Dorianless

С нами с 15 июля 2016

Мій емоційний світ світить пробоїнами розміром із Титанік. Думаю завалити себе роботою. Може, вдасться забутися.

10 июня 2019, 05:18

Ще кілька днів тому я пережив сильний емоційний сплекс, а зараз від нього лишились лише спогади.
чітко пам‘ятаю риси її обличчя, хрипуватий голос, лункий сміх та легкі доторки.
Вкотре переконуюсь, що ніщо в мені не виживає без фізичного підживлення.

10 июня 2019, 03:02

Сьогодні дивився в очі дівчині дві години поспіль. Побачив у ній риси М., яка колись мене так само магнетизувала, і, в принципі, була носієм доволі схожої історії. Мене приваблюють сильні незалежні жінки, що вміють використовувати свою жіночність.
В цьому контексті подумав, що закохуюсь у певну комбінацію рис обличчя та характеру, а не людину саму по собі.
Саме по собі це почуття дуже приємне, тепле та ніжне. Але в контексті моєї теперішньої життєвої ситуації - все це так собі.

07 июня 2019, 15:50

Вперше за довгий час відчув ментальний зв‘язок з іншою людиною. Хочу ще.

05 июня 2019, 23:18

Здається, я закохався. Попереднього разу подібне відчуття було у вересні, у дещо схожих обставинах. Цікаво було би знайти схожості між цими людьми, але їх немає.
Це розумний погляд, здатність порушувати усталені норми, стильний одяг та вміння тримати себе під контролем. Також - дзвінкий сміх та великі живі очі. Яскраво виражена жіночність та прозора недоступність.
Словом, мене досі легко підкорити певним набором рис характеру.

05 июня 2019, 18:04

Складно.
Відчуваю потребу поговорити з людиною, яка мислить так само, як я, щоб звірити внутрішній годинник. А цієї людини поруч немає. І це повна ***.
Все, що я будував останні кілька років, руйнується, а я не знаю, як цьому зарадити. І в школі цього не навчають. Тотальна зрада.
Тішить, що підіймають зп, але яка з цього зрештою користь, коли ти лишаєшся сам?

01 июня 2019, 03:24

Найбільший пздц цієї історії з К. в тому, що, як виявилось, вона зустрічається із хлопцем, якого я ж сам впустив у це середовище, вклав якусь кількість часу, допоміг досягти того, що він має зараз. Фактично, я сам собі вибив ґрунт з-під ніг.
Ненавиджу, коли стається щось подібне і єдине, що залишається - звинувачувати себе ж.
Ще більш жахливо - що не можу ні з ким про це поговорити. Будь-яка розмова - це небезпека. А я маю бути дуже поміркованим.
Хоча кому я що повинен?
хочеться вже пошвидше в обійми А.

20 сентября 2018, 21:55

Завжди кажуть, що краще жалкувати про скоєне, аніж навпаки.

І ось зараз я, певно, з цим не погоджусь. Написав К. про свої почуття, вона мене відшила, і мені стало дуже боляче. Почав слухати Radiohead - Creep на повторі, кричати, і все таке. Тепер мені слід про неї забути і не думати. Але свідомість працює так, що станеться навпаки. Привіт страждання, давно вас не було.

Найгірше - так це те, що я розповів про це А., зробивши їй цим ще більше боляче, аніж собі. І тепер її почуття і впевненість в мені похитнулись. Невже це є символом наближення розв'ящки? Невже я не зможу все втримати?

17 сентября 2018, 05:20

Всередині я абсолютно порожній.
Лежу сам у готельному ліжку, думаю про дівчину, яка поїхала звідси годину тому.
За останні 4 дні я звик бачити її біля себе, чути її сміх, дивитись в її очі, торкатись її теплого тіла. Здається, це закоханість у легкій формі. Я буквально не міг відвести від неї погляду і був зачарований всім, що вона робить. І я навіть на якусь секунду подумав, що міг би заради неї залишити А. Як низько.

Чому я не можу сказати їй прямо про те, що відчуваю? Мабуть, можу, але боюсь наслідків.

16 сентября 2018, 17:48

Багато думав про відчуття жалю до Іншого, яке мені взагалі не властиве.
Зрозумів, що і тут причину варто шукати в сім'ї, вихованні.
У нас ніколи не було заведено співчувати тому, кому погано. Ми зазвичай з цього або жартували, або лікували. Але ні слова підтримки, ні інші вияви співчуття до слабких в нашій сім'ї не прийняті.
І зараз, коли бабуся, яка все життя важко працювала, нездужає, в мене не знаходиться жодного бажання вислуховувати про її біль.

