Dorianless

Надто часто стало стискати у грудях, відчуття емоційного болю, звучить як повернення підліткової трагедії. Навіщо я це все собі створив? Я ж не люблю страждати. Невже я кайфую від перебування в цьому сценарії?

Намагаюсь роботою відволіктись від всіх цих думок. Але навіть суттєві зміни не дозволяють повністю абстрагуватись від думок про М.

на щастя, ми вже завтра побачимось. яка ж це сильна залежність…шіт.

Як і минулого разу, виявилось, що М. не писала мені також, тому що не хотіла відволікати. Навіщо я знову її перевіряв? В цьому немає жодного сенсу.

Ми проспілкувались дві години, і я ще сильніше відчув, що закоханий у неї, і що вона мені потрібна. Це не-мож-ли-во. Дуже тепле, приємне, та водночас щемке почуття у грудях. Комусь із нас зрештою буде дуже боляче, і я думаю, що це будемо ми обидва. Дуже і дуже шкода...але я не зможу вчинити ніяк інакше, тому що всі рішення вже давно прийняті. Я маю робити те, що задумав, інакше нічого не має сенсу. Взагалі. Безкінечна гра у лисів та змій.

Не знаю, навіщо я це роблю, але навмисне не пишу М.
Думаю, вона сама до мене повернеться сьогодні пізніше, але через це відчуваю невелику фонову напругу та тривожність. Це в мені говорить звичка та емоційна залежність. Такого не має бути!

Але у всього є свої плюси. На цьому фоні спілкування з А. стало відчуватися трохи краще. Хоча б трохи.

тяжко починається рік. переосмислюю поняття близькості та потрібності мені різних типів спілкування. так щемно і дивно. все втрачає значення.
хочеться розібратися в собі, але, схоже, цього разу мені знадобиться стороння допомога.

я надто сильно емоційно вклався в М. та віддалився від А. Цього не можна було допускати. Слід пообіцяти собі, що це востаннє, інакше жодні мої стосунки такого не витримають.

М. не відповідає на повідомлення лише 9 годин (більшість з яких імовірно спить), а я вже вигадав, що вона - з якимось іншим хлопцем. Я більш ніж впевнений, що це неправда, але якщо я це зараз так сприймаю, то чи буде далі ще гірше? Я взагалі не маю жодного права її ревнувати, враховуючи весь контекст наших стосунків. Всі ці думки роблять мені боляче, і тому ця ситуацвя нагадує мені тотальну дупу.

Провів кілька днів разом з М., відчув себе щасливим. Все інше ніби припинило існувати. Давно забуте відчуття емоційного достатку, коли більше ніхто не потрібен. Цікаво, скільки це ще триватиме.

Знову спіймав себе на думці, що не хочу, аби у неї хтось був, уявляю, як вона проводить вечір з кимось ще - і мені стає не по собі. Невже це ревнощі? Чому їх тоді немає щодо А.? Можливо, справа в емоційному зв'язку, який з М. зараз набагато сильніший. Або я відчуваю, що можу легко її втратити.
Сам факт мого бажання її привласнити лише собі лякає. Я не такий, я це переріс. Більш того, дуже егоїстично такого вимагати від дівчини в іншому місті.

Куди не подивись, чудовий матеріал для психотерапевта.

Має значення те, кому ти довіряєш свої думки та турботи, хто знає, як ти себе почуваєш.

До зустрічі з М. три дні, і я знову не можу думати ні про що інше. Чергова точка дожиття, забуття, співбуття, єдиноважлива річ, якої я прагну. У грудях все стискається. Як можна так сильно хотіти близькості з Іншим? Чому саме зараз, саме зі мною і саме так?

Ще трохи - і я звернусь до психотерапевта.

P.S. Хоча, ми можемо і не зустрітись. За іронією долі, вона прихворіла, і через це все може скасуватися, як скасувалося вже раз через моє погане самопочуття.

Думав вранці у душі про те, що я шукаю у стосунках не секс, а довіру, близькість, розуміння.
Перше знайти дуже просто, останній мій досвід це показав, а ось все інше - це з часом все більший і більший виклик. Шкода, що А. цього не розуміє і нагнітає атмосферу між нами.

Ходили з А. на виставу, і навіть там був якийсь сюжет про любовний трикутник.
Сцена, яка запам'яталась: дві різні (але обидві кохані) жінки тримають чоловіка, розтягнутого між ними на одному довгому простирадлі, яке обвиває його руки та шию. Він дивиться по черзі то на одну, то на іншу жінку. Він не може вирішити.
Зрештою він обох вбив, але сенс в тому, що доля підкидає схожі сценарії просто щоб посміятися з мене.

Слухали з М. разом музику в spotify.
Сучасний світ дає можливість відчути близькість навіть якщо фізично ви знаходитесь у різних локаціях. Це приємно, але водночас трохи сумно, тому що свій сум та тугу за людиною ти можеш прикрити ілюзією спілкування. Але зрештою, все це - одна велика ілюзія.

Коли М. вчора їхала додому, то слухала «Листопад». Не знаю, що буде далі, але те що є - це дуже гарно, і дуже швидко п‘янить.

Минула лише доба вдома - і я знову повернувся у своє звичне відчуття "нічого не відбувається." Знову як точка напруги - наступна зустріч з М. спочатку в моєму, а потім - у її місті. І все. Решта фактів та подій різко втрачають значення та важливість.
Моє мислення сфокусоване на ній, вона ніби магніт, який притягує мою увагу.

"Пока я думаю о тебе, меня не отправят на казнь, не растерзает толпа".

І ніби все добре, але від цієї роздвоєності щось стискається в грудях.

