до кінця життя з таким поносом в голові як в мене
(вибачте за ниття, товариство)

Не знаю що це але деколи бувають такі рандомні сплески мотивації що аж страшно, хочеться щось нове постійно вивчати, планувати, нарешті зробити те, що давно відкладав, лягати та прокидатися пізніше, бути більш продуктивним на роботі... Але зазвичай вже на наступний або післянаступний день трохи пропускає і я знову починаю проводити вечори дивлячись мемаси або відоси з котами і просинатися на наступний день за 20 хвилин до початку робочого дня (коли працював з офісу то була хоча би якась дисципліна). Робота з дому лайно якщо тільки в тебе не гнучкий графік (напевне).

Просто пишу що я живий, досі заходжу сюди доволі часто хоча слідів моєї присутності немає, останній допис я написав біля двох років тому. З тих пір справді багато чого відбулося: я знайшов роботу (програмістом!), або краще сказати - вона мене знайшла, закінчив бакалаврат і збираюся поступати на магістратуру. Я більше не той лох яким я був на другому курсі, тепер я трошки інший лох) Можливо навіть продовжу сюди писати, але це не точно

Файно покодив на javascropti. Блін, це настільки класно коли розумієш, що тебе не піджимають дедлайни, тобі не потрібно робити всяких діаграму, чи DDL'ок чи прочої дичини.
Цікавий факт – якщо ти не пишеш ані строки коду на тиждень - ти починаєш забувати те, що раніше знав к бісам собачим просто.
Написав сапера, повністю сам (сусід хелпав з деякими алгоритмом), функціями, все заплутано, але динамічно.
Завтра ще на трохи зясяду.
А ще екзамен з БД здав на 82, думав що взагалі не здам, а тут 4.

Якщо ти маєш щось таке, чим можеш захоплюватися сам, те що то тобі справді подобається, будь ласка, не ділить цим з ким попало (в ідеалі взагалі ні з ким), є велика вірогідність, що після того воно воно буде розтоптане в порох і перестане бути 'тільки твоїм'.
.
Ніколи не розказуй нікому про свої проблеми: багатьом до них абсолютно всеодно, інші взагалі можуть бути раді тому факту, що ти їх маєш.
.
Дехто робить вигляд, що їм не все-одно, але в більшості все навпаки, все це для вигляду.
До чого я хилю: ти сам у цьому світі, хлопче. А комусь довіряти – себе не уважати.

Бахнув енергетику наніч, дибіл.
Тепер не можу заснути.
.
На днях поставив собі Ubuntu, і коли я розказую про це знайомим вони дивляться на мене, як на трохи хворого. А взагалом норм, навіть дуже, інтерфейс непривичний але ж це не головне, на Вінді в мене проц нагрівався до 60° на простої, на простої, Карл!! А тут куча всього позапускаєш, а кулера навіть не чути, каеф.
.
Хочу спатки, але мій організм - ні.

Одна година сну може все порішати

Випадково відкрив методичку до курсової, яку ми повинні здати наступного семенстру - аж погано стало. А це типу нічого що ми jav`у в душі не шарим? Це нормально вчити 2 семестра C#, а потім писати курсову на jav`i? Я так зрозумів, що 'справжній' універ почнеться з 3-го курсу. Те, чим ми зараз займаємось - то дитячі забавки.

Встановив Teradata на віртуальна машину, думаю, що без допомоги вищих сил тут не обійшлося, бо Teradata рілі монстр. Треба буде щось порішати ще з Oracl'ом, який хоч убий не ставиться на вінду, і MS SQL який тоже по-своєму висаджується при установці. Ще написати DDL і все, з БД принаймні, а це найскладніше.
Я вже казав, що хочу перейти на Ubuntu? Так вот, це трохи замахує, коли 60% ресурсів процесора хаває якийсь там 'windows module installer', а ноут то гріється. І взагалі я люблю простоту. Для веб розробки лінукс саме то. Так ось. Принаймні в мене що-небудь є, а це вже добре. (Я вижжав як трутень коли побачив Pdb status: Running).
And finally I installed you..

