Theona 🖤
ash.zzzzzyy@gmail.com
Не прошло и полгода, как в Икее проснулись и хотят дать мне тестовое. Вовремя, конечно 😅
Интересно, а при успешном прохождении тестового, трудоустройства ожидать ещё через полгода? 😂
На джинні раптово відповів якийсь ейчар на мій недолугий профіль. Думаю, нічого з того не буде.
А. знайшов стосунки і його засмоктало в них з головою. Думаю, дарма він так зразу в них "пірнає". Хоча хто я така тут, щоб за нього думати 😅 Лиш би не спіткала його купа розчарувань через місяць-два.
Месячные подкрались незаметно — пиздец им не предшествовал. Посмотрим, каким будет самый сложный их день.
На прошлой неделе долго думала, писать или не писать ответик на одну анкетку из канала знакомств, написала — а ответа нет уже скоро неделю, кажется. Даже сообщения непрочитанные. Надеюсь, это хоть значит, что меня не специально проигнорили.
Быть проактивной, а не реактивной — требует очень много ресурса. Раньше я это понимала только подсознательно. От этого возникала обида (не вполне осознанная тоже), что меня недооценивают, и я не могла понять, откуда корни растут у этого. Только сейчас, кажется, я полностью осознаю, насколько много энергии уходило раньше, и сколько энергии примерно нужно иметь и отдавать, чтобы руководить проектами.
Отец Д. такую хуйню вытворил когда-то, оказывается, что та хуйня, которую вытворила моя мать, мелькнёт на фоне этой истории.
Долго не общалась с людьми, сложно формулировать (не короткие) связные рассказы вслух.
Получила ещё один приятный подарочек.
Вообще хотелось бы познакомить Д. с М., мне кажется они бы друг другу понравились, как минимум есть общие взгляды и интересы (кажется).
Я ненавижу себя, особенно внешние проявления своей личности/характера. Я хочу причинить себе физическую боль, чтобы "наказать" себя. Если я постоянно сталкиваюсь с тем, что я не вписываюсь в этот мир, зачем мне жить?
Сумую за своїми велосипедами. Була ж тепла погода ніби, можна було кататись.
Займалась вчора, щось різко болить тепер в плечі. Сподіваюсь, за день пройде.
Вчора, коли гуляла з Н., познайомились з вуличним музикантом, який ні з того, ні з сього розповів ледь не про все своє життя. Цікаво було.
Overexplaining yourself is a trauma response that comes from a deep fear of abandonment or rejection.
Я довольна своей жизнью, кроме одного (или двух, но второй менее важен) аспекта. Это, блять, исторический момент: я 90% времени обычно недовольна, а сейчас я недовольна могу быть ну процентов 20 времени.
Во многих аспектах есть, конечно же, пространство для улучшения и развития, и надо маленькими шагами, без паники, развиваться. Но яростно ненавидеть себя за то, что я не достигаю успешного успеха в какой-то отдельной сфере (ага, из нескольких десятков был список, для самобичевания) или виде деятельности, я, кажется, перестаю.
Я таки захворіла, але цікаво чи це коммон колд, чи такий початок корони.
Шкода, що саме зараз. Хоча хворіти, коли живеш сама, і треба самостійно приносити воду, готувати і от це от все, більш неприємно, напевно.
Частина людей, яким віддала речі, дуже дякували, аж прям казали, що хорошу справу роблю. А я просто непотрібне віддаю. Але дуже приємно)
Віддала два пакета речей, сумок і взуття. Один пакет викинула. Чотири пакети треба ще відвезти в благодійну скриньку. Але в мами вдома всеодно якийсь пиздець, фактично як і було.
Горло болить і є якийсь кашель, вірніше, прокинувся мій старий недолікований бронхіт (напевно). Ще є якась втома в очах.
Вынесла 4 мешка вещей в благотворительный ящик, два мешка мусора, и мешок вещей сложила для "отдать". Тяжёлый день, но продуктивный. Завтра снова такое же.
А вечеринка вчерашняя меня отвлекла от лишних мыслей. Но ненадолго, кажется. Надеюсь, сегодня усну и будет без пол ночи изматывающего бдения.
Мой мозг такой дурной сейчас, что когда вчера в обед я случайно увидела приготовленный торт, в голове прозвучало "хм, зачем/с чего бы вдруг". Только вечером поняла, зачем. Лол.
Мені снився сон, в якому мені снився сон, що в мене немає верхнього шару шкіри. Чому і як так сталось — не пам'ятаю, але здається я була в середовищі/обставинах, де його можна або треба було зняти (але потім треба було "вдягти" назад). І чомусь, коли прийшов час знову його мати на собі — його на мені не було. А люди (родичі?) навколо такі: "де твоя шкіра? як можна було про це не подумати?...".
...І їх хвилює те, що я, така неуважна, загубила/втратила шкіру, а не те, що мені зараз небезпечно з'являтись без неї в зовнішньому вимірі.
Я прокинулась від цього сну в іншому сні, і було велике полегшення, що це сон. Здається, я це зробила свідомо (прокинулась).
А в дитинстві таке було наяву.
Мне задали сегодня самый обычный, но, оказывается, важный вопрос — а за вот эти два месяца, что ты, как говоришь, почти не работаешь, ты хотя бы неделю полностью отдыхала? На что я хотела ответить "да", но открыла календарь, и оказалось, что максимум был — 4 дня.
По аналогии от другого чл — если есть (даже, _самый_) любимый торт каждый день, может и надоесть. Если не есть, а смотреть на него каждый день и думать, что он испортится в холодильнике, то, наверное, это будет чувствоваться почти так же, как и есть его, и тоже может надоесть. Но вот если сделать хороший перерыв, то можно прям заскучать за тортиком. Но если перерыв сделать не вовремя — то уже станет, как картошка с укропом 🤢
Вєл, зал, приємна розмова з К.
Дивлюсь на свої всі речі, і на те як Н. зараз роздає "нажите" за менш ніж рік, і важко уявити, щоб я так робила. У мене не прям дуже багато речей, але багато з них мають якийсь сентиментально-емоційний фон. Чи, навіть, майже всі? Бо від тих, що такого не мають і не використовуються часто, я позбулась.
Ну і "прівєт" вуглеводи, але було смачно, і я задовбалась вже себе зайобувати за відхилення від перфекціозму. Будєм щітать, що закрила он те от углєводноє акно, чи як там його)
Я блинчик с тревожным сыром. Или не я. Или не блинчик. Или без сыра.
😂
(Не, я ничего не употребляла.)
Відгуки користувачів !F
Лише сьогодні дізналася про Фрагментер і створила аккаунт. Хочу визнати, сайт дійсно цікавий і незвичайний. Ідея - саме те, що треба. Буду вести свій особистий щоденник незважаючи ні на що. Як же подобається ця анонімність.
Fikus
Так подобається читати записи учасників! Тут набагато щиріше, ніж у будь-якій соц мережі.
Дынька
Цікава ідея - вести онлайн-щоденник, який можуть читати всі й водночас ніхто.
Daryel'
Мені дуже подобається, що на !F ніхто не коментує. Є враження, що я пишу це для себе; зменшується стурбованість тим, що повідомлення буде оцінено.
!ХуеРы
Фрагментер дуже подобається. З'явилася додаткова мотивація змінюватися: є велика різниця - писати тільки собі в блокнот чи писати в загальний доступ.
Фрагментер прикольний - уже кілька разів з'являлися думки про те, з чого я такий депресивний і чому я таким став.
Туле 🌱
Фрагментер – найкльовіше, що зі мною сталося цього року!
Aart 🐦