Theona 🖤

Заметила мимолетное слабое желание секса. Давно не хотелось (скорее всего, тревожность и недоделанные дела нависали серой тучей надо мной). Может, потому, что выспалась и хорошо себя чувствую (наконец-то), а может, это после голосовух от Ю.
Теперь не пойму, хочу делать работу, или танцевать, или гулять :D

Кажется, придумала, как заставлять себя переставать жрать вовремя - надо, чтобы после завтрака меня ждало более интересное дело, чем (снова) еда.

Виспалась.

Але треба вставати з ліжка, бо цей інстаграм трохи затягнув, і після 30 хв втикання в екран телефону вже немає «свіжості».

Стан був «хочу на ручки» спочатку. І не лише в переносному сенсі)
Згадувала К. і думала, чи не закохуюсь і прив’язуюсь за турботу. Швидше так, ніж ні. Особливо, в прив’язаності це грає роль. Але про мене давно ніхто не піклувався тривало. Були, звісно, такі моменти за останній рік з кількома людьми, але вони були аж надто короткотривалі.
Хотіла б пережити знову момент з К., коли ми сиділи в хаті його діда в селі, і їли творог з варенням. Хочу в те місце зараз, там тихо і гарно.

А після соцмереж стан «хочу на ручки» змазався і в думках стало порожньо.

Прибрала. Послухала музичку двохтисячних. Заспокоїлась, фізично почуваюсь краще. Зловила сильний напад провини, через те, що забула зробити дещо по роботі (хоч і незначне). Але це було кілька годин тому. Музичка двохтисячних якимось чином мене заспокоїла.

Гарне небо і вид з вікна зараз.

Більше думаю про людей. Цікаво, чому. Може, в мене припинив працювати постійний механізм аналізу того, що я роблю «правильного» або «неправильного» для свого здоров’я, і звільнилось трохи простору в голові для нових думок. Може, трохи вплинуло читання записів інших на фрагментері. Або глютамін, або мазь діють (або і те, і те разом), і моїй шкірі краще. Трохи ліпше справлюсь з переїданням.

Хочеться мати власне житло, і зробити там гарно і затишно.

Здається, якщо я тут буду писати про людей зі скороченням імені до однієї літери, то читаючи свої записи через два роки, не зрозумію, про кого саме я писала (якщо без деталей), якщо скажу, наприклад, «відчуваю, ніби сумую за Н.» :D

Емоції змішані. Але є відчутна різниця між тим, щоб просто відчувати іх і страждати, і відчувати і розрізняти. Так хоча б, розрізнивши, частину з них можна усунути. Невелику, звісно. Хочу добре себе почувати і якось фізичної активності. Не зараз, а з через кілька днів потрохи, може. Вчора було дуже приємно і безтурботно з Н., прям дуже. Але не знаю, чи додому мені захотілось через багаж незроблених справ, чи мені просто стало достатньо (забагато?) спілкування. Але хочеться ще побути з нею, але «тримає» карантиноізоляція і багаж недороблених справ.

Поговорила з Л. Навіть коли ми обговорюємо щось невеселе, після розмов з ним відчувається якась легкість. В процесі згадала, що іще мені снилось, як моє каланхоє (?) зацвіло. Але квітки в нього були з великими пелюстками, не як в каланхоє, і стелилось по землі воно більше, пускаючи якесь густе, дивне коріння.
Треба якось врятувати другу хавротію, яка, здається, засихає. Від першої повідростали відростки, але вони виглядають якимись неживими.
Не можу розрізнити, чи цікавий мені А., і спілкуватись з ним, чи ні. Але хочеться допомогти йому з його тривожністю. Але я вже й так доволі спонтанно роблю паузи в спілкуванні, і, здається, в нього через це виникала невелика тривожність.

Вчера перед сном читала записи на фрагментере одного человека, и стало интересно, как он выглядит. Снилось, что нашла его в контакте и увидела фотки (хотя было чувство, что "не может он быть таким молодым, по его описанному опыту сдесь, он должен быть старше"). Странно. Больше ничего не помню из снов.
Эмоции смешаны в кучу.
Хочу, чтобы не было странных ощущений в горле, и без тревожности за здоровье куда-то съездить не в 6км-радиусе, а за город или хотя бы на Труханов.

Сегодня опять подловила себя на том, что мне неприятно, когда меня называют по имени. Хотя, скорее всего, это зависит от человека, который это делает. Нужно проверить это с людьми, которые мне приятны.
Возможно, в большинстве ситуаций, когда называют людей по имени, хотят сделать акцент на сказанном? Тогда, такое может застать внезапно и насторожить, например "Х, ты закончила роботу над вот этой задачей, о которой мы договаривались еще неделю назад?" Сразу небольшая волна волнения "проходит через тело". Такие моменты оседают в памяти, и имя звучит не так приятно, как должно было бы.