Тримайте свій біль при собі.

25 августа 2018, 17:21

Вчусь контролювати деструктивні емоції. Виходить так собі.
На днях цілий день рефлексували з командою, і я був єдиним, хто за 8 годин зірвався на крик. Це так рідко стається, що я аж здивувався собі.
Це все через те, що мою роботу не цінують. А коли таке стається, то з'являється бажання все кинути і займатись виключно самим собою.
Але ні, я сильний, я зможу знайти в собі наснагу вкладати далі в цей бджолиний рій.

А. засмучена, а я не можу її втішити, тому що мені потрібен час для себе. Теж таке собі відчуття.

22 июля 2018, 17:42

Інколи не можу відповісти собі на питання "Що відбувається?".
Вчора бачився з Л., і зустріч не закінчилась нічим хорошим. Варто вже нарешті її відпустити.
На фоні наростаючого спілкування з Ю. зрозумів, наскільки для мене цінна А.
Але я б цього не зрозумів, якби не міг порівняти з іншими дівчатами. Виходить, що цей досвід спілкування з ними корисний, бо дозволяє підкреслити унікальність соц.зв'язків між мною та конкретною людиною.

втомився. нарешті можу відпочити.

27 декабря 2017, 05:13

Вже більше місяця живу без фізичного носія спогадів. Здається, що моїх думок за цей період взагалі не існувало. Дивне відчуття. Певно, слід більше виписуватись, щоб не втрачати навичок.

Поки забуте минуле приходить у гості, я згадую не настільки старе минуле і розумію, що теперішнє набагато за нього краще і я дивним вчином вчусь на помилках, і не вчусь одночасно. Здається, що зараз все прекрасно, але стану максимальної синхронізації з Іншим все ще не досягнуто. Але чи це взагалі можливо - ось у цьому і питання.

08 августа 2017, 22:32

Прямо цикл бекапів пам'яті за один вечір. Здається, що це все я пережив вже декілька разів як мінімум. А все через перевтому і відсутність адекватного відпочинку. Проекти, гроші, дорога - а себе як знайти?

06 августа 2017, 21:14

У моїй сім'ї любов завжди купувалася. Будь-що батьки могли обміняти в нас із сестрою за гроші. Ми це швидко зрозуміли і привчились до любовно-грошових відносин. Навіть збереження власних таємниць мама завжди в мене купувала.
Зараз я намагаюсь жити за інакшою системою цінностей, але розумію, наскільки глибоко та, стара, в'їлась у мене всередину. Купувати прихильність інших - що може бути дієвіше у своій простоті.
Хоча справжню любов не купити, саме тому ії у моїй сім'ї і немає.

05 августа 2017, 18:49

Дивно себе почуваюсь. В умовах обмеженого вибору людей, до яких можна проявляти почуття, знайшов на 10 років за мене молодшу дівчинку, з якою встановив емоційний контакт. Добре, хоч він хоч повністю контрольований і завтра припиниться.
Легко закохати в себе людину, яка бачить в тобі себе майбутню. Але навіщо?

З іншого боку, вже три дні не бачив А. і через це трохи нервую, бо не побачу і завтра. Я залежний радше від почуттів, ніж від неї, чим можна пояснити і хвилинні слабкості, коли їк немає поряд. Вихід один: триматись постійно поряд.

24 июня 2017, 21:00

Снився секс із П.С., за яким мене застукала наша спільна подруга, а потім і Аня. Дуже дивне відчуття, хоча остання нічого не сказала і ніяк свої відчуття не виразила. Але я відчув, що це мега фейл.

20 июня 2017, 05:16

Все ж таки загубив. Ось це підстава. Тепер здається, що це описаний там період життя просто випав з мого часового простору. Відчуття спустошеності, ніби я хапаюсь за нитки пам'яті, а їх там не опиняєттся.

13 июня 2017, 07:58

Виявилось, що мені нестерпно важко без щоденника у будь-якій формі. Потреба складати слова у речення - майже така ж, як дихати.

Аж не віриться, що ми триваємо настільки довго. Раніше мені здавалось, що я не створений для серйозних довготривалих стосунків.
Все це тримається на проговоренні всіх відчуттів. Хоч у мене вже з'явились від неї маленькі таємниці. Але навіщо про них розповідати, якщо це нічого не змінить?
Емоційно я повністю належу їй одній.

10 июня 2017, 01:53

Після семи місяців стає зрозуміло, що я не здатний, перебуваючи в комфортному середовищі, повноцінно розвиватись.
Всіма флегмами та стигмами відчуваю застій у розвитку.
Студентський період життя минув, і тепер зовсім інші питання та проблеми потребують моєї уваги.
Свобода все більше перетворюється на необхідність.
І все ще відчуття, ніби це життя чуже.
Хоча, загалом, все настільки добре, наскільки це взагалі можливо.
Бюргерська самовдоволеність матеріальними та емоційними статками.
Варто краще в собі розібратись, в тому, що насправді мені потрібно, і чи потрібно взагалі щось.

04 марта 2017, 22:18

Зміна лічильника років - хороший привід для нового знайомства із самим собою.
Цього разу сподіваюсь досягти справді суттєвих змін, для цього структурно реорганізовую власний простір. Сподіваюсь, це допоможе.
Більше читати, менше втикати - як гасло.
Також обмеження часу онлайн.
Побачимо, що з цього вийде:)

31 декабря 2016, 01:46

Цікаве відчуття, коли здається, що нічого не може бути краще.
Коли все йде за планом.
Коли не потрібно ні за що перейматись.
Ідеальне життя.
Запам'ятаю цю мить зимового сонцестояння.

21 декабря 2016, 16:23

Оп-оп, приїхали.
Йдучи від зупинки до будинку, зловив себе на ретранслюванні думки "в мене немає стільки часу, щоб витрачати його на випадкових людей".
Замислився про те, в яких стосунках перебуваю нині та чи мають вони якесь майбутнє.
З яких пір це почало мене хвилювати?
Хіба страх лишитись самому настільки мене непокоїть?
Поки що відповідаю на це питання аргументом про "якісну комунікацію на близькій емоційній дистанції", якої більшості людям, напевне, не вистачає.
Як же не хочеться втрачати людину, в яку вклав частину себе...за цим потім і тужиш. туга за собою, а не за іншим.

10 декабря 2016, 22:45

Слід бути обережним із тим, під яку музику думаєш про близьку собі людину, тому що свідомість мимоволі формує асоціації. Таким чином, ми посилюємо тугу за минулим, псуємо світлі почуття або, навпаки, створюємо ілюзію щодо їх наявності.

24 ноября 2016, 12:34

Дві нові ідеї:
1. Деякі зустрічі виснажують емоційний колодязь, а деякі, навпаки, його наповнюють. Я це пов'язую з тим, чи вдалось реалізувати свої бажання. Нездійснене має свою силу і свою магію, потенцію росту. Воно надихає. А ось заняття сексом, на противагу, приємно, але спустошує.
2. Всі емоційні прив'язаності я створив у віці до 18-19 років. Все, що було після, я інколи аж занадто легко випускав зі свого життя. Ввижається так, ніби в певний момент я заблокував появу нових персонажів у своїй емоційній пам'яті. Це пояснює різницю в зустрічах після довгої перерви, наприклад, з Л. та В.

Тепер мені не страшно втрачати. The art of losing isn't hard to master.

21 ноября 2016, 13:30

Зарегистрироваться

или

Что говорят пользователи Фрагментера

Только сегодня узнала о фрагментере и создала аккаунт. Хочу признать, сайт действительно интересный и не обычный. Идея то, что нужно. Как же нравится эта анонимность!
Fikus

Так нравится читать записи участников, здесь гораздо искреннее, чем в любой соц сети.
Дынька

Забавная идея - вести онлайн-дневник, который могут читать все и в тоже время никто.
Daryel'

Фрагментер сильно нравится, появилась доп мотивация меняться - это большая разница, писать только себе в блокнот и писать в общий доступ

фрагментер прикольный - уже несколько раз появлялись мысли о том, с чего я такой депрессивный и почему я таким стал
Туле 🌱

Офигеть, сколько я потеряла, пока не писала в !F. Была куча мыслей, эмоций, а все оно будто потерялось и я даже не могу связно сказать, как прошли эти дни пропущеных записей.

фрагментер - самое клевое что со мной произошло в этом году!
Sart

Мне сильно нравится, что на !F никто не комментирует, есть впечатление, что я пишу это для себя, уменьшается озабоченность тем, что сообщение будет оценено.
!ХуеРы