Спати лише 3 з лишнім години перед тим, як знов вставати і їхати до Тернополя. Наступні два тижня будуть трохи адом, мені треба зробити всі індивідуальні завдання, здати їх і бажано якось непогано. Чел, якому я оформляю статті тоже мене квапить, в нього ще гора роботи. А ще одна ІТ компанія проводить набір на фронтенд девелопмент, вступні завдання не важкі, можна чисто по приколу спробувати.
Словом, основне завдання - вижити. Таблеток з магнієм не маю, але скоріш за все докуплю. Забагато двіжу всякого намічається, я не люблю такого)
Та й таке!

Якщо взяти так і не спіша посидіти над матаном, то, о, диво, ти починаєш бачити в цих усіх закарлючках, які намагаються лиш заплутати тебе деякий смисл і гармонію. Я не шучу зараз, матан цікавий якщо в ньому розібратись, але розібратись в ньому це тобі не плюшками балуватись. Що мене привело до таких сміливих кроків? Третя перездача, десь у вівторок має бути, викладач палить списане як диявол, однако мені досі треба 60. В п'ятницю був на конференції, говорив англійською як індуси у відосах по програмуванню, а так норм, сертифікат маю, не уявляю правда куди його совати але приємно. Однако здравствуйте.

Як можна замітити, сюди я пишу в більшомті коли діла плохі. Точно як і зараз. Ще один типічний нитік.
Завтра буде хороший день (щоб померти), я переписуватиму матан а після чого ще його захищатиму у викладача. Неважко здогадатись що в матані я повний нуль, тож маю як мінімум двох людей, які зможуть мені допогти з цим лайном. Моя ціль - 60. Не знаю як буду викручуватись, але попри це сповнений якогось навіть трохи істеричного оптимізму.
На щастя це останній семестр з матаном.

Вчити Angular - це лава

Ненавиджу новий рік. Ненавиджу всіх і все.

Чекаю на автобус додооому. Да, мене не прийняли на роботу, і в пєкло її, я прийшов десь якраз тоді, коли закінчувались місця і вони брали самих топових, прям самих-самих а я повільний як слоупок. Я навіть радий цьому в деякій мірі, проведу новорічні свята вдома, з рідними людьми, а не в цьому порожньому гуртожитку з якого, походу, всі позвалюють. Накупив цілий пакет всяких ніштяків додому, купив квиток. Сиджу чекаю.

Чот я дуже сильно приунивший. На тренінгу мене не відшили, але і не взяли. Сказали прийти в вівторок.

Завтра йду на тренінг, якщо візьмуть то буде дуже добре, а як ні то я прям не знаю, треба буде крізь землю провалитися щоб не вміти робити таку легку роботу, а хоча я і не знаю чи така вона вже і легка. Дуже боюсь, це ж нові люди, нове місце і взагалі все нове. Найгірше що може відбутись це те, що мене просто відшиють, але ж чого (а чого ні?). Вот взагалом. Звичайно ж набагато краще було би зараз сидіти вдома (не в гж) і попивати чайок, але ж ич, бач який я - рвусь до новизни прям)) Подивився фільм 'Воно' значить і ніби норм, навіть дуже норм, але якшо порівнювати з книгою то.. сам знаєш як воно буває - жалкая пародия и неповторимый оригинал.

Я понаписував майже всі екзамени вже, і це ніби добре, але на відміну від попереднього року я не збираюсь залишатися вдома на всі канікули, я думаю пти на роботу в Терн. , але якщо цей 3,14здюк мене так вибішуватиме, то я його кікну нахрін, бо... Знаєш, недавно я говорив з батьком і він казав, що зухвалість в цьому світі нічого не рішає, і тут він неправий, мені кожного дня жити з цією крисою, яка всюди пхне свого чсв-шного носа, яка вважає себе кращою від усіх інших і не тільки. Загалом я цього не помічаю, але сьогодні:
я: (...)Та я піду на роботу.
-: ТИ?! Підеш на роботу?? Ахах.
Я посміюсь на твоїх похоронах мерзота. Здохни. Сука. Падлота. Мразь.