Dorianless

Блять, знову те, що було півроку тому. Як викинути тебе з голови? Як тебе забути? Ми розійшлися 5 років тому, а мої почуття такі ж сильні як і бути тоді. Чому з часом вони не пройшли? Півроку тому ти сказав мені слова, які я чекала довгих 5 років, а через місяць "я тебе більше не люблю, я просто тебе хочу". ненавиджу це в тобі. ненавиджу цю невизначеність впринципі в людях.
не хочу повторення тих подій,але я знову розсіяна як півроку тому.
мені здається, що ти ще просто хлопчик. я не хочу завдавати собі більше болю
будь ласка, не дзвони мені, якщо ти не знаєш, що з цим робити далі. мені від цього тільки боляче

Обработала новые боты спреем от промокания.
Долго возилась,чистила Сайгу. Получала удв от процесса.Вв ее как живую.Оч ее люблю. Истинная часть меня.
Словила заказ, приехал придурок и выставила.Пздц,как свободный вечер-так нет работы. Как занята личными делами- телефон раскаляется на безшумке.Чо за ебанина,бля!
Приедет постоянник-хоть что то.
Настроение какое то задротное- ничего неохота делать- тупо лежать,пялить в телик.
Читаю Талеба- иногда кажется что понимаю о чем он говорит ещё до того как он это сформулирует.Некоторые главы он прямо разжёвывает- для тупых видимо-читаю по диагонали.Интересно он практические выводы сделает потом или нет?

Вродє поспала добре, але вилазити з ліжка не хочеться чогось.

Вчора була тренажерка.

Наткнулась ввечері на два цікавих поста, думки в яких ніби частково пояснюють те, що в мене мало б сформулюватись скоро в самої на основі своїх рефлексій. Зберегла їх, бо читати вдумливо було вже важко. Сподіваюсь, не забуду про них, бо в збереженому вже багато подібного.

Місячні ніби хотіли початись, але насправді ніт, досі нема. Фігня якась.

раз чи два на рік я роблю для себе непояснювані речі.

- how is your life going? how are you?
- i m happy.
- what do you think about marriage?
- nothing, that`'s why i m happy, - безбожно брешу я, котра, вкотре розуміє,що хоче тікати з усіх цих прекрасних поліамурних стосунків, де ніхто нікому нічого не винен, а ревність дуже пагубне почуття. а наступного дня йду гуляти з невідомим мені чоловіком, дозволяю і торкаюся до нього, п'ю лимонад і пагубно впиваюся губами в його член, розуміючи, що він абсолютно не змушує мене ні до чого, а мені чомусь дуже хочеться.
при тому, що вчора у мене був прекрасний секс з А і робити цього з ним/йому я чомусь не наважуюсь.

трохи почуваюся винною перед А

Знаєш в чому прикол бути інтровертом? Спочатку ти помічаєш, що ти не такий як усі, намагаєшся зясувати що з тобою не так, що я роблю не так, потім ти знаходиш статті про психологічні типи, дізнаєшся що ти не в силах себе змінити, бо якась фігня в мозку заважає це тобі зробити, живеш з цим ніби так повинно бути, потім це починає не подобатись твоїм знайомим екстравертам, типу "чо з тобою не так?".

І ти їм не поясниш оці всі "психологічні типи", вони їх просто не зрозуміють, бо вони не знають, що таке відчувати це обмеження, їм все легко вдається і вони намагатимуться тебе змінити вважаючи інтроверсію якеюсь паталогією