Доволі швидко охолонув до дівчини, яка мені спершу подобалась, через ледь вловиму несумісність між нашими тілами та відсутність інтелектуальної близькості. Таке враження, ніби ми спілкуємось різними мовами. Я відчуваю задоволення від близькості з нею, але це лише частина того, що я відчуваю, коли знаходжусь поруч з М., до прикладу. Маленька частина, і я розумію, що цього недостатньо. Я би не зміг бути довго поруч з людиною, з якою не відчуваю близькості в одному з трьох аспектів: емоційному, інтелектуальному та фізичному.

Хоч секс і приносить задоволення, але в ньому немає того відчуття близькості, яке є з М., коли ми навіть просто листуємось. І тому в першій ситуації я можу запросто відмовитись від спілкування, а в другому - підсяду на нього як на наркотик. Без емоційного зв'язку нічого не має сенсу.

Несподівано для себе переспав з гарненькою дівчиною, з якою ледь не попереднього дня познайомився. Це сталось дуже швидко і я не встиг навіть зрозуміти що відбувається. Фактично, мене звабили - і я не став відмовляти. Втім, мені вистачило розуму пояснити свій світогляд, контекст та інші важливі деталі. Якщо це допоможе мені відчувати менше емоційної залежності від М. - то все на краще. Але поки що я не думаю, що зможу їй в цьому зізнатися. Зрештою, навіщо їй взагалі це знати? Дуже дивні думки.

Сподіваюсь, це не було надто поспішне рішення, про яке я згодом пожалкую.

Я доволі швидко забуваю про контекст в якому знаходжусь.
У 2019, який я вчора згадував, був важливий момент з відкритістю стосунків, новими людьми та прагненням нового досвіду. Я практично дозволив собі відчувати щось ще. Саме в цю діру бажань у мене залізла М. Все закономірно.

Інколи я забуваю, з чого починав.

Вдих. Спокій - це основа всього. Без гармонії неможливо досягнути всього іншого. Як тільки ти втрачаєш рівновагу - демони починаються жерти тебе зсередини.

Якщо я не буду балансувати між уявою та реальністю - миттю впаду у прірву.

Видих.

Це просто якийсь новий вимір близькості та постійної присутності. Я і не думав, що здатний так довго підтримувати такий сталий емоційний контакт на відстані. Що в мене буде стільки ресурсу, стільки часу, стільки бажання вкладатися в це спілкування. Мені здавалось, що це все для підлітків. А ні.

Знаходячись на одному кінці країни, планую зустріч з М. на іншому кінці.
Хочу відвоювати у грудня кілька днів та ночей, які ми зможемо провести разом.
Якось боляче [щемко та колко у грудях] стає від думки, що я хочу бути в іншому місці, з іншою людиною, в інших обставинах.
Як я дозволив собі дійти до цього стану? Чи зможу його подолати?

Після трьох діб разом з М. в мене відчуття, ніби я весь цей час перебував у паралельній реальності. я приміряв на себе роль її хлопця, навіть думав про те як житиму з нею в її місті. Складно.
З гарних моментів: ми лежимо в ліжку, справа в мене під рукою М., зліва - її кішка. і нам всім добре. Ми поводимось як типові закохані, різниця лише в тому, що ситуація максимально не типова. Але хто накаже серцю, хто пояснить йому соціальні умовності?
про неї хочеться піклуватися.
Наші долі дивовижним чином переплелись, і мені щиро цікаво що буде далі.
Одне я знаю точно: поруч із нею я щасливий.

На що я взагалі сподіваюсь? Краще не мати жодних очікувань, щоб потім не засмучуватись.
Ще трошки злості в напрямку до М. - і мої почуття почнуть холонути. Якщо це має статися, хай це станеться швидше, будь ласка. Я не можу так довго існувати в стані емоційної напруги...

Інтуїція мені підказувала, що слід оминати тему своїх стосунків у спілкуванні з М. В якомусь сенсі вона так само живе в дещо химерному світі, і цей світ доволі крихкий. Мені слід бути з ним обережним, щоб нічого не зачепити або не зламати. Не можна говорити про майбутнє, про те, що нас чекає, що ми з цим будемо робити - інакше чари розвіються. Слід просто бути з нею тут і зараз. Це все, що я можу просити. І я маю цим задовольнитись, якщо мені вистачить клепки. Бо ніщо не вічне, і я скоро можу втратити навіть цю радість. Можливо, навіть швидше, ніж мені здається.
*я думаю, що так і буде, а як інакше?*

Нарешті нормальний вихідний.

Поїхав з Д. за місто трохи розвіятись, в принципі, це виправдало мої очікування. Гарно провів час і не думав про інші дурниці. АЛЕ все одно листувався паралельно з М. Я дарма переживаю щодо того що вона мене ігнорує, їй також хочеться спілкування.

Д. розповіла, що її схожа історія емоційної залежності тривала ледь не рік, перш вдалось трохи розслабитись та повернутись до попереднього життя. Звичайно, це не показник, але я не хочу так довго існувати в такому енергозатратному стані.

Сьогодні весь день минув без М., я їй навмисне не писав, аби самому відчути свої відчуття, і подивитись, чи вона мені напише першою. Зрештою, так і сталось, але вже пізно ввечері. Зрештою ми обмінялись думками, що нам не вистачало одне одного у дні. Гордість псує все. Навіть прекрасні почуття.

Поки йшов додому, намагався повернути собі відчуття контролю та спокою, практикував емоційний кокон. Мабуть, варто більш усвідомлено це робити, якщо я хочу стати володарем своїх думок та не піддавати на вплив емоцій. Сподіваюсь, хоч це допоможе.

це хвилювання через відсутність М. у моєму просторі виходить за будь-які припустимі межі. Думаю про неї весь час. Треба перефокусуватися, але блін, навіть робота не допомагає. Спробую фізичні вправи, чи що.