Я просто не хочу щоб у моє життя не лізли люди, які не шарять що зі мною

Странное чувство.Надоело.Надоело притворяться,что все хорошо.Заметили, что очень немногие женятся не на своей большой любви? Очень немногие. Она когда-то была, о ней хранятся приятные воспоминания - и все... у кого-то и воспоминаний нет - кто-то никогда не любил по-настоящему. Неужели так и проходит жизнь? Я помню нашу последнюю встречу: он целовал меня в нос, губы, глаза, а я смеялась до слез или плакала до смеха... Мы сказали друг другу "до скорого", и больше никогда не виделись. Уже 5 лет прошло. По-моему, мы сломали друг другу жизнь. Он мне точно. Я больше никого не могу полюбить, хоть и стараюсь. Я приехала в его страну, а ему не нужна. Ненавижу Европу.Тут все так правильно, что тошнит

Потрапити туди, де розподіляють ролі.
Або вивчитися на режисера.
Ні для
кого не таємниця,
що Гамлет випиває
(вчора зі сцени впав),
що Офелія
вагітна (з останнього ряду видно),
що Джульєтта – наркоманка,
а Ромео
взагалі тільки хлопці подобаються
(про це навіть в афіші зазначено)…
А
ми однаково захоплюємося.
Що ж дивного в тому,
що, коли у залі
б’ють
людину по щоках,
на сцені
ляпаси
сприймають за аплодисменти.
Життя – це
така гра,
де кожен сам вирішує:
бути чи не бути йому Шекспіром.
Василь Слапчук

#Сплин - она была так прекрасна
Щойно подумав, що в мене була прекрасна молодість, немає про що жалкувати.
І фестивальний секс, і слава в окремих колах, і пригоди в різних частинах земної кулі,
і наївні думки про кохання, і доторк до прекрасного мистецтва.
Тож коли мені здається, що час минає і нічого по ньому не лишається,
варто згадати всю ту магію, яка зі мною сталась за останні 5 років.
Ні про що не шкодую.

Скажіть мені, як так можна? Пішла з товаришем-одногрупником цієї п'ятниці по справах у секонди, проходили з ним близько 3годин. Потім слухали музику на лавці хвилин 20, було чудово. Сказав, що гарно провів час. А тепер, блін, забути цього не можу. Придумую якісь розмови з ним, думаю, де я його можу зустріти і т.п. Блін, це що такий організм у дівчат? Я в шоці з себе. Пздц. У когось така срань була? Як цього позбутися? Хелп мі😱

Сьогодні було дві пари, скучно. Завтра готуємо на третій парі. Салатики і супчики😊😊
Все, піду прати футболку, бо завтра на фізкультуру йти🙌
П.С. може ще сюди напишу

Все ще спекотно.

Дуже важкий вечір з - раптово- такою важливою і близькою людиною. До речі, я сама у це складно вірю, що так могло статися за кілька зустрічей.
Відчуття, що мене хочуть на щось чи на когось переінакшити невимовно гнітить і дратує. Часом не можу прийняти позицію і тікаю від неї лише тому (чи в тому числі тому) що нею на мене тиснуть. Не можу відчувати тиску - спочатку хочеться замовкнути, закритися і просто піти. Я не отримую задоволення від дискусій, у яких хтось когось переконує. Чому? А от у цьому варто розібратися. Можливо, бо не вмію часто коротко висловити емоційний пласт і клубок думок; можливо, бо мене привчили толерувати, а такий спосіб здається штучним і жорстоким.

Порядок зроблено. Посуд вимитий. Ти працюєш
Напевне ідеальний день. Весь час в роздумах
Думки як іскри виринають одна наперед одної, перемішуючись, створюючи впорядкований хаос свідомості
В передчутті поїздки хочеться багато встигнути, але розуміння того, що не варто приходить з часом
Відписала ВанГогу-йому подобаються мої пустощі з шибарі. Як це дивно - скидувати свої фото колишньому, доводити його до оргазму, а потім разом з тобою читати цей діалог
На вулиці спокійно-похмуро
Неочікувано зрозуміла, що вести онлайн-щоденник - це для мене крок до створення сторінки-блогу(чого я дуже боюсь, але треба)

В очікуванні лекції про художні практики в Україні в 00-10рр

Треба йти